Дисертацію присвячено вирішенню актуального питання акушерства та гінекології, а саме - уточненню клініко-патогенетичних аспектів виникнення аномальних маткових кровотеч у хворих із патологією щитоподібної залози для оптимізації лікувальних заходів щодо зниження ризику їх рецидивів. Для досягнення мети та вирішення встановлених завдань дослідження проводилося в 3 етапи. На першому етапі, після отримання результатів клініко-лабораторного обстеження, пацієнтки з АМК були розділені на дві клінічні групи (основну та порівняння) в залежності від наявності патології ЩЗ. Першу (основну) групу склали 60 жінок з аномальними матковими кровотечами та патологією ЩЗ, до другої групи (порівняння) увійшли 30 пацієнток з АМК. Усім 90 жінкам через наявність АМК проведено оперативне втручання в об’ємі гістерорезектоскопії в операційній відділення оперативної гінекології з малоінвазивними технологіями КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня». У роботі використовували наступні методи дослідження: клінічні, біохімічні, імуноферментні, ультразвукові, допплерометричні, гістероскопічні, цитометричні, морфологічні та статистичні. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що були визначені частота, структура та характер АМК у хворих із патологією щитоподібної залози, проведений аналіз соматичної та гінекологічної патології, що дозволило уточнити особливості АМК та виявити вплив гінекологічних та екстрагенітальних захворювань на виникнення АМК у жінок з АІТ. Доповнено наукові дані про клініко-патогенетичні особливості розвитку АМК у жінок з патологією ЩЗ, отримані відомості про стан ендометрія залежно від характеру маткового кровотоку, гормональних показників, наявності ериптозу у пацієнток із АМК. Уточнена роль допплерометричних показників (особливо стан аркуатних, радіальних та базальних судин ендометрія) в діагностиці АМК та ефективності лікувальних заходів. Уперше визначено роль ериптозу у розвитку АМК у хворих на АІТ, доведена активація процесів ериптозу за рахунок розвитку оксидативного стресу в еритроцитах, зміни фізико-хімічних властивостей фосфоліпідного бішару клітинних мембран в еритроцитах, що призводить до їх апоптозу. Співставлено та проаналізовано передопераційні дані УЗД матки, допплерометрїї аркуатних, радіальних та базальних судин ендометрія з результатами гістерорезектоскопії та гістологічним дослідженням отриманого матеріалу для удосконалення діагностичних та лікувальних заходів. Визначені особливості морфологічної структури ендометрія залежно від прични АМК, наявності патології ЩЗ. Запропоновано комплексний метод лікувальних заходів для зниження рецидивів АМК у пацієнток з АІТ, розроблений алгоритм обстеження та ведення хворих. Отримані дані дозволили розширити знання про патогенез АМК у жінок з патологією ЩЗ і обґрунтувати доцільність удосконалення методів лікувально-реабілітаційних заходів для попередження рецидивів. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що проведене дослідження дозволило теоретично обґрунтувати та вирішити актуальне наукове завдання, що полягає у зниженні рецидивів АМК шляхом уточнення клініко-патогенетичних аспектів розвитку аномальних маткових кровотеч у жінок з патологією щитоподібної залози та оптимізації лікувальних заходів. Дефіцит тиреоїдних гормонів сприяє виникненню дисбалансу гонадотропної функції гіпофізу із подальшим зниженням стероїдогенезу та розвитком функціональної гіперпролактинемії та аномальних маткових кровотеч. Аномальні маткові кровотечі у поєднанні з гіпотиреозом пов'язані з активацією ериптозу, розвитком оксидативного стресу в еритроцитах і зміною фізико-хімічних властивостей фосфоліпідного бішару клітинних мембран в еритроцитах. На підставі проведених досліджень вдосконалено критерії діагностики АМК у жінок з АІТ із урахуванням гормонального статусу та факторів ериптозу, запропоновані об'єктивна оцінка стану ендометрія з використанням ультразвукового та допплерометричного контролю. Вибраний оптимальний патогенетично обґрунтований метод лікування АМК у жінок з АІТ, що сприятиме зниженню можливих рецидивів та частоти оперативного втручання. Удосконалення алгоритму діагностичних і терапевтичних заходів у жінок з АМК та АІТ спрямовані на усунення рецидивів захворювання шляхом своєчасного визначення порушень стану ендометрія, процесів ериптозу та своєчасного проведення гістерорезектоскопії з наступним призначенням лікування, що сприятиме зниженню рецидивів АМК у жінок з АІТ.^UThe dissertation focuses on the solution of the acute issue of obstetrics and gynecology, namely, clarifying the clinical and pathogenetic aspects of the occurrence of abnormal uterine bleeding in patients with thyroid pathology in order to optimize treatment plans and to reduce the risk of recurrence. To achieve the goal and solve the defined tasks, the research was conducted in three stages. At the first stage, after receiving the results of clinical and laboratory examination, patients with abnormal uterine bleeding were divided into two clinical groups (main and comparison) depending on the degree of thyroid pathology. The first (main) group consisted of 60 women with abnormal uterine bleeding (AUB) and thyroid pathology, the second group (comparison) included 30 patients with AUB. All 90 women underwent surgical intervention in the scope of hysteroresectoscopy due to AUB in the operating room of the surgical gynecology department with minimally invasive technologies of the Municipal Non-Commercial Enterprise of Kharkiv Regional Council “Regional Clinical Hospital”. The following research methods were used in the work: clinical, biochemical, immunoenzymatic, ultrasound, dopplerometry, hysteroscopic, cytometric, morphological and statistical. Decrease in the indices of vascular resistance in the radial and basal arteries indicated a lowering the blood flow resistance in the endo- and myometrial areas and the presence of pronounced venous stasis in almost half of the observed patients, which requires a differentiated approach to the selection of treatment tactics aimed at improving blood flow and reducing venous blood filling in the small pelvis. The research added scientific data on the clinical and pathogenetic features of AUB development in women with thyroid pathology. The information about the state of the endometrium depending on the nature of uterine blood flow, hormonal indicators, and the presence of eryptosis in patients with AUB was also received. The role of Doppler velocimetry indices (especially the state of the arcuate, radial and basal vessels of the endometrium) in diagnosing AUB and the effectiveness of treatment plans was clarified. For the first time, the role of eryptosis in AUB development in patients with AIT was determined. The study proved the activation of eryptosis processes due to the development of oxidative stress in erythrocytes, changes in the physicochemical properties of the phospholipid bilayer of cell membranes in erythrocytes, which led to their apoptosis. To reduce AUB recurrences in patients with AIT, a comprehensive treatment method was proposed, and an algorithm for patients’ examination and management was developed. The obtained data expanded knowledge about AUB pathogenesis in women with thyroid pathology and substantiated the feasibility of improving the methods of treatment and rehabilitation to prevent disease relapses. The practical significance of the obtained results lies in theoretical substantiation and solution of the acute scientific problem of reducing AUB recurrence by clarifying the clinical and pathogenetic aspects of the development of abnormal uterine bleeding in women with thyroid pathology and optimizing their treatment plans. Deficiency of thyroid hormones contributes to an imbalance of the gonadotropic function of the pituitary gland with a subsequent decrease in steroidogenesis and the development of functional hyperprolactinemia and abnormal uterine bleeding. Abnormal uterine bleeding in combination with hypothyroidism is associated with the activation of eryptosis, the development of oxidative stress in erythrocytes and changes in the physicochemical properties of the phospholipid bilayer of cell membranes in erythrocytes. The conducted research helped to improve the criteria for AUB diagnosis in women with AIT taking into account the hormonal status and factors of eryptosis. An objective assessment of the state of the endometrium using ultrasound and Doppler velocimetry monitoring was proposed. The optimal pathogenetically justified method of AUB treatment in women with AIT was selected to reduce possible relapses and the frequency of surgical intervention. Improvements in the algorithm of diagnostic and therapeutic activities in women with AUB and AIT were aimed at eliminating recurrences of the disease by timely identification of endometrial disorders, eryptosis processes and timely hysteroresectoscopy followed by the appointment of treatment in order to reduce AUB relapses in women with AIT.

Дисертаційна робота містить результати комплексного експериментально-клінічного дослідження у результаті якого розроблено науково-теоретичні положення щодо вирішення стратегії лікування тривалонезаживаючих ран нижньої кінцівки різної етіології із застосуванням ультразвукового дебрідменту у поєднанні з PRP-терапією. Встановлено динаміку морфологічних змін ранового процесу з венозною недостатністю та діабетичної ангіопатії в умовах експерименту. Вивчено вплив ультразвукового дебрідменту у поєднанні з ін’єкціями плазми, збагаченої тромбоцитами, на рановий процес в експерименті. Отримано нові наукові дані про переваги ультразвукового дебрідменту в термінах загоєння рани через зменшення біоплівки або бактеріального навантаження. Науково обгрунтовано застосування ультразвукового дебрідменту у поєднанні із PRP-терапією в лікуванні тривалонезаживаючих ран нижніх кінцівок різної етіології.^UThe dissertation contains the results of a complex experimental and clinical study, as a result of which scientific and theoretical provisions were developed regarding the strategy for the treatment of long-term non-healing wounds of the lower extremities of various etiologies using ultrasonic debridement in combination with PRP therapy. The dynamics of morphological changes in the wound process with venous insufficiency and diabetic angiopathy were determined under experimental conditions. The effect of ultrasonic debridement in combination with platelet-rich plasma injections on the wound process was studied in an experiment. New scientific data on the benefits of ultrasound debridement in terms of wound healing due to reduction of biofilm or bacterial load have been obtained. The use of ultrasonic debridement in combination with PRP therapy in the treatment of non-healing wounds of the lower extremities of various etiologies is scientifically justified.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми патогенезу венозних тромбозів у хворих на рак з обгрунтуванням ролі ремоделювання судинної стінки і м’язів гомілки та стегна у виникненні, перебігу та ускладненні венозних тромбозів. На основі класичних комплексних клініко-лабораторних і морфологічних досліджень, а також експериментальних моделей тромбозу глибоких вен та канцерогенної інтоксикації піддослідних тварин обгрунтовано нові і уточнено існуючі патогенетичні ланки венозних тромбоембологенних ускладнень, зумовлених онкопатологією та сформовані основні принципи патогенетичного підходу іх профілактики та лікування. Отримано нові морфометричні дані та проведено аналіз структурних компонентів посмугованих м’язів і ендотеліоцитів гемомікроциркуляторного русла при тромбозі глибоких вен нижніх кінцівок хворих на онкопатологію. Доведено, що однією із значущих факторів ризику тромбоембологенних ускладнень у хворих з онкопатологією є ендотеліальна дисфункція, яка проявляється дегенеративними ушкодженнями ендотеліоцитів та їх десквамацією, порушенням мікроциркуляторного русла, зокрема, повнокрів’ям венул із дистонією їх просвіту, інтерстиціальним і периваскулярним набряком, інфільтративним ушкодженням судинної стінки нейтрофілами і гістіоцитами з утворенням пристінкових тромбів та гетерогенні прояви ремоделювання посмугованих м’язових волокон з утворенням атрофічно-гіпертрофічниих і контрактурних змін, гомогенізацією саркоплазми та міоцитолізом. Експериментально встановлено патогенетичну роль у розвитку тромбозу глибоких вен та його ускладнень метаболічних предикторів ендотеліальної дисфункції, зокрема, дисбалансу пероксидно-антиоксидантної системи та системи гемостазу в різні періоди перебігу тромботичних ускладнень на фоні онкогенної інтоксикації. Гіперкоагуляція протікає поєднано з вираженими метаболічними порушеннями, що підтверджується підвищеною концентрацією у крові токсичних продуктів пероксидного окиснення ліпідів, середньомолекулярних пептидів, збільшенням концентрації в крові фактора Lp-PLA2 і зниженням антиоксидантного захисту. Доведено на підставі вивчення особливостей субмікроскопічних змін ендотеліальної вистілки, рівня продуктів пероксидного окиснення ліпідів, молекул середньої маси, концентрації в крові фактора Lp-PLA2, згортальної та протизгортальної системи крові за умов експериментальної канцерогенної інтоксикації концептуальну достовірність ранньої діагностики венозного тромбозу, а також сутність патогенезу венозних тромбоембологенних ускладнень в онкопатології.^UThe dissertation suggests a theoretical overview and new solution to the problem of pathogenesis of venous thromboses in cancer patients with justification of the role of remodelling of the vascular wall and muscles of the leg and thigh in the occurrence, course and complications of venous thromboses. On the basis of complex studies of simulated DVT and carcinogenic intoxication of experimental animals and morphological studies of the venous wall and striated muscles of the lower limbs in cancer patients who died as a result of pulmonary embolism (PE), new links in the pathogenesis of venous thromboembolic complications were clarified and the main principles of the pathogenetic approach to their prevention and treatment were suggested. The new morphometric data were obtained and an analysis of the structural components of striated muscles and endotheliocytes of the haemomicrocirculatory bed in DVT of the lower extremities of patients with oncology was performed. It was proved that one of the significant risk factors for venous thromboembolic complications in patients with oncology is endothelial dysfunction, which is manifested by degenerative damage to endothelial cells and their desquamation, microcirculatory disorders, in particular, venular congestion with dystonia of their lumen, interstitial and perivascular oedema, infiltrative damage to the vascular wall by neutrophils and histiocytes with the formation of parietal thrombi and heterogeneous manifestations of remodelling of striated muscle fibres with the formation of atrophic-hypertrophic and contractile changes, homogenization of sarcoplasm and myocytolysis. The pathogenetic role of metabolic predictors of endothelial dysfunction in the development of DVT and its complications, in particular, the imbalance of the peroxide-antioxidant system and the haemostasis system in different periods of the course of thrombotic complications with underlying oncogenic intoxication, was established experimentally. Hypercoagulation occurs in combination with pronounced metabolic disorders, which is confirmed by the increased concentration in the blood of toxic products of lipid peroxidation, medium-molecular peptides, an increase in the concentration of the Lp-PLA2 factor in the blood, and a decrease in antioxidant protection. On the basis of the study of the features of submicroscopic changes in the endothelial lining, the level of products of lipid peroxidation, medium-mass molecules, the concentration of the Lp-PLA2 factor in the blood, the coagulation and anticoagulation system of the blood under the conditions of experimental carcinogenic intoxication, the conceptual validity of the early diagnosis of venous thrombosis, as well as the essence of the pathogenesis of venous thromboembolic complications in oncology were proved for the first time.

Дисертаційне дослідження присвячено визначенню причин незадовільних результатів електрофізіологічного лікування порушень провідності серця і пов'язаною з ними ХСН та пошуку шляхів оптимізації процедури імплантації, програмування пристроїв для ЕКС та КРТ та спостереження за пацієнтами. Встановлено та упорядковано варіанти анатомії венозної системи, КС та камер серця, які є причиною технічних труднощів під час доступу, проведення та імплантації електродів для ЕКС та КРТ. Визначено їх значимість у розвитку ускладнень під час операції та у ранньому післяопераційному періоді, та запропоновано шляхи вирішення технічних проблем. Розширено уявлення про визначення оптимального місця розташування ПШ електроду для ЕКС, але у зв'язку з розкидом індивідуальних значень товщини МШП на різних рівнях доведено доцільність інтраопераційного картування ПШ для визначення місця стимуляції з найбільш вузьким комплексом QRS. Доведено ефективність КРТ з ендокардіальною ЛШ стимуляцію шляхом пункції МШП. Теоретично доведено та реалізовано нові алгоритми вибору режимів ЕКС, які дозволяють зменшити відсоток ПШ стимуляції, покращити клінічні результати та збільшити тривалість роботи батареї ЕКС, оптимізувати ведення хворих.^UThe research is dedicated to determination of reasons of unsatisfactory results in electrophysiological treatment of cardiac conduction disorders and related chronic heart failure (CHF), as well as routes to optimize the implanting procedure, programming for pacemakers (PM) and cardiac resynchronization therapy (CRT) devices and patients' follow-up.Variants of venous, coronary sinus and heart chambers anatomy in prospective of technical challenges in access, guiding and implantation of PMs' and CRTs' leads have been identified and systemized. Unusual anatomy variants are causes of failure in primary access and cannulation of the veins, difficulties in guiding guidewires and leads, dislodgement of leads and impossibility of precise right ventricular (RV) mapping. In this regard, in cases of "complex" anatomy, the incidence of intra- and postoperative complications increases compared to patients with normal anatomy: 19.2% and 7.2%, respectively (χ2 = 8.829; p = 0.003).It was revealed that the optimal RV lead implantation site is area of interventricular septum (IVS) with the least thickness, which in most cases is on the edge of its middle and lower parts. As RV lead was located in the thinnest area of IVS, the greatest reduction in paced QRS duration was achieved; one year after followed by reduction of number of patients with higher NYHA chronic heart failure (CHF) functional class accompanied by decreasing signs of impaired LV function including markers of dissynchrony (Local and Global Longitudinal Strain).

Дисертаційна робота присвячена покращенню результатів хірургічного лікування хворих із варикотромбофлебітом у басейні великої підшкірної вени шляхом розробки комплексу послідовних хірургічних заходів пов’язаних з профілактикою тромбозу глибоких вен нижніх кінцівок та ТЕЛА. За допомогою проведеного клінічного дослідження оптимізований підхід до лікування пацієнтів з гострим варикотромбофлебітом та трансфасціальним тромбозом у басейні великої підшкірної вени залежно від причини їх виникнення, супутньої патології, стану венозного кровоплину, показників гемостазіограми, локалізації протяжності та тривалості тромботичного процесу. Вироблені покази, протипокази і операційна техніка лікування варикотромбофлебіту у басейні великої підшкірної вени Оцінка проведених досліджень довела високу ефективність хірургічного лікування при гострому варикотромбофлебіті та трансфасціальному тромбозі у басейні великої підшкірної вени. На основі кількісного аналізу віддалених результатів та оцінки якості життя пацієнтів за допомогою міжнародної класифікації СEAP, підтвердило вмотивованість поставлених задач та обґрунтованість сумарних доробок.Ключові слова: гострий варикотромбофлебіт, трансфасціальний тромбоз, притоковий варикотромбофлебіт, венозна гемодинаміка, венозна магістраль, велика підшкірна вена, венозний рефлюкс, тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, антикоагулянтна терапія, тромбектомія, кросектомія, стрипінг, флебоцентез, склерооблітерація.^UThe dissertation is devoted to improving the results of surgical treatment of patients with varicothrombophlebitis in the great saphenous vein by developing a set of successive surgical measures related to the prevention of deep vein thrombosis of the lower extremities and pulmonary embolism. The clinical study 10 optimized the approach to the treatment of patients with acute varicothrombophlebitis and transfascial thrombosis in the basin of the great saphenous vein depending on the cause, concomitant pathology, venous blood flow, hemostasiogram, localization of the length and duration of thrombosis. Indications, contraindications and surgical techniques for the treatment of varicothrombophlebitis in the basin of the great saphenous vein and prevention of pulmonary embolism have been developed. Criteria for the effectiveness of treatment and follow-up of patients with atypical forms of acute varicothrombophlebitis are determined. A complex medical diagnostic algorithm for this category of patients is proposed. Mini-invasive surgical methods for the treatment of acute varicothrombophlebitis and transfascial thrombosis in the great saphenous vein basin and prevention of pulmonary embolism have been developed and applied in practice. The evaluation of the conducted studies proved the high efficiency of surgical treatment in acute varicothrombophlebitis and transfascial thrombosis in the basin of the great saphenous vein. Based on a quantitative analysis of long-term results and assessment of the quality of life of patients using the international classification CEAP, confirmed the motivation of the tasks and the validity of the total achievements. Key words: acute varicothrombophlebitis, transfascial thrombosis, inflow varicothrombophlebitis, venous hemodynamics, venous magistral, great saphenous 22 vein, venous reflux, deep vein thrombosis, pulmonary embolism, thromboembolism, thrombectomy, crossectomy, stripping, phlebocentesis.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо встановлення закономірностей ремоделювання структур камер та судинного русла серця у лабораторних статевозрілих білих щурів-самців в умовах пострезекційної портальної гіпертензії та її поєднання з поліорганною недостатностю. Комплексом морфологічних методів у лабораторних статевозрілих білих щурів-самців визначено кількісні морфологічні показники структур камер неушкодженого серця, його судинного русла на органному, тканинному, клітинному та субклітинному рівнях. Встановлено, що лапаротомія не призводила до гемодинамічних розладів у системі ворітної печінкової вени, не змінювали гістоструктуру камер серця. Виявлено, що резекція лівої і правої бокових часток печінки (58,1 % її паренхіми) призводила до пострезекційної портальної гіпертензії і виражених гемодинамічних змін у системі ворітної печінкової вени. З'ясовано особливості ремоделювання структур камер серця, їх судинного русла при пострезекційній портальній гіпертензії. Встановлено, що при пострезекційній портальній гіпертензії виникає нерівномірна, диспропорційна гіпертрофія та дилятація камер серця, в яких зростають відносні об’єми строми, уражених кардіоміоцитів, ендотеліоцитів, стромально-кардіоміоцитарні відношення, зменшуються капілярно-кардіоміоцитарні відношення та резервні об’єми шлуночків, потовщується стінка артерій, звужується їх просвіт, зростає індекс Вогенворта та знижується індекс Керногана, порушується секреторна активність міоендокринних клітин передсердь. Встановлено, що через місяць після резекції 58,1 % паренхіми печінки у камерах серця відмічалося розширення, повнокров’я венозних судин, деформація їх просвіту, осередки гіпертрофії, дистрофії, некробіозу кардіоміоцитів, деструктивні зміни ендотеліоцитів судин, стромальних структур, поява лімфоїдно-гістіоцитарних інфільтратів та розростання строми. Вияснено зміни співвідношень між типами секреторних гранул: відмічено зниження кількості молодих і зрілих та виражене збільшення дифундуючих гранул у міоендокринних клітинах передсердь. З’ясовано, що тривала пострезекційна портальна гіпертензія призводить до вираженої морфологічної перебудови частин міокарда на всіх рівнях його структурної організації, а ступінь прояву виявлених морфологічних змін різний у камерах серця і домінує у лівому шлуночку та лівому передсерді при поєднанні пострезекційної портальної гіпертензії з поліорганною недостатністю.^UThe dissertation provides a theoretical generalization and a new solution to the scientific task of establishing the patterns of remodeling of the structures of the chambers and vascular bed of the heart in laboratory sexually mature white male rats in the conditions of postresection portal hypertension and its combination with multiple organ failure. Quantitative morphological parameters of the structures of the chambers of the intact heart and its vascular bed at the organ, tissue, cellular and subcellular levels were determined using a complex of morphological methods in laboratory sexually mature white male rats. It was established that laparotomy did not lead to hemodynamic disorders in the portal hepatic vein system, and did not change the histostructure of the heart chambers. It was found that resection of the left and right lateral lobes of the liver (58.1 % of its parenchyma) led to postresection portal hypertension and pronounced hemodynamic changes in the portal hepatic vein system. The peculiarities of the remodeling of the structures of the heart chambers and their vascular bed at postresection portal hypertension have been elucidated. It has been established that with post-resection portal hypertension there is an uneven, disproportionate hypertrophy and dilation of the heart chambers, in which the relative volumes of the stroma, affected cardiomyocytes, endotheliocytes, stromal-cardiomyocyte ratios increase, capillary-cardiomyocyte ratios and reserve volumes of the ventricles decrease, and the wall thickens arteries, their lumen narrows, the Wogenvoort index increases and the Kernogan index decreases, the secretory activity of the myoendocrine cells of the atria is disturbed.It was discovered that a month after the resection of 58.1 % of the liver parenchyma in the chambers of the heart, expansion, congestion of venous vessels, deformation of their lumen, centers of hypertrophy, dystrophy, necrobiosis of cardiomyocytes, destructive changes in vascular endotheliocytes, stromal structures, and the appearance of lymphoid-histiocytic infiltrates were noted and stroma growth. Changes in the ratios between the types of secretory granules were found: a decrease in the number of young and mature ones and a marked increase in diffusing granules in the myoendocrine cells of the atria were noted. It was found that long-term postresection portal hypertension leads to pronounced morphological restructuring of parts of the myocardium at all levels of its structural organization, and the degree of manifestation of the detected morphological changes is different in the chambers of the heart and dominates in the left ventricle and left atrium when postresection portal hypertension is combined with multiple organ failure.

Хронічна венозна недостатність (ХВН) одне з найпоширеніших захворювань у світі, що зустрічається у 25-40% серед дорослого населення індустріально розвинених країн світу, важкі форми ХВН (CEAP C3–C6) переважають, та становлять 17-20% (Mansilha, 2020). Згідно епідеміологічної оцінки варикозна хвороба нижніх кінцівок (ВХНК) у популяції зустрічається в 25-33% осіб жіночої та у 10-40% чоловічої статі (Nicolaides et al., 2018). У дослідженні Framingham (Brand et al., 1988), варикозне розширення вен щорічно діагностується у 2,6% жінок та 1,9% чоловіків (Nicolaides et al., 2018). Частота поширення хронічного захворювання вен нижніх кінцівок (ХЗВНК) у жінок в 2,5-3 рази вища ніж у чоловіків. Щорічне прогресування ХЗВНК на клас вище по CEAP (Clinical-Etiology-Anatomy-Pathophysiology) відмічається у 4% із встановленою супутньої серцево-судинною недостатністю (Pannier & Rabe, 2012). Не зважаючи на расову приналежність також прослідковується прямий зв'язок із генетичною схильністю, було встановлено, що у 64,8% пацієнтів ВХНК хворіє мати та у 13,9% батько (Pitsch, 2012). В Україні поширеність ХЗВНК досягає 38% у жінок та 20% у чоловіків (Lupaltsov & Kitchenko, 2017). ХВН стала причиною первинної інвалідності у 30,8% пацієнтів які її отримали у 2017 році, з яких 48,9% були особи працездатного віку (Kosynskyi et al., 2019). Хронічна венозна виразка – це серйозна проблема для системи охорони здоров’я, частота її розповсюдженості становить 5% серед населення старше 65 років (Hedayati et al., 2015; Косульников et al., 2022). Повідомляється, що у США середня вартість лікування однієї трофічної виразки складає 15 732$, а середня вартість хірургічного втручання при виразках, що не загоюються 33 907$ (Ma et al., 2014). Витратами на лікування ХЗВНК та його ускладнень у вигляді С6 клінічного класу становлять 2% від бюджету виділеного на охорону здоров’я у Європейському союзі. Близько 7% пацієнтів чоловічої статі, працездатного віку, що найменше раз в рік змушені перебувати на лікарняному листу з приводу ХВН, що також призводить до значних економічних втрат (Malte et al., 2020).На сьогодні не існує загальноприйнятої тактики лікування хворих із ХЗВНК С6 клінічним класом. На нашу думку, це пов’язано із тим, що дана проблема є кропітливою роботою лікаря хірурга та потребує застосуванням різних комбінацій хірургічних втручань та маси передопераційних заходів, що створює значні труднощі у повсякденній роботі. Не своєчасно надана адекватна медична допомога даній групі пацієнтів, у послідуючому, призводить до високого рівня інвалідизації та втрати працездатності, що створює серйозну соціально-економічну проблему. Розробка збалансованого місцевого лікування та адекватний вибір методів оперативного втручання в залежності від ультразвукової (УЗ) картини дозволить досягти зростання якості життя, прискорення загоєння ранових дефектів, відновлення працездатності, зниження інвалідизації, зменшення тривалості стаціонарного лікуванння та періоду реабілітації у даного контингенту пацієнтів. Що безумовно свідчить про актуальність обраної проблеми та необхідність її вирішення.Метою нашого дослідження було розробити тактику комплексного хірургічного лікування хворих із ХЗВНК С6 клінічним класом шляхом застосування сучасних, патогенетично обгрунтованих методів місцевого лікування венозної виразки на основі клітинних технологій, сучасних ранових покриттів, локального застосування впливу низького тиску на трофічну виразку та застосування комбінацій малоінвазивних методів ліквідації венозного рефлюксу зокрема із застосуванням високочастотної зварювальної біполярної електрокоагуляції.Відповідно до мети сформульовані наступні завдання:1.?Визначити причини незадовільних результатів лікування пацієнтів із ХЗВНК С6 клінічного класу.2.?Розробити тактику застосування малоінвазивних хірургічних втручань та місцевого лікування трофічної виразки (ТВ) для ліквідації хронічної венозної недостатності у пацієнтів із С6 клінічного класу.3.?Довести ефективність застосування клітинних технологій, зокрема Platelet-Rich Plasma (PRP) у комбінації із NPWT (Negative Pressure Wound Therapy; ВАК терапії), при лікуванні трофічних виразок, у пацієнтів із ХВН С6 клінічного класу.4.?Порівняти якість життя пацієнтів із ХЗВНК С6 клінічного класу до та після проведення запропонованого комплексного хірургічного та місцевого лікування ТВ на основі клітинних технологій, терапії ран негативним тиском (ВАК) та малоінвазивних хірургічних операцій із застосуванням високочастотної зварювальної біполярної електрокоагуляції.5.?Обґрунтувати та вивчити ефективність запропонованого комплексного хірургічного лікування хворих із ХЗВНК С6 клінічним класом, шляхом проведення імуногістохімічних, патоморфологічних досліджень біоптатів із трофічної виразки та встановлення темпів зростання мітотичної активності, динаміки регенеративних процесів.^UChronic venous insufficiency (CVI) is one of the most common diseases in the world, occurring in 25-40% of the adult population of the industrialized countries of the world, severe forms of CVI (CEAP C3–C6) predominate and account for 17-20% (Mansilha, 2020) . According to an epidemiological assessment, varicose veins of the lower extremities (VEC) occur in 25-33% of women and 10-40% of men in the population (Nicolaides et al., 2018). In the Framingham study (Brand et al., 1988), varicose veins were diagnosed annually in 2.6% of women and 1.9% of men (Nicolaides et al., 2018). The prevalence of chronic venous disease of the lower extremities (CVHD) in women is 2.5-3 times higher than in men. Annual progression of CKD to a higher CEAP (Clinical-Etiology-Anatomy-Pathophysiology) class is noted in 4% with established concomitant cardiovascular insufficiency (Pannier & Rabe, 2012). Regardless of race, a direct relationship with genetic predisposition is also traced, it was found that 64.8% of patients with HCV have a mother and 13.9% a father (Pitsch, 2012). In Ukraine, the prevalence of HCVNC reaches 38% in women and 20% in men (Lupaltsov & Kitchenko, 2017). CVI was the cause of primary disability in 30.8% of patients who received it in 2017, of which 48.9% were persons of working age (Kosynskyi et al., 2019).Chronic venous ulcer is a serious problem for the health care system, its prevalence is 5% among the population over 65 years of age (Hedayati et al., 2015; Kosulnikov et al., 2022). In the US, the average cost of treating one trophic ulcer is reported to be $15,732, and the average cost of surgery for non-healing ulcers is $33,907 (Ma et al., 2014). Costs for the treatment of CKD and its complications in the form of C6 clinical class are 2% of the budget allocated for health care in the European Union. About 7% of male patients of working age are forced to be on sick leave due to CVI at least once a year, which also leads to significant economic losses (Malte et al., 2020).To date, there is no generally accepted treatment strategy for patients with C6 clinical grade CKD. In our opinion, this is due to the fact that this problem is a painstaking work of a surgeon and requires the use of various combinations of surgical interventions and a mass of pre-operative measures, which creates significant difficulties in everyday work. Adequate medical care not provided in a timely manner to this group of patients, in the following, leads to a high level of disability and loss of working capacity, which creates a serious socio-economic problem. The development of balanced local treatment and the adequate selection of surgical intervention methods depending on the ultrasound (US) picture will allow to achieve an increase in the quality of life, acceleration of the healing of wound defects, restoration of work capacity, reduction of disability, reduction of the duration of inpatient treatment and the rehabilitation period in this contingent of patients. Which certainly indicates the relevance of the chosen problem and the need to solve it.The aim of our study was to develop the tactics of complex surgical treatment of patients with C6 clinical class HCV through the use of modern, pathogenetically based methods of local treatment of venous ulcers based on cellular technologies, modern wound dressings, local application of low pressure effects on trophic ulcers and the use of combinations of minimally invasive methods of elimination of venous ulcers reflux, in particular, with the use of high-frequency welding bipolar electrocoagulation.In accordance with the goal, the following tasks are formulated:1. To determine the reasons for the unsatisfactory results of the treatment of patients with clinical class C6 HCVNC.2. To develop tactics for the use of minimally invasive surgical interventions and local treatment of trophic ulcers (TB) for the elimination of chronic venous insufficiency in patients with C6 clinical class.3. To prove the effectiveness of the use of cellular technologies, in particular Platelet-Rich Plasma (PRP) in combination with NPWT (Negative Pressure Wound Therapy; VAK therapy), in the treatment of trophic ulcers, in patients with C6 clinical class CVN.4. To compare the quality of life of patients with C6 clinical class HCV before and after the proposed complex surgical and local treatment of TB based on cellular technologies, negative pressure wound therapy (VAP) and minimally invasive surgical operations using high-frequency welding bipolar electrocoagulation.5. To substantiate and study the effectiveness of the proposed complex surgical treatment of patients with C6 clinical grade CKD, by conducting immunohistochemical and pathomorphological studies of biopsies from trophic ulcers and establishing the rates of growth of mitotic activity, dynamics of regenerative processes.

У дисертаційному дослідженні проведено аналіз клініко-неврологічних, нейропсихологічних та нейрофізіологічних характеристик посткомоційного синдрому (ПКС), який виникає внаслідок легкої вибухової черепно-мозкової травми (ЛВЧМТ). У дослідження було залучено 115 чоловіків-учасників бойових дій на сході України (основна група) з установленим діагнозом «ПКС після перенесеної ЛВЧМТ» та 30 здорових осіб (контрольна група). У пацієнтів з встановленим діагнозом ПКС унаслідок ЛВЧМТ оцінка наявності та ступеня тяжкості когнітивних порушень за допомогою опитувальника (на базі «Цицерон»), нейропсихологічного та нейрофізіологічного обстежень дала змогу виділити три клінічні варіанти ПКС. У 44,3±9,1% пацієнтів визначили перший варіант ПКС з переважанням когнітивних порушень, який характеризувався значними (16‒20 балів) у 7,0±4,6% осіб та виразними (11‒15 балів) ‒ у 37,4±8,8% порушеннями у когнітивній сфері в поєднанні зі значними і виразними афективними розладами. Другий варіант ПКС з переважанням виразних та значних афективних порушень і помірними когнітивними розладами зареєстрували у 23,5±7,7% пацієнтів. Третій варіант, для якого характерні помірні та легкі порушення когнітивного і афективного спектру у поєднанні з переважно помірними вегетативними розладами (варіант ПКС з переважанням психосоматичних порушень), спостерігали у 32,2±8,5% пацієнтів.Тестування когнітивних функцій за шкалою МоСА показало, що найбільше зниження показників когнітивних порушень виявлено для запам’ятовування (пам’яті), уваги, відстроченого відтворення, сумарної оцінки в балах. Частота недементних когнітивних порушень становила 43,5Ультразвукове дуплексне сканування у пацієнтів з ПКС після ЛВЧМТ дає змогу виявити зміни судинної резистивності в інтракраніальних судинах як каротидного, так і вертебрально-базилярного басейну (зниження показників резистивності), а також ознаки венозної дисциркуляції в базальних венах мозку. Виявлені зміни показників біоелектричної активності головного мозку, які за даними регресійного аналізу (бінарна логістична регресія) супроводжують наявність когнітивних порушень, діагностованих за даними шкали МоСА. До цих показників належать частотно-просторова інверсія α-ритму, зміна частоти α-ритму, зменшення амплітуди α-ритму, зменшення α-потужності, збільшення β-потужності, активності в θ- і δ-діапазонах (p=0,01), наявність ознак дисфункції неспецифічних структур головного мозку, відхилення від норми при пробі з гіпервентиляцією (p=0,033) та ознаки подразнення кори головного мозку (p=0,014). Показано, що нейрофізіологічна діагностика методом КВП P300 є ефективним засобом об’єктивізації когнітивних порушень, зокрема розладів у доменах уваги та робочої пам’яті, що виникають у структурі ПКС внаслідок вибухової травми. Результати дослідження показників P300 відображають ступінь порушень у функціонуванні нейронних мереж переважно лобової та скронево-тім’яної ділянок головного мозку. Виокремлення варіанта ПКС з переважанням когнітивних порушень дало змогу прослідкувати зв’язок результатів нейрофізіологічного дослідження з нейрокогнітивними показниками пацієнтів з ЛВЧМТ. Запропонований діагностичний комплекс нейропсихологічних та нейрофізіологічних досліджень може застосовуватися в складних клінічних випадках, за відсутності документального підтвердження факту ЛВЧМТ, а також для судово-медичної експертизи та експертизи працездатності потерпілих, що сприятиме призначенню пацієнтам персоналізованих лікувальних та реабілітаційних заходів, спрямованих на збереження й відновлення порушених функцій.Ключові слова: легка вибухова черепно-мозкова травма; посткомоційний синдром; когнітивні порушення; нейропсихологічне тестування; кількісна електроенцефалографія; когнітивні викликані потенціали.^UThe dissertation research involved the analysis of the clinical, neurological, neuropsychological and neurophysiological characteristics of post-concussion syndrome (PCS) resulting from mild blast traumatic brain injury (mbTBI). The study included 115 male participants of hostilities in the East of Ukraine (study group) with a diagnosis of "PCS after previous mbTBI" and 30 healthy individuals (control group). According to the findings of the conducted study in patients diagnosed with PCS due to mbTBI, the assessment of the presence and severity of cognitive impairments using a questionnaire (on the basis of "Cicerone"), neuropsychological and neurophysiological examinations allowed to distinguish three clinical variants of PCS. The first variant, observed in 44.3±9.1% of patients, was characterized by a prevalence of cognitive impairments. Within this group, 7.0±4.6% exhibited significant (16–20 points) cognitive disturbances, while 37.4±8.8% displayed noticeable (11–15 points) cognitive impairments combined with significant and distinct affective disorders. The second variant of PCS with prevalence of expressed and significant affective disorders and moderate cognitive disorders was registered in 23,5±7,7% of patients. The third variant characterised by moderate and mild cognitive and affective spectrum disorders in combination with predominantly moderate vegetative disorders (PCS variant with predominance of psychosomatic disorders) was observed in 32,2±8,5% of patients.Results of cognitive function testing on the MoCA scale in patients diagnosed with PCS due to mbTBI showed that the greatest decline in cognitive impairment indicators was observed in memorization (memory), attention, delayed recall, total score. The frequency of non-dementia cognitive impairment was 43,5%. According to the ultrasound duplex data, there were no structural changes in the vascular wall of carotid arteries, as well as statistically significant differences in blood flow velocity and resistance indices (pulsatility index (PI) and peripheral vascular resistance (RI)) in the extracranial vessels. In patients with PCS after mbTBI the TCCS method allows to detect changes in vascular resistance in intracranial vessels of both carotid and vertebral basilar basin (decrease in resistance indices), as well as signs of venous discirculation in the basal veins of the brain. Changes in the the brain bioelectrical activity indicators were identified, which according to the regression analysis (binary logistic regression) accompany the presence of cognitive disorders diagnosed according to the MoCa scale. These indicators include frequency-spatial inversion of α-rhythm, changes in α-rhythm frequency, decrease in α-rhythm amplitude, decrease in α-power, increase in β-power, activity in θ- and δ-bands (p=0.01), presence of signs of dysfunction of nonspecific brain structures, deviations from the norm during hyperventilation test (p=0.033), and signs of irritation of the brain cortex (p=0.014). According to research findings, neurophysiological diagnostics using CEP P300 method is an effective means of objectifying cognitive impairments, particularly disturbances in attention and working memory domains, occurring in the structure of PCS due to blast injury. The results of the study of P300 parameters reflect the degree of neuronal network dysfunction, predominantly in the frontal and temporoparietal regions of the brain. The identification of PCS variant with a predominance of cognitive impairments allowed tracing the connection between the results of neurophysiological research and neurocognitive indicators of patients with mbTBI. statistically significantly dependent on the severity of cognitive impairment: on the right – U=1246, p=0.03; on the left – U=1245, p=0.03.The research results have shown that when clinically interpreting the latency indicators of CEP P300 components should be guided by the normative indicators taking into account the age factor. According to the regression analysis data, exceeding the upper limit of the age norm of P2 and P3 latency of CEP P300 components is statistically significantly associated with the presence of cognitive impairment in patients with PCS, identified by the MoCA scale (p=0.01).The proposed diagnostic complex of neuropsychological and neurophysiological examinations can be used in complex clinical cases in the absence of documentary evidence of the fact of mbTBI, as well as for forensic medical examination and expertise of the working capacity of the injured.Diagnosis and objectivisation of PCS using the suggested diagnostic examinations complex will contribute to prescribing personalised therapeutic and rehabilitation measures to patients, aimed at preserving and restoring impaired functions.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше проведено комплексне вивчення особливостей розвитку та закономірностей хронологічної послідовності топографо-анатомічних взаємовідношень м’язів, фасціально-клітковинних просторів і судинно-нервових утворень передньої і задньої гомілкових ділянок у плодовому періоді онтогенезу людини.В результаті проведеного макромікроскопічного дослідження встановлено основні та додаткові джерела іннервації і кровопостачання м’язів передньої, бічної і задньої груп гомілки, рівні відходження нервів і артерій, місця їхнього вступу у м’язи, характер і тип внутрішньом’язового розподілу впродовж плодового періоду онтогенезу людини. З’ясована індивідуальна та вікова анатомічна мінливість гілок системи підколінної артерії, передньої і задньої великогомілкових артерій, шкірних нервів гомілки і підшкірних вен нижніх кінцівок у плодів людини.Уперше встановлені особливості структурної організації фасціально-клітковинних просторів і підшкірної жирової клітковини гомілкової ділянки у плодів людини.Визначені корелятивні взаємовідношення нервових утворень із артеріальними судинами у м’язах гомілки та створені тривимірні комп’ютерні моделі структур гомілкової ділянки у плодів різного віку складають новий методологічний і науковий аспект даної роботи і можуть бути основою для моделювання патологічних процесів та інших просторово-часових перетворень складових утворень гомілкової ділянки на різних стадіях постнатального періоду онтогенезу людини.Визначено особливості скостеніння та динаміку змін морфометричних параметрів великогомілкової і малогомілкової кісток, періоди їхнього інтенсивного та сповільненого розвитку впродовж плодового періоду онтогенезу людини.Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути анатомічним підґрунтям для розробки способів корекції порушень кровообігу при травмах і пораненнях нижніх кінцівок, а також суттєво полегшити проведення хірургічних утручань на артеріальних і венозних судинах, і нервах кінцівок в умовах воєнного часу. Отримані дані щодо анатомічної мінливості гілок системи підколінної, передньої і задньої великогомілкових артерій у плодів людини мають важливе прикладне значення для ефективного виконання сучасних діагностичних та лікувальних маніпуляцій, реконструктивних та пластичних операцій на артеріях нижніх кінцівок. Отримані морфометричні параметри великогомілкових і малогомілкових кісток у плодів людини 4-10 місяців є додатковими розмірами фетобіометрії і можуть бути використані при ультразвуковому дослідженні у другому та третьому триместрах вагітності. Запропоновані моделі прогнозування розвитку осередків скостеніння великогомілкової і малогомілкової кісток у плодів людини можуть бути корисні для раннього виявлення скелетних дисплазій, пов’язаних із затримкою розвитку скостеніння та мінералізації. Встановлені варіанти фетальної топографії артерій, вен і нервів передньої і задньої гомілкових ділянок можуть бути використані в судинній і трансплантаційній хірургії, а також в освітньому процесі і науковій роботі вищих медичних навчальних закладів та медичних науково-дослідних центрів і лабораторій України.^UScientific novelty of the findings. For the first time, a comprehensive study of the developmental features and patterns of the chronological sequence of topographical and anatomical relationships of muscles, fascial and cellular spaces, and neurovascular formations of the anterior and posterior tibial regions in the fetal period of human ontogeny was conducted. As a result of the macromicroscopic study, the main and additional sources of innervation and blood supply of the muscles of the anterior, lateral and posterior tibial groups, the levels of nerve and artery outflow, the places of their entry into the muscles, the nature and type ofintramuscular distribution during the fetal period of human ontogeny were determined. The individual and age-related anatomical variability of the branches of the popliteal artery system, the anterior and posterior tibial arteries, the cutaneous nerves of the lower leg, and the saphenous veins of the lower extremities in human fetuses was defined. For the first time, the peculiarities of the structural organization of fascial-cellular spaces and subcutaneous adipose tissue of the lower leg in human fetuses have been established. The determined correlative relations of nerve formations with arterial vessels in the muscles of the lower leg and the created three-dimensional computer models of the structures of the lower leg region in fetuses of different ages constitute a new methodological and scientific aspect of this work and can be the basis for modeling pathological processes and other spatialand temporal transformations of the constituent formations of the lower leg region at different stages of postnatal human ontogeny. The characteristics of ossification and the dynamics of changes in the morphometric parameters of the tibia and fibula, the periods of their intensive and slow development during the fetal period of human ontogeny are determined.Practical importance of the results. The results of the dissertation study can serve as an anatomical basis for the development of methods for the correction of circulatory disorders in traumas and injuries of the lower extremities, as well as significantly facilitate surgical interventions on arterial and venous vessels and nerves of the extremities in wartime. The data obtained on the anatomical variability of the branches of the popliteal, anterior and posterior tibial arteries in human fetuses are of great practical importance for the effective performance of modern diagnostic and therapeutic manipulations, reconstructive and plastic surgery of the arteries of the lower extremities. The obtained morphometric parameters of the tibia and fibula in human fetuses of 4-10months of age are additional dimensions of fetobiometry and can be used in ultrasound examination in the second and third trimester of pregnancy. The proposed models for predicting the development of tibial and fibular ossification in human fetuses may be useful for early detection of skeletal dysplasias associated with delayed ossification and mineralization. The established variants of fetal topography of arteries, veins and nerves of the anterior and posterior tibial regions can be used in vascular and transplant surgery, as well as in the educational process and scientific work of higher medical schools, medical research centers and laboratories of Ukraine.

Дисертацію присвячено актуальній науковій проблемі – хірургічному лікуванню неускладнених форм варикозної хвороби нижніх кінцівок. За оцінкою експертів ВООЗ самим поширеним захворюванням периферичних судин є варикозне розширення вен нижніх кінцівок. Ретикулярний варикоз (РВ) та телеангіектазії (ТАЕ) на нижніх кінцівках зустрічаються у 41% жінок старше 50. В світі широко впроваджуються малоінвазивні ін'єкційні та апаратні методики, проте у лікуванні варикозної хвороби нижніх кінцівок (ВХНК) до даного часу провідне місце займає хірургічне втручання. На сьогоднішній день актуальним є впровадження мініінвазивних методик, які б дали змогу скоротити термін перебування хворого в стаціонарі, зменшити витрати на лікування, покращити косметичний ефект проведеного лікування.Метою роботи є покращення безпосередніх та віддалених функціональних та косметичних результатів комплексного лікування неускладнених форм варикозної хвороби нижніх кінцівок шляхом удосконалення діагностичних методів, оптимізації консервативних та хірургічних підходів.Завдання дослідження:1. Дослідити причини незадовільних результатів лікування, рецидивів ретикулярного варикозу та телеангіектазій на нижніх кінцівках після проведення склеротерапії та удосконалити методи виявлення венозного рефлюксу в ретикулярні венозні сплетення.2. Оптимізувати підхід до вивчення анатомічних та гемодинамічних особливостей венозного русла нижніх кінцівок при неускладнених формах варикозної хвороби нижніх кінцівок. 3. Розробити нові та вдосконалити існуючі хірургічні способи, що дозволяють поліпшити естетичний результат операції, знизять частоту післяопераційних ускладнень і забезпечать стабільний результат. 4. Вивчити можливості застосування мініінвазивних методик у хворих з ретикулярним варикозом та телеангіектазіями, а також можливості гемодинамічного лікування при неускладнених формах ВХНК. 5. Розробити алгоритм лікування хворих на неускладнені форми ВХНК.6. Оцінити ефективність запропонованих методів лікування і їх вплив на якість життя пацієнтів, впровадити їх в практику охорони здоров'я.^UThe dissertation is devoted to the actual scientific problem - surgical treatment of uncomplicated varicose veins of the lower extremities. According to WHO experts, varicose veins of the lower extremities are the most common peripheral vascular disease. 41% of women over 50 have reticular varicose veins (RV) and telangiectasia (TAE) in the lower extremities. Minimally invasive injection and hardware techniques are widely used in the world, but surgical intervention is currently the leading place in the treatment of varicose veins of the lower extremities (VVLE), mainly due to cost-effectiveness. To date, the introduction of mini-invasive techniques that would reduce the length the patient's stay in the hospital, reduce the cost of treatment, and improve the cosmetic effect of treatment is relevant.The aim of this study is to improve the immediate and long-term functional and cosmetic results of complex treatment of uncomplicated forms varicose veins of the lower extremities by improving diagnostic methods, optimizing conservative and surgical approaches. Research objectives:1. Investigate the causes of unsatisfactory treatment results, recurrence of reticular varicose veins and telangiectasias in the lower extremities after sclerotherapy and improve methods for detecting venous reflux in the reticular venous plexuses.2. To optimize the approach to the study of anatomical and hemodynamic features of veins in patients with uncomplicated forms of varicose veins of the lower extremities.3. Develop new and improve existing surgical methods that can improve the aesthetic outcome of the operation, reduce the frequency of postoperative complications and ensure a stable result.4. To study the possibilities of using minimally invasive techniques in patients with reticular varicose veins and telangiectasias, as well as the possibility of hemodynamic treatment of uncomplicated forms of VVLE. 5. To develop an algorithm for the treatment of patients with uncomplicated forms of VVLE.6. Evaluate the effectiveness of the proposed methods of treatment and their impact on the quality of life of patients, to implement them in health care practice.

Дисертація містить нові підходи щодо вибору типу трансплантату правої долі печінки від живого родинного донор, що базується на анатомічно обґрунтованому підході. Вивчено рентген-анатомічні варіанти будови вен правої долі печінки 76 донорів, на основі чого виділено 3 типи венозного відтоку від правої частки печінки: домінуюча права печінкова вена, домінуюча серединна печінкова вена та рівномірнорозподілений тип відтоку. Розроблений алгоритм вибору трансплантату правої долі печінки від живого родинного донора в залежності від антропометричних показників донора та реципієнта, стандартного розрахункового об'єму печінки та типу венозного відтоку від правої частки печінки. Встановлено, що при застосуванні розробленого алгоритму, при анатомічній можливості, трансплантація правої долі печінки від живого родинного донора з включенням серединної печінкової вени дозволяє забезпечити посилений портальний приток до трансплантату, і як наслідок покращити його функціональні властивості, що дозволяє знизити частоту розвитку «синдрому малого печінкового трансплантату», післяопераційну летальність і тривалість перебування в стаціонарі.^UThe dissertation contains new approaches to the selection of the type of transplantation of the right lobe of the liver from a living related donor, based on an anatomically sound approach. X-ray anatomical variants of the vein structure of the right lobe of 76 donors were studied, on the basis of which 3 types of venous outflow from the right lobe of the liver were identified: dominant right hepatic vein, dominant middle hepatic vein and evenly distributed type of outflow. An algorithm for selecting a transplant of the right lobe of the liver from a living family donor has been developed, depending on the anthropometric indicators of the donor and the recipient, the standard estimated volume of the liver, and the type of venous outflow from the right lobe of the liver. It is established that the application of the developed algorithm, with anatomical possibility, transplantation of the right lobe of the liver from a living related donor with the inclusion of the middle hepatic vein allows to provide increased portal inflow to the transplant, and as a consequence to improve its functional properties, which allows to reduce the “small for size transplant syndrome”, postoperative mortality and length of stay in hospital.

Дисертація присвячена дослідженню морфології піднижньощелепної залози щура в нормі та на різних термінах експериментального впливу опіоїду (налбуфіну). У науковій роботі завдяки використанню морфологічних методів дослідження отримано результати які розширюють уявлення про морфологію ураження піднижньощелепної залози за впливу опіоїдів, створюють підґрунтя і надалі для дослідження патогенезу впливу опіоїдів на системи та органи з метою розробки корегувальних методів та запобігання виникнення ускладнень у разі клінічного використання препаратів даної групи як за короткого, так і за тривалого використання. Крім того, дозволяють оцінити ризики виникнення ураження піднижньощелепної залози у разі застосування опіоїдів наркозалежними особами з метою профілактики ускладнень та вибору замісної терапії. Результати роботи мають практичне значення для морфологів та стоматологів, оскільки можуть слугувати морфологічною основою для розробки нових методів діагностики, профілактики та лікування патології піднижньощелепної залози у хворих, змушених тривалий час застосовувати опіоїди, а також у наркозалежних. Отримані результати дослідження структурних особливостей піднижньощелепної залози білого щура в нормі та за експериментального впливу опіоїду є фундаментальними даними, на які можуть спиратися дослідники, вивчаючи проблеми експериментальної та клінічної медицини. Ключові слова: слинна залоза, піднижньощелепна залоза, сероцит, експериментальний опіоїдний вплив, білий щур. Галузь – медицина.^UThe following methods of the studies have been used in the scientific work: corrosion, histological and electron microscopic, morphometric and statistical methods. The obtained results of the study provide a deeper insight into pathomorphology of the submandibular gland under the influence of opioids, create the basis for further studies of pathogenesis of the opioids effect on the systems and organs aiming at elaboration of correctional methods and prevention of complications in the clinical application of this group of preparations in cases of both short- and long-term use. Macroscopically, it was found that the submandibular gland of a white rat is a round, light pink gland covered with a capsule. It belongs to the complex branched alveolar and tubular glands. The blood supply to the submandibular gland of a white rat is provided by the facial artery. Venous blood from the submandibular gland flows into the sublingual vein. Microscopically, it was found that the parenchyma of the gland is represented by protein and mixed acinuses and a system of branched excretory ducts. The stroma is formed by the connective tissue that envelops the gland and forms a capsule from which the partitions that divide the gland into lobes branch off. Protein and mixed acinuses occur in the lobes of the submandibular gland. Based on the morphometric study, the diameter of arterioles was determined to be (19.64 ± 0.90) μm, capillaries - (5.66 ± 0.35) μm, venules - (25.25 ± 0.62) μm, arteriolar venular ratio - 0.78, packing density of metabolic vessels - (20.89 ± 0.91) and trophic activity of tissue - (56.05 ± 0.53) μm. The first structural changes of the submandibular gland components were noticeable after 2 weeks of the experiment, in particular, stasis was observed in the vessels of the hemomicrocirculatory channel.The development of vacuolar serocyte dystrophy was observed in some acinuses. After 3 weeks of opioid exposure, vacual dystrophy and necrotic changes of the striated epithelium were noted as well. After 4 weeks of experimental opioid exposure, pronounced dystrophic and necrotic changes in the acinus epithelium, as well as in the intraparticle excretory ducts, hyperemia, mainly of the venous bed vessels, blood stasis in them. After 5 weeks of the experiment, vacuolar dystrophy of the granular duct epithelium and pronounced hyperemia of the interparticle venules and arterioles were observed. After 6 weeks of experimental opioid exposure, we found that microstructural changes in the vascular system of the submandibular gland were significantly pronounced and characterized by the expansion of all parts of the hemomicrocirculatory channel, their overflow with erythrocytes.The development of vacuolar dystrophy and necrosis was also noted in serocytes. At the ultrastructural level, after 2 weeks of experimental opioid exposure, we detected the appearance of destructive changes in the organelles of protein acinuses exocrinocytes, as well as dyscirculatory processes in the vessels of the hemomicrocirculatory channel. After 3 weeks, under the opioid analgesic effect, a significant expansion of the spherocytes cisterns in the granular endoplasmic reticulum and the development of perivascular edema were detected. After 4 weeks of experimental opioid exposure, organelle destruction was found in protein acinuses serocytes, a decrease in the volume of the nucleus and the development of necrotic changes were noted. After 5 weeks, under the influence of an opioid analgesic, an increase in dyscirculatory processes was detected. Destructive changes in parenchymal elements were registered, in particular, vacuoles containing electron-light masses accumulated in the cytoplasm of serocytes of secretory protein divisions. After 6 weeks of experimental opioid exposure, damage to all components of the vascular wall of the hemomicrocirculatory tract was observed, which led to the increase in the phenomena of circulatory disorders and perivascular edema. Degenerative and necrotic changes with subsequent destructuring of their organelles were noted in serocytes of protein acinuses. Thus, with the help of modern complementary research methods, new information was obtained on the morphological features of the submandibular gland structure in the normal state and the dynamics of their changes at different stages of the experimental opioid effect. The method of statistical analysis used in the work allowed to systematize the obtained results, to draw parallels between the processes occurring in the structure of the submandibular gland in the normal state and in the dynamics of the experimental opioid effect. Key words: salivary gland, submandibular gland, serocyte, experimental opioid effect, white rat. Branch-Medicine.

Об'єкт дослідження: діабетичний кетоацидоз (ДКА). Мета дослідження: оптимізувати діагностику та лікування хворих у стані діабетичного кетоацидозу на основі вивчення закономірностей змін газового складу крові і кислотно-лужної рівноваги за умов діабетичного кетозу і кетоацидозу різних ступенів важкості та використання антигіпоксантів в комплексній терапії гострого ускладнення цукрового діабету. Методи дослідження та апаратура: загально клінічні, інструментальні, біохімічні, потенціометричні та статистичні; аналізатор Д-10 «Bio-Rad», автоматичний аналізатор «Easy-Blood Gas». Теоретичні і практичні результати: проведеними дослідженнями встановлено, що порушення газового складу крові визначаються на стадії діабетичного кетозу і прогресують при кетоацидозі. Виявлені зміни газового складу крові корегуються етіопатогенетичною базовою терапією. Вивчена антигіпоксантна дія актовегіну та цитофлавіну за допомогою одночасного визначення газового складу артеріальної та венозної крові. Новизна: встановлено, що напрямок порушень газового складу крові при кетозі аналогічний зі змінами при ДКА. Вперше визначені особливості газообмінних та кислотно-лужних порушень змін крові при різних клінічних варіантах перебігу ДКА. Визначена добова доза інсуліну, яка необхідна для лікування хворих з ДКА при різних клінічних варіантах його перебігу. Обгрунтована доцільність застосування антигіпоксантів в комплексній терапії ДКА на основі результатів визначення газового складу крові. Ступінь впровадження: результати досліджень впроваджені в клінічну практику лікувальних закладів обласних центрів України та використовуються у навчальному процесі вищих учбових закладів. Галузі використання: ендокринологія.^UObject of study: diabetic ketoacidosis (DKA). Aim of the study: to optimize the diagnosis and treatment of patients with diabetic ketoacidosis on the basis of studying the patterns of changes in blood gas composition and acid-base balance under conditions of diabetic ketosis and ketoacidosis of different severity and the use of antihypoxants in the complex treatment of acute complications. Research methods and equipment: general clinical, instrumental, biochemical, potentiometric and statistical; D-10 Bio-Rad analyzer, automatic Easy-Blood Gas analyzer. Theoretical and practical results: studies have shown that disorders of blood gas composition are determined at the stage of diabetic ketosis and progress in ketoacidosis. The revealed changes in blood gas composition are corrected by etiopathogenetic basic therapy. The antihypoxant effect of actovegin and cytoflavin by the simultaneous determination of the gas composition of arterial and venous blood was studied. Novelty: found that the direction of violations of blood gas composition in ketosis is similar to changes in DKA. The peculiarities of gas exchange and acid-base disorders of blood changes in different clinical variants of DKA course have been determined for the first time. The daily dose of insulin required for the treatment of patients with DKA in various clinical variants of its course has been determined. The expediency of using antihypoxants in complex therapy of DKA based on the results of determination of blood gas composition is substantiated. Degree of implementation: the results of the research have been incorporated into the clinical practice of medical institutions of regional centers of Ukraine and are used in the educational process of higher educational institutions. Areas of use: endocrinology.

Дисертація присвячена встановленню хронологічної послідовності розвитку та становлення топографії структур шийного відділу хребтового стовпа в ранньому періоді онтогенезу людини. Уточнені особливості топографії структур шийного відділу ділянки хребтового стовпа від ранніх стадій до 40-го тижня пренатального розвитку, послідовність розвитку структур ділянки з урахуванням синтопічних взаємовідношень з шийними хребцями. За допомогою адекватних морфологічних методів виконане дослідження морфогенезу і динаміки просторово-часових взаємовідношень хребців шийного відділу хребтового стовпа людини, їх з'єднань протягом внутрішньоутробного періоду розвитку та в новонароджених з точки зору топографо-анатомічного підходу до проблем ембріогенезу. Встановлені критичні періоди, морфологічні передумови та час можливого виникнення деяких природжених вад хребтового стовпа. Уточнені особливості кровопостачання та венозного відтоку від шийного відділу хребта. На підставі отриманих результатів можливо віддиференціювати відхилення від нормально розвитку шийного відділу хребтового стовпа, тобто встановити варіанти будови, незначні відхилення – аномалії та грубі відхилення в будові структур шийного відділу хребтового стовпа, які впливають на функцію – вади розвитку шийних хребців. Ключові слова: хребтовий стовп, шийний хребець, міжхребцеві суглоби, морфогенез, людина. Галузь – медицина.^UThe dissertation is devoted to the establishment of the chronological sequences of development and the formation of the topography in cervical portion of the spine column in the early period of human ontogenesis. Specification of the topography in structures of cervical region of the spinal column from the earliest stages up to 40 weeks in prenatal period. With adequate morphological methods was performed research of the morphogenesis and dynamics in the spacious-time interconnection between the cervical vertebrals in spinal column of a human critical periods, morphological changes and time of perhaps discernment of the deformities of the spinal column. Specified features of the blood supply and venous outflow from cervical portion of the spinal column. On the base of the received results can be seen differential deviation from a normal development in cervical portion of the spinal column that is lead to development defects in cervical portion of the spinal column. The development in cervical portion of spinal column and the spinal cord goes hand to hand and tightly intertwined. The cervical portion of the spinal column develops in the separate phases as shown below. The development of the spinal cord occurs at four embryological stages, including gastrulation (2–3rd weeks), primary neurulation (3–4th weeks) and secondary neurulation (5–6th weeks). Craniovertebral junction (CVJ) is a unique and complicated. Four occipital sclerotoms, which give formation for occipital bone, external occipital protuberance and jugular process on the frontal arch of the atlant and on the top, transverse and alar ligaments. The posterior arch of the atlas take formation from both the first occipital and the first cervical sclerotomes. The axial vertebrae derive from resembles the four occipital, also from the first and second sclerotomes. The ventral part of the first sclerotome forms a larger part of the monoecious process. Last steps in formation of vertebraes are chondrification and ossification appear after 6th and 9th weeks as long as possible. The chondrification of the cranio-vertebral junction is begins in pre-fetus of 25.0 mm PCL, and the chondrification of the anterior arch C1 begins in pre-fetus of 30.0 mm PCL. At pre-fetus 45.0 mm PCL (9th weeks) development. The arches proccess are located at the stage of disconnected connection with formation of articulation surfaces. of interruptions from the statements of the slopes emptying. Uncus of body are formed typical for cervical portion of spinal column. The articular surfaces pass along the engle of 1230o along the way up of the axis of the vertebrae column. A detailed analysis and correlative relationship was given the area of the intra-vertebral opening and its content same in different the lower parts of vertebral column. From the 10th weeks (42.0 - 53.0 mm PCL), of the development is begins the involutes changes of the chordae and till up to the 11th weeks, of the development it is transformed small disc of the small discs in the dredge of the nucleus is formed in endochordal areas of ossification, and in the depths of the ridges, 54.0 - 66.0 mm of the spine are formed (PCL). The percent correlation in cervical region of spinal column in the pre-fetus period from 8-12 weeks change from 29% to 21%. The fetus has 340.0 mm PCL (38 weeks) good of development are enough for formation of deep muscles in cervical portion of the spinal column, which are begin on the horizontal topographic- anatomical section on the different levels of cervical portion spinal column. As showed in the research about the arteries supply of the cervical region, the source of the arteries supplying begins at the level of thoracic aorta. From cervical vertebra the blood flows into the vertebral artery, anterior vertebral, deep cervical artery, internal jugular, subclavicular, unnamed, posterior intra vertebral vein. At the cervical portion the anterior stench of arteries goes, across anterior side of canal begins at the level of the atlant. In direction from the dorsolateral region veins fly to the posterior cervical region and there their diameter increases. On the level of the atlant their anastomoses can be seen between the venous plexuses, where the horizontal region of the spinal artery, and the posterior- lateral veins can be seen. Until the moment of birth, the cervical part of the spinal cord will have one cervical enlargement and cervical spinal nerves. Key words: spinal column, cervical vertebra, intervertebral joints, morphogenesis, human. Branch-medicine.

Дослідження було побудовано на аналізі використання загальноприйнятихрутинних доз опіоїдів та використання мультимодальної малоопіоїдної анестезії здодаванням лідокаїну, або дексмедетомідину, як анестетичних компонентів, під часпроведення лапароскопічних оперативних втручань на нирках. Ми вивчалигормональні маркери стресу, зміни гемодинаміки, частоти серцевого ритму,маркерів запалення, інтенсивності болю, перебігу післяопераційного періоду,вплив досліджуваних різновидів загальної анестезії на показники водноелектролітного обміну з позиції оцінки антистресової активності досліджуванихметодик знеболювання та оцінювали наявність ускладнень досліджуванихметодик.У ході проспективного відкритого рандомізованого дослідження булообстежено 90 пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні в ДУ «Інститутурології імені академіка О.Ф.Возіанова» Національної Академії Медичних Наук3України з 2019 по 2022 рік, та відповідали критеріям включення (вік більше 18років, наявність патології нирок або сечовивідних шляхів, що підлягаютьлапароскопічним оперативним втручанням, хронічна ниркова недостатність 0-І ст,згода пацієнта на участь в дослідженні).В залежності від різновиду анестезії всі пацієнти були методом випадковоївибірки розподілені на три дослідні групи по 30 пацієнтів. В групі 1 (контрольній)проводилась стандартна багатокомпонентна анестезія, де основним аналгетичнимкомпонентом були рутинні, високі дози опіоїдів (фентанілу). В групі 2 (лідокаїну)хворим проводилась мультимодальна малоопіоїдна анестезія з використаннямлідокаїну, як анестетичної компоненти, та субнаркотичних доз кетаміну. В групі 3(дексмедетомідину) хворим проводилась мультимодальна малоопіоїдна анестезія звикористанням, як анестетичної компоненти, дексмедетомідину.Обстеження проводили в динаміці: до операції, перед оперативнимвтручанням, інтраопераційно, після операції, та в першу добу післяопераційногоперіоду.Всі пацієнти оперувалися в умовах ендотрахеального наркозу. Премедикаціяполягала в застосуванні декскетопрофену в дозі 50 мг внутрішньовенно (в/в) за 30хвилин до операції. Індукція в загальну анестезію здійснювалась в/в пропофолу вдозі 2 мг/кг, фентанілу в дозах 1,5-2 мкг/кг, атракуріуму в дозі 0,6 мг/кг. Підтримкаанестезії здійснювалась інгаляцією севофлюрану (мінімальна альвеолярнаконцентрація (МАК) – 1,44±0,25об.%). У разі необхідності посилення нервовом’язового блоку додатково в/в вводився атракуріум в дозі 0,1 мг/кг.Для контролю глибини анестезії у хворих досліджуваних групвикористовувався BIS моніторинг, показники якого підтримувались в межах44±3,4%.За 30 хв. до закінчення операції в/м вводився нефопам 20 мг. Після закінченняоперації для післяопераційного знеболення в ранньому післяопераційному періодіхворі отримували в/в парацетамол в дозі 1000 мг.Протокол підтримання анестезії у хворих першої (контрольній) групи. Упершій групі (контрольній) аналгетичний ефект загальної анестезії забезпечувався4в/в введенням фентанілу в дозі 3,99±0,43 мкг/кг/год.Протокол підтримання анестезії в групі мультимодальної малоопіоїдноїзагальної анестезії з використанням лідокаїну. У цій групі застосовуваласьмультимодальна малоопіоїдна анестезія з в/в використанням фентанілу в дозі2,00±0,24 мкг/кг/год та в/в лідокаїну (під час інтубації трахеї болюсне введення 1мг/кг, далі для підтримання анестезії безперервна інфузія зі швидкістю 1,5мг/кг/год) і субнаркотичних доз кетаміну – 0,5 мг/кг (перед розрізом шкіри напочатку операції).Протокол підтримання анестезії в групі мультимодальної малоопіоїдноїзагальної анестезії з використанням дексмедетомідину. В цій групівикористовувалась мультимодальна малоопіоїдна анестезія з фентанілом в дозі2,34±0,18 мкг/кг/год з додаванням дексмедетомідину в дозі 0,7 мкг/кг/год (інфузіюдексмедетомідину починали відразу після постановки венозного доступу).Після завершення операції пацієнтів переводили до відділення інтенсивноїтерапії. В подальшому післяопераційне знеболення проводилосьдекскетопрофеном в дозі 50 мг в/м кожні 8 годин при слабкому болю, і в комбінаціїз парацетамолом 1000мг в/в при помірному болю. Якщо за візуально-аналоговоюшкалою (ВАШ) рівень болю перевищував 4 бали, то хворі отримували длязнеболення опіоїдні препарати (омнопон 1 мл 1% розчину чи морфін 1 мл 1%розчину в/м).Для оцінки якості досліджуваних методик загальної анестезії ми вивчалигормональні маркери стресу, зміни гемодинаміки, частоти серцевого ритму,маркерів системного запалення, інтенсивність болю, особливості перебігупісляопераційного періоду, вплив досліджуваних різновидів загальної анестезії напоказники водно-електролітного обміну з позиції оцінки антистресової активностідосліджуваних методик знеболювання.^UWithin a prospective open randomized study, 90 patients, hospitalized at theState-Owned Enterprise "Institute of Urology named after academician O.F. Vozyanovof the National Academy of Medical Sciences" of Ukraine from 2019 to 2022, wereexamined and met the inclusion criteria (age over 18 years, kidney or urinary tract disease10demanding laparoscopic surgery, chronic renal insufficiency stage 0-I, patient's consentto participate in the study).Depending on the type of anesthesia, all patients were randomly assigned to threeexperimental groups of 30 patients each. Standard multimodal anesthesia, involvingroutine high opioid doses (fentanyl), as the principal pain reliever components, wasperformed in Group 1 (control group). In Group 2 (lidocaine group), patients receivedmultimodal low-opioid anesthesia with the use of lidocaine as an anesthetic componentand sub-narcotic doses of ketamine. In Group 3 (dexmedetomidine group), patientsreceived multimodal low-opioid anesthesia involving dexmedetomidine as an anestheticcomponent.The examination was conducted dynamically: before the operation, prior to thesurgical intervention, intraoperatively, after the operation, and within the first day of thepostoperative period.Endotracheal anesthesia was implied in all patients who underwent surgery.Premedication involved dexketoprofen at a dose of 50 mg intravenously (IV) 30 minutesprior to the operation. Induction of general anesthesia was performed by intravenousadministration (IV) of propofol at a dose of 2 mg/kg, fentanyl at doses of 1.5-2 mcg/kg,and atracurium at a dose of 0.6 mg/kg. Anesthesia maintenance was achieved by meansof inhalation of sevoflurane (minimum alveolar concentration (MAC) - 1.44±0.25%). Ifnecessary, to enhance neuromuscular blockade, additional intravenous administration(IV) of atracurium was given at a dose of 0.1 mg/kg.BIS monitoring was used to control the depth of anesthesia in patients of thegroups studied, with the values maintained within the range of 44±3.4%.30 minutes before the end of the operation, nefopam 20 mg was injectedintramuscularly. Patients received paracetamol intravenously at a dose of 1000 mg forpostoperative pain relief in the early postoperative period after the operation completion.Anesthesia maintenance protocol for patients in the first (control) group. In thefirst (control) group, the painkilling effect of general anesthesia was provided byintravenous injection of fentanyl at a dose of 3.99±0.43 µg/kg/h.11Anesthesia maintenance protocol for the group receiving multimodal low-opioidgeneral anesthesia with lidocaine. In this group, multimodal low-opioid anesthesia wasapplied by means of IV fentanyl at a dose of 2.00±0.24 µg/kg/h and IV lidocaine (bolusdose of 1 mg/kg simultaneously with intubation, followed by continuous infusion at a rateof 1.5 mg/kg/h) and subanesthetic doses of ketamine - 0.5 mg/kg (before skin incision atthe beginning of the operation).Anesthesia maintenance protocol for the group receiving multimodal low-opioidgeneral anesthesia with dexmedetomidine. In this group, multimodal low-opioidanesthesia was utilized with fentanyl at a dose of 2.34±0.18 µg/kg/h combined withdexmedetomidine at a dose of 0.7 µg/kg/h (dexmedetomidine infusion startedimmediately after placing venous access). After the operation completion, patients weretransferred to the intensive care unit. Subsequently postoperative pain managementinvlolved 50 mg dexketoprofen intramuscularly every 8 hours for mild pain, and incombination with IV 1000 mg paracetamol for moderate pain. Patients received opioidmedications (1 ml of Omnopon 1% solution or 1 ml of morphine 1% solutionintramuscularly) for pain relief, if the pain level exceeded 4 points on the visual analogscale (VAS).For quality assessment of the general anesthesia techniques, we studied stresshormones, hemodynamic changes, heart rate, systemic inflammatory markers, painintensity, postoperative period features, and the impact of general anesthesia types onfluid and electrolyte balance values in terms of assessing the pain relieving and stressreducing activity of the studied techniques.

Дисертаційне дослідження присвячено підвищенню ефективності діагностики та лікування хворих на гострі тромбози глибоких вен нижніх кінцівок на підставі розробки та впровадження раціональної хірургічної тактики та індивідуалізації хірургічних технологій. В експериментальній частині дослідження вивчали структурні зміни судинної стінки при моделюванні тромбозу глибоких вен системи задньої порожнистої вени у щурів. В експерименті встановлено, що глюкозаміну гідрохлорид у комбінації зі стрептокіназою хоч і не посилює фібринолітичну дію, але чинить сприятливий вплив на стан судинної стінки за рахунок зменшення набряку ендотеліальних клітин та порушення орієнтації ядер гладеньком'язових клітин венозної стінки.У клінічній частині дослідження виконано аналіз результатів обстеження і лікування 514 хворих на гострий тромбоз глибоких вен (ТГВ) нижніх кінцівок із застосуванням хірургічних, ендоваскулярних і консервативних методів за період з 2011 по 2018 рр. В результаті дослідження запропоновано та впроваджено алгоритми діагностики і диференційованого лікування хворих на ТГВ. Удосконалено та впроваджено метод катетер-керованого тромболізису з урахуванням порушень флебогемодинаміки, що дозволяє запобігти виникненню тромбоемболічнихта геморагічних ускладнень. Упровадження запропонованої індивідуалізованої активної тактики в лікуванні венозних тромбозів сприяло збільшенню позитивних результатів на 38,0%, а також дозволило знизити частоту розвитку тяжких форм ХВН (С4-С6 по СЕАР) з 18,4% до 6,0 % у віддаленому періоді.Ключові слова: тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок, індивідуалізація хірургічних технологій лікування, порушення флебогемодинаміки.^UThe thesis is devoted to increase of efficiency of diagnostics and treatment of patients with acute deep vein thrombosis of the lower extremities based on the development and implementation of informative diagnostic methods, rational surgical tactics and individualization of surgical technologies.In the experimental part of the study, structural changes in the vascular wall were studied when modeling deep venous thrombosis of the posterior vena cava system in rats. Early morphological and functional changes (30 min) in the vein wall during thrombosis with impaired endothelial integrity and destructive changes in endotheliocytes are triggers for the further development of the pathological process and determine the further state of the vessels. In the clinical part of the study, an analysis of the results of examination and treatment using surgical, endovascular and conservative methods of 514 patients with acute deep vein thrombosis (DVT) of the lower extremities for the period from 2011 to 2018 was performed. As a result of the study, algorithms for the diagnosis anddifferentiated treatment of patients with DVT were proposed and implemented. An algorithm has also been developed for the treatment of venous thrombosis in patients with bleeding of various localization, which can prevent the progression of the thrombotic process and the development of VTEC. The introduction of the proposed individualized active tactics in the treatment of venous thrombosis contributed to an increase in positive results from 44.1% to 82.1%, and also allowed to reduce the incidence of severe CVI (C4-C6 according to CEAP) from 18.4% to 6.0% in the distant period.Key words: deep vein thrombosis of the lower extremities, individualization of surgical treatment technologies, impaired phlebohemodynamics.

Дисертаційна робота присвячена покращенню репродуктивного здоров'я та зменшенню частоти невиношування у жінок з патологією ендометрію шляхом впровадження науково-обгрунтованого комплексу лікувально-реабілітаційних заходів та оптимізації прегравідарної підготовки. Обстежено 90 пацієнток з патологією ендометрію: 24 жінки з хронічним ендометритом – І група, 32 пацієнтки з внутрішньоматковими синехіями – ІІ група та 34 пацієнтки з гіперпластичними процесами ендометрію – ІІІ група. 30 жінок з нормальним ритмом менструального циклу склали контрольну групу. Встановлено фактори ризику розвитку патології ендометрію та репродуктивних невдач у даної категорії пацієнток: вік, висока кратність інструментальних втручань, тривалий запальний процес органів малого тазу, первинна форма безпліддя, метаболічні порушення та ендокринопатії, поєднання патології ендометрію з міомою матки, ендометріозом та синдромом полікістозних яєчників. Відмітили високу частку синдрому тазового болю, розладів менструального циклу, порушення секреторної функції, ановуляції, альгодисменореї, гіпоменструального та передменструального синдрому. Проведено оцінку перебігу вагітності та пологів та виділено провідні критерії формування груп ризику щодо репродуктивних невдач. Встановлено, що вагітність у жінок з патологією ендометрію супроводжується більшим відсотком ранніх репродуктивних втрат, невиношування та передчасних пологів, прееклампсії, плацентарної дисфункції та дистресу плода і народження маловагових дітей. Встановлено порушення метаболічного гомеостазу: гіперпролактинемію, гіперестрогенемію, гіпопрогестеронемію, зниження рівня секс-стероїд-зв'язуючого глобуліну, дефіцит вітаміну D, відхилення параметрів ліпідограми та маркери інсулінорезистентності. Представлено оцінку структурно-функціональних змін ендометрію та яєчників, що дозволило вказати на вагому частку дисхронозу, зростання частки сонографічних ознак хронічного ендометриту, хронічного венозного кровонаповнення і венозного стазу та збільшення об'єму яєчникової тканини зі зниженням оваріального резерву. Доведено дисбаланс факторів неоангіогенезу на преконцепційному етапі та впродовж першого триместру вагітності, констатовано зростання концентрації антиангіогенних факторів росту sFlt-1, зниження рівня проангіогенного судинно-ендотеліального фактору росту, найбільш виражене у пацієнток з хронічним ендометритом, дефіцит проангіогенних маркерів у динаміці розвитку вагітності. Підтверджено підвищення рівня експресії маркера плазматичних клітин CD 138+ та CD 56+ - у 73,3 % випадків за даними імуногістохімічного дослідження. Наявність адекватного кровотоку встановлено у половині спостережень у випадку гіперплазії ендометрію, у пацієнток з хронічним ендометритом та синехіями – у третині випадків. Оцінку ефективності запропонованих лікувально-реабілітаційних заходів проведено у двох групах – основній групі та групі порівняння. У пацієнток групи порівняння відмічено відсутність повного відновлення ехоструктури ендометрію – у половині випадків, рецидив патології ендометрію - у третині спостережень, зростання частки ретенційних утворів яєчників та їх тривалу верифікацію, а також збереження симптомів хронічного тазового болю і розладів менструального циклу - у двох третинах спостережень. Встановлено високу частку доброякісних пухлин та ретенційних утворів додатків у 24,4 % у пацієнток ІІІ групи. Розроблено та запропоновано реабілітаційну програму та персоніфікований комплекс терапевтичних опцій преконцепційної підготовки, при наявності поодиноких поліпів ендоцервіксу та ендометрію, мікрополіпозу, а також внутрішньоматкових синехій І-ІІ типу хірургічну корекцію запропоновано мініінвазивні техніки та використання лазерної енергії. Реабілітаційну програму доповнили протизапальною, імуномодулюючою, ферментотерапією, препаратами, що покращують мікроциркуляцію, а також гормональною корекцією, як необхідним компонентом реабілітаційної програми. Оцінено її ефективність щодо пролонгації вагітності, зменшення частки гестаційних ускладнень та репродуктивних втрат. Використання запропонованої програми преконцепційної підготовки та гормональної підтримки супроводжувалося відновленням репродуктивної функції, зниженням частки невиношування у 1,8 раза, передчасних пологів - у 1,9 раза, завмирання вагітності – у 2,6 раза, а також пролонгування вагітності та народження здорових дітей – у 1,5 раза. Ключові слова: гіперплазія ендометрію, внітрішньоматкові синехії, хронічний ендометрит, безпліддя, реабілітаційна терапія, преконцепційна підготовка. Галузь – медицина.^UThe dissertation is devoted to improving reproductive health and reducing the incidence of miscarriages in women with endometrial pathology through the introduction of a scientifically sound range of treatment and rehabilitation measures and optimization of preconception period. 90 patients with endometrial pathology were examined: 24 women with chronic endometritis – group 1, 32 patients with intrauterine synechiae – group 2, and 34 patients with endometrial hyperplasia – group 3. The control group included 30 women with a normal menstrual cycle. Risk factors for endometrial pathology and reproductive failures in this category of patients were identified; they included age, high frequency of instrumental interventions, prolonged pelvic inflammatory disease, primary infertility, metabolic disorders and endocrinopathy, combination of endometrial pathology with uterine fibroids, endometriosis and polycystic ovary syndrome. There was a high proportion of pelvic pain syndrome, menstrual disorders, secretory dysfunction, anovulation, algodysmenorrhea, hypomenstrual and premenstrual syndrome. The course of pregnancy and childbirth was assessed and the leading criteria for the formation of risk groups for reproductive failure were identified. It was established that pregnancy in women with endometrial pathology was accompanied by a higher percentage of early reproductive losses, miscarriage and premature birth, preeclampsia, placental dysfunction, fetal distress and low birth weight in newborns. The following metabolic homeostasis disorders were noted: hyperprolactinemia, hyperestrogenemia, hypoprogesteroneemia, decreased sex steroid-binding globulin levels, vitamin D deficiency, abnormal lipid profile and markers of insulin resistance. The assessment of structural and functional changes of the endometrium and ovaries was presented, which allowed to indicate a significant proportion of dyschronosis, an increase in the proportion of sonographic signs of chronic endometritis, chronic venous blood filling and venous stasis, and an increase in ovarian tissue volume with decrease in ovarian reserve. The imbalance of neoangiogenesis at the preconception stage and during the first trimester of pregnancy was proved, the concentration of antiangiogenic growth factors sFlt-1 was increased, and the level of proangiogenic vascular-endothelial growth factor was decreased, especially in patients with chronic endometritis and deficiency of proangiogenic markers in the dynamics of pregnancy. An increase in the expression level of the plasma cell marker CD 138+ and CD 56+ was confirmed in 73.3% of cases according to the immunohistochemical study. The presence of adequate blood flow was found in a half of women with endometrial hyperplasia, and in a third of cases – in patients with chronic endometritis and synechiae. The evaluation of the effectiveness of the proposed treatment and rehabilitation measures was carried out in two groups – the main group and the comparison group. Patients in the comparison group showed incomplete recovery of endometrial echotexture (50% of cases), recurrence of endometrial pathology (in one third of observations), increase in the proportion of ovarian retention and their long-term verification, as well as preservation of symptoms of chronic pelvic pain and menstrual disorders (in two-thirds of observations). A high proportion of benign tumours and retention ovarian cysts in 24.4% of patients of group 3 was revealed. A rehabilitation program and personalized therapeutic options for preconception period were developed and proposed, in cases of single polyps of the endocervix and endometrium, micropolyposis, as well as intrauterine synechiae of type I-II; surgical correction, minimally invasive techniques and use of laser were recommended. The rehabilitation program was supplemented with anti-inflammatory, immunomodulatory, enzyme therapy, drugs that improve microcirculation, as well as hormonal correction, as a necessary component of the rehabilitation program. Its effectiveness in prolonging pregnancy, reducing the proportion of gestational complications and reproductive losses was evaluated. The use of the proposed program during the preconception petiod and hormonal support was accompanied by restoration of reproductive function, reducing the proportion of miscarriage by 1.8 times, premature birth – by 1.9 times, missed miscarriage – by 2.6 times, as well as prolongation of pregnancy and birth of healthy children – by 1.5 times. Key words: endometrial hyperplasia, intrauterine synechiae, chronic endometritis, infertility, rehabilitation therapy, preconception care. Branch – medicine.