У дисертації наведено результати теоретичного узагальнення специфіки втілення жіночих образів в оперному мистецтві ХІХ ст. в аспекті образної парності. Головним факторам актуальності постає потреба відкрити й дослідити характер взаємодії парних жіночих образів в опері, що сприяє більш цілісному осягненню їх семантики, драматургічного задуму, а також розумінню значення контрастів та паралелей між ними на рівні музичної мови. Мета роботи – визначити характер взаємодії парних жіночих образів та парних образів за участю жіночих персонажів в оперному мистецтві ХІХ ст. на семантичному і драматургічному рівнях. Об’єктом дослідження є оперне мистецтво ХІХ століття, предметом – художнє втілення парних жіночих образів в західно-європейській і українській опері ХІХ ст. Матеріалом дослідження є опери Р. Вагнера («Лоенгрін», «Тангейзер»), «Аїда» Дж. Верді, опера «Кармен» Ж. Бізе, твори українських композиторів – «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, опери М. Лисенка («Наталка-Полтавка», «Тарас Бульба», «Утоплена», «Різдвяна ніч», «Енеїда», оперета «Чорноморці»). Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що у дисертації вперше в українському музикознавстві запропоновано новий погляд на інтерпретацію жіночих образів оперного мистецтва в аспекті парного зіставлення; досліджено взаємодію парних жіночих образів як музикознавчу проблему; виокремлено семантичні елементи музичної мови та драматургію жіночих образів в аспекті парності на прикладі опер ХІХ ст.; суттєво оновлено 3 та поглиблено вивчення драматургічної ролі парних жіночих образів в оперному творі та досліджено специфіку їх композиторського втілення на прикладі західноєвропейських і українських опер ХІХ ст.; розроблено класифікацію типів взаємодії парних жіночих образів в оперному мистецтві; за допомогою компаративного аналізу досліджено семантику парних жіночих образів на рівні музичної мови та на образно-емоційному рівні в контексті загальної драматургії опери; уточнено поняття «музична драматургія» в аспекті парної взаємодії образів; отримало подальший розвиток категорія «парні образи в мистецтві» та поняття «семантика музичної мови».Висновки узгоджують усі основні положення дослідження, сумують провідні визначення та формують цілісну теоретичну модель роботи відповідно до її мети та завдань. Запропоновано для аналізу парних образів в опері наступні критерії класифікації: гендерна належність, зміст компаративного зіставлення, ступінь контрастності поєднання «позитивненегативне», тип музичної взаємодії. Так, за гендерною належністю усі парні образи-персонажі розподіляються на однорідні (чоловічі або жіночі) та мішані (чоловік–жінка). При цьому, мішані пари образів, як правило, утворюються між головними героями опери, оскільки більша частина оперних сюжетів пов’язана з відтворенням історій кохання (з трагічним або щасливим фіналом). У свою чергу, однорідні пари образів в більшості випадків виникають між головним і більш другорядним персонажами. Підкреслено, що зміст компаративного зіставлення пов’язаний з тим, що лежить в основі порівняння. Так, у вищезазначених парах жіночих персонажів з опер західноєвропейських композиторів спостерігаються наступні компаративні зіставлення: щирість–підступність (Ельза–Ортруда), святість– гріховність (Єлизавета–Венера), влада–рабство (Аїда–Амнеріс), цнотливість–розгнузданість (Мікаела–Кармен). Тип музичної взаємодії обумовлений композиційною драматургією опери: якщо наявна безпосередня музична комунікація героїв (спільні дуети, розмовні діалоги), то тип взаємодії так само є безпосереднім, близьким, якщо ж вона відсутня – то більш віддаленим, опосередкованим. Так, безпосередній тип музичної взаємодії спостерігається між персонажами Ельза–Ортруда, Аїда–Амнеріс, Наталка– Терпелиха. Відповідно, опосередкований тип музичної взаємодії притаманний парним образам Єлизавета–Венера, Кармен–Мікаела, Оксана–Одарка, Оксана–Солоха, Настя–Марильця. Особливим різновидом зв’язку є такий тип взаємодії, коли два парних жіночих персонажі приймають у любовному 8 трикутнику й кожний з них по-різному впливає на третього, чоловічого персонажа. Залучення такого прийому характерне як для образів з безпосередньою, так і для образів з опосередкованою музичною взаємодією. Зокрема, Кармен та Мікаела протягом розгортання дії протилежним чином впливають на долю дона Хозе; аналогічно задіяні у любовному трикутнику разом з Тангейзером Єлизавета та Венера. Втілення парних жіночих образів в українській опері ХІХ ст., як правило, висвітлює проблематику «батьки–діти», при цьому переважає принцип поєднання двох позитивних персонажів. Парні жіночі образи в оперному мистецтві – це такі образи, що співвідносяться за одним з принципів: контрастне зіставлення, взаємодоповнення, контрастне сполучення в контексті структурного, поетичного та метафізичного видів аналізу. Отже, висновки свідчать про важливість розуміння драматургічної ролі парних жіночих образів та дослідження їх не відокремлено один від одного, а разом.^UThe dissertation presents the results of a theoretical generalization of the specifics of the embodiment of female images in the operatic art of the 19th century. in the aspect of figurative parity. The main factors of relevance are the need to discover and explore the nature of the interaction of paired female characters in the opera, which contributes to a more holistic understanding of their semantics, dramaturgical design, as well as understanding the meaning of contrasts and parallels between them at the level of musical language. The purpose of the work is to determine the nature of the interaction of paired female images and paired images with the participation of female characters in the opera art of the 19th century on the semantic and dramatic levels. The object of research is the opera art of the 19th century, the subject is the artistic embodiment of paired female images in Western European and Ukrainian opera of the 19th century. The material of the study is the operas of R. Wagner (“Lohengrin”, “Tannhäuser”), “Aida” by G. Verdi, the opera “Carmen” by G. Bizet, the works of Ukrainian composers – “Zaporozhets za Dunayem” by S. Gulak-Artemovsky, operas by M. Lysenko (“Natalka-Poltavka”, “Taras Bulba”, “Drowned”, “Christmas Night”, “Aeneid”, operetta “Chornomortsi”). Scientific novelty of the obtained results is that the dissertation offers a new perspective for the first time in Ukrainian musicology on the interpretation of female images of opera art in the aspect of paired juxtaposition; the interaction of paired 10 female images was investigated as a musicological problem; the semantic elements of the musical language and the dramaturgy of female images in the aspect of parity are singled out on the example of operas of the 19th century; significantly updated and deepened the study of the dramaturgical role of paired female characters in an opera work and explored the specifics of their compositional embodiment on the example of Western European and Ukrainian operas of the 19th century; a classification of the types of interaction of paired female images in opera art has been developed; with the help of a comparative analysis, the semantics of paired female images at the level of musical language and at the image-emotional level in the context of the general dramaturgy of the opera were investigated; in specified the concept of “musical drama” in the aspect of paired interaction of images; the category "paired images in art" and the concept of “semantics of musical language” kept further development .Conclusions harmonize all the main provisions of the study, summarize the leading definitions and form a coherent theoretical model of the work in accordance with its purpose and tasks. In particular, for the analysis of paired images in the opera, we proposed the following classification criteria: gender belonging, the content of the comparative juxtaposition, the degree of contrast of the “positive-negative” combination, the type of musical interaction. So, according to gender, all paired images-characters are divided into homogeneous (male or female) and mixed (male-female). At the same time, mixed pairs of images, as a rule, are formed between the main characters of the opera, since most of the opera plots are related to the reproduction of love stories (with a tragic or happy ending). In turn, homogeneous pairs of images in most cases arise between the main and more secondary characters. It is emphasized that the content of the comparative comparison is related to what is the basis of the comparison. Artistic embodiment of paired female images in the Ukrainian opera of the 19th century has its own specificity, which is rooted in the national mentality and people’s worldview. Thus, according to the content of the comparative comparison, paired female images, as a rule, highlight the problem of “parents and children”, while the principle of combining two positive characters prevails. Paired female images in opera art are such images that are correlated according to one of the principles: contrasting juxtaposition, complementarity, contrasting combination in the context of structural, poetic and metaphysical types of analysis. Therefore, the conclusions indicate the importance of understanding the dramatic role of paired female images and studying them not separately from each other, but together.

Дисертаційна робота зосереджена на аналізі історіографічної ситуації щодо політичної історії Гетьманщини ХVІІІ ст. Стрижневим завданням дослідження є виявлення ключових особливостей у вивчені означеної проблеми через аналіз історичної літератури, продукованої українськими істориками впродовж кінця ХVІІІ – початку ХХІ ст. У фокусі перебуває визначення рис, притаманних кожному етапу історіографічного поступу в контексті вивчення політичних перипетій у Гетьманщині ХVІІІ ст., зважаючи на загальну атмосферу та рівень розвитку історичного знання. Аналіз надбань у дослідженні політичної історії Гетьманщини ХVІІІ ст. ґрунтується на розлогому масиві літератури. Визначаючи стан вивчення дисертаційної проблеми, доцільно виокремити кілька груп досліджень: напрацювання, в яких репрезентовано аналіз загальної ситуації в історичній науці на різних етапах її розвитку в контексті вивчення політичної історії Гетьманщини ХVІІІ ст.; роботи, сфокусовані на висвітленні життєвого шляху та наукового доробку українських істориків Лівобережної України ХVІІІ ст.; праці, безпосередньо присвячені аналізу рівня наукового опрацювання політичного становища Гетьманщини протягом 1709–1764 рр. Їх вивчення показало, що процес розвитку наукового знання щодо політичної історії Гетьманщини не став об’єктом спеціального дослідження. Водночас наявний сукупний здобуток істориків різних поколінь потребує систематизації, узагальнення та визначення перспективних напрямів подальшого опрацювання проблеми. Дисертаційне дослідження спирається на комплекс історіографічних та історичних джерел. Фундамент вивчення політичної історії Гетьманщини становлять історіографічні джерела, які охоплюють одноосібні та колективні монографії, статті, розміщені в збірниках наукових праць, наукових періодичних виданнях; дисертаційні роботи та автореферати дисертацій, присвячені поглядам на суспільно-політичні процеси в Лівобережній Україні протягом ХVІІІ ст., та які вплинули на нагромадження наукового знання та подальший процес розвитку історичної думки. До уваги взято дослідження українських авторів. Їх згруповано за хронологічною ознакою: праці означеної тематики ХІХ – початку ХХ ст.; історичні напрацювання науковців ХХ ст.; наукові дослідження кінця ХХ – початку ХХІ ст. Історичні джерела, які містять фактичний матеріал щодо політичних процесів на теренах Гетьманщини, представлено законодавчими актами, розпорядчими документами російського царату щодо Лівобережної Гетьманщини, документами Комуністичної партії України / СРСР. Методологічні засади дослідження включають принципи наукової об’єктивності, історизму, системності, комплексності, наступності, сцієнтизму та комплекс загальнонаукових і спеціальних історичних (проблемно-хронологічний, історико-порівняльний, історико-типологічний, історико-генетичний) методів. Сукупно вони забезпечили вивчення поетапного процесу нагромадження наукового знання про політичну історію Гетьманщини ХVІІІ ст. Вивчення проблеми українськими дослідниками відбувалося на чотирьох історіографічних етапах: «довге» ХІХ ст. – кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.; революційні 1917 – середина 1920-х рр.; радянське ХХ ст.; сучасний, що триває від початку ХХ ст. На кожному з них виокремлюються неоднакові історичні наративи. Українські історики дослідили ключові аспекти політичного розвитку Гетьманщини протягом 1709–1764 рр. Упродовж кінця ХVІІІ – початку ХХІ ст. погляди та підходи зазнавали істотних змін внаслідок суспільно-політичних чинників, які впливали на поступ історичної науки на кожному з етапів. На кінець ХVІІІ – середину ХІХ cт. припадає наукова діяльність плеяди українських істориків, серед яких: Я. Маркович, О. Маркович, Д. Бантиш-Каменський, М. Маркевич. Найповніше політичні події в Гетьманщині ХVІІІ ст. подано в узагальнюючих працях Д. Бантиш-Каменського та М. Маркевича. Ці автори змогли презентувати виклад історії політичних подій через призму особистісних якостей українських гетьманів, проаналізувати тогочасні політичні реалії та висловити власні погляди, дотримуючись проблемно-хронологічного принципу викладу подій і спираючись на світоглядні позиції малоросійства. Це зумовлено впливом суспільно-політичної атмосфери Російської імперії. Д. Бантиш-Каменський спромігся висвітлили процес наступу російського царату на автономні права Гетьманщини. М. Маркевич закцентував увагу на рівноправності державного об’єднання Гетьманщини з Московією, але згодом ці міркування поступилися місцем думці про корисність урізання прав і привілеїв Гетьманщини в наступні десятиріччя. У цілому історичні праці першої половини ХІХ ст., в яких містяться відомості про політичну історію Гетьманщини, не відрізняються системністю та детальним висвітленням. Подекуди, вони мають фрагментарний, побіжний характер. Авторам історичних праць кінця ХVІІІ – середини ХІХ ст. притаманна подвійна етнокультурна лояльність, що стала синтезом автономістських і проімперських інтерпретацій...^UDysertatsiyna robota zoseredzhena na analizi istoriohrafichnoyi sytuatsiyi shchodo politychnoyi istoriyi Hetʹmanshchyny KHVIII st. Stryzhnevym zavdannyam doslidzhennya ye vyyavlennya klyuchovykh osoblyvostey u vyvcheni oznachenoyi problemy cherez analiz istorychnoyi literatury, produkovanoyi ukrayinsʹkymy istorykamy vprodovzh kintsya KHVIII – pochatku KHKHI st. U fokusi perebuvaye vyznachennya rys, prytamannykh kozhnomu etapu istoriohrafichnoho postupu v konteksti vyvchennya politychnykh perypetiy u Hetʹmanshchyni KHVIII st., zvazhayuchy na zahalʹnu atmosferu ta rivenʹ rozvytku istorychnoho znannya. Analiz nadbanʹ u doslidzhenni politychnoyi istoriyi Hetʹmanshchyny KHVIII st. gruntuyetʹsya na rozlohomu masyvi literatury. Vyznachayuchy stan vyvchennya dysertatsiynoyi problemy, dotsilʹno vyokremyty kilʹka hrup doslidzhenʹ: napratsyuvannya, v yakykh reprezentovano analiz zahalʹnoyi sytuatsiyi v istorychniy nautsi na riznykh etapakh yiyi rozvytku v konteksti vyvchennya politychnoyi istoriyi Hetʹmanshchyny KHVIII st.; roboty, sfokusovani na vysvitlenni zhyttyevoho shlyakhu ta naukovoho dorobku ukrayinsʹkykh istorykiv Livoberezhnoyi Ukrayiny KHVIII st.; pratsi, bezposerednʹo prysvyacheni analizu rivnya naukovoho opratsyuvannya politychnoho stanovyshcha Hetʹmanshchyny protyahom 1709–1764 rr. Yikh vyvchennya pokazalo, shcho protses rozvytku naukovoho znannya shchodo politychnoyi istoriyi Hetʹmanshchyny ne stav obʺyektom spetsialʹnoho doslidzhennya. Vodnochas nayavnyy sukupnyy zdobutok istorykiv riznykh pokolinʹ potrebuye systematyzatsiyi, uzahalʹnennya ta vyznachennya perspektyvnykh napryamiv podalʹshoho opratsyuvannya problemy. Dysertatsiyne doslidzhennya spyrayetʹsya na kompleks istoriohrafichnykh ta istorychnykh dzherel. Fundament vyvchennya politychnoyi istoriyi Hetʹmanshchyny stanovlyatʹ istoriohrafichni dzherela, yaki okhoplyuyutʹ odnoosibni ta kolektyvni monohrafiyi, statti, rozmishcheni v zbirnykakh naukovykh pratsʹ, naukovykh periodychnykh vydannyakh; dysertatsiyni roboty ta avtoreferaty dysertatsiy, prysvyacheni pohlyadam na suspilʹno-politychni protsesy v Livoberezhniy Ukrayini protyahom KHVIII st., ta yaki vplynuly na nahromadzhennya naukovoho znannya ta podalʹshyy protses rozvytku istorychnoyi dumky. Do uvahy vzyato doslidzhennya ukrayinsʹkykh avtoriv. Yikh z·hrupovano za khronolohichnoyu oznakoyu: pratsi oznachenoyi tematyky KHIKH – pochatku KHKH st.; istorychni napratsyuvannya naukovtsiv KHKH st.; naukovi doslidzhennya kintsya KHKH – pochatku KHKHI st. Istorychni dzherela, yaki mistyatʹ faktychnyy material shchodo politychnykh protsesiv na terenakh Hetʹmanshchyny, predstavleno zakonodavchymy aktamy, rozporyadchymy dokumentamy rosiysʹkoho tsaratu shchodo Livoberezhnoyi Hetʹmanshchyny, dokumentamy Komunistychnoyi partiyi Ukrayiny / SRSR. Metodolohichni zasady doslidzhennya vklyuchayutʹ pryntsypy naukovoyi obʺyektyvnosti, istoryzmu, systemnosti, kompleksnosti, nastupnosti, stsiyentyzmu ta kompleks zahalʹnonaukovykh i spetsialʹnykh istorychnykh (problemno-khronolohichnyy, istoryko-porivnyalʹnyy, istoryko-typolohichnyy, istoryko-henetychnyy) metodiv. Sukupno vony zabezpechyly vyvchennya poetapnoho protsesu nahromadzhennya naukovoho znannya pro politychnu istoriyu Hetʹmanshchyny KHVIII st. Vyvchennya problemy ukrayinsʹkymy doslidnykamy vidbuvalosya na chotyrʹokh istoriohrafichnykh etapakh: «dovhe» KHIKH st. – kinetsʹ KHVIII – pochatok KHKH st.; revolyutsiyni 1917 – seredyna 1920-kh rr.; radyansʹke KHKH st.; suchasnyy, shcho tryvaye vid pochatku KHKH st. Na kozhnomu z nykh vyokremlyuyutʹsya neodnakovi istorychni naratyvy. Ukrayinsʹki istoryky doslidyly klyuchovi aspekty politychnoho rozvytku Hetʹmanshchyny protyahom 1709–1764 rr. Uprodovzh kintsya KHVIII – pochatku KHKHI st. pohlyady ta pidkhody zaznavaly istotnykh zmin vnaslidok suspilʹno-politychnykh chynnykiv, yaki vplyvaly na postup istorychnoyi nauky na kozhnomu z etapiv. Na kinetsʹ KHVIII – seredynu KHIKH ct. prypadaye naukova diyalʹnistʹ pleyady ukrayinsʹkykh istorykiv, sered yakykh: YA. Markovych, O. Markovych, D. Bantysh-Kamensʹkyy, M. Markevych. Naypovnishe politychni podiyi v Hetʹmanshchyni KHVIII st. podano v uzahalʹnyuyuchykh pratsyakh D. Bantysh-Kamensʹkoho ta M. Markevycha. Tsi avtory zmohly prezentuvaty vyklad istoriyi politychnykh podiy cherez pryzmu osobystisnykh yakostey ukrayinsʹkykh hetʹmaniv, proanalizuvaty tohochasni politychni realiyi ta vyslovyty vlasni pohlyady, dotrymuyuchysʹ problemno-khronolohichnoho pryntsypu vykladu podiy i spyrayuchysʹ na svitohlyadni pozytsiyi malorosiystva. Tse zumovleno vplyvom suspilʹno-politychnoyi atmosfery Rosiysʹkoyi imperiyi. D. Bantysh-Kamensʹkyy spromihsya vysvitlyly protses nastupu rosiysʹkoho tsaratu na avtonomni prava Hetʹmanshchyny. M. Markevych zaktsentuvav uvahu na rivnopravnosti derzhavnoho obʺyednannya Hetʹmanshchyny z Moskoviyeyu, ale z·hodom tsi mirkuvannya postupylysya mistsem dumtsi pro korysnistʹ urizannya prav i pryvileyiv Hetʹmanshchyny v nastupni desyatyrichchya...

Дисертація присвячена дослідженню засобів вираження імпліцитної оцінки в англійськомовному художньому дискурсі. У фокусі роботи перебуває лінгвокогнітивний та прагматичний аспекти імпліцитних смислів. Основу роботи складає ілюстративний матеріал з художніх творів американських та британських письменників 20-21 століття, що містить ситуацію з імпліцитною оцінкою. Теоретичну основу роботи становлять праці з лінгвоаксіології (Н. Д. Арутюнова, Т. А. Космеда, Г. І. Приходько, І. В. Онищенко), дискурсології (І. А. Бехта, В. О. Ковчак, І. Р. Корольов, І. С. Шевченко, О. Л. Щербакова, Т. v. Dijk), когнітивної лінгвістики (О. А. Бабелюк, Н. О. Бігунова, В. О. Велівченко, Г. І. Приходько, B. G. Bara), прагмалінгвістики (Л. Р. Безугла, А. Г. Гудманян, М. О. Камінська, Н. В. Матушевська, H. P. Grice, D. Blakemore), лінгвокультурології (І. М. Патен). Концепт оцінки є беззаперечним і важливим складником картини світу. Необхідною умовою при вивченні категорії оцінки є орієнтованість на людину, соціум, культуру. З позицій когнітивного підходу оцінка визначається через концепт «норма» і є історично й культурно відокремленою категорією. Поняття імпліцитності лінгвісти зазвичай використовують для характеристики прихованих аспектів повідомлення, тобто розбіжності між самим висловлюванням та його значенням. З огляду на те, що адресант не завжди виражає явну оцінку людини чи навколишньої дійсності, можна стверджувати, що у висловлюванні наявна імпліцитна оцінка. Дотримуємося думки, що оцінність є невід’ємним компонентом художнього дискурсу, який репрезентує динамічний комунікативний процес, на тлі якого відбувається обмін інформацією між адресантом і адресатом у певному місці, часі та просторі. Особливість імпліцитної оцінки полягає у тому, що вона формально не вербалізована мовними одиницями у висловлюванні, але може бути виведена з його імпліцитного змісту. Дослідження імпліцитної оцінки крізь призму лінгвокогнітивного та прагматичного аспектів дає змогу виявити специфіку її вираження та функціонування в художньому дискурсі. У дисертації застосовано комплексну методику дослідження засобів вираження імпліцитної оцінки, що ґрунтується на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез), а також спеціальних (когнітивний, конверсаційний, прагмасемантичний, дискурс-аналіз, актомовленнєвий, контекстуальний, пресупозиційний аналіз) методів. Це уможливило встановлення особливостей реалізації імпліцитної оцінки в художньому дискурсі з урахуванням вербальних та невербальних чинників як особливої моделі комунікації та вираження відношення до оточуючого світу та подій.Запропоновано схему ситуації з імпліцитною оцінкою, що має таку послідовність: адресант висловлювання, мета, вибір засобів спілкування, ефект комунікативного акту, адресат висловлювання. Така схема відображає структуру комунікативного акту, а також є основою для аналізу дискурс-фрагментів. Основою когнітивного підходу у вивченні імпліцитної оцінки є аналіз мовних явищ з урахуванням власних цінностей та картини світу. В ході дослідження функціонування імпліцитної оцінки в художньому дискурсі було виокремлено ситуації оцінки з низьким, середнім та високим ступенями імпліцитності. У ситуаціях оцінки з низьким ступенем імпліцитності достатньо проаналізувати контекст у межах речення або декількох речень (мікроконтекст). Адекватна інтерпретація ситуації оцінки з низьким ступенем імпліцитності є обов’язковою та необхідною для подальшого процесу комунікації. Інтерпретація оцінки в ситуації з середнім ступенем імпліцитності вимагає від читача проведення певних когнітивних операцій, пресупозиційного аналізу, залучення власного досвіду та соціокультурних знань. Цей тип ситуації реалізується в макроконтексті мінімального (декілька речень) та середнього обсягу (абзац чи розділ). Важливість розуміння та сприйняття усього контексту дискурсу (макроконтексту максимального обсягу) стає важливою при дослідженні оцінки в ситуації з високим ступенем імпліцитності, оскільки потрібно взяти до уваги всю сюжетну лінію твору, поведінку героїв, їх взаємовідносини, емоційний стан. Ситуації оцінки з високим ступенем імпліцитності характерне накладання первинної імпліцитності на вторинну, тобто необхідно знаходити шляхи до інтерпретації одних не явно виражених смислів через інші, що також не виражені експліцитно. Інтерпретація ситуації оцінки з високим ступенем імпліцитності значною мірою залежить від когнітивних здібностей адресата, його досвіду, наявності певного багажу знань. Імпліцитна оцінка актуалізується за допомогою таких художніх засобів, як метафора, метонімія, епітет, анафора, оксюморон, риторичне запитання, гіпербола та літота, іронія, фальшива оцінка, порівняння, а також за допомогою синтаксичного паралелізму й неповних речень. Вони передають внутрішній світ героїв, характеризують їх вчинки та культурні цінності. Результат інтерпретації імпліцитних смислів також залежить від фонових знань комунікантів, що значним чином впливає на успішність інтеракції...^UDysertatsiya prysvyachena doslidzhennyu zasobiv vyrazhennya implitsytnoyi otsinky v anhliysʹkomovnomu khudozhnʹomu dyskursi. U fokusi roboty perebuvaye linhvokohnityvnyy ta prahmatychnyy aspekty implitsytnykh smysliv. Osnovu roboty skladaye ilyustratyvnyy material z khudozhnikh tvoriv amerykansʹkykh ta brytansʹkykh pysʹmennykiv 20-21 stolittya, shcho mistytʹ sytuatsiyu z implitsytnoyu otsinkoyu. Teoretychnu osnovu roboty stanovlyatʹ pratsi z linhvoaksiolohiyi (N. D. Arutyunova, T. A. Kosmeda, H. I. Prykhodʹko, I. V. Onyshchenko), dyskursolohiyi (I. A. Bekhta, V. O. Kovchak, I. R. Korolʹov, I. S. Shevchenko, O. L. Shcherbakova, T. v. Dijk), kohnityvnoyi linhvistyky (O. A. Babelyuk, N. O. Bihunova, V. O. Velivchenko, H. I. Prykhodʹko, B. G. Bara), prahmalinhvistyky (L. R. Bezuhla, A. H. Hudmanyan, M. O. Kaminsʹka, N. V. Matushevsʹka, H. P. Grice, D. Blakemore), linhvokulʹturolohiyi (I. M. Paten). Kontsept otsinky ye bezzaperechnym i vazhlyvym skladnykom kartyny svitu. Neobkhidnoyu umovoyu pry vyvchenni katehoriyi otsinky ye oriyentovanistʹ na lyudynu, sotsium, kulʹturu. Z pozytsiy kohnityvnoho pidkhodu otsinka vyznachayetʹsya cherez kontsept «norma» i ye istorychno y kulʹturno vidokremlenoyu katehoriyeyu. Ponyattya implitsytnosti linhvisty zazvychay vykorystovuyutʹ dlya kharakterystyky prykhovanykh aspektiv povidomlennya, tobto rozbizhnosti mizh samym vyslovlyuvannyam ta yoho znachennyam. Z ohlyadu na te, shcho adresant ne zavzhdy vyrazhaye yavnu otsinku lyudyny chy navkolyshnʹoyi diysnosti, mozhna stverdzhuvaty, shcho u vyslovlyuvanni nayavna implitsytna otsinka. Dotrymuyemosya dumky, shcho otsinnistʹ ye nevidʺyemnym komponentom khudozhnʹoho dyskursu, yakyy reprezentuye dynamichnyy komunikatyvnyy protses, na tli yakoho vidbuvayetʹsya obmin informatsiyeyu mizh adresantom i adresatom u pevnomu mistsi, chasi ta prostori. Osoblyvistʹ implitsytnoyi otsinky polyahaye u tomu, shcho vona formalʹno ne verbalizovana movnymy odynytsyamy u vyslovlyuvanni, ale mozhe buty vyvedena z yoho implitsytnoho zmistu. Doslidzhennya implitsytnoyi otsinky krizʹ pryzmu linhvokohnityvnoho ta prahmatychnoho aspektiv daye zmohu vyyavyty spetsyfiku yiyi vyrazhennya ta funktsionuvannya v khudozhnʹomu dyskursi. U dysertatsiyi zastosovano kompleksnu metodyku doslidzhennya zasobiv vyrazhennya implitsytnoyi otsinky, shcho gruntuyetʹsya na vykorystanni zahalʹnonaukovykh (analiz, syntez), a takozh spetsialʹnykh (kohnityvnyy, konversatsiynyy, prahmasemantychnyy, dyskurs-analiz, aktomovlennyevyy, kontekstualʹnyy, presupozytsiynyy analiz) metodiv. Tse umozhlyvylo vstanovlennya osoblyvostey realizatsiyi implitsytnoyi otsinky v khudozhnʹomu dyskursi z urakhuvannyam verbalʹnykh ta neverbalʹnykh chynnykiv yak osoblyvoyi modeli komunikatsiyi ta vyrazhennya vidnoshennya do otochuyuchoho svitu ta podiy. Zaproponovano skhemu sytuatsiyi z implitsytnoyu otsinkoyu, shcho maye taku poslidovnistʹ: adresant vyslovlyuvannya, meta, vybir zasobiv spilkuvannya, efekt komunikatyvnoho aktu, adresat vyslovlyuvannya. Taka skhema vidobrazhaye strukturu komunikatyvnoho aktu, a takozh ye osnovoyu dlya analizu dyskurs-frahmentiv. Osnovoyu kohnityvnoho pidkhodu u vyvchenni implitsytnoyi otsinky ye analiz movnykh yavyshch z urakhuvannyam vlasnykh tsinnostey ta kartyny svitu. V khodi doslidzhennya funktsionuvannya implitsytnoyi otsinky v khudozhnʹomu dyskursi bulo vyokremleno sytuatsiyi otsinky z nyzʹkym, serednim ta vysokym stupenyamy implitsytnosti. U sytuatsiyakh otsinky z nyzʹkym stupenem implitsytnosti dostatnʹo proanalizuvaty kontekst u mezhakh rechennya abo dekilʹkokh rechenʹ (mikrokontekst). Adekvatna interpretatsiya sytuatsiyi otsinky z nyzʹkym stupenem implitsytnosti ye obovʺyazkovoyu ta neobkhidnoyu dlya podalʹshoho protsesu komunikatsiyi. Interpretatsiya otsinky v sytuatsiyi z serednim stupenem implitsytnosti vymahaye vid chytacha provedennya pevnykh kohnityvnykh operatsiy, presupozytsiynoho analizu, zaluchennya vlasnoho dosvidu ta sotsiokulʹturnykh znanʹ. Tsey typ sytuatsiyi realizuyetʹsya v makrokonteksti minimalʹnoho (dekilʹka rechenʹ) ta serednʹoho obsyahu (abzats chy rozdil). Vazhlyvistʹ rozuminnya ta spryynyattya usʹoho kontekstu dyskursu (makrokontekstu maksymalʹnoho obsyahu) staye vazhlyvoyu pry doslidzhenni otsinky v sytuatsiyi z vysokym stupenem implitsytnosti, oskilʹky potribno vzyaty do uvahy vsyu syuzhetnu liniyu tvoru, povedinku heroyiv, yikh vzayemovidnosyny, emotsiynyy stan. Sytuatsiyi otsinky z vysokym stupenem implitsytnosti kharakterne nakladannya pervynnoyi implitsytnosti na vtorynnu, tobto neobkhidno znakhodyty shlyakhy do interpretatsiyi odnykh ne yavno vyrazhenykh smysliv cherez inshi, shcho takozh ne vyrazheni eksplitsytno. Interpretatsiya sytuatsiyi otsinky z vysokym stupenem implitsytnosti znachnoyu miroyu zalezhytʹ vid kohnityvnykh zdibnostey adresata, yoho dosvidu, nayavnosti pevnoho bahazhu znanʹ. Implitsytna otsinka aktualizuyetʹsya za dopomohoyu takykh khudozhnikh zasobiv, yak metafora, metonimiya, epitet, anafora, oksyumoron,...