Розглянуто проблему визначення мас великих астероїдів динамічним методом. Одержано новий каталог 622-х положень у системі ICRS 24 астероїдів до 13-ї зоряної величини на базі обробки ПЗЗ-спостережень у Миколаєві у період 2000 - 2005 рр.

  Скачати повний текст

Проведено фотометричні ПЗЗ-спостереження п'яти астероїдів, за яким оцінено їх періоди обертання та вперше визначено координати полюсу, напрямок, швидкість обертання та форму трьох з них, зокрема, 122 Gerda, 221 Eos та 700 Auravictrix. З використанням комбінованого методу (амплітуда - зоряна величина плюс метод епох) визначено координати полюсів, сидеричні періоди обертання та співвідношення півосей фігури, в загальному для 39-ти астероїдів, а для 21-го з них ці параметри визначено вперше. У процесі визначення параметрів обертання та форми астероїдів з використанням комбінованого методу у фотометричній моделі трьохосного еліпсоїда вперше використано закон розсіювання світла Акімова та фазову функцію, запропоновану В.Г.Шевченком, як найбільш відповідних розсіюючим властивостям поверхонь астероїдів. Систематизовано дані стосовно параметрів обертання та форми 196-ти астероїдів, одержаних іншими дослідниками. За результатами дослідження показано: анізотропія в розподілі осей обертання за екліптичною широтою має місце тільки для астероїдів з прямим напрямком обертання; ступінь анізотропії та переважання прямого напрямку обертання над зворотним зростають відповідно збільшенню діаметрів астероїдів; глибина мінімуму в залежності долі астероїдів зі зворотним обертанням від їх діаметрів для астероїдів M-типу набаго більша, ніж для S типів і, тим більше, для C-типів, що дає підставу зробити припущення стосовно можливої тенденції залежності глибини мінімума від густини речовини астероїдів (зростання її від C та інших низькоалбетних астероїдів з найменшою густиною до астероїдів S-типу і до M-астероїдів, що мають найбільшу густину). Уперше проведено числове моделювання величини зміщення фотоцентра астероїда відносно геометричного для різних законів розсіювання світла (теоретичний та емпіричний закони Акімова, закони Хапке, Дамберта та Ломмеля - Зеєлігера). Показано, що зміщення фотоцентра має величину, яку необхідно враховувати під час існуючих точнісних позиційних спостережень астероїдів.

  Скачати повний текст

Встановлено, що фазова залежність блиску астероїда 190 Ismene для всіх BVRI-смуг не показує нелінійного зростання блиску в області опозиційного ефекту (ОЕ). Одержано фазову залежність блиску у стандартних смугах V і R для астероїда 2867 Steins - об'єкта Європейської космічної місії Rosetta. Зазначено, що характер фазової залежності блиску вказує на належність даного астероїда до рідкісного Е-типу. Виділено три групи астероїдів за характерним для них ходом блиску в області опозиційного ефекту. Встановлено, що приблизно у 20 % із них нелінійне зростання блиску практично відсутнє або не перевищує похибок спостережень. Знайдено значиму кореляцію амплітуди опозиційного ефекту й альбедо поверхні темних астероїдів. Присутність даної кореляції доводить, що у формування опозиційного ефекту низькоальбедних астероїдів, крім тіньового механізму, значний внесок робить також механізм когерентного підсилення зворотного розсіяння світла. Показано, що амплітуда ОЕ низькоальбедних астероїдів у межах точності вимірювань практично не залежить від довжини хвилі у спектральному діапазоні 0.36 - 0.8 мкм.

  Скачати повний текст

Досліджено оптичні властивості поверхонь малих тіл внутрішнього та зовнішнього поясів Сонячної системи. Наведено результати фотометричних і поляриметричних спостережень обраних астероїдів, що наближаються до Землі, астероїдів головного поясу, кентаврів та тіл поясу Койпера, що належать до різних динамічних класів. Запропоновано першу таксономію кентаврів і тіл поясу Койпера за даними показників кольору їх поверхонь у видимій та ближній інфрачервоній ділянках спектра. Встановлено закономірності розподілу різних типів поверхні та орбітальних параметрів, що характеризують сучасну фізико-хімічну структуру внутрішньої частини поясу Койпера. Проведено поляриметричні спостереження більш ніж 100 астероїдів у межах кооперативної міжнародної програми, що практично подвоїло кількість астероїдів, для яких є методи вимірювання ступеня лінійної поляризації світла, відбитого їх поверхнями, та розширено дані щодо поляриметричних властивостей поверхонь астероїдів рідкісних композиційних типів. Виявлено астероїди зі специфічними оптичними властивостями поверхні. Встановлено раніше невідомі особливості перебігу фазових залежностей блиску та поляризації поблизу опозиції низькоальбедних астероїдів та тіл поясу Койпера.

  Скачати повний текст

За результатами фотометричних спостережень 32-х астероїдів одержано 82 криві блиску. За цього криві блиску 17-ти астероїдів одержано вперше, а для інших астероїдів вони були одержані за кутів аспекту та фази, за яких раніше спостереження не проводились. Уперше визначено періоди обертання 17-ти астероїдів (12-ти, які наближаться до Землі і 5-ти астероїдів головного поясу. Фотомеричні спостереження дозволили знайти та підтвердити фотометричну подвійність астероїдів 1999 KW4 і 65803 Дідімос, а також показати, що астероїд 31345 1998 PG може теж бути подвійною системою. За результатами аналізу даних спостережень астероїда 4197 1982 ТА виявлено три періоди у коливаннях його блиску. Зроблено припущення про його подвійність. Проаналізовано наявні дані про подвійні астероїди з метою перевірки наслідків мікрометеороїдної моделі утворення супутників у астероїдів.

  Скачати повний текст

Вперше на основі частотного аналізу тісних рядів спостережень виявлено свідчення наявності одного та декількох дрібних супутників в А33 1 620 Географ. Одержано підтвердження подвійності великих астероїдів головного поясу 87 Сільвія та 423 Діотіма. Уточнено періоди їх процесії на основі оригінальних спостережень із залученням результатів інших дослідників. Виділено сімейство подвійного астероїда 423 Діотіма. Розглянуто зв'язки відомих подвійних астероїдів з сімействами в контексті будови головного поясу астероїдів. Наведено оцінку процентного вмісту складних супутникових систем в різних областях Сонячної системи.

  Скачати повний текст

Уперше впроваджено регулярні спостереження астероїдів, що наближаються до Землі (АНЗ) з використанням сучасного ПЗЗ-фотоприймача. Розроблено методику, створено програмне забезпечення та запропоновано алгоритм фотометричних вимірювань швидкорухомих астероїдів для проведення спостережень з ПЗЗ-камерою. За результатами фотометричних спостережень за 90 АНЗ протягом 350 ночей одержано криві блиску АНЗ, яких зведено до банку даних, що містить програмне забезпечення для їх побудови й аналізу. Уперше визначено, а також істотно уточнено періоди осьового обертання 40 АНЗ. На підставі аналізу відомих періодів обертання АНЗ виділено чотири групи об'єктів, які можуть різнитись за своїм походженням. Уперше для АНЗ одержано фазові залежності блиску до межово малих фазових кутів (менше <$E1 symbol Р>) астероїдів 433 Ерос, 4179 Таутатіс і 6489 Голєвка, що дало змогу точно визначити обсолютний блиск цих об'єктів. Виявлено чотири АНЗ з двоперіодичними кривими блиску та показано, що вони можуть бути подвійними системами. Зроблено оцінки параметрів подвійних систем. З метою розв'язання проблеми астероїдної небезпеки зроблено фотометричні оцінки діаметрів і форми для 53-х АНЗ, а також виміряно близько 400 астрометричних положень понад 100 АНЗ.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню фізичних властивостей астероїдів методами фотометрії, поляриметрії, лабораторного та чисельного моделювання. Одержано нові дані про форму, розміри, параметри осьового обертання та оптичні властивості багатьох астероїдів, виявлено невідомі раніше поляризаційні ефекти для деяких із них. Вирішено ряд важливих проблем інтерпретації оптичних властивостей астероїдів, визначення складу речовини астероїдів М-типу ("металевих"), поліпшення IRAS-альбедо і діаметрів астероїдів. Створено Поляриметричний банк астероїдних даних.

  Скачати повний текст