Обгрунтовано визначеність наперед перетворення планетарного відсталого в планетарне живе та закономірність креативного прояву наступної цілісності в різноманітті видів і форм буття живого. Виділено тріаду універсальних, сутнісних інваріантів елементів живого ("біфункціональність", "перетворююча активність" і "просторова експансіональність"), не залежну від рівня їх видової складності та форми буття (нова гносеологічна опора в пізнанні живого). Сформовано систему принципів для осягнення суті основи історичного буття живого та його планетарної гармонії (складається з принципів: первинності відсталого, самодетермінації живого, його єдності та цілісності, взаємозв'язування елементів живого та його стійкого різноманіття. Наведено новий підхід до антропосоціогенезу (від джерел до сучасності) як до планетарного феномену - синергетичної організації якісно нового виду буття живого та його нової, планетарної соціоантропної цілісності (цілісне історичне "бачення"). Запропоновано поняття про "соціогенетичну пам'ять" суспільного розвитку як про "матрицю" відтворення "суспільства", про основу його історичної цілісності та орієнтації - внутрішньої та зовнішньої (світоглядної).

  Скачати повний текст