За результатами проведених експериментальних досліджень показано, що у разі стафілококової інфекції у мишей та шлунково-кишкових захворювань телят недостатність імунної відповіді на збудник обумовлена пригніченням ефекторних функцій фагоцитів та їх здатності до продукції ключових медіаторів імунної та запальної реакції організму - ІФН та фактору некрозу пухлин (ФНП). Основою протективної дії ІФН та його індукторів за вказаних захворювань є їх здатність підсилювати неспецифічну резистентність організму, зокрема, підвищувати функціональну активність фагоцитів та природних клітин-кілерів, а також здійснювати регулюючий вплив на продукцію цитокінів - ІФН та ФНП.

  Скачати повний текст

Установлено загальні принципи будови генної мережі диференціації клітин і з'ясування участі мікроРНК у її функціонуванні, а також деталізовано та реконструйовано молекулярні механізми лімфопоезу. Запропоновано механізми ініціації інтерферуючими РНК метилювання ДНК de novo й алельного виключення. Розглянуто еволюційні передумови та механізми виникнення генної мережі диференціації клітин. Запропоновано концепцію модулів генів, згідно з якою дана мережа повинна складатися з окремих елементарних одиниць (модулів генів), керованих позитивним зворотнім зв'язком. Кожен ген зумовлює певний етап окремого напрямку диференціації клітини. Виявлено структуру генної мережі B-лімфопоезу та завершального етапу T-лімфопоезу. Установлено можливу роль мікроРНК miR-181 та miR-150 у регуляції експресії генів рекомбіназ Rag1 та Rag2 і генів транскрипційних факторів Bc16 і MITF. Узагальнено імовірну роль мікроРНК у диференціації клітин та підтриманні стабільності їх геному.

  Скачати повний текст

Проаналізовано, що у мишей, яким згодовували мозок великої рогатої худоби (ВРХ) і м'ясо-кісткове борошно, зростав вміст фізіологічного пріону в мозку та селезінці. Встановлено, що у крові цих тварин з'являлися антитіла до фізіологічної форми пріонового білка, анти-ДНК антитіла, а також антитіла, споріднені до білкових і ліпідних компонентів мозку. Зазначено, що тривале згодовування мишам продуктів, які містять тканини тварин або продукти їх переробки, призвело до утворення у мишей антитіл, які мають цитотоксичну активність, індукуючи загибель клітин шляхом апоптозу та некрозу.

  Скачати повний текст

Розроблено новий підхід до визначення вірусів безпосередньо в клітинних гомогенатах за допомогою специфічних антитіл методом поверхневого плазмонного резонансу (ППР). Запропоновано нову модифікацію поверхні сенсора для визначення вірусів шляхом формування на його поверхні мономолекулярного шару з ефективним негативним зарядом, що запобігає денатурації білків і забезпечує їх орієнтовану іммобілізацію. Розроблено та випробувано на прикладі вірусу тютюнової мозаїки (ВТМ) загальний підхід до виявлення та кількісного визначення вірусів методом ППР за допомогою специфічних антитіл, іммобілізованих на модифікованій KNCS і білком A. St. aureus поверхні сенсора. На прикладі культури зеленої водорості Bracteacoccus minor, інфікованої ВТМ на стадії зооспор, показано, що така модифікація поверхні сенсора дозволяє адекватно визначати вірус у клітинних гомогенатах, що підтверджено методами ІФА і світлової мікроскопії. На прикладі моделі структурного білка Х-вірусу картоплі і гексону аденовірусу типу 2 встановлено можливість використання такого підходу для визначення вірусних білків. Запропоновано нову оригінальну процедуру кількісного визначення вірусу шляхом іммобілізації комплексу специфічні IgG-вірус на модифіковану тіоціанатом і білком A поверхню сенсора. На прикладі Nicotiana tabacum за допомогою даного підходу досліджено розвиток вірусної інфекції у рослинах. Одержано узгодження між даними ППР та ІФА.

  Скачати повний текст

Розкрито питання післярадіаційного відновлення добових ритмів систем кровотворення й імунітету залежно від індивідуальної реакції організму у відповідь на іммобілізаційний стрес. Виявлено розбіжності показників гемопоезу у тварин залежно від типу їх реакції на іммобілізаційний стрес, що розділяє їх на групи. Визначено добові ритми різних за реактивністю тварин, а також динаміку післярадіаційного відновлення добових ритмів систем кровотворення й імунітету експериментальних тварин для визначення їх ролі в груповій та індивідуальній радіочутливості. Висвітлено вплив типу реагування даних показників гемопоезу експериментальних тварин на тривалість пострадіаційного відновлення добових ритмів системи кровотворення. Показано, що дія іонізуючої радіації в сублетальній дозі (4,0 Гр) по-різному впливає на зміну добових ритмів показників системи гемопоезу залежно від часу доби опромінення та реактивності тварин. Встановлено залежність радіочутливості щурів в експерименті від типу їх реакції на психоемоційний стресовий вплив.

  Скачати повний текст

Наведено результати експериментальних досліджень стосовно вивчення впливу нових комплексів пептидів тваринного походження на деякі фактори імунітету та неспецифічного захисту організму в нормі та за умов моделювання пародонтиту, артеріїту, цукрового діабету та гнійної рани. Установлено, що комплекси пептидів "Вермілат" і "Панкреолат" здатні стимулювати гуморальний імунітет, а пептидні комплекси "Нефролат" і "Панкреолат" впливають на клітинний імунітет дослідних тварин. За умов аутоімунних розладів комплекс пептидів "Вермілат" має коригувальну дію на клітинну ланку імунітету та стимулює гуморальний імунітет. За умов гнійного запалення препарат "Вермілат" має виражену імуномодулювальну дію, прискорює репаративні процеси, сприяє скороченню бактеріального забруднення рани та елімінації антибіотикорезистентних і вірулентних клонів стафілокока. Показано, що застосування пептидного комплексу підшлункової залози у разі алоксанового діабету обумовлює дозозалежний імуномодулювальний ефект панкреолату. Зроблено висновок стосовно регуляторного впливу пептидних комплексів тваринного походження на імунітет і неспецифічний захист організму за його різних функціональних станів.

  Скачати повний текст

Показано, що в основі біохімічних порушень, які зумовлюють зміни структурно-функціонального стану лейкоцитів за умов хронічного рентгенівського опромінення, лежить значне зростання продукції оксиду азоту (NO), викликане зміною співвідношення інтенсивності окисного та неокисного шляхів обміну L-аргініну за рахунок зростання активності NO-синтази на фоні інгібування аргінази. Активація апоптозу в імунокомпетентних клітинах крові за умов опромінення пов'язана з гіцерпродукцією NO. Зміни у структурі та кількості вуглеводних детермінант глікопротеїнів, експонованих на мембранах лейкоцитів на фоні впливу радіаційного чинника, є провідними механізмами, що зумовлюють зміни морфо-функціонального стану цих клітин. Виявлено, що L-NAME як неселективний інгібітор NOS є чинником, що має здатність запобігати генетично запрограмованій загибелі клітин імунної системи через інгібування токсичної та проапоптичної дії оксиду азоту за умов рентгенівського опромінення. Запропоновано на основі L-NAME проводити пошук і розробку препаратів, які запобігатимуть розвиткові або коригуватимуть ускладнення, що опосередковуються лейкоцитами периферичної крові за умов тривалого рентгенівського опромінення.

  Скачати повний текст

Визначено роль основного фактора патогенності стафілококів - білка А та його різних форм у формуванні імунної відповіді. Досліджено механізми імуномоделюючої дії, а також вплив на функціональну активність окремих популяцій імунокомпетентних клітин і системи неспецифічної резистентності. Розглянуто вплив факторів, що змінюють продукцію та активність білка А та впливають на його антигенність. Досліджено вплив на клітини імунної системи очищеного, кон'югованого, сорбованого, модифікованого, клітинно-зв'язаного білка А. Встановлено основні закономірності впливу даних антигенних субстанцій стафілококів на розвиток гуморальної та клітинної ланок імунної відповіді, неспецифічних факторів природної резистентності організму, виявлено протекторні властивості.

  Скачати повний текст

Висвітлено закономірності комбінованого впливу різних доз фенолу та хлороформу, а також фенолу, нітриту натрію та нітрату натрію на імунну систему за перорального надходження в організм з питною водою протягом шести місяців. Виявлено особливості комбінованого впливу фенолу та хлороформу, а також фенолу, нітриту натрію та нітрату натрію на імунну систему організму. Встановлено закономірності розвитку сенсибілізувального й імуномодулювального ефектів комбінованого впливу даних сполук на імунну систему організму залежно від дози та тривалості дії. Визначено значущість для організму змін в імунній системі за комбінованого впливу фенолу та хлороформу, фенолу та нітриту натрію та нітрату натрію на імунну систему організму.

  Скачати повний текст

Досліджено фактор переносу імунної реактивності (ФП) - біологічно активної субстанції, що бере участь у регуляції імунної відповіді за умов радіаційного впливу. Вперше встановлено здатність досліджуваних препаратів послаблювати променеве ураження у процесі тотального опромінення в експерименті. Підкреслено, що даний ефект ФП полягає у його здатності стимулювати відновлювальні процеси в опроміненому організмі завдяки наявності комплексу гомо- та імунорегулюючих властивостей. Наведено фізико-хімічну характеристику очищених компонентів фактора переносу тваринного та людського походження. Застосування препаратів ФП у модельних системах радіаційного індукованого імунодефіцитного стану (гіпотиреоз та вторинний імунодефіцит) сприяло відновленню імунної реактивності опромінених тварин. Доведено, що препарати стимулювали антистафілококову резистентність опромінених тварин з експериментальною стафілококовою інфекцією. Розглянуто можливі механізми радіомодифікуючої дії ФП. На підставі одержаних даних стосовно впливу ФП на імунокомпетентні клітини опроміненого організму було висунуто припущення щодо механізму дії ФП за умов опромінення, який полягає в активації імунокомпетентних клітин та продукції ними цитокінів, а також відновленні їх рецепторних структур.

  Скачати повний текст

Спостережено здатність молекулярного комплексу (МК) дріжджова РНК - тилорон до імуномодуляції, яку даний комплекс виявляє за умов in vivo та in vitro. Вивчено основні характеристики імуномодуляторної активності МК за основних імунологічних тестів. Охарактеризовано вплив МК на розвиток гуморальної імунної відповіді та T-залежний антиген - еритроцити барана та T-незалежний антиген - ліпополісахарид (ЛПС) E. coli. Зафіксовано імуносупресивну дію МК на клітинну імунну відповідь у реакції гіперчутливості сповільненого типу (РГСТ). Показано зниження інтенсивності ГСТ під впливом різних доз МК. Установлено, що різні дози МК пригнічують функціональну активність лімфоцитів у реакції бласттрансформації на різні мітогени (ФГА-, КонA- та ЛПС). Досліджено імуностимулювальні й імуносупресивні механізми впливу МЕ на фагоцитарну активність, процент фагоцитозу та число), клітинний метаболізм (НСТ-тест) клітин фагоцитів у системі in vitro у здорових донорів. Виявлено, що МК підвищує функціональну активність клітин моноцитарно-макрофагальної ланки у здорових осіб. За результатами дослідження впливу МК на функціонування системи неспецифічної резистентності встановлено, що МК за низьких концентрацій пригнічує цитотоксичну активність природних кілерних клітин периферичної крові, а за високих - підсилює удвічі. Установлено, що МК впливає на рівень експресії рецепторів на лімфоцитах (Лф) периферичної крові: на T - Лф (CD3+), B - Лф (CD22+), а також на їх окремих субпопуляціях CD4+ (T-хелперах) і CD8+ (T-цитотоксичних / ефекторних Лф).

  Скачати повний текст

Досліджено вплив іонізувальної радіації на інтерферон-залежний шлях проходження сигналу в лімфоїдних клітинах тварин і залучення до регуляції зазначених процесів циклічних нуклеотидів та іонів кальцію.

  Скачати повний текст

Проведено експериментальні дослідження, в яких обгрунтовано застосування декаметоксину та препаратів з плаценти людини - амніоцену і біоглобіну за новим призначенням як імуностимуляторів. Протимікробний препарат декаметоксин у дозах від 10 до 20 мг/кг, протизапальні препарати "Амніоцен" і "Біоглобін" є імунологічно безпечними, мають селективну здатність впливати на клітинну ланку імунної системи, а також чинять виразну стимулювальну дію на антитілогенез, що зумовлює доцільність їх використання як імуномодулюючих засобів. Показано протективну роль інтактних та активованих амніоценом та біоглобіном імуноцитів у разі синьогнійної інфекції. Обгрунтовано ефективність використання декаметоксину, амніоцену та біоглобіну у разі експериментальної синьогнійної інфекції.

  Скачати повний текст

Показано, що відмінності у чутливості клітин мишей і приматів до дифтерійного токсину (ДТ) можуть бути обумовлені не лише різною спорідненістю токсину до їх рецепторів, але й процесами, що відбуваються після проникнення токсину всередину клітини. Показано роль ДТ у пригніченні антитоксичної імунної відповіді. Імуносупресивний ефект ДТ доведено також математичною моделлю, яка наближено до реальності описує різні форми перебігу захворювання. Розроблені імуноферментні й імунохроматографічні тести для виявлення ДТ та антитіл проти субодиниць ДТ можуть бути використані для вдосконалення діагностики дифтерії.

  Скачати повний текст

Проведено радіологічні, гематологічні, а також гістологічні, гістохімічні та морфометричні дослідження тимуса, селезінки та лімфатичних вузлів клінічно здорових тварин трьох вікових груп (21 - 30-добових, 6 - 7 та 18 - 24-місячних), що мали постійний контакт з низькими дозами іонізуючого випромінювання. Встановлено відносні та абсолютні показники основних морфологічних структур досліджених органів, які свідчать про негативний вплив іонізуючої радіації на організм тварин. Виявлено, що у молодняка, який постійно перебуває на територіях з підвищеним рівнем іонізуючого випромінювання, виникають певні морфофункціональні зміни в органах імунної системи, які з віком дещо нормалізуються. Визначено, що імунокомпетентні органи, особливо тимус, у тварин молодшого віку значно вразливіші до тривалого впливу низьких доз радіації, ніж у дорослих. Периферійна ланка імунної системи характеризується збідненням клітинними елементами паренхіми селезінки та лімфатичних вузлів.

  Скачати повний текст

Вивчено зміни структурних елементів піднижньощелепних лімфатичних вузлів у разі підшкірної трансплантації кріоконсервованої плаценти. Встановлено компенсаторно-відновні процеси в регіональних лімфатичних вузлах за умов корекції гострого асептичного запалення слизової оболонки порожнини рота підшкірною трансплантацією кріоконсервованої плаценти. Одержано комплексну характеристику будови піднижньощелепних лімфатичних вузлів у разі введення кріоконсервованої плаценти у ранні та віддалені терміни після трансплантації кріоконсервованої плаценти. Уточнено роль регіонарної лімфоїдної тканини у реалізації відповіді організму на трансплантацію біологічно активних тканин. Розвинуто концепцію про доцільність використання кріоконсервованої плаценти перебігу запальних процесів і стимуляції імунної системи з метою активізації захисних механізмів організму.

  Скачати повний текст

Вивчено динаміку морфофункціональних змін в органах імунної системи білих щурів і курей за впливу різних концентрацій розчинів натрію гідрохлориту (НГХ) на тлі експериментального хронічного Т-2 токсикозу. З'ясовано певні показники природної резистентності у щурів та курей. Установлено взаємозв'язок між змінами нематологічних показників і морфофункціонального стану селезінки, тимуса та фабрицієвої бурси у курей за хронічного Т-2 токсикозу. Розкрито патогенетичні механізми розвитку імунодефіцитів. Установлено характерні особливості біохімічних показників крові та морфологічних змін у досліджених органах імунної системи щурів і курей. Установлено, що Т-2 токсин є інгібітором ДНК, спричиняє різке порушення структури імунокомпетентних органів та призводить до гальмування синтезу білка плазматичними клітинами. Обгрунтовано, що досліджені концентрації розчинів "Септокс" і НГХ здатні нейтралізувати Т-2 токсини в організмі щурів і курей, активізувати проліферацію клітин лімфоїдного ряду в органах імуногенезу. Розчин "Септокс" у концентрації 20 мг/л сприяє швидшій стабілізації загального стану організму, покращанню імунологічних показників крові та проявляє імунокоригувальну дію за умов циркуляції токсинів в організмі. На підставі результатів досліджень розроблено та рекомендовано для впровадження методи лікування Т-2 токсикозу курей.

  Скачати повний текст

Проведено комплексні дослідження на органному та макро-мікроскопічному рівнях. Визначено структурно-функціональні особливості імнокомпетентних органів неонатальних телят за різного ступеня внутрішньоутробного росту і розвитку. Встановлено тканинні взаємовідношення в кісткових і лімфоїдних органах неонатальних телят. Виявлено вміст хрящової та кісткової тканин, а також кісткового мозку в досліджуваних кісткових органах, вміст кіркової та мозкової речовин у тимусі, білої пульпи в селезінці, кіркової і мозкової речовин в лімфатичних вузлах. Виявлено корелятивні взаємозв'язки між тканинними компонентами імунокомпетентних структур, а також між масою і живою масою даних телят. Визначено морфофункціональний статус неонатальних телят за тестовими показниками і встановлено ступінь їх внутрішньоутробної недорозвиненості.

  Скачати повний текст

Висвітлено нові наукові дані щодо морфофункціонального стану тимуса за умов імунокорекції. Вперше визначено вплив імуномодулятора тимічного походження останнього покоління на показники органометрії та морфометрії тимуса білих щурів. Встановлено морфологічні особливості будови тимуса за умов імунодефіциту. Вперше вивчено особливості клітинного складу субкапсулярної зони кіркової речовини тимуса статевозрілих тварин після застосування імунофану та циклофосфану. Виявлено особливості ультрамікроскопічної будови тимуса щурів статевозрілого вікового періоду після імуносупресії і імуностимуляції. Проведено оцінку імунологічного статусу організму тварин. Досліджено склад периферичної крові статевозрілих щурів після застосування імунофану та циклофосфану.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості будови шкіри щурів, її лімфоїдної тканини протягом першого місяця постнатального життя в нормі та після внутрішньоплідного введення антигенів на 18-у добу антенатального розвитку. Шкіра як покривний та лімфоїдний орган набуває дефінітивних рис на тридцяту добу після народження. Тоншає епідерміс, товщина дерми збільшується, формуються первинні та вторинні волосяні фолікули першої генерації, сальні залози. Потові залози проходять зворотній розвиток. У синтезі та накопиченні вуглеводовмісних біополімерів виявлено послідовні зміни: пепсинолабільних і діастазорезистентних сполук на сіаловмісні глікопротеїди, несульфатованих глікозаміногліканів на сульфатовані; низькосульфатованих на високосульфатовані. Збільшуються адгезивні якості епідерміцитів. Процес становлення лімфоїдної тканини шкіри має хвилеподібний характер зі зміною числа лімфоцитів та їх топографії. З'ясовано, що внутрішньоплідне введення антигенів призводить до прискореного становлення шкіри як дефінітивного органа, змінює строки формування похідних епідермісу, супроводжується збільшенням кількості лімфоцитів у шкірі.

  Скачати повний текст