Досліджено геномоделювальні та протипухлинні властивості культуральної рідини, клітин та ліпополісахаридів (ЛПС) двох патоварів P. syringae. Виявлено, що екстраговані 0,85 % розчином хлориду натрію ЛПС P. syringae pv. atrofaciens 8281 P. syringae pv. coronafaciens 9030 мають типовий для бактерій даного виду хімічний склад. В бактеріальній тест-системі з ауксотрофними за гістидином штамами Salmonella typhimurium встановлено, що P. syringae pv. atrofaciens 8281 і P. syringae pv. coronafaciens 9030 не утворюють сполук з мутагенною активністю у разі культивування на картопляному бульйоні. Виявлено, що ЛПС P. syringae pv. atrofaciens 8281 і P. syringae pv. coronafaciens 9030 притаманна антимутагенна активність стостовно спонтанного та індукованого біхроматом калію мутагенезу у тест-штамів S. typhimurium. Зазначено, що антимутагенна активність обох досліджуваних ЛПС найбільшою мірою виявляється за одночасної дії їх з мутагеном на клітини тест-штамів, що, ймовірно, обумовлюється здатністю ЛПС адсорбувати біхромат калію. Встановлено, що сік з листків пшениці у фазі сходів з ознаками ураження P. syringae pv. atrofaciens 8281 та неуражених листків має однакову антимутагенну активність. Зроблено висновок, що в уражених бактеріями рослинах пшениці не утворюються сполуки з мутагенною активністю. За допомогою моделі пухлиноутворення, спричиненого Agrobacterium tumefaciens на експлантатах картоплі, виявлено, що фільтрат культуральної рідини, зруйновані ультразвуком клітини та ЛПС патоварівP. syringae перешкоджають пухлиноутворенню, зменшують його інтенсивність.

  Скачати повний текст

Виявлено місця резервації збудника бактеріального опіку плодових, визначено метеорологічні умови, що призводять до розвитку захворювання, здійснено прогнозування виникнення його симптомів і розроблено засоби контролю. Підтверджено наявність збудника бактеріального опіку плодових на території України. Досліджено морфологічні, культуральні, біохімічні та серологічні властивості виділених ізолятів. Виявлено селективний вплив однорічних пагонів та багаторічних гілок на агресивність популяцій E. amylovora. Запропоновано модель короткочасного прогнозування розвитку бактеріального опіку плодових, яка дає змогу заздалегідь передбачити спалахи захворювання. Розроблено шкалу взаємодії максимальних і мінімальних добових температур для визначення рівня навантаження інфекційного навантаження, а також асортимент бактерицидів для контролю захворювання. Доведено доцільність використання стрептоміцину для знезараження прищепного матеріалу з метою обмеження розповсюдження патогену.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання поширення збудника бактеріального раку (БР) на виноградниках Півдня України, оптимізації методики діагностики захворювання. Уперше в країні запропоновано метод полімеразної ланцюгової реакції для діагностики збудника БР, виявлено зараженість пухлинотвірними штамами (ПШ) Agrobacterium садивного матеріалу, імпортованого з країн ЄЕС, і виробничих засаджень деяких сортів винограду, що широко культувуються на півдні української держави. Встановлено зараженість агробактеріями грунту виноградників деяких регіонів країни. Показано, що в південних чорноземних грунтах збудник БР може зберігатися протягом двох років, вже не виявлятися через 6 місяців після викорчовування уражених кущів. Доведено, що в одних й тих самих місцях відбору проб грунту дослідної ділянки ПШ Agrobacterium можуть бути присутні і не виявлятися в різні сезони відбору проб.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вперше за умов Полісся України визначено ареал кільцевої гнилі бульб картоплі. Виділено штами Corynebacterium sepedonicum Sp. et. K. 12лП, 38лП, 42 л, 55, 68 різного ступеня патогенності. Встановлено, що до збудника кільцевої гнилі є стійкими такі сорти картоплі: Адретта, Бородянська рожева, Гібрид 1015, Гібрид 38, Зов, Древлянка, Либідь, Невська, Ольвія Поліська рожева, Полонина, Посвіт, Провенто, Ракурс, Студентська, Українська рожева, Форум, Явір. Доведено, що бульби з ознакою кільцевої гнилі більш вразливі до хвороб грибкового походження, зокрема, парші звичайної та парші порошистої. Встановлено, що мікроелементи Bo, Cu, Zn та озеленення бульб знижують ураження картоплі кільцевою гниллю.

  Скачати повний текст

Досліджено поширення та розвиток кореневих гнилей озимої пшениці у Поліссі України, визначено екологічно безпечні заходи та засоби для обмеження ураженості рослин кореневими гнилями та підвищення урожайності культури. Вивчено вплив попередників та мінеральних добрив на розвиток кореневих гнилей та урожайність озимої пшениці. Встановлено біологічну та економічну ефективність застосування мікробних препаратів як засобів захисту рослин від збудників кореневих гнилей. Виділено новий штам бактерії-антагоніста Bacillus subtilis 23 з високою антагоністичною активністю щодо збудників кореневих гнилей озимої пшениці, а саме: Bipolaris sorokiniana (Sacc.) Shoem., Gaeumannomyces graminis (Sacc.) Arx. et Oliver (syn.Ophiobolus graminis Sacc.), Fusarium oxysporum (Schlesht.) Snyd et Hans, F. culmorum (W.G.Sm.) Sacc, F.avenaceum (Fr.) Sacc., F. heterosporum Nees, F. sporotrichiella Bilai,F. oxysporum var. orthoceras (App. et Wr.) Bilai, F. solan (Mart.) App. et Wr., Pseudocercosporella herpotrichoides (Fron.) Deighton (syn. Cerposporella herpotrichoides Fron.). Встановлено, що обробка насіння мікробними препаратами сприяє зменшенню розвитку кореневих гнилей, підвищенню урожаю та якості продукції.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено взаємовідносини між фітопатогенними та сапрофітними бактеріями (епіфітними й ендофітними) in vitro та in vivo. Встановлено закономірності розповсюдження основних збудників захворювань зернових культур на прикладі пшениці та вівса. Відзначено, що екологічними нішами сапрофітного виживання фітопатогенів є поверхня рослин-хазяїна й імунних рослин, взаємовідносини між сапрофітами та патогенами складні та багатовекторні. Зазначено, що сапрофітні бактерії пшениці мають більшу конкурентоспроможність у порівнянні з фітопатогенними бактеріями. Вони послаблюють прояв симптомів захворювання та перебіг інфекційного процесу, спричиненого фітопатогенними бактеріями, а фітопатогени індукують у P. agglomerans утворення сигнальних молекул - ацилгомосеринлактону. З використанням молекулярно-генетичних методів за допомогою gusA-гена доведено здатність епіфітних ізолятів на рівні з ендофітними колонізувати внутрішні тканини рослин. Установлено гетерогенність природних і колекційних популяцій P. syringae за певними біологічними властивостями. Однак, умови існування бактерій в різних екологічних нішах не впливають на жирнокислотний склад їх ліпідів. Виявлено пристосованість окремих серогруп до умов існування. Встановлено структури O-полісахаридного (O-ПС) ланцюга штамів P. syringae pv. coronafaciens 9030 і P. syringae pv. atrofaciens 8281, які є гетерогенними та містять три типи O-ланцюгів, в яких основний ланцюг є залишками L-рамнози, а боковим замісником є 3-ацетамідо-3,6-дидезокси-D-галактоза. Ліпополісахариди P. syringae pv. coronafaciens 9030 і P. syringaepv. atrofaciens мають антимутагенні (у тесті Еймса) та протипухлинні властивості щодо A. tumefaciens. Прояв реакції надчутливості у листках тютюну залежить від віку P. syringae, часу ін'єкції протягом доби та солей важких металів. ЛПС P. syringae не беруть участь у реакції надчутливості.

  Скачати повний текст