Визначено роль водневого середовища у процесах взаємодії основних білкових компонентів крові з поверхнею високодисперсного кремнезему, а також факторів, які впливають на функціональну здатність адсорбованих білків. Показано, що у разі введення імуноглобуліну у водні суспензії кремнезему має місце його адсорбція на поверхні, а у випадку фібриногену - коагуляція білкових молекул. Установлено, що у разі взаємодії сироваткового альбуміну з простими цукрами (сахарозою, фруктозою та глюкозою) відбувається значна дегідратація білкових молекул, яка для сахарози може становити більше 90 %.

  Скачати повний текст

Проведено іммобілізацію нестероїдного протизапального препарату піроксикаму та протитуберкульозного препарату ізоніазиду на поліуретановому носії. Визначено характер динаміки вивільнення лікарських речовин з полімерного матеріалу за умов in vivo та in vitro. Висвітлено, що піроксикам пролонговано вивільняється з поліуретанового носія за умов in vivo. Проаналізовано, що під час імплантації в організм експериментальних тварин поліуретанові зразки з піроксикамом сприяють зменшенню виразності клітинних реакцій в оточувальних тканинах, знижують рівень активності кислотної та лужної фосфатаз, мають антипроліферативну активність, а також інгібують місцевий процес судиноутворення. Встановлено, що ізоніазид пролонговано вивільняється з сітчастого поліуретану протягом тривалого часу за умов in vitro. Висвітлено, що у разі імплантації в організм експериментальних тварин одержані поліуретанові зразки з ізоніазидом стимулюють макрофагальні елементи на всіх етапах асептичного запалення. Проведено насичення поліакриламідного гелю, модифікованого полівінілпіролідоном, протитуберкульозним препаратом. Вивчено динаміку вивільнення ізоніазиду з поліакриламідного гелю за умов in vitro. Розкрито можливість регулювання вивільнення ізоніазиду з поліакриламідного гелю за рахунок відсоткового вмісту полівінілпіролідону. Проведено модифікацію методу тканинної культури, за допомогою якої визначено ступінь токсичності гідрогелевих матеріалів. Розроблено комплексну систему медико-біологічних методів, що дозволяє оцінити біологічну активність, біосумісність й ефективність імплантаційних полімерних матеріалів. Показано, що полімерні матеріали з піроксикамом та ізоніазидом біосумісні, нетоксичні та можуть бути рекомендовані для проведення клінічних випробувань.

  Скачати повний текст

Досліджено, що спікання вказаних порошкових сумішей може бути віднесене до рідкофазного спікання з добре змочувальною рідкою фазою, яке ускладнене процесами газовиділення з втратою маси та пружною релаксацією. Установлено, що в процесі спікання відбувається спінення розплавленої скломаси, утворення в ній закритих пор та анізотропія об'ємних змін зразків, формування поліпористої структури композитів. Зазначено, що одержані композити мають широкий діапазон властивостей залежно від складу вихідної шихти та використаного технологічного режиму. Доведено, що максимальна пористість зразків композитів досягає 60 %, максимальні розміри пор - 300 мкм, а максимальна міцність на стиск - 217 МПа. На основі дослідження особливостей пресування та спікання порошкових композитів та виявлення генезису їх пористої структури оптимізовано склади та технологічні режими одержання композитів з підвищеними механічною міцністю та біоактивністю. Реалізовано успішну апробацію даних матеріалів як імплантатів у хірургічній практиці, що підтвердило їх високі біоактивні властивості та можливість їх використання як пластичного матеріалу для заміщення дефектів кісткової тканини.

  Скачати повний текст

Розроблено концепцію створення нових біологічно активних полімерних матеріалів з пролонгованою дією нестероїдних протизапальних препаратів для застосування як імплатаційних матеріалів на основі біодеградабельних поліуретанових носіїв. Досліджено їх синтез, властивості, біодеградацію, пролонговану дію, біологічну активність та ефективність. Запропоновано нові біологічно активні полімерні матеріали на основі уретановмісного полімеру сітчастої структури з амізоном. Розроблено метод синтезу та одержано новий біологічно активний блок-кополіуретан із хімічною та фізичною іммобілізацією амізону. Синтезовано поліефірглікольуретани з алофанатними вузлами розгалуження та розроблено біологічно активні матеріали з піроксикамом на їх основі.

  Скачати повний текст