Вперше визначено епідеміологічні особливості поширення лямбліозу у Харківському регіоні. Одержано нові дані, які доповнюють уявлення про епідеміологію лямбліозу, зокрема, встановлено пряму залежність між зростанням інвазованості населення та забрудненням води цистами лямблій (в окремих районах частота позитивних проб з відкритих водоймищ збільшилася на 50 %). Вперше проведено паразитологічний аналіз проб питної води з використанням пробовідбірника-концентратора гідробіологічного та сучасних методик безперервного моніторингу. Зроблено порівняльне оцінювання інформативності клініко-епідеміологічного, клініко-лабораторного й імунологічного методів обстеження хворих на лямбліоз. Виділено найпростіші й інформативні методи обстеження для оцінювання та прогнозу перебігу захворювання, а також результатів лікування. Визначено лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ), з використанням якого уточнено характер і спрямованість змін у крові у разі лямбліозної інвазії. Експериментально виявлено, що зниження ЛІІ може прогнозувати несприятливий пребіг лямбліозу та свідчити про порушення реактивності організму. Виділено найбільш інформативні показники, які можна використати як прогностичні критерії одужання (зокрема, імунорегулятивний індекс, ЛІІ, рівень Ig A). Обгрунтовано доцільність комплексного застосування орнідазолу з циклофероном для лікування хворих на лямбліоз. Вперше проведено порівняльне оцінювання результатів клінічного обстеження дітей і дорослих. Виявлено, що основні клінічні прояви, характерні (але не специфічні) для лямбліозу, спостерігаються і у дітей, і у дорослих. З'ясовано, що такі клінічні симптоми, як біль у животі, шкірні алергічні прояви, підвищення втомлюваності виявлено однаково часто, субфебрилітет, діарея більш характерні для дорослих, а закрепи, бронхо-астматичні прояви, безсимптомний перебіг лямбліозу - для дітей.

  Скачати повний текст