Досліджено морфофунціональні та лектиногістохімічні зміни прищитоподібних залоз і кісткової тканини залежно від статі протягом періоду постнатального онтогенезу у людини та морських свинок. Виявлено корелятивні зв'язки між об'ємом ядер паратироцитів і вмістом у них ДНК і РНК, рівнем паратгормону та вмістом кальцію, фосфору, магнію у сироватці крові та кістковій тканині. Встановлено достовірне зменшення ширини кортикального шару та трабекул відростка клубової кістки у разі незначного зростання вагового вмісту кісткового мінералу - кальцію в III (60 - 74 рр.) та IV (75 - 90 рр.) групах жінок. Показано вікову залежність зміни вуглеводних детермінант паренхіми та стромальних елементів прищитоподібних залоз (у нормі та у разі первинного гіперпаратироїдизму) та кісткової тканини. Уточнено наукові уявлення про гістохімічні зміни досліджуваних органів протягом періоду постнатального онтогенезу. Обгрунтовано можливість викоритання лектинів як селективних маркерів хондроцитів, остеобластів, остеоцитів та остеокластів.

  Скачати повний текст

Вперше комплексно досліджено вплив пульсового тиску у печеристих синусах на циркуляцію крові у передній частці гіпофіза. Встановлено, що в результаті зниження пульсового тиску у перчеристих синусах у передній частці гіпофіза розвивається виражене венозне повнокров'я. Доведено, що характер змін морфофункціональних показників судинного русла передньої частки гіпофіза пов'язаний зі зміною пульсового тиску у печеристих синусах і залежить від тривалості експериментального впливу. Визначено якісно-кількісні показники пульсового тиску у печеристих синусах у нормі, у псевдооперованих тварин і за однобічної зміни пульсації печеристої частини внутрішньої сонної артерії. Проведено порівняльний аналіз морфологічних і морфометричних показників розвитку й усунення венозного повнокров'я у передній частці гіпофіза залежно від змін пульсового тиску у печеристих синусах. Запропоновано експериментальний пристрій морфофункціонального комплеску печеристий синус - внутрішня сонна артерія - гіпофіз, що дозволяє у процесі дослідження визначити кількісні й якісні характеристики пульсового тиску у печеристих синусах і гіпофізі. Встановлено, що за умов венозного повнокров'я відбувається зміна кількості та розмірів секреторних гранул у клітинах аденогіпофіза, а також підвищення сорбційних властивостей клітин різних ділянок передньої частки гіпофіаза, що є результатом венозного повнокров'я, гіпоксії та свідчить про зміни проникності клітинних мембран до екзогенних речовин.

  Скачати повний текст

З використанням результатів експериментальних досліджень виявлено морфофункціональні зміни щитовидної залози щурів різних вікових періодів під впливом на їх організм глюкокортикоїдів і бісфосфонату. З'ясовано, що виразність і спрямованість цих змін залежить від віку тварин, виду, хімічного складу та дози препаратів і тривалості експерименту. Досліджено динаміку змін ультрамікроскопічної структури щитовидної залози щурів після введення гідрокортизону, дексаметазону та бісфосфонату "Зомета". Доведено доцільність використання бісфосфонату з метою корекції негативного впливу на організм підвищеного рівня гідрокортизону.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості реагування прооксидантних процесів, антиоксидантної системи організму, структури та функції наднирникових залоз на дію тривалої переривчастої (інтервальної) гіпобаричної гіпоксії залежно від тривалості фотоперіоду, віку та статі. З'ясовано характер змін показників про- й антиоксидантної системи на організмовому (плазми крові) й органному (надниркових залоз) рівнях внаслідок тривалої дії переривчастої гіпобаричної гіпоксії залежно від тривалості фотоперіоду, віку та статі щурів. На підставі результатів дослідження виявлено вікові та статеві відмінності реагування на гіпобаричну гіпоксію за різної тривалості фотоперіоду. З використанням даних щодо вмісту глюкокортикоїдів у сироватці крові та гістологічної характеристики наднирникових залоз за дії переривчастої гіпобаричної гіпоксії на тлі зміненого фотоперіоду зроблено висновок щодо участі у реагуванні на неї та залежність від функціонального стану шишковидної залози, віку та статі.

  Скачати повний текст

Розвинуто теорію участі епіфізу у регуляції активності щитовидної залози. Уперше встановлено зміни в системі регуляції агрегатного стану крові у гіпо- та гіпертиреоїдних епіфізектомованих щурів, показано виникнення гіперкоагуляційних змін за умов гіпотиреозу та пригнічення показників фібринолітичної та протеолітичної систем та гіпокоагуляції за умов гіпертиреозу, які супроводжуються активацією фібринолітичної та протеолітичної систем. Уперше вивчено епіфізізалежні механізми змін гемокоагуляційного потенціалу крові та тканинного фібринолізу у разі гіпо- та гіпертиреозах. За умов введення мелатоніну вперше встановлено підвищення показників фібринолізу та протеолізу у гіпотиреоїдних щурів і гіперкоагуляційні зміни структурних характеристик кров'яного згустку. У разі гіпертиреозу виявлено зниження фібринолітичної та протеолітичної активності та збільшення показників тромбоеластографії. Уперше вивчено зміни показників гемокоагуляції у випадку гіпо- та гіпертиреоїдних станів в осліплених щурів. Установлено, що у разі постійної продукції мелатоніну за умов гіпотиреозу інтенсивність плазмового та тканинного фібринолізу та протеолізу зростає.

  Скачати повний текст

Вивчено добові морфофункціональні перебудови надниркових залоз за норми та у разі дії іммобілізаційного стресу за умов фізіологічної, гіпер- та гіпофункції шишкоподібної залози. Встановлено, що наднирковим залозам властиві циркадіанні ритми секреції катехоламінів у плазму крові з акрофазою о 14.00 год та батифазою о 02.00 год. Акрофазу секреції кортикостерону реєстровано о 08.00 год, батифазу - о 20.00 год. З'ясовано, що стрес-індуковані морфофункціональні перебудови надниркових залоз менше виражені у тварин, яким моделювали гіперфункцію шишкоподібної залози. У стресових тварин на фоні її гіпофункції спостережено порушення функцій надниркових залоз та виникнення їх морфофункціональних змін. Виявлено, що введення тваринам з нормо- та гіпофункцією шишкоподібної залози перед стресом епіталону призводить до нормалізації добових ритмів функціональної активності надниркових залоз, знижує рівень катехоламінів і кортикостерону у плазмі крові, запобігає виникненню в органеллах кортикоцитів і хромафіноцитів деструкції та руйнації та не допускає явищ десинхронозу.

  Скачати повний текст