Дисертацію присвячено вивченю біосинтезу ДНК, РНК, гістонових, негістонових і глобулінових білків у ядрах клітин печінки, сім'яників та кісткового мозку щурів під впливом дисперсних азобарвників (ДАБ) з урахуванням віддалених ефектів. Встановлено, що короткочасна дія ДАБ спричиняє різноспрямовані зміни біосинтезу нуклеїнових кислот і білків з порушенням кореляції цих процесів. ДНК-синтезуюча активність ядерного апарату після дії ДАБ пригнічується з подальшою стимуляцією за відсутністю змін біосинтезу РНК. За цих умов біосинтез гістонових білків (ГБ) змінюється протилежно до динаміки біосинтезу ДНК, гальмується біосинтез негістонових і глобулінових білків. Хронічна дія ДАБ призводить до активізації біосинтезу ДНК, РНК і ГБ. Найбільші зміни біосинтезу спостерігаються у печінці, менш виражені у сім'яниках та не виникають у кістковому мозку. Всі ці зміни пов'язані з мутагенним та гонадотропним ефектами ДАБ. Визначені критерії генотоксичної і гонадотропної дії використано при обгрунтуванні гранично допустимих концентрацій (ГДК) для ДАБ.

  Скачати повний текст