На підставі тривалого динамічного спостереження, аналізу великої кількості клінічних випадків проведено поглиблене вивчення перебігу дифтерійних міокардитів (ДМ) (раннього та пізнього) різного ступеня важкості впродовж трирічного спостереження. Вивчено рівень фактора некрозу пухлин у реконвалесцентів ДМ на 6 - 12-му місяці хвороби з урахуванням проявів серцевої недостатності (СН). Установлено відмінності клінічного перебігу та характеру гемодинаміки за динамічного спотереження у реконвалесцентів раннього та пізнього ДМ у порівнянні з реконвалесцентами неспецифічного інфекційно-алергічного міокардиту. Ці відмінності відображають особливості патогенезу пошкодження міокарду зазначених ускладнень та зумовлюють використання певних підходів до їх лікування. Досліджено функціональний стан серцево-судинної системи у реконвалесцентів раннього ДМ (РДМ), пізнього ДМ (ПДМ) і неспецифічного інфекційно-алергічного міокардиту. Застосування навантажувальних тестів дозволяє об'єктивізувати зміни гемодинаміки у реконвалесцентів РДМ і ПДМ за різних етапів хвороби. Велоергометрична навантажувальна проба уможливлює кількісне визначення функціонального стану серцево-судинної системи, розробки й обгрунтування рекомендації щодо трудового режиму та трудової діяльності реконвалесцентів. Оцінено толерантність до фізичного навантаження та визначено реакцію на неї серцево-судинної системи впродовж реабілітаційного періоду після перенесених дифтерійних міокардитів. Проведено диференціацію органічних і функціональних змін на електрокардіограмі у реконвалесцентів РДМ і ПДМ. Проаналізовано їх якість життя.

  Скачати повний текст

Вперше визначено особливості ремоделювання серця у разі гострого та хронічного міокардиту (МК) з різною тяжкістю перебігу, порушення діастолічної та систолічної функцій шлуночків, змін показників еходенситометрії серця, що сприяє поглибленню наукових уявлень про розвиток МК і суттєво покращує діагностику захворювання. Вперше доведено взаємозв'язок активності системної запальної відповіді, рівня цитокінів, ЕхоКГ показників серця й еходенситометрії у хворих на гострий та хронічний МК різної тяжкості перебігу, що дозволяє вдосконалити діагностику. Вдосконалено та запропоновано використання інтегрального показника гострої запальної відповіді для підтвердження запалення у разі гострого та хронічного МК різної тяжкості. З'ясовано вплив медикаментозного лікування згідно зі стандартами на клініко-інструментальні показники, рівень цитокінів у хворих на гострий та хронічний МК різної тяжкості.

  Скачати повний текст