Проаналізовані характер, частота та тривалість ішемії міокарда при різних варіантах гострого інфаркта міокарда, зроблені уточнення деяких патогенетичних механізмів розвитку "німої" ішемії міокарда. Вивчена роль добового моніторування електрокардіограми в аналізі перебігу різних періодів інфаркту міокарда, проаналізован зв'язок змін при холтеровському моніторуванні ЕКГ та серцевої гемодинаміки хворих інфарктом міокарда, доведена необхідність застосування ЕКГ-моніторинга для контроля ефективності лікування цієї категорії хворих. Оцінена ефективність використання тромболітичної та антиоксидантної терапії в лікуванні гострішого та гострого періодів інфаркта міокарда, роль запропонованої терапії в лікуванні та профілактиці епізодів "німої" ішемії міокарда з урахуванням оцінки їх впливу на подальший перебіг інфаркта міокарда.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена встановленню клініко-функціональних критеріїв об'єктивізації стану хворих гострим інфарктом міокарда з ранньою постінфарктною стенокардією. На підставі результатів обстеження в динаміці 100 хворих (48 з них з ранньою постінфарктною стенокардією) були розроблені клініко-діагностичні заходи, терапевтична тактика ведення хворих з благоприємним перебігом хвороби та високим ризиком розвитку ускладнень, показань, щодо визначення строків непрацездатності та хірургічного втручання. Так, постінфарктна стенокардія достовірно частіше виникає у хворих після дрібновогнищевого та повторного ураження, а також на фоні гіпертонічної хвороби. Її розвиток не залежить від ступеню порушень внутрішньосерцевої гемодинаміки. Циркадність розвитку ішемії та зміни показників біологічно активних речовин дозволяють припустити наявність функціонального фактору в генезі ранньої постінфарктної стенокардії. Підвищення залишкової працездатності частіше спостерігається в осіб зі стенокардією, що вперше виникла після інфаркту, в той час як хворі з стенокардією до і після інфаркту потребують хірургічного втручання.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено ефективності тривалої терапії хворих на ішемічну хворобу серця, які перенесли гострий інфаркт міокарда, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністами кальцію та їх поєднанням. Досліджено, що комбінована терапія еналаприлом і адалатом SL у порівнянні з монотерапією еналаприлом і каптоприлом сприяє вірогідному зниженню сумарної частоти таких клінічно важливих подій, як смерть, реінфаркт та прогресування СН, а також зменшенню частоти несприятливого прогнозу. Виявлено зменшення дилатації лівого шлуночка і покращання його скоротливої здатності під впливом комбінованої терапії. Доведено, що зниження гіперактивності ренін-ангіотензинової системи після перенесеного інфаркту міокарда відбувається під впливом тривалої терапії каптоприлом та еналаприлом і проявляється зменшенням рівня ангіотензину ІІ, тоді як під впливом терапії еналаприлом у поєднанні з адалатом SL спостережено зниження рівня ангіотензину ІІ та активності реніна плазми, крім того, комбінована терапія не має негативного впливу на електролітний обмін.

  Скачати повний текст

Роботу присвячено вирішенню конкретної проблеми сучасної кардіології - підвищенню ефективності надання терапевтичної допомоги хворим на гострий інфаркт міокарда (ГІМ) завдяки подальшій індивідуалізації лікувальних засобів та поширенню клінічного використання результатів математичного прогнозування. Запропоновано новий підхід до розробки схем медикаментозної терапії ГІМ, що базується на використанні моделей прогнозу коротко- та довгострокового виходу захворювання і дає змогу максимально врахувати особливості перебігу ГІМ у конкретного пацієнта. Було виявлено та проаналізовано зміни у перебігу гострого інфаркту міокарда, які сталися протягом останнього десятиріччя, вивчена прогностична цінність ряду клінічних, інструментальних та демографічних показників, які широко визначаються. Запропоновано прогностичні коефіцієнти, які допомагають лікареві оцінити стан хворого, швидко призначити та своєчасно корегувати медикаментозну терапію. Розроблено схеми медикаментозної терапії гострого інфаркту міокарда, які враховують особливості перебігу захворювання у конкретного хворого. Вивчено їх клінічну ефективність.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена питанням розробки критеріїв прогнозування розвитку застійної серцевої недостатності за даними змін показників систолічної та діастолічної функцій лівого шлуночка у початковому періоді інфаркта міокарда. Наведені дані аналізу стану внутрішньосерцевої гемодинаміки, вегетативної регуляції серцевого ритму у перші 10 діб інфаркта міокарда із зубцем Q та через 1 рік після перенесеного захворювання, який дозволив виділити прогностично значимі рівні зниження насосної функції лівого шлуночка, визначити місце рестриктивного типу його діастолічного наповнення та синдрому прогресуючої ділатації у формуванні застійної серцевої недостатності у постінфарктному періоді. На підставі отриманих результатів розроблені рекомендації щодо лікування хворих у залежності від стану систолічної та діастолічної функції лівого шлуночка.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню ролі гуморальних порушень судинного ендотелію при гострому інфаркті міокарду (ІМ) в залежності від клінічного перебігу. Зроблено оцінку клінічної ефективності їх корекції інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ). За допомогою факторного та системного аналізу розроблено різноманітні прогностичні моделі для оцінки особливостей перебігу гострого ІМ та побудовано загальний алгоритм індивідуалізованої терапії хворих на гострий ІМ. Доведено, що ендотеліальна дисфункція є одним з факторів розвитку гострого ІМ. У залежності від об'єму усередку ураження відмічається різниця в домінуванні вазоконстрікторних і вазоділятуючих факторів судинного ендотелію: при трансмуральному ІМ - вазоділятаторів, при дрібновогневому ІМ - вазоконстрікторів. Встановлено, що додаткове призначення інгібіторів АПФ викликає значну перебудову функціональної системи організму, яка виражається в зниженні міжсистемної та підвищенні внутрішньосистемної інтеграції ендотеліальних факторів, що свідчить про зменшення функціональної напруги системи і формування якісно нової функціональної системи, володіючої більш значними компенсаторними властивостями. Найбільш ефективним методом лікування ІМ є сумісне застосування системної тромболітичної терапії та призначення інгібіторів АПФ з першої доби лікування. Комбінація інгібіторів АПФ та бета-блокаторів без тромболітичної терапії є недостатньо ефективною як при ускладненому, так і при неускладненому перебігу ІМ.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості перебігу постінфарктного періоду протягом дворічного терміну у 351 хворого, які перенесли інфаркт міокарда, відповідно до анамнестичних, клінічних, гемодинамічних чинників, толерантності до фізичного навантаження, функціонального класу стенокардії, порушень ліпідного складу крові. Наведено результати лікування хворих, які перенесли зазначену хворобу на різних етапах дворічного терміну спостереження, з урахуванням застосування первинної коронарної ангіопластики та аорто-коронарного шунтування. Визначено найбільш інформативні детермінанти перебігу захворювання та на їх основі створено математичну модель ближчого (чотиримісячного), а також віддаленого (річного) прогнозу захворювання.

  Скачати повний текст

Визначено диференційно-діагностичні критерії клінічного перебігу захворювання, змін системи зовнішнього дихання, системної та внутрішньосерцевої гемодинаміки та біохімічних зрушень внаслідок поєднання ішемічної хвороби серця та хронічного обструктивного бронхіту (ХОБ). Обгрунтовано необхідність адекватного та цілеспрямованого коригуючого впливу на функціональні зрушення кардіореспіраторної системи за умов формування постінфарктного серця. Встановлено нові ланки патогенетичного впливу еналаприлу та тіотриазоліну, а також їх поєднання у пацієнтів із поєднаною патологією, зокрема, інфаркту міокарда (ІМ) та ХОБ. Доведено, що застосування такого медикаментозного підходу дозволяє знизити ризик розвитку ускладнень після ІМ та підвищити якість життя пацієнтів.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання діагностики змін клітинного, гуморального та неспецифічного імунітету хворих на інфаркт міокарда (ІМ) у гострому і підгострому періодах у процесі загальноприйнятого лікування з використанням імуностимуляторів. Розроблено оптимальний імунодіагностичний комплекс, який забезпечує можливість оцінки реактивності організму. У хворих на ІМ у гострому та підгострому періодах захисна здатність організму змінюється неоднозначно. Виникає дисбаланс імунокомпетентних клітин (T-лімфоцитів, їх субпопуляцій, B-лімфоцитів, імуноглобулінів, адгезивної та фагоцитарної активності нейтрофілів), що сприяє виникненню ускладнень. У післяінфарктному періоді стабілізуються показники імунологічного статусу, встановлюються сильні корелятивні взаємозв'язки між імунокомпетентними клітинами. Запропоновано лікувальну програму ІМ із урахуванням необхідності корекції показників імунної системи, що покращує перебіг захворювання та сприяє зменшенню кількості ускладнень.

  Скачати повний текст

Наведено результати досліджень патологічної морфології легень у гострому періоді інфаркту міокарда у зіставленні з порушеннями ліпідного обміну в легенях та інших досліджених біологічних об'єктах (венозна й артеріальна кров, конденсат видихуваного повітря та піт) за неускладненої та ускладненої форм захворювання. Встановлено, що альтернативним змінам у легенях у випадку інфаркту міокарда притаманний характер жирової дистрофії. Простежено динаміку патоморфологічних змін легень і встановлено їх поєднаність із порушеннями ліпідного обміну в досліджених біологічних об'єктах. Оцінено інформативність отриманих даних для діагностики та прогнозування можливих ускладнень захворювання. Запропоновано схеми патогенезу жирової мікроемболії легень і механізмів акумуляції жиру в них у гострому періоді інфаркту міокарда. Простежено шляхи елімінації акумульованого жиру з легень. Сформульовано концепцію морфогенезу патологічних процесів, що розвиваються у легенях у гострому періоді інфаркту міокарда. Обгрунтовано рекомендації стосовно оптимізації діагностичних, лікувальних і профілактичних заходів у випадку даного захворювання.

  Скачати повний текст

Вивчено клініко-патогенетичні особливості інфаркту міокарда (ІМ) у хворих із супутнім хронічним бронхітом (ХБ), а також удосконалено терапевтичну тактику шляхом залучення у комплексну терапію сполученої патології комбінації антиоксидантів і антигіпоксантів. Встановлено гемодинамічний профіль у хворих на ІМ і на ІМ у сполученні з хронічним необструктивним бронхітом і хронічним обструктивним бронхітом. Вивчено взаємозв'язки між перерозподілом гемодинамічних типів, наявністю бронхообструктивного синдрому і ступенем виразності дихальної недостатності. Визначено характер і напрямок респіраторних порушень, змін у системах перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантного захисту та мікроциркуляції. Розроблено оптимальні терапевтичні підходи з застосуванням у комплексному лікуванні - токоферолу ацетату і пірацетаму.

  Скачати повний текст

Визначено клініко-морфологічні особливості інфаркту міокарда (ІМ) у хворих на цукровий діабет (ЦД) II типу. Проаналізовано 5639 випадків захворювань на ІМ (873 з них - на тлі ЦД), за результатами якого визначено обтяження ІМ ЦД II типу тільки в групі жінок 40 - 69 років. Виділено критичні періоди частоти та фатальності ІМ в жінок, які хворіють на ЦД II типу. На підставі комплексного імуноморфологічого дослідження хворих на ЦД II типу в поєднанні з ІМ показано особливості ураження міокарда та судин серця. У хворих на ЦД II типу визначено частоту та прогностичну значущість ускладнень ІМ і метаболічних показників залежно від віку й статі. За результатами отриманих даних поглиблено уявлення про патогенетичні механізми розвитку ІМ в хворих на ЦД II типу, обгрунтовано диференційований підхід до профілактики коронарної смерті, зважаючи на вікові особливості.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості функціонального стану у хворих на гострий інфаркт міокарда та нестабільну стенокардію в залежності від глибини пошкодження серцевого м'язу. Проведено порівняльний аналіз антикоагулянтів, антагоністів кальцію, інгібаторів ангіотензинперетворюючого ферменту, блокаторів ангіотензинових рецепторів з оцінкою їх впливу на функціональний стан лівого шлуночка. Охарактеризовано вплив надропарину кальцію відповідно змін функціонального стану та коронарного резерву лівого шлуночка.

  Скачати повний текст

Проаналізовано клінічне значення феномена експансії зони інфарціювання лівого шлуночка у випадку гострого інфаркту міокарда, динаміки його формування, впливу на систолічну і діастолічну функцію лівого шлуночка, ефективність медикаментозної корекції за допомогою препаратів, інгібуючих систему А ІІ та оптимізацію лікування даної категорії хворих. Обгрунтовано доцільність раннього з першої доби гострого інфаркту міокарда призначення еналаприла і лосартана у складі комплексної терапії захворювання у хворих з раннім ремоделюванням лівого шлуночка, що сприяє запобіганню гострій лівошлуночковій недостатності, зворотньому розвитку експансії і покращенню систолічної функції лівого шлуночка. Доведено, що зазначені ефекти більш виражені у лосартана, ніж у еналаприла. Відзначено, що більш пізнє призначення еналаприла (з четвертої доби) у порівнянні з його раннім призначенням має значно менший ефект і не викликає зворотнього розвитку експансії.

  Скачати повний текст

На підставі встановлення кореляційних співвідношень проведено побудову прогностичних моделей різного перебігу гострого інфаркту міокарда за допомогою методу лінійної регресії. Проведено перевірку створених прогностичних моделей на підставі "ретроспективної" виборки та незалежних проспективних популяціях. Показано високу прогностичну точність запропонованих формул для встановлення високого, помірно та низького ризику щодо прогнозованих кінцевих точок. Визначено високу кореляцію між претестової ризиком кінцевих точок, пов'язаних з лівошлуночковою дисфункцією та параметрами внутрішньосерцевої гемодинаміки. Доведено прогностичне значення такого неінвазивного методу оцінки ступеню некрозу міокарда, як електрокардіографічний бал Сельвестра.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості змін морфологічного, електрофізіологічного і функціонального ремоделювання міокарда в динаміці гострого інфаркту міокарда (ГІМ), вплив на зазначені показники величини та локалізації ураження серця, стану гемодинаміки. Встановлено характер гемодинамічної перебудови систолічної та діастолічної функції лівого шлуночка й особливості змін реполяризації міокарда, що призводять до виникнення аритмій і раптової смерті в гострому періоді інфаркту міокарда (ІМ). На підставі вивчення клінічних особливостей протікання ГІМ і ремоделювання міокарда, гемодинамічної перебудови і реполяризації міокарда проаналізовано значимість прогностичної ролі маркерів реполяризації для виникнення аритмії та серцевої недостатності.

  Скачати повний текст

Вивчено прозапальні цитокіни у випадку серцевої недостатності у взаємозв'язку з систолічною функцією лівого шлуночка (ЛШ) та з'ясовано клініко-патологічне значення терапевтичної корекції активності цитокінів за умов гострого інфаркту міокарда (ІМ). Установлено, що раннє призначення (у перші 4 - 6 годин) еналаприла малеата зменшує вираженість дисфункції, патологічного ремоделювання ЛШ серця, значно знижує частоту клінічних появ і латентного перебігу CH у хворих на ІМ.

  Скачати повний текст

Встановлено, що у хворих, які перенесли Q-інфаркт міокарда, з артеріальною гіпертензією виникає вегетативна дисфункція, яка характеризується вираженою стресорною напругою вегетативної регуляції з превалюванням тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи та значним зниженням парасимпатичної активності. Доведено, що ступінь вегетативної дисфункції вище у ранній період захворювання та тісно корелює з локалізацією Q-інфаркту міокарда та величиною фракції викиду лівого шлуночка. Встановлено, що незважаючи на те, що обробка 5-ти-хвилинних ділянок електрокардіограми (ЕКГ) виявляє тіж самі тенденції, що й аналіз 24-х-годинного запису, ці дані не можна поєднувати в межах однієї групи, а у разі порівняння результатів, одержаних під час обробки різних за тривалістю ділянок ЕКГ, необхідно враховувати їх залежність від часу доби, коли було проведено дослідження. Обгрунтовано доцільність використання аналізу варіабельності ритму серця у хворих, які перенесли Q-інфаркт міокарда з артеріальною гіпертензією з метою оцінки ефективності проведеної медикаментозної терапії та її можливої корекції.

  Скачати повний текст

Вивчено проблему системного запалення у хворих на гострий коронарний синдром (ГКС) без стійкої елевації сегмента ST на електрокардіограмі. Установлено, що хворі характеризуються підвищенням запальної відповіді, а визначення рівня маркерів запалення у перші 72 години від дестабілізації клінічного стану дає змогу виділити хворих з високим ризиком розвитку ускладнень. Виявлено, що найбільша прогностична значущість належить показникам вихідного рівня C-реактивного білка. Рівень швидкості осідання еритроцитів визначає пребіг госпітального періоду, а фібриногену - розвиток коронарних подій протягом 12-ти місяців спостереження. Показано, що хворі на ГКС без елевації сегмента ST, в яких згодом установлено наявність вогнищевого ураження міокарда, мають суттєво вищий рівень С-реактивного білка у перші 72 години від стабілізації клінічного стану, ніж пацієнти з нестабільною стенокардією, що може бути використано як додатковий діагностичний критерій гострого інфаркта міокарда. Установлено, що раннє призначення сімвастатину знижує рівень фібриногену крові вже через 7 діб лікування, а також призводить до більш сприятливого перебігу госпітального періоду захворювання та зменшення частоти виникнення коронарних подій впродовж 12-ти місяців. Виявлено більш суттєве зниження рівня C-реактивного білка на тлі лікування дальтепарином, ніж нефракціонованим гепарином, що супроводжувалося зменшенням частоти ускладнень госпітального та постгоспітального (3-х місяців) періодів захворювання.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст