Скачати повний текст

Надано комплексну клініко-фізіологічну характеристику анемічного та гіпоксичного синдромів, активності й адекватності продукції ендогенного еритропоетину (ЕПО) та їх взаємодії у хворих на гостру мієлоїдну лейкемію. Описано анемічний синдром шляхом встановлення змін і взаємозв'язків головних показників периферичного еритрону й еритроїдного паростка кісткового мозку, обміну заліза та біохімічних показників крові. Проаналізовано вплив анемічного синдрому на якість життя хворих і формування гіпоксичного синдрому. Визначено, що гіпоксичний синдром за показниками киснево-транспортної функції крові відповідає гіпоксії гемічного та змішаного типів. Досліджено активність ендогенного ЕПО у плазмі крові, оцінено динаміку ендогенного ЕПО на фоні хіміотерапії. Визначено дефіцит продукції ЕПО стосовно належного у відповідь на гіпоксію. Встановлено значення неадекватного вироблення ЕПО в розвитку анемії, виявлено зв'язок дефіциту ЕПО з порушенням метаболізму заліза.

  Скачати повний текст

Виявлено, що поліхіміотерапія (ПХТ) переважно впливає на клітинний імунітет зі зниженням загальної кількості Т-лімфоцитів, субпопуляцій Т-хелперів, Т-супресорів, збереженням зниженого співвідношення Т-хелперів/Т-супресорів, що супроводжується виникненням інфекційних ускладнень у 22 % хворих на хронічну мієлоїдну лейкемію. Встановлено, що у разі імунокорекції тимогеном на тлі ПХТ досягається нормалізація кількісних (загальної кількості Т-лімфоцитів, субпопуляцій Т-хелперів, Т-супресорів) та якісних показників Т-клітинного імунітету (збільшується співвідношення Т-хелперів/Т-супресорів), а також паралельно зменшується кількість інфекційних ускладнень втричі. Визначено, що тимоген суттєво зменшує популяцію лімфоцитів з експресією антигену CD95. Доведено, що застосування лаферону після ПХТ викликає збільшення рівня Т-хелперів за умов збільшення загальної кількості Т-лімфоцитів (CD3), імунорегуляторного індексу, а також призводить до змешення в 1,5 рази інфекційних ускладнень. У деяких хворих виявлено феномен аутоеритрофагоцитозу, який є проявом ураження гуморальної ланки імунітету з підвищенням рівня ЦІК та IgA. Виявлено, що застосування лаферону та тимогену у лікуванні хворих десятиденним курсом нормалізує показники клітинного імунітету, зменшує ризик виникнення інфекційних ускладнень, покращує якість їх життя.

  Скачати повний текст

Виявлено комплекс клінічних і гематологічних порушень, що характеризують перебіг фази акселерації хронічної мієлоїдної лейкемії (ХМЛ). Встановлено, що проявом імунологічних порушень у пацієнтів із ХМЛ стадії акселерації є розвиток глибокого імунодефіциту до початку хіміотерапії (ХТ), доведено їх зв'язок з імуносупресивною дією цитостатичних препаратів. Вперше охарактеризовано клініко-імунологічні показники пацієнтів, сформовані під впливом різних видів терапії - від режимів з помірною токсичністю до інтенсивних режимів ХТ. Детально досліджено зміни клінічних та імунологічних параметрів під впливом імунохіміотерапії (ІХТ) із включенням різних доз рекомбінантного інтерферону-альфа. Вперше виявлено відсутність достовірних змін клініко-імунологічних параметрів за використання малих і середніх доз рекомбінантного інтерферону (рІФН). Зроблено висновок про більшу ефективність малих доз препарату. Виявлено особливості дії рекомбінантного інтерлейкіну-2 (pІЛ-2) на склад периферичної крові та кісткового мозку під час проведення індукійних і консолідувальних курсів ІХТ. Доведено, що за ХМЛ у стадії акселерації включення pІЛ-2 у комплексну терапію сприяє нормалізації дисбалансу Т-хелперів, Т-супресорів і збільшенню кількості природних кілерних лімфоцитів. Вперше встановлено, що частота досягнення гематологічної ремісії та її тривалість залежить від інтенсивності ХТ і включення в протоколи терапії рекомбінантних цитокінів (інтерферону й ІЛ-2).

  Скачати повний текст

Наведено результати комплексного дослідження клінічного перебігу та лабораторних показників периферичної крові та кісткового мозку хворих на гострі лейкози, які зазнали дії іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, порівняно з перебігом гострих лейкозів у жителів Київщини області до і після аварії. Охарактеризовано варіанти захворювання у хворих усіх груп, виділених за ФАБ-класифікацією. Обгрунтовано особливості клінічного перебігу гострих мієлобластних лейкозів і морфологічні та функціональні ознаки елементів гемопоезу в осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Показано значення активності цитохімічних реакцій в бластних клітинах периферичної крові та кісткового мозку, наявності мієлофібріозу для прогнозування перебігу гострого лейкозу. Запропоновано критерії з метою виділення груп підвищеного ризику щодо онкогематологічних захворювань серед опромінених осіб.

  Скачати повний текст

Розглянуто морфологічні, цитохімічні та імунофенотипові особливості, рівень експресії апоптоз-асоційованих маркерів та параметрів клітинного циклу (КЦ) гемопоетичних клітин за мієлодиспластичного синдрому (МДС). Для хворих було характерним порушення морфологічних ознак клітин кісткового мозку (КМ) і периферичної крові, їх ензимохімічної організації та рівня експресії деяких поверхневих антигенів, що відображає функціональну неповноцінність гемопоетичних клітин за МДС. Відмічено високий рівень апоптозу гемопоетичних клітин у хворих на МДС, що є їх маркерною ознакою. Встановлено залежність кількості апоптотичних клітин в КМ пацієнтів від форми захворювання. Даний параметр має достовірне прогностичне значення. Отримано дані щодо високого проліферативного потенціалу гемопоетичних клітин та значної варіабельності показників їх КЦ у хворих на МДС. Параметри КЦ та наявність анеуплоїдної популяції клітин мають прогностичне значення для оцінки загального виживання хворих.

  Скачати повний текст

Розроблено систему прогнозування перебігу мієлодиспластичного синдрому (МДС), визначено, що запропонована лінійна прогностична система базується на оцінці головної патогенетичної характеристики МДС, яка полягає в безперервній прогресії захворювання. Визначено етап розвитку МДС, відповідно до якого встановлено прогноз захворювання. Виявлено особливість змін каріотипу у хворих на МДС, найбільш часто визначаються зміни хромосоми 5, ділі, залежно від частоти пошкодження, розташовані хромосоми 8, 7, і 20. Виявлено відсутність в патологічних клонах однієї з нормальних хромосом і утворення додаткових маркетних хромосом.

  Скачати повний текст

Визначено клініко-гематологічні особливості перебігу гострої мієлобластної лейкемії (ГМЛ) залежно від вмісту сироваткової тимідинкінази (ТК). Виявлено взаємозв'язок між рівнем ТК у сироватці крові на початку захворювання та тяжкістю перебігу ГМЛ. Установлено, що чим вище значення ТК, тим більше злоякісним є лейкемічний клон. Розроблено критерії прогнозування відповіді на стандартну індукційну хіміотерапію (ХТ) на підставі початкових значень ТК. Оцінено ефективність лікування хворих на ГМЛ залежно від динаміки вмісту ТК до та після проведення курсу ХТ. Запропоновано методику прогнозування рецидиву ГЛ залежно від рівня сироваткової ТК у період ремісії. Доведено необхідність внесення змін до стратегії індукції ремісії у певної групи хворих на ГМЛ і теоретично обгрунтовано напрямки її вдосконалення.

  Скачати повний текст

З'ясовано закономірності лейкемогенезу. Отримано аргументи щодо визначальної ролі генетичного пошкодження гемопоетичних клітин, яке зумовлює рівень лейкемічної трансформації, проліферативний потенціал генетично змінених клонів і здатність їх до диференціювання у хворих на злоякісні мієлопроліферативні захворювання. Встановлено, що окремим підтипам мієлодиспластичного синдрому (МДС), підваріантам гострої мієлоїдної лейкемії (ГМЛ) та різним фазам хронічної мієлоїдної лейкемії (ХМЛ) властива структурована картина кісткового мозку, під час якої його каріотипова характеристика дає можливість ідентифікувати лейкемічні клони, а імунофенотип гемопоетичних клітин відображає ступінь їх експансії в гемопоетичній системі. Запропоновано систему для прогнозування перебігу МДС. На підставі досліджень імунофенотипової та каріотипової характеристик бластних клітин виявлено нові відмінності двох патогенетичних типів ГМЛ - do novo та post МДС. Розроблено підходи до патогенетичної класифікації ГМЛ і виділено додаткові прогностичні критерії для оцінки перебігу хронічної мієлоїдної лейкемії. Описано особливості лейкемічних клонів у термінальній фазі хронічної мієлоїдної лейкемії.

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження частоти, спектру, діагностичного та прогностичного значення різних типів первинної цитогенетичної зміни та додаткових хромосомних аномалій за хронічної мієлоїдної лейкемії. Виявлено існування різних шляхів утворення химерного гена BCR/ABL - типової транслокації, комплексних транслокацій та субмікроскопічних інсерцій. Встановлено ідентичність похідної хромосоми 22 та гена BCR/ABL, утворених шляхом простої чи комплексної транслокації, та можливість утворення гена BCR/ABL без зміни морфології хромосом 9 i 22 внаслідок інсерцій. Розроблено алгоритм діагностики Ph-негативної BCR/ABL-позитивної хронічної мієлоїдної лейкемії. Встановлено частоту та спектр субмікроскопічних делецій в гені ABL/BCR у похідній хромосоми 9. Показано, що клональна еволюція у Ph-позитивних клітинах переважно проявляється у вигляді комплексних каріотипів. Виявлено, що додаткові аномалії найчастіше наведені дуплікацією Ph-хромосоми та трисомією хромосоми 8. Встановлено однакову частоту ранньої повної цитогенетичної відповіді на іматиніб у хворих з різними шляхами утворення гена BCR/ABL. Доведено, що характер первинної аномалії не змінюється в процесі лікування. Показано, що виявлення додаткових аномалій каріотипу у Ph-позитивних клітинах в процесі терапії є об'єктивним критерієм прогресії хвороби. Досліджено частоту та спектр вторинних змін у Ph-негативних клітинах на фоні цитогенетичної відповіді за лікування іматинібом.

  Скачати повний текст

Висвітлено результати дослідження каріотипу клітин кісткового мозку та лімфоцитів периферичної крові пацієнтів з мієлодиспластичним синдромом (МДС), рефрактерними цитопеніями (РЦ), лейкоцитозом, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Вивчено частоту та спектр порушень каріотипу кісткового мозку і лімфоцитів периферичної крові в обстежених груп пацієнтів. На підставі дослідження каріотипу кісткового мозку виділено три групи ризику лейкемічної трансформації МДС: високого, низького та проміжного. Відзначено, що ризик трансформації МДС, зумовлений гострим лейкозом (ГЛ), вище у пацієнтів, які мають порушення каріотипу. Частина аберацій у пацієнтів із РЦ ідентична з абераціями, описаними у разі МДС та ГЛ, а частота трансформації лейкоцитозів у хронічні мієлопроліферативні захворювання вища у пацієнтів з аномальним каріотипом.

  Скачати повний текст