Запропоновано використовувати принципи індивідуального підходу до вибору методів алопластики, профілактики та терапії ранових ускладнень на всіх етапах лікування хворих з защемленою грижою. Установлено, що максимальний рівень засіменіння наявний тільки у хворих з некрозом защемленого органу. Висічення м'яких тканин з часткою апоневрозу біля грижі зменшує кількість і ступінь засіменіння. Антибактеріальна профілактика дозволяє пригнічувати залишкове засіменіння ран. В експерименті на тваринах показано, що для зниження рівня травматичного запалення та набряку, а також для формування найбільш повноцінного рубця великокомірчасту сітку краще розташувати над апоневрозом, а дрібнокомірчасту - під апоневрозом. Показано, що синдром "малої черевної порожнини" не виникає, якщо після грижовисічення з ушиванням апоневрозу внутрішньочеревний тиск збільшується до 30 % від початкового. З'ясовано, що за більш високого зростання тиску показано алопластику за типом "латки". Розроблені та впроваджені у практику методи передопераційної, інтраопераційної та післяопераційної профілактики та лікування ранових ускладнень дозволили виконати алопластику у 98,2 % хворих з защемленою грижею, знизити кількість ранових ускладнень на 5,3 %, запобігти формуванню нориць, видаленню алопланта та рецидивам захворювання.

  Скачати повний текст