Встановлено, що підвищення рівня церулоплазміну та трансферину залежить від тривалості клінічних проявів кишкової обструкції у хворих на гостру спайкову кишкову непрохідність. Уперше оцінено основні показники синдрому інтраабдомінальної гіпертензії в динаміці лікування хворих на гостру спайкову кишкову непрохідність, поєднану з вентральною грижею, та подано характеристику їх змін залежно від обраної хірургічної тактики за гострої кишкової непрохідності та вибору методу герніопластики. Встановлено, що у хворих на гостру спайкову кишкову непрохідність на фоні синдрому інтраабдомінальної гіпертензії спостерігаються ознаки порушення перфузії печінки, про що свідчить різке зниження кровонаповнення її судин, підвищення тонусу магістральних артерій, зниження тонусу артерій опору та венозного відтоку, які діагностуються у разі лікування пацієнта в стаціонарі і зберігаються впродовж третьої-четвертої доби післяопераційного періоду. Уперше в досліджуваних хворих відзначено ознаки гіпоксії обох нирок, яка має прямий взаємозв'язок з показниками синдрому інтраабдомінальної гіпертензії та може бути пусковим фактором розвитку репальної дисфункції в післяопераційному періоді.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано вибір оптимальної лікувальної тактики у випадку хірургічного лікування (ХЛ) гострої тонкокишкової непрохідності. На підставі проведеного ретроспективного аналізу результатів ХЛ 137-ми хворих з даною патологією виявлено головну причину летального кінця - неспроможність швів анастомозу після резекції некротизованої ділянки кишки. Проведено експериментальне дослідження динаміки протікання кишкової непрохідності з вивченням загальнолабораторних і біохімічних змін. Викладено патоморфологічне обгрунтування розробленого об'єктивного інтраопераційного способу визначення межі життєздатності кишки у разі її резекції.

  Скачати повний текст

Запропоновано ефективні способи поліпшення результатів хірургічного лікування хворих з тяжкими формами гострої спайкової тонкокишкової непрохідності. Вперше з метою інтубації кишечнику застосовано поліфункціональний зонд, що дозволяє виконувати моніторинг основних функціональних показників - pH метрію, фазову моторику та значення внутрішньопросвітного фазового тиску. Виявлено залежність змін показників центральної гемодинаміки, маркерів ендогенної інтоксикації у крові, pH кишкового вмісту, фазового внутрішньопросвітного тиску та моторики кишечнику від ступеня тяжкості кишкової непрохідності. Розроблено череззондову лікувальну програму, що включає комплекс заходів, спрямованих на боротьбу з ендогенною інтоксикацією за наявності синдрому ентеральної недостатності. Обгрунтовано показання до найбільш раціонального застосування та дозування ентеральної оксигенації, ентеросорбції, раннього ентерального череззондового харчування, субіотиків і прокінетиків залежно від параметрів центральної гемодинаміки, маркерів інтоксикації та показань рівня відновлення функцій шлунково-кишкового тракту. Доведено, що запропонований алгоритм вибору методу хірургічного лікування дозволяє оптимізувати терапевтичну тактику та вдвічі знизити кількість післяопераційних ускладнень і летальних випадків.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання покращання результатів лікування хворих на гостру спайкову непрохідність кишечнику, розроблено методи діагностики, прогнозування та лікування синдрому абдомінальної компресії. Вивчено причини несприятливих наслідків лікування хворих на гостру спайкову непрохідність кишечнику. Визначено кореляційний зв'язок між внутрішньочеревним та внутрішньокишковим тиском. Описано спосіб прогнозування поліорганної недостатності за гострої непрохідності кишечнику на основі патогенетично обгрунтованих критеріїв (внутрішньочеревний тиск, IL-8). Проаналізовано показники імунітету у хворих з синдромом абдомінальної компресії за гострої спайкової непрохідності кишечнику. Доведено роль даної компресії в розвитку синдрому системного запалення та поліорганної недостатності за виявленими ультраструктурними змінами головних паренхіматозних органів (легень, печінки, нирок), а також їх функціональних порушень. Розроблено спосіб купірування компартмент-синдрому за гострої спайкової непрохідності кишечнику залежно від рівня внутрішньочеревної гіпертензії. Відзначено зниження частоти післяопераційних ускладнень у хворих основної групи на 7,7 %, летальності на 1,5 %.

  Скачати повний текст

Визначено частоту та причини хронічних порушень дуоденальної прохідності (ХПДП) у хворих на хронічний калькульозний холецистит (ХКХ) до та після холецистектомії. Установлено взаємозв'язок між функціональним станом дванадцятипалої кишки у хворих на калькульозний холецистит та характер морфологічних змін слизової оболонки шлунка. Досліджено вплив холецистектомії на величину дуоденогастрального рефлюксу (ДГР) та виникнення рефлюкс-гастриту залежно від природи та ступеня компенсації передуючих ХПДП. Розроблено методику діагностики цієї хвороби з використанням методу оптичної біопсії. Оцінено ефективність оперативних втручань, що коригують ХПДП на підставі вивчення найближчих і віддалених результатів хірургічного лікування хворих на ХКХ, що поєднується з ХПДП. Запропоновано диференційований підхід до лікування та методу вибору операції у разі ХПДП після холецистектомії.

  Скачати повний текст

На підставі результатів візуалізації вільної рідини у черевній порожнині за умов ультразвукового дослідження та визначення рівня внутрішньочеревного тиску розроблено метод діагностики странгуляцій кишечнику. Удосконалено спосіб зондової ентерографії, використання якого дозволяє зменшити тривалість транзиту контрасту просвітом тонкої кишки та кратність виконання контрольних рентгенографій. Удосконалено критерії ультразвукової діагностики защемлених і невправлюваних абдомінальних гриж, асоційованих з гострою непрохідністю кишечника. Розроблено пристрій для антеградної назоінтестинальної інтубації шлунково-кишкового тракту, який довзоляє виконати декомпресію привідної петлі тонкої кишки на етапі консервативної терапії. Запропоновано спосіб визначення життєздатності кишкової стінки, який дозволяє здійснити оцінювання ступеня відновлення мікроциркуляції кишкової стінки, на підставі чого провести економічну резекцію тонкої кишки у випадку її нежиттєздатності. Розроблено спосіб післяопераційного контролю життєздатності кишкової стінки, який забезпечує можливість виконання лапароскопічної ревізії кишки у ранньому післяопераційному періоді.

  Скачати повний текст

На підставі зіставлення результатів електрофізіологічних і патоморфологічних методів досліджень запропоновано об'єктивні інтраопераційні критерії вибору рівня резекції за експериментальної кишкової непрохідності. Розроблено та клінічно апробовано прецизійний кишковий шов, який відрізняється ідеальним сполученням однорідних тканин і мінімальною травматизацією відрізків кишки, що зшиваються. Досліджено особливості клінічного перебігу ранньої післяопераційної кишкової непрохідності (РПКН), наведено математичну оцінку частоти її окремих симптомів та ознак. За допомогою експертної діагностичної системи розроблено алгоритми ранньої та диференціальної діагностики механічної та функціональної форм РПКН. На підставі вивчення біохімічних показників гомеостазу визначено ступінь ендогенної інтоксикації у даної категорії хворих. Встановлено високий ризик розвитку РПКН (12,4 %) у разі наявності злукової хвороби. Запропоновано новий метод пролонгованої назоінтестінальної інтубації тонкої кишки, що забезпечує її декомпресію у ранній термін після релапаротомії та запобігає рецидиву РПКН.

  Скачати повний текст

На підставі результатів експериментального моделювання гострої тонкокишкової непрохідності обгрунтовано шляхи підвищення ефективності лікування та зниження летальності хворих з даною патологією. Запропоновано нові методики передопераційної підготовки й інтраопераційної діагностики порушення бар'єрної функції кишечнику та показано ефективність післяопераційного використання раньої ентеральної терапії. З'ясовано, що летальність після операцій з приводу гострої тонкокишкової непрохідності за загальноприйнятою схемою лікування, у якій використано роз'єднання злук й інтубацію кишечнику становить 4 %, а у разі її доповнення резекцією кишки - 23,5 %. Виявлено, що використання у комплексному лікуванні запропонованих способів передопераційної підготовки, інтраопераційної діагностики порушень бар'єрної функції кишечнику та ранньої біологічної ентеральної терапії як стандарту ведення хворих на до-, інтра- та післяопераційному етапах дозволяють уникнути післяопераційної летальності у разі відмови від оперативного втручання з приводу резекції кишки, а за умови включення даної операції - знизити летальність у 4,4 раза до 5,5 %.

  Скачати повний текст

На підставі результатів вивчення морфо- й електронномікроскопічної структури печінки та використання цілеспрямованих біохімічних тестів, визначено характер і ступінь дифузійних уражень печінки та пов'язаних з ними порушень у про- й антиоксидантній системах організму в динаміці перебігу та хірургічного лікування обструктивного рака ободової кишки та змодельованої обструктивної непрохідності ободової кишки. Встановлено, що рак ободової кишки, ускладнений кишковою непрохідністю, супроводжується глибокими змінами в паренхімі печінки, які короткочасно посилюються після виконання хірургічних втручань з метою відновлення прохідності ободової кишки. Показано ваємозв'язок між змінами морфофункціонального стану печінки та порушеннями показників антиоксидантного захисту і наростанням ступеня ендогенної інтоксикації. Доведено, що застосування препарату церулоплазміну в хворих на обструктивний рак ободової кишки покращує активність ферментних систем антиоксидантного захисту, зменшує ступінь токсичної дії на печінку продуктів ендогенної інтоксикації та прискорює відновлення структури та функції печінки після хірургічного втручання.

  Скачати повний текст

Досліджено питання покращання лікування динамічної кишкової непрохідності у разі гострого деструктивного панкреатиту (ГДП). На основі резултатів клінічного та лабораторного обстеження 152-х хворих на ГДП виявлено зміни у системі регуляції агрегатного стану крові, які характеризуються хронометричною гіпо- або гіперкоагуляцією. Установлено, що використання ентеросорбенту ентеросгелю на фоні комплексної терапії динамічної кишкової непрохідності у разі ГДП, а також застосування лазерного опромінення крові та підшлункової залози сприяє покращанню самопочуття, відновленню пасажу кишечнику, суттєвому зменшенню інтоксикації організму, нормалізації агрегатного стану крові, запобігає переходу асептичного панкреонекрозу в інфікований, зменшує кількість оперативних втручань і знижує летальність. Відзначено, що запропонована методика лікування динамічної кишкової непрохідності у разі ГДП є безпечною для хворих, не спричиняє ускладнень.

  Скачати повний текст

Уточнено наукові уявлення про патогенез високої гострої непрохідності тонкої кишки (ВГНТК). Досліджено морфофункціональні зміни клітин печінки та тонкої кишки (ТК) залежно від рівня розвитку порушення кишечного пасажу. Вперше досліджено апоптоз і некроз клітин епітелію слизової оболонки ТК залежно від рівня її непрохідності. Вивчено бактеріальну контамінацію ТК у разі її непрохідності на різних рівнях, досліджено вплив ендогенної інтоксикації на імунну систему у разі ВГНТК. Розроблено диференційовані показання до формування первинного кишкового шва у разі резекції ТК у проксимальних відділах, запропоновано засоби профілактики його неспроможності. Розроблено діагностично-лікувальний алгоритм у разі непрохідності ТК у проксимальних відділах.

  Скачати повний текст

На підставі результатів експериментального дослідження змін стінки тонкої кишки обгрунтовано діагностичне значення ехографічних критеріїв кишкової непрохідності. Розроблено систему бальної оцінки ультразвукових ознак для диференціальної діагностики механічної та динамічної кишкової непрохідності. Проведено порівняльну оцінку інформативності рентгенологічного й ультразвукового методів для вияву кишкової непрохідності за перебігом захворювання. Запропонований метод діагностики дозволяє у 98,1 % випадків визначити наявність гострої кишкової непрохідності на ранніх етапах її розвитку. Це забезпечує правильний вибір тактики лікування, завдяки чому досягнуто зниження післяопераційної летальності з 16,7 % до 10,8 %.

  Скачати повний текст

Доведено роль внутрішньочеревної гіпертензії в формуванні поліорганної недостатності та бактеріальної транслокації. Встановлено залежність толерантності хворих до раннього ентерального зондового харчування від вихідних значень та динаміки внутрішньочеревного тиску, що дозволило оптимізувати тактичні підходи шодо строків його призначення та зменшити частоту ускладнень пов'язаних з ентеральним харчуванням з 86,4 до 16,6 %. Доведено переваги диференційованої та недоцільність рутинної профілактичної післяопераційної череззондової декомпресії шлунка та кишечника. Розроблено покази до декомпресійної лапаротомії, вдосконалено алгоритм профілактики та лікування внутрішньочеревної гіпертензії.

  Скачати повний текст

Вивчено морфологічні особливості дифузної нейроендокринної системи тонкої кишки за високої гострої тонкокишковій непрохідності та її корекції в експерименті. Вивчено зміни в клітинах дифузної нейроендокринної системи тонкої кишки у процесі моделювання високої гострої тонкокишкової непрохідності, а також за хірургічного лікування даної патології звичайними методами та за умов ентеродетоксикації сорбентом Силлард П на мікроскопічному та субклітинному рівнях. Ультраструктурні зміни в клітинах дифузної нейроендокринної системи тонкої кишки за умов моделювання кишкової непрохідності виявляються набряком цитоплазми, розширенням канальців ендоплазматичного ретикулуму, збільшенням кількості везикулярних утворень, деструкцією внутрішньоклітинних структур. Кількість ендокриноцитів зменшується, а також зменшується насиченість їх гранулами. Встановлено зв'язок між ендогенною інтоксикацією та змінами в клітинах дифузної нейроендокринної системи тонкої кишки.

  Скачати повний текст

Досліджено структурні особливості периферійних органів імунної системи у разі високої гострої тонкокишкової непрохідності. З використанням комплексу сучасних методів морфологічного дослідження вивчено на субклітинному рівні морфологічні зміни внутрішньоклітинних органел мононуклеарних макрофагів у слизовій оболонці тонкої кишки у разі високої гострої тонкокишкової непрохідності та її корекції в експерименті. Встановлено морфометричні, макро- та мікроскопічні особливості регіонарних брижевих лімфатичних вузлів, лімфатичних фолікулів тонкої кишки, селезінки в динаміці розвитку високої обтураційної гострої кишкової непрохідності та хірургічного лікування за умов ентеродетоксикації сорбентом Силлард П. Виявлено взаємозв'язок між ендогенною інтоксикацією, морфологічними змінами в брижових лімфатичних вузлах, селезінці.

  Скачати повний текст

Вивчено структурно-функціональні особливості легень у випадку високої гострої кишкової непрохідності (ГКН). З використанням комплексу сучасних методів морфологічного дослідження вивчено на субклітинному рівні морфологічні зміни у легенях за умов ГКН. Установлено морфометричні особливості об'ємної щільності альвеол, строми, пошкоджених і непошкоджених ділянок легень і товщини міжальвеолярних перетинок у динаміці розвитку високої обтураційної КНН, у разі хірургічного лікування та за умов ентеродетоксикації сорбентом Силлард П. Виявлено взаємозв'язок між ендогенною інтоксикацією, морфологічними змінами у легенях, поверхневою активністю сурфактанту легень. Одержано нові дані щодо корекції порушення функціональної активності сурфактанту легень у разі ГКН.

  Скачати повний текст

Експериментально досліджено зв'язок величини внутрішньокишкового тиску з показниками інтоксикації, визначеними в крові вен брижі привідної петлі. Проаналізовано бактеріальну транслокацію, морфологічні зміни у зазначеній петлі відповідно збільшенню внутрішньокишкової гіпертензії. За результатами експериментальних та клінічних досліджень динаміки кореляції внутрішньокишкового тиску з показниками інтоксикації вперше встановлено значення внутрішньокишкової гіпертензії, у разі досягнення яких має місце зниження кореляції між гіпертензією та показниками інтоксикації, одночасно з подальшим прогресуванням недостатності ентерального бар'єру, що обумовлює об'єктивні показання до інтубації тонкої кишки. Детально досліджено характер ускладнень у процесі проведення інтубаційного зонда через дванадцятипалу кишку (ДПК), установлено їх обумовленість у переважній більшості випадків певними видами форми ДПК, на підставі чого розроблено та застосовано в клініці власний спосіб проведення зонда через неї. Проведено порівняльний аналіз з детальним вивченням клінічної ефективності різних методів інтубації кишечнику, їх переваг та недоліків, обгрунтовано застосування конкретного способу інтубації у кожному конкретному випадку. Розроблено новий спосіб лікування ентеральної недостатності та ендогенної інтоксикації у разі розповсюдженого перитоніту та гострої кишкової непрохідності шляхом введення препаратів через кишковий зонд.

  Скачати повний текст

Визначено питому вагу клінічних симптомів і даних додаткових методів дослідження у прогнозуванні перебігу спайкової хвороби очеревини. Вивчено характер неспецифічної реактивності й імунної відповіді організму й ультраструктурні зміни стінки тонкої кишки у різні терміни перебігу гострої спайкової кишкової непрохідності (ГСКН). Проананалізовано припустимі терміни консервативного лікування спайкової кишкової непрохідності й оптимальних строків оперативного втручання. Виявлено, що за нечіткого прояву симптомокомплексу спайкового синдрому та за відсутності симптомів подразнення очеревини тривалість обстеження та консервативного лікування може бути продовжена за умови активного динамічного спостереження. Доведено високу інформативність методу пункційного лапароцентезу (ПЛ) як досить безпечного та надійного способу диференціальної діагностики спайкової хвороби та ГСКН. Розроблено діагностичну таблицю-матрицю, застосування якої дозволяє з високою імовірністю робити висновок щодо розвитку ГСКН і необхідності невідкладного оперативного лікування.

  Скачати повний текст

Оптимізовано вибір тактики лікування пацієнтів з гострою непрохідністю тонкої кишки злукового походження, у яких відзначено труднощі своєчасного вибору тактики лікування за допомогою традиційних методів оцінки кишкового стазу. Вивчено секреторно-резорбтивну та бар'єрну функції тонкої кишки, ендогенну інтоксикацію у разі кишкового стазу в 144 пацієнтів з використанням оригінальних методик, що грунтуються на динамічному дослідженні транслокації та абсорбції метиленового синього з просвіту кишки. Визначено критерії об'єктивізації ранніх ознак кишкового стазу, за якими визначено алгоритм вибору тактики лікування у категорії пацієнтів з гострою непрохідністю тонкої кишки злукового походження, що потребують додаткового дослідження кишкового стазу. Завдяки застосуванню запропонованого алгоритму термін вибору тактики скоротився до 3 годин, зменшилася частота післяопераційних ускладнень з 30,8 % до 25 %, а летальність - з 13,6 % до 11,1 %.

  Скачати повний текст

На підставі багатофакторного дискримінантного аналізу встановлено прогностично значимі чинники (стать, вік, давнина захворювання, наявність супутньої патології у стадії декомпенсації, перитоніт), які визначають розвиток післяопераційних ускладнень (нагноєння післяопераційної рани, неспроможність швів анастомозу, гіпостатична пневмонія, гострий тромбоз мезентеріальних судин, гостра серцево-судинна недостатність) і призводять до розвитку несприятливих результатів хірургічного лікування гострої кишкової непрохідності у хворих похилого та старечого віку. З урахуванням бальної системи прогнозування несприятливого результату лікування хворих похилого та старечого віку у хворих з гострою кишковою непрохідністю виділені 3 групи хворих з відносно низьким, високим та критичним ступенями операційного ризику. Розроблено та науково обгрунтовано диференційний підхід до вибору вдосконалених хірургічних заходів різного обсягу та способу на підставі їх етапності залежно від причини гострої кишкової непрохідності, та їх відповідність ступеню операційного ризику.

  Скачати повний текст