З'ясовано, що на ревматоїдний артрит (РА) хворіє від 0,8 до 5 % населення. РА призводить до втрати працездатності й інвалідності пацієнтів. Проведено обстеження та лікування 68-ти пацієнтів з ураженнями ліктьового суглоба на III стадії патологічного процесу. Ураження ліктьового суглоба за РА виявлено у 75 % випадків уражень інших відділів опорно-рухової системи. Клінічна картина уражень ліктьового суглоба залежить від стадії та форми ураження, а також ступеня активності процесу. У хворих з ураженнями ліктьового суглоба за РА консервативне лікування не завжди забезпечує позитивний результат, а на стадії анкілозування воно зовсім не ефективне. Серед оперативних способів на цій стадії найчастіше застосовується артропластика. З метою вдосконалення існуючих способів артропластики проведено комплексні біомеханічні дослідження, вивчено особливості напружено-деформованого стану суглобових кінців на моделях ліктьового суглоба у нормі та за умов артропластики. Обгрунтовано використання апаратів зовнішньої фіксації за ревматоїдних уражень дослідженої локалізації. На підставі біомеханічих і клінічних результатів визначено абсолютні та відносні показання до оперативного лікування, тактика лікування у перед- та післяопераційному періоді. Виважена тактика, планування обсягу та характеру оперативного лікування, застосування адекватних лікувальних заходів у післяопераційному періоді дозволили одержати хороші результати лікування у 43-х (63,6 %) пацієнтів, задовільні - у 13-ти (18,5 %), незадовільні - 12-ти (17,9 %).

  Скачати повний текст

Досліджено стан вегетативної нервової системи за методами електропунктурної діагностики Р. Фолля та спектрального аналізу варіабельності серцевого ритму. Доведено наявність достовірного кореляційного взаємозв'язку між станом периартикулярних структур плечового суглоба й органами та системами організму, які відіграють важливу роль у розвитку патології плеча та показано можливість математичного моделювання стану хворого за допомогою методів електропунктурної діагностики за Р. Фоллем, кореляційного та системного аналізів. Розроблено кількісні критерії з метою об'єктивізації оцінки ефективності лікування хворих з адгезивним капсулітом плечового суглоба й ушкодженнями ротарної манжети плеча на основі даного методу.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему покращання результатів лікування хворих з епікондилопатіями плечової кістки. Удосконалено та розроблено методи діагностування та диференційованого підходу до вибору оптимального методу лікування. На підставі аналізу результатів клінічного обстеження та лікування 201-го хворого на епікондилопатію плечової кістки визначено, що клінічний метод є основним у діагностиці епікондилопатій. Зазначено, що клінічні тести мають високу чутливість (від 75 до 100 %) і специфічність (від 88 до 100 %). Найбільш чутливими у разі латеральної епікондилопатії визначено chair-test (100 %), а у разі медіальної - тест Cozen (100 %). З використанням матеріалу вивчення сонографічних змін у ділянках надвиростків плечової кістки у разі епікондилопатій визначено та систематизовано основні сонографічні ознаки захворювання. Установлено прогностичне значення ультразвукового дослідження для вибору лікувальної тактики, а саме, оперативного втручання. У разі значних структурних змін у ділянках надвиростків вірогідність оперативного втручання збільшується. Вивчено підфасціальний тиск у ділянках латерального міофасціального футляра передпліччя у разі латеральних епікондилопатій плечової кістки. Установлено, що у разі хронічних латеральних епікондилопатій, які у разі хронічного компартмент-синдрому може бути підвищення підфасціального тиску у спокої та через 5 хв після завершення фізичного навантаження, що може впливати на патогенез захворювання. Розроблено та впроваджено алгоритм комплексного лікування епікондилопатій плечової кістки залежно від тривалості захворювання, попереднього лікування та тяжкості сонографічних змін з диференційованим вибором методу оперативного втручання. Використання зазначеного алгоритму за умов локального введення аутокрові в ділянку дегенеративного осередку інсерцій надвиростків плечової кістки дозволило одержати 91 % добрих і задовільних результатів в основній групі у порівнянні з 33 % у контрольній (<$Eroman p~<<~0,01>) з використанням методики локального введення стероїдних гормонів та екстракорпоральної ударно-хвильової терапії.

  Скачати повний текст

В основу роботи покладено аналіз результатів обстеження та лікування 367 хворих із застарілими ушкодженнями плечового сплетіння та периферичних нервів верхньої кінцівки. Вперше проведена комплексна гістоморфологічна, біохімічна, міотонометрична та електрофізіологічна оцінка змін в денервованих м'язах таких хворих у різні терміни денервації. Розроблена система оцінки функціонального стану м'язів на основі динаміки електрофізіологічних та міотонометричних змін, характеристики ультразвукової картини м'язів і зміни паттерну їх електроміографічної та силової активності. Обгрунтована і вдосконалена система засобів оперативної ортопедичної корекції у таких хворих, розроблені нови способи оперативного ортопедичного лікування і запропонована робоча класифікація ступенів важкості застарілих ушкоджень плечового сплетіння. Використання системи комплексного диференційованого ортопедичного лікування у хворих із застарілими ушкодженнями плечового сплетіння дозволило отримати значний приріст інтегрального показника рухової функції верхньої кінцівки - в середньому на 34,2%.

  Скачати повний текст

Вперше проведено біомеханічне обгрунтування та у порівняльному аспекті оцінено існуючі способи сухожилково-м'язових транспозицій за деформацій кисті внаслідок ушкоджень нервів верхньої кінцівки. Розроблено нові способи сухожилково-м'язових транспозицій за деформацій кисті та визначено їх ефективність. Науково обгрунтовано критерії оцінки функціональних порушень і реабілітаційного потенціалу у хворих та інвалідів з деформаціями кисті, на підставі яких об'єктивізовано ступінь обмеження життєдіяльності, медико-соціальну експертизу та медичну реабілітацію хворих. Вперше розроблено типову програму реабілітації хворих та інвалідів з деформаціями кисті внаслідок ушкоджень нервів верхньої кінцівки.

  Скачати повний текст

Розглянуто теоретичні та практичні аспекти диференційної діагностики та лікування хворих з нестабільністю плечового суглоба. Викладено концепцію диспластичної нестабільності плечового суглоба, за допомогою якої виявлено спадково-схильні зміни кісткових і м'якотканинних структур суглоба. Відкрито новий механізм біологічної стабілізації плечового суглоба, пов'язаний з величиною торсії проксимального відділу плечової кістки. Запропоновано систему діагностики (у тому числі нові засоби рентгенологічного обстеження). Розроблено принципи та методики патогенетичного лікування нестабільності плечового суглоба.

  Скачати повний текст

Встановлено частоту остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей серед осіб різного віку, визначено фактори ризику розвитку захворювання та фактори, сприяючі прогресуванню патології. З'ясовано, що наявність патології супроводжується перерозподілом кісткової та жирової тканини на загальному та локальному рівнях. Визначено особливості больового синдрому, можливості пальпації білясуглобових тканин як метода дослідження. Досліджено ефективність і можливі несприятливі наслідки медикаментозних схем лікування. Запропоновано модель диференційованого підходу щодо діагностики, вторинної профілактики та лікування остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей є одним із альтернативних методів терапії, що відповідають потребам сучасності та має прийнятні результати.

  Скачати повний текст