Розглянуто питання оптимізації діагностики та підвищення ефективності хірургічного лікування хворих на ранніх стадіях ревматоїдного артриту (РА) з синдромом передньо-медіальної нестабільності колінного суглоба (ПМНКС). Виявлено нові сонографічні симптоми ПМНКС. За результатами клінічних спостережень 119 хворих, сонографічного дослідження капсульно-зв'язкового апарату колінного суглоба й аналізу даних літератури систематизовано фактори патогенезу ПМНКС у обраної категорії хворих. На підставі уявлень щодо механізмів розвитку ПМНКС вперше розроблено диференційовані показання до обсягу лікувально-профілактичних операцій та запропоновано методику реконструкції передньо-медіальної зони капсульно-зв'язкового апарату колінного суглоба на ранніх стадіях РА.

  Скачати повний текст

Розроблено новий діагностичний симптом, характерний для синовіту колінного суглоба у разі ревматоїдного артриту (РА). Проведено інтерпретацію результатів біохімічного дослідження ферментів обміну колагену на ранніх стадіях РА. Застосовано метод ультразвукової діагностики з доплерівським дослідженням судин синовіальної оболонки та метод артрофонографії з комп'ютерною обробкою результатів для визначення внутрішньосуглобових змін у хворих на РА та контролю за цими змінами в процесі лікування. Клінічно та лабораторно підтверджено доцільність використання в комплексному ортопедичному лікуванні антигомотоксичного препарату "Traumeel S" у вигляді внутрішньосуглобових ін'єкцій та мазевої форми за допомогою фонофорезу. Досліджено показання та протипоказання до ортопедичних - консервативних та оперативних методів лікування хворих на РА з раннім ураженням колінного суглоба, визначено оптимальні строки оперативних втручань. Розроблено нову схему імунокорегувальної терапії як елемент комплексного ортопедичного лікування синовіту колінного суглоба ревматоїдного генезу.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання оптимізації технології подовження стегна за методом Блискунова. Встановлено причини виникнення дистракційних вивихів та підвивихів стегна, проведено біомеханічні розрахунки дії векторів сили м'язів з урахуванням особливостей дистракції. Розроблено нову конструкцію ендодистрактора для лікування хворих з укороченнями стегна та дисплазією тазостегнового суглоба. Проаналізовано загальнохірургічні ускладнення у разі подовження стегна і визначено заходи щодо їх профілактики.

  Скачати повний текст

Установлено, що у хворих похилого та старечого віку вертлюгові переломи стегна відбуваються на тлі остеопорозу, що констатований у 68,7 % випадках у поперековому відділі хребта та у 98 % - у стегновій кістці, де переважно уражаються зона Варда (73 %) та трохантер (70 %). Розроблено спосіб лікування черезвертлюгових переломів стегна у хворих старечого та похилого віку. Запропоновано систему функціональної реабілітації хворих з вертлюговими переломами стегнової кістки та алгоритм вибору методу консервативного лікування таких пацієнтів залежно від віку, супутньої патології та функціонального стану травмованого. Вивчено ефективність запропонованого методу у порівнянні з класичними методами лікування досліджених переломів. Удосконалено консервативний метод швидкої активізації хворих і встановлено показання та протипоказання до його застосування. Використання розробленої тактики лікування пацієнтів з вертлюговими переломами стегнової кістки дало змогу покращити ефективність лікування, зменшити кількість ускладнень та терміни стаціонарного лікування травмованих.

  Скачати повний текст

Встановлено, що статико-динамічні характеристики стопи обумовлені взаємодією її суглобів і плантарного апоневрозу та визначаються положенням заднього відділу стопи під час навантаження. Запропоновано методики оперативної корекції деформованої стопи, які грунтуються на застосуванні стандартизованої схеми обстеження хворих і математичному аналізі. На підставі патоморфологічного та ультразвукового досліджень вивчено структурно-функціональний стан скелетних м'язів і зміни регіонарної гемодинаміки у хворих з ішемічною контрактурою стопи. Встановлено, що прогресуючі дистрофічні зміни у м'язах відбуваються за наявності хронічної ішемії ураженої нижньої кінцівки. З використанням клініко-ультразвукових критеріїв розроблено показання щодо ампутації гомілки у хворих з ішемічною контрактурою стопи.

  Скачати повний текст

Виявлено функціональні особливості опорно-рухового апарату (ОРА), зокрема, тензодинамометричні, стабілографічні та термографічні показники хворих зі сполучною патологією, та доведено їх взаємозумовленість. Розроблено програму фізичної реабілітації, яка вирізняється комплексним підходом і передбачає застосування засобів, підібраних з урахуванням виявлених порушень та спрямованих на зміцнення м'язів і зв'язок стопи та хребта. Розвинуто теоретичні уявлення про вплив запропонованих засобів і методів фізичної реабілітації на стан ОРА на підставі результатів оцінки їх ефективності. Доповнено існуючу програму реабілітації осіб з поперековим остеохондрозом і плоскостопістю, яка передбачає застосування альтернативних засобів.

  Скачати повний текст

Одержано нові дані щодо інвалідності в Україні внаслідок коксартрозу, що дало змогу визначити основні заходи зі зниження показників інвалідності хворих з цією патологією. Розроблено та науково обгрунтовано критерії реабілітаційного потенціалу та вдосконалено медико-експертну оцінку анатомо-функціональних порушень у хворих на коксартроз, що дало змогу об'єктивно визначити види та ступінь обмеження життєдіяльності для підвищення якості медико-санітарної експертизи та медичної реабілітації хворих. Запропоновано новий спосіб оперативного лікування хворих за вроджених вивихів стегна з використанням апарата зовнішньої фіксації спице-стрижневого типу. Створено типові диференційовані програми медичної реабілітації хворих на коксартроз.

  Скачати повний текст

Створено методику передопераційного планування двобічного ендопротезування кульшових суглобів з застосуванням спеціальної ортопедичної лінійки, яка дозволяє більш точно визначити симетричне розташування центрів обертання ендопротезів. Упеше на підставі комплексної оцінки клініко-функціонального стану зазначених суглобів розроблено критерії визначення оптимального інтервалу між операціями ендопротезування та визначено показання до вибору методу фіксації ендопротеза у пацієнтів з двобічним ураженням кульшових суглобів (ДУКС). Вивчено динаміку змін щільності кісткової тканини після ендопротезування кульшового суглоба (КС) у цих хворих та її взаємозв'язок зі змінами статико-динамічної функції нижніх кінцівок. Розроблено безцементний ендопротез КС з ефектом запресування та набір інструментів для його імплантації. Виділено й обгрунтовано періоди реабілітаційного лікування й удосконалено програму післяопераційної реабілітації після двобічного ендопротезування кульшових суглобів. Створено шкалу оцінки його результатів.

  Скачати повний текст

Уперше виявлено рентгеноанатомічну, статистично достовірну об'єктивну ознаку дисплазії проксимального відділу стегнової кістки. Удосконалено конструкцію стегнового компонента ендопротеза "ОРТЕН" та методику його імплантації. На підставі результатів рентгеноструктурних досліджень обгрунтовано типорозміри стегнового компонента цього ендопротеза. Розроблено показання для його диференційованого вибору у разі планування та проведення ендопротезування тазостегнового суглоба у хворих на диспластичний коксартроз. На підставі дослідження стану мінеральної щільності кісткової тканини проксимального відділу стегнової кістки у динаміці після ендопротезування визначено терміни навантаження на кінцівку. Удосконалено методику післяопераційної реабілітації зазначених хворих.

  Скачати повний текст

Виявлено особливості стопи у хворих на деформівний артроз I плесно-фалангового суглоба (відносно довга I пресна кістка - 54,9 %, випадків, поздовжнє сплющення стопи - 32,7 % випадків) розширюють уявлення про етіопатогенез захворювання. Систематизовано й уточнено показання та протиказання до методів лікування деформівного артрозу I плесно-фалангового суглоба. Розроблено алгоритм хірургічного лікування хворих на деформівний артроз I плесно-фалангового суглоба. Розроблено біомеханічно обгрунтовані нові методики оперативного лікування деформівного артрозу I плесно-фалангового суглоба. Розроблено новий рентгенологічний спосіб визначення рівня масимального тильного згинання в I плесно-фаланговому суглобі.

  Скачати повний текст

Визначено особливості структурно-функціонального стану кісткової тканини (за показниками ультразвукової денситометрії) залежно від стадії остеоартрозу колінного суглоба та тривалості постменопаузального періоду. Уперше в Україні запропоновано кількісний спосіб і пристрій для діагностики гонартрозу з використанням комп'ютеризованої рентгеностеоденситометрії, які дозволяють об'єктивно оцінювати рентгенограми та стандартизувати одержані результати. Запропоновано диференційований підхід до лікування остеоартрозу залежно від вираженості клініко-рентгенологічних проявів, структурно-функціонального стану кісткової тканини, особливостей перебігу та тривалості постменопаузального періоду.

  Скачати повний текст

Установлено форми місцевого больового синдрому ампутаційних кукс нижніх кінцівок: остеоміодистрофічний синдром, синдром кукси малогомілкової кістки, тунельні нейропатії, хронічний компартамент синдром. Доведено, що досить часто ампутація є проміжним етапом у виникненні больового синдрому, а початковим моментом є тривала гіпокінезія до ампутації. З'ясовано, що форми місцевого больового синдрому - хронічний компартмент синдром, тунельні нейропатії, синдром кукси малогомілкової кістки - розвиваються під впливом протезування на фоні порушень техніки ампутації та місцевих циркуляторних порушень, а остеоміодистрофічний синдром, обумовлений ампутацією, характером ампутаційної пластики, особливостями перебігу післяопераційного періоду та термінами протезування. Показано, що раннє первинне протезування є дієвим фактором профілактики виникнення місцевого больового синдрому. Досліджено особливості впливу маркерів перекисного окиснення ліпідів, окиснювальної деструкції білків, запалення та прозапальних цитокінів на інтенсивність і перебіг больового синдрому.

  Скачати повний текст

З використанням методу рентгеноморфометричного аналізу описано особливості просторової будови тазостегнового суглоба у хворих на коксартроз залежно від віку та статі. Запропоновано пристрій і спосіб діагностики, моніторингу коксартрозу та щільності кісткової тканини у таких хворих. За методом ультразвукової денситометрії вивчено особливості структурно-функціонального стану кісткової системи у хворих на остеоартроз тазостегнового суглоба у старших вікових групах. Показано, що хворі на коксартроз мають вірогідно гірші показники міцності кісткової тканини після 70-ти років. Запропоновано спосіб експериментального моделювання остеоартрозу тазостегнового суглоба з використанням методу тангенційної скарифікації. На базі зазначеної моделі з використанням гістологічного та гістоморфометричного методів визначено місце та роль субхондріальної кісткової тканини у патоморфогенезі остеоартрозу тазостегнового суглоба та вивчено вплив структурно-модифікувальних засобів і антирезорбентів на структурно-функціональний стан кісткової та хрящової тканини. На підставі результатів клінічної апробації зазначених лікувальних засобів показано ефективність їх застосування для лікування пацієнтів, хворих на остеоартроз. Запропоновано, науково обгрунтовано та впроваджено в практику диференційовані схеми лікування клінічних проявів остеоартрозу тазостегнового суглоба структурно-модифікувальними засобами й антирезорбентами. Доведено ефективність зазначених засобів його лікування.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності лікування хворих на коксартроз шляхом використання патогенетично обгрунтованих лікувальних комплексів з застосуванням магнітотерапії (МТ) та ультрафонофорезу (УФФ) хондроксиду за різних етапів відновлювального лікування (до та після ендопротезування кульшового суглоба). Застосування МТ та УФФ хондроксиду у ранньому післяопераційному періоді оптимізує його перебіг та тривалість, сприяє адекватній адаптації хворого до відновлення рухів в ураженому суглобі, ранньому розширенню режиму рухової активності. Застосування комплексу МТ і УФФ хондроксиду після ендопротезування кульшового суглоба дозволяє запобігти активації дегенеративно-дистрофічного процесу у контрлатеральному кульшовому суглобі, що забезпечує нормалізацію біомеханіки ходьби. Вивчено безпосередні та віддалені результати лікування та показано, що застосування цього комплексу у хворих на двох етапах забезпечує більш тривалу стабілізацію процесу, підвищує ефективність реабілітаційних заходів. Стійкість терапевтичного ефекту протягом 6-ти місяців спостережено у 82,5 % хворих, а протягом року - у 55 % хворих.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження поєднаної патології тазостегнового суглоба та поперекового відділу хребта у хворих похилого віку. Проаналізовано результати обстеження та лікування 110-ти хворих похилого віку з тазостегновино-поперековим синдромом (ТСПС). У даної категорії пацієнтів вперше визначено два типи перебігу ТСПС, які відрізняються активністю процесу та певною динамікою клінічних, рентгенологічних і лабораторно-інструментальних показників. Виділено дві клінічні форми ТСПС: повільно-прогресуючу та агресивно-прогресуючу. Встановлено вікові особливості перебігу ТСПС у пацієнтів похилого віку, якими є обов'язкове структурне ураження усіх компонентів статокінематичного ланцюга стегно-таз-хребет. У всіх пацієнтів виявлено явища остеодефіциту різної вираженості та безпосередню залежність перебігу ТСПС від його тяжкості. Удосконалено комплексну консервативну терапію, запропоновано схему послідовного лікування хворих на стаціонарному й амбулаторному етапах. Удосконалено та вперше апробовано нові засоби лікування: лазерорефлексотерапію, комплексну блокаду попереково-крижового відділу хребта, схеми застосування препаратів "Структум" та "L-лізин-есцинат", адаптовано методи мануальної терапії та ЛФК. Розроблено альтернативну стосовно нестероїдних протизапальних засобів методику боротьби з болем. Запропоновано новий підхід до лікування хворих похилого віку з ТСПС, що передбачає проведення обгрунтованої симптоматичної, патогенетичної та функціональної рухової терапії з урахуванням соматичного стану хворих, супутньої вісцеральної патології, наявності системного остеопорозу, активності перебігу ТСПС та джерела больової імпульсації. Створено систему діагностики та методику консервативного лікування ТСПС у осіб похилого віку.

  Скачати повний текст

Уточнено роль імунологічних порушень, обумовлених важкою механічною травмою, у патогенезі гонартрозу. Виявлено, що прогресування гонартрозу призводить до дисбалансу між Т-хелперами та Т-супресорами та сприяє зниженню кількості останніх. Описано механізм використання імунологічних порушень у складі реакцій системної запальної відповіді організму у разі гонартрозу. Доведено доцільність застосування найбільш інформативних імунологічних показників як критеріїв прогнозування й оцінки тяжкості гонартрозу і стану хворих.

  Скачати повний текст

Остеартроз у структурі захворюваності населення становить 6,4 - 12 %, а гонартроз превалює у порівнянні з іншими патологіями суглобів. За цього частота захворювання підвищується, і після 60-ти років становить 97 %. На підставі результатів консервативного лікування показано, що існуючі методики малоефективні, тому у 63,8 % випадків не запобігають інвалідності. За консервативного лікування остеоартрозу колінних суглобів негативні результати становлять 25 - 50 %. Розроблено технологічний регламент щодо виготовлення біологічних замінників синовіальної рідини та вивчено їх профілактичну та лікувальну дії за остеоартрозу. Вивчено фізичні властивості нових біологічних замінників синовіальної рідини та обгрунтовано їх застосування. Запропоновані біологічні замінники синовіальної рідини за фізико-хімічними, структурними та трибологічними властивостями близькі до натуральної синовіальної рідини. На підставі результатів еспериментальних досліджень показано, що біологічний замінник синовіальної рідини на основі 10 % медичного желатину, а також на основі сироватки крові кроля за наявності в них гіалуронової кислоти має трофічні та лумбрикаційні властивості суглобового хряща. Виявлено, що біологічні замінники синовіальної рідини сприяють ковзанню суглобових поверхонь, механічному змащуванню суглобів, відповідають загальноприйнятій концепції еластогідродинамічної взаємодії синовії та хряща, здійснюють хондропротекторний ефект. Експериментально встановлено, що запропоновані замінники синовіальної рідини не спричинюють негативні процеси у суглобі, у порожнину якого їх було введено, а також у всьому організмі. Експериментально показано, що дані замінники запобігають розвитку та прогресуванню естеоартрозу після часткової меніскектомії, що є проявом їх лікувального ефекту.

  Скачати повний текст

Розроблено й апробовано за клінічних умов новий цементний ендопротез кульшового суглоба під час хірургічного лікування 160-ти пацієнтів, який враховує варіабельність шийково-діафізарного кута. За результатами розрахунків визначено геометричні характеристики перерізів ніжки ендопротезів різних модифікацій. Експериментально досліджено поведінку деталей і вузлів ендопротеза у разі використання різних пар тертя за умов статичної та динамічної взаємодії, сухого тертя, а також під час використання аналогів синовіальної рідини. Одержано результати триботехнічних вимірювань на поверхні головки ендопротеза, зроблено їх комп'ютерну обробку. Змодельовано відносну мікрорухомість компонентів ендопротезів (прилеглих шарів кістки, цементу, металевої та полімерної частин ендопротеза) за умов ходи пацієнта. Визначено небезпечні фази процесу, величини мікрорухомості, що дозволяє встановлювати терміни та режими післяопераційної реабілітації пацієнтів. Розроблено біомеханічну математичну модель корпуса ендопротеза, яка дозволяє визначати залежності робочих напружень у матеріалі ендопротеза від типорозмірів (модифікацій) конструкції, величини шийково-діафізарного кута та ваги хворого (анатомічних особливостей пацієнтів). Розроблено та запропоновано комп'ютерну методику автоматизованого проектування, аналізу міцності ніжки ендопротеза кульшового суглоба з використанням методу скінченних елементів, що дозволило оцінити його експлуатаційні характеристики залежно від матеріалу, модифікації, навантаження. З застосуванням розроблених методик і конструкцій успішно прооперовано 160 пацієнтів.

  Скачати повний текст

Вперше статистично оцінено роль неправильного лікування переломів у ділянці гомілковостопного суглоба у розвитку післятравматичного остеоартроза, досліджено безпосередній вплив окремих факторів на перебіг патологічного процесу. Вперше біомеханічно обгрунтовано показання щодо дистального тібіофібулярного блокування під час лікування переломів кісточок з пошкодженням дистального міжгомілкового синдесмозу. Досліджено патогенез післятравматичного остеоартрозу, доведено ключове значення надлишкового вільнорадикального перекисного окиснення ліпідів у розвитку захворювання, обгрунтовано можливості корекції структурно-функціональних порушень у даної категорії пацієнтів. Вперше експериментально встановлено недостатній антиоксидантний ефект хондроїтину сульфату та патогенетично обгрунтовано раннє застосування антиоксидантних препаратів прямої дії у комплексному лікуванні та профілактиці післятравматичного остеоартрозу. Вперше створено алгоритм лікування даної категорії пацієнтів з урахуванням типу первинного пошкодження за класифікацією AO/Weber та стадії остеопорозу за Kellgren&Lawrence. Розроблено консервативний медикаментозний спосіб профілактики та лікування хворих з післятравматичним остеоартрозом гомілковостопного суглоба. З урахуванням анатомічних і біомеханічних особливостей розроблено та запатентовано металофіксатор для стабільно-функціонального остеосинтезу дистального кінця малогомілкової кістки.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему оптимізації лікування хворих з інфекційними ускладненнями після ендопротезування суглобів. Уточнено та систематизовано фактори ризику виникнення гнійного запалення у ділянці ендопротеза. На підставі клінічних спостережень 91-го хворого (64-х - після ендопротезування кульшових суглобів та 27-ми - колінних) установлено цінність клінічних, рентгенологічних, ультрасонографічних, мікробіологічних, серологічних та імунних методів діагностики гнійно-запального процесу. Розроблено алгоритм ранньої діагностики гнійного запалення після ендопротезування. За результатами мікробіологічного дослідження встановлено переважну наявність грампозитивної мікрофлори (у 78,6 % випадків) у порівнянні зі стафілококом (у 66,7 %). На підставі даних, одержаних завдяки серологічному дослідженню, доведено, що високий рівень антитіл до S. aureus і S. pyogenes одночасно з реакцією на C-реактивний білок має діагностичну інформативність у разі доопераційного виявлення парапротезної інфекції та післяопераційного моніторингу. Установлено, що основний захист проти інфекційних збудників гнійно-запального процесу у досліджених хворих відбувається через гуморальну ланку імнунітету, про що свідчить збільшення кількості імуноглобулінів класів A, M і G. Удосконалено та впроваджено комплексне лікування гнійних ускладнень після ендопротезування кульшового та колінного суглобів за етапами: передопераційної підготовки, хірургічної санації осередку, консервативної терапії та комплексу реабілітаційних заходів. Впровадження запропонованих заходів дозволило одержати 59,4 % добрих, 31,2 % задовільних і 4,7 % незадовільних результатів у хворих з нагноєнням у кульшовому суглобі та відповідно 74,1 % добрих, 22,2 % задовільних і 3,7 незадовільних - з нагноєнням у колінному суглобі.

  Скачати повний текст