Висвітлено питання оптимізації технології подовження стегна за методом Блискунова. Встановлено причини виникнення дистракційних вивихів та підвивихів стегна, проведено біомеханічні розрахунки дії векторів сили м'язів з урахуванням особливостей дистракції. Розроблено нову конструкцію ендодистрактора для лікування хворих з укороченнями стегна та дисплазією тазостегнового суглоба. Проаналізовано загальнохірургічні ускладнення у разі подовження стегна і визначено заходи щодо їх профілактики.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано новий підхід до розв'язання проблеми, що передбачає покращання результатів лікування диспластичного коксартрозу дорослих хворих. Здійснено математичне біомеханічне моделювання диспластичного тазостегнового суглоба (ТС), а також аналіз клінічних проявів, анамнестичних даних, рентгенморфометричних параметрів і результатів лікування 375-ти ТС у 303-х пацієнтів з диспластичним коксартрозом. Розроблено біомеханічну математичну модель диспластичного ТС, яка відображає співвідношення сил в ділянці контакту головки стегнової кістки та тазостегнової западини та дозволяє кількісно описати патологічні зміни у ТС залежно від його рентгенморфометричних параметрів і маси тіла пацієнта, враховуючи під час цього модуль пружності хрящової тканини. Створено модель тазостегнової западини з імплантованим ацетабулярним компонентом протеза, яка дозволяє визначити зони стресових навантажень, що виникають у ділянках контакту головки та чашки протеза, та зовнішньої поверхні чашки і тазостегнової западини, завдяки чому визначається найбільш раціональний варіант імплантації чашки протеза залежно від ступеня ацетабулярної дисплазії. Встановлено найбільш значущі рентгенморфометричні маркери захворювання та розроблено прогностичну систему його розвитку. Проведено дослідження перебігу диспластичного коксартрозу у дорослих, яке дозволиляє вивчити біомеханічні особливості функціонування кульшових суглобів за умов нерівномірного навантаження та математично обгрунтувати механізм ураження контрлатерального суглоба. Запропоновано нову класифікацію дисплазії ТС у дорослих, де окремо розглядаються ступінь ацетабулярної дисплазії та ступінь дисплазії проксимального відділу стегнової кістки, а також схему вибору методу та способу лікування диспластичного коксартрозу у дорослих хворих.

  Скачати повний текст

Створено методику передопераційного планування двобічного ендопротезування кульшових суглобів з застосуванням спеціальної ортопедичної лінійки, яка дозволяє більш точно визначити симетричне розташування центрів обертання ендопротезів. Упеше на підставі комплексної оцінки клініко-функціонального стану зазначених суглобів розроблено критерії визначення оптимального інтервалу між операціями ендопротезування та визначено показання до вибору методу фіксації ендопротеза у пацієнтів з двобічним ураженням кульшових суглобів (ДУКС). Вивчено динаміку змін щільності кісткової тканини після ендопротезування кульшового суглоба (КС) у цих хворих та її взаємозв'язок зі змінами статико-динамічної функції нижніх кінцівок. Розроблено безцементний ендопротез КС з ефектом запресування та набір інструментів для його імплантації. Виділено й обгрунтовано періоди реабілітаційного лікування й удосконалено програму післяопераційної реабілітації після двобічного ендопротезування кульшових суглобів. Створено шкалу оцінки його результатів.

  Скачати повний текст

З використанням методу рентгеноморфометричного аналізу описано особливості просторової будови тазостегнового суглоба у хворих на коксартроз залежно від віку та статі. Запропоновано пристрій і спосіб діагностики, моніторингу коксартрозу та щільності кісткової тканини у таких хворих. За методом ультразвукової денситометрії вивчено особливості структурно-функціонального стану кісткової системи у хворих на остеоартроз тазостегнового суглоба у старших вікових групах. Показано, що хворі на коксартроз мають вірогідно гірші показники міцності кісткової тканини після 70-ти років. Запропоновано спосіб експериментального моделювання остеоартрозу тазостегнового суглоба з використанням методу тангенційної скарифікації. На базі зазначеної моделі з використанням гістологічного та гістоморфометричного методів визначено місце та роль субхондріальної кісткової тканини у патоморфогенезі остеоартрозу тазостегнового суглоба та вивчено вплив структурно-модифікувальних засобів і антирезорбентів на структурно-функціональний стан кісткової та хрящової тканини. На підставі результатів клінічної апробації зазначених лікувальних засобів показано ефективність їх застосування для лікування пацієнтів, хворих на остеоартроз. Запропоновано, науково обгрунтовано та впроваджено в практику диференційовані схеми лікування клінічних проявів остеоартрозу тазостегнового суглоба структурно-модифікувальними засобами й антирезорбентами. Доведено ефективність зазначених засобів його лікування.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано та розроблено методологію використання лікувально-діагностичних блокад у хворих з кульшово-поперековим синдромом (КПС). Проаналізовано результати обстеження та лікування 227-ти таких хворих. З застосуванням клінічних (ортопедичного, неврологічного, лікувально-діагностичної блокади) й інструментальних (рентгенологічного, комп'ютерно-томографічного, доплеросоно-, реовазо-, термографічного) та топографо-анатомічного методів дослідження визначено типові варіанти змін анатомо-біомеханічних взаємовідносин, вивчено клінічні прояви больового синдрому залежно від тяжкості дегенеративно-дистрофічного процесу. За результатами проведених інструментальних досліджень вивчено поліморфізм статико-динамічних, деформативних і структурних змін, виявлено гемодинамічні зміни в проксимальному відділі стегна, встановлено суттєві зміни регіонарного кровообігу. Розроблено способи рецепторних і провідникових блокад і модифіковано відомі. Сформовано алгоритмізовану діагностичну методику використання лікувально-діагностичних блокад (ЛДБ). Доведено, що у більшості хворих з КПС домінульвальним патогенетичним чинником, який формує больовий синдром, є вертеброгенний. Удосконалено знеболювальну терапію хворих на КПС і визначено в ній місце ЛДБ і локальної ін'єкційної терапії на догоспітальному та стаціонарному етапах. Проведена апробацію результатів дослідження за клінічних умов і показано високу ефективність використання ЛДБ у діагностиці патогенетичних чинників, що формують клініку больового синдрому у разі КПС, та ефективність патогенетично обгрунтованого лікування хворих на КПС.

  Скачати повний текст

Уперше виявлено рентгеноанатомічну, статистично достовірну об'єктивну ознаку дисплазії проксимального відділу стегнової кістки. Удосконалено конструкцію стегнового компонента ендопротеза "ОРТЕН" та методику його імплантації. На підставі результатів рентгеноструктурних досліджень обгрунтовано типорозміри стегнового компонента цього ендопротеза. Розроблено показання для його диференційованого вибору у разі планування та проведення ендопротезування тазостегнового суглоба у хворих на диспластичний коксартроз. На підставі дослідження стану мінеральної щільності кісткової тканини проксимального відділу стегнової кістки у динаміці після ендопротезування визначено терміни навантаження на кінцівку. Удосконалено методику післяопераційної реабілітації зазначених хворих.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми ендопротезування тазостегнового суглоба за наявності наслідків реактивних артритів. Дефекти тазотегнової западини (ТЗ), які потребують виконання пластики, виявлено у 52-х з 215-ти хворих, що становить 24 % випадків. З використанням методу математичного моделювання досліджено зміни напружено-деформованого стану ТЗ з встановленою чашкою ендопротеза за наявності різних типів дефектів стінок западини, зумовлених наслідками реактивних артритів тазостегнового суглоба. Змодельовано пластику дефектів ТЗ різних типів за допомогою кісткових трансплантатів, біфазної кераміки, цементу та гвинтів за умов ендопротезування. На підставі результатів проведених розрахунків показано, що рівень напружень у ТЗ у разі пластики наближається до показників напружень за умов відсутності дефектів. З урахуванням даних математичного моделювання розроблено та клінічно апробовано методики пластики досліджених патологічних дефектів у 52-х пацієнтів (57-ми прооперованих суглобів) з наслідками реактивних артритів тазостегнового суглоба за умов ендопротезування. Проаналізовано результати затосування розроблених методик пластики дефектів ТС різних типів за умов ендопротезування у хворих з наслідками реактивних артритів тазостегнового суглоба та показано ефективність їх застосування у клінічній практиці для покращання результатів ендопротезування.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності лікування хворих на коксартроз шляхом використання патогенетично обгрунтованих лікувальних комплексів з застосуванням магнітотерапії (МТ) та ультрафонофорезу (УФФ) хондроксиду за різних етапів відновлювального лікування (до та після ендопротезування кульшового суглоба). Застосування МТ та УФФ хондроксиду у ранньому післяопераційному періоді оптимізує його перебіг та тривалість, сприяє адекватній адаптації хворого до відновлення рухів в ураженому суглобі, ранньому розширенню режиму рухової активності. Застосування комплексу МТ і УФФ хондроксиду після ендопротезування кульшового суглоба дозволяє запобігти активації дегенеративно-дистрофічного процесу у контрлатеральному кульшовому суглобі, що забезпечує нормалізацію біомеханіки ходьби. Вивчено безпосередні та віддалені результати лікування та показано, що застосування цього комплексу у хворих на двох етапах забезпечує більш тривалу стабілізацію процесу, підвищує ефективність реабілітаційних заходів. Стійкість терапевтичного ефекту протягом 6-ти місяців спостережено у 82,5 % хворих, а протягом року - у 55 % хворих.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено проблему покращання результатів лікування хворих на коксартроз на тлі дистрофічного ураження попереково-крижового відділу хребта. Розроблено методи прогнозування перебігу захворювання та створення системи лікувально-діагностичних заходів. Наведено інформацію, одержану з використанням клінічних, рентгенологічних, біомеханічних, електрофізіологічних і статистичних методів дослідження, про 516 хворих на поєднане дистрофічне ураження кульшових суглобів і зазначеного відділу хребта, що одержували лікування у період з 1987 р. до 2006 р. Доведено роль вертеброгенного фактора у патогенезі дистрофічного ураження кульшових суглобів. Побудовано математичну модель, яка дозволяє прогнозувати перебіг коксартрозу у хворих з дистрофічним ураженням хребта. Створено систему лікувально-діагностичних заходів, яка передбачає регламентовану послідовність діагностичних процедур, грунтується на виборі способів лікування залежно від величини індексу WOMAC, рентгенологічного індексу кульшового суглоба, та тяжкості процесу в хребті. За результатами спостережень протягом шести років доведено, що запропонована система є більш ефективною у порівнянні з традиційним підходом. У разі консервативного лікування виявлено на 27 % більше задовільних і на 30 % менше незадовільних виходів. За умов оперативного лікування - на 26 % більше гарних і на 24 % менше задовільних виходів.

  Скачати повний текст

Установлено, що у хворих похилого та старечого віку вертлюгові переломи стегна відбуваються на тлі остеопорозу, що констатований у 68,7 % випадках у поперековому відділі хребта та у 98 % - у стегновій кістці, де переважно уражаються зона Варда (73 %) та трохантер (70 %). Розроблено спосіб лікування черезвертлюгових переломів стегна у хворих старечого та похилого віку. Запропоновано систему функціональної реабілітації хворих з вертлюговими переломами стегнової кістки та алгоритм вибору методу консервативного лікування таких пацієнтів залежно від віку, супутньої патології та функціонального стану травмованого. Вивчено ефективність запропонованого методу у порівнянні з класичними методами лікування досліджених переломів. Удосконалено консервативний метод швидкої активізації хворих і встановлено показання та протипоказання до його застосування. Використання розробленої тактики лікування пацієнтів з вертлюговими переломами стегнової кістки дало змогу покращити ефективність лікування, зменшити кількість ускладнень та терміни стаціонарного лікування травмованих.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження поєднаної патології тазостегнового суглоба та поперекового відділу хребта у хворих похилого віку. Проаналізовано результати обстеження та лікування 110-ти хворих похилого віку з тазостегновино-поперековим синдромом (ТСПС). У даної категорії пацієнтів вперше визначено два типи перебігу ТСПС, які відрізняються активністю процесу та певною динамікою клінічних, рентгенологічних і лабораторно-інструментальних показників. Виділено дві клінічні форми ТСПС: повільно-прогресуючу та агресивно-прогресуючу. Встановлено вікові особливості перебігу ТСПС у пацієнтів похилого віку, якими є обов'язкове структурне ураження усіх компонентів статокінематичного ланцюга стегно-таз-хребет. У всіх пацієнтів виявлено явища остеодефіциту різної вираженості та безпосередню залежність перебігу ТСПС від його тяжкості. Удосконалено комплексну консервативну терапію, запропоновано схему послідовного лікування хворих на стаціонарному й амбулаторному етапах. Удосконалено та вперше апробовано нові засоби лікування: лазерорефлексотерапію, комплексну блокаду попереково-крижового відділу хребта, схеми застосування препаратів "Структум" та "L-лізин-есцинат", адаптовано методи мануальної терапії та ЛФК. Розроблено альтернативну стосовно нестероїдних протизапальних засобів методику боротьби з болем. Запропоновано новий підхід до лікування хворих похилого віку з ТСПС, що передбачає проведення обгрунтованої симптоматичної, патогенетичної та функціональної рухової терапії з урахуванням соматичного стану хворих, супутньої вісцеральної патології, наявності системного остеопорозу, активності перебігу ТСПС та джерела больової імпульсації. Створено систему діагностики та методику консервативного лікування ТСПС у осіб похилого віку.

  Скачати повний текст

Одержано нові дані щодо інвалідності в Україні внаслідок коксартрозу, що дало змогу визначити основні заходи зі зниження показників інвалідності хворих з цією патологією. Розроблено та науково обгрунтовано критерії реабілітаційного потенціалу та вдосконалено медико-експертну оцінку анатомо-функціональних порушень у хворих на коксартроз, що дало змогу об'єктивно визначити види та ступінь обмеження життєдіяльності для підвищення якості медико-санітарної експертизи та медичної реабілітації хворих. Запропоновано новий спосіб оперативного лікування хворих за вроджених вивихів стегна з використанням апарата зовнішньої фіксації спице-стрижневого типу. Створено типові диференційовані програми медичної реабілітації хворих на коксартроз.

  Скачати повний текст

Розроблено й апробовано за клінічних умов новий цементний ендопротез кульшового суглоба під час хірургічного лікування 160-ти пацієнтів, який враховує варіабельність шийково-діафізарного кута. За результатами розрахунків визначено геометричні характеристики перерізів ніжки ендопротезів різних модифікацій. Експериментально досліджено поведінку деталей і вузлів ендопротеза у разі використання різних пар тертя за умов статичної та динамічної взаємодії, сухого тертя, а також під час використання аналогів синовіальної рідини. Одержано результати триботехнічних вимірювань на поверхні головки ендопротеза, зроблено їх комп'ютерну обробку. Змодельовано відносну мікрорухомість компонентів ендопротезів (прилеглих шарів кістки, цементу, металевої та полімерної частин ендопротеза) за умов ходи пацієнта. Визначено небезпечні фази процесу, величини мікрорухомості, що дозволяє встановлювати терміни та режими післяопераційної реабілітації пацієнтів. Розроблено біомеханічну математичну модель корпуса ендопротеза, яка дозволяє визначати залежності робочих напружень у матеріалі ендопротеза від типорозмірів (модифікацій) конструкції, величини шийково-діафізарного кута та ваги хворого (анатомічних особливостей пацієнтів). Розроблено та запропоновано комп'ютерну методику автоматизованого проектування, аналізу міцності ніжки ендопротеза кульшового суглоба з використанням методу скінченних елементів, що дозволило оцінити його експлуатаційні характеристики залежно від матеріалу, модифікації, навантаження. З застосуванням розроблених методик і конструкцій успішно прооперовано 160 пацієнтів.

  Скачати повний текст

Наведено рекомендації щодо удосконалення сучасних методів лікування хворих на анкілозивний спондиліт з ураженням кульшового суглоба. На підставі аналізу результів лікування 57-ми пацієнтів з даною патологією, яким виконано 81-у операцію тотального ендопротезування кульшового суглоба, а також даних клініко-рентгенологічних, імунологічно-культуральних, остеоденситометричних і статистичних досліджень шляхом систематизації та ретроспективного вивчення показників остеогенної активності стовбурових клітин кісткового мозку з різних ділянок кульшового суглоба у хворих на анкілозивний спондиліт розроблено диференційований підхід до вибору способу фіксації компонентів ендопротеза. Вивчено остеогенну активність строми кісткового мозку кісток, що формують кульшовий суглоб у зонах майбутньої фіксації компонентів ендопротеза, та щільність кісткової тканини у хворих на анкілозивний спондиліт з метою визначення типу фіксації компонентів тотального ендопротеза кульшового суглоба у доопераційному періоді.

  Скачати повний текст