Доведено важливість значення генів DRB1-локус II класу головного комплексу гістосумісності людини у лізосомальних цистеїнових катепсинів B і L у патогенезі інфекції вірусу Епштейна - Барр (ВЕБ). Уточнено механізми індукції аутоімунітету внаслідок інфекції ВЕБ на підставі гістохімічної характеристики антигенів-мішеней та циркулюючих аутоантитіл. Запропоновано визначати рівень beta 2-мікроглобуліну та C-реактивного білка у сироватці крові у разі обстеження щодо наявності інфекції ВЕБ з метою оцінювання активності імунопатологічного процесу та діагностування мікробно-деструктивних ускладнень. Наведено результати п'ятирічного епідеміологічного спостереження захворюваності на інфекційний мононуклеоз (ІМ) у Дніпропетровську. Вивчено клінічні особливості інфекції ВЕБ серед пацієнтів з різним імунним статусом, а саме: імунокомпетентних осіб, дітей раннього віку з "невизначеним" ВІЛ-статусом, хворих на розсіяний склероз. Визначено клінічну ефективність застосування комбінації циклоферону зі гропринозином під час лікування ІМ, яка не зумовлює стимулювання специфічного гуморального імунітету або пригнічення віремії. Установлено, що використання преднізолону підвищує ризик рецидиву ІМ за рахунок пролонгації віремії. Розроблено протокол диспансерного спостереження, який регламентує організацію, терміни та перелік лабораторних обстежень пацієнтів, що хворіли на інфекцію ВЕБ.

  Скачати повний текст

Доведено, що інфекційний мононуклеоз (ІМ) є поліетіологічним захворюванням, розкрито роль у його виникненні вірусу Епштейна - Барр (EBV) та інших представників родини герпесвірусів (ГВ), зокрема, у вигляді мікстпатології. Вивчено роль окремих ГВ як етіологічних чинників серед хворих на ІМ. Досліджено структуру ускладнень ІМ залежно від його етіології. Доведено, що в їх структурі, незалежно від збудника ІМ, достовірно переважають абдомінальні ускладнення. Вперше вивчено можливість лікування EBV ІМ протефлазидом, доведено його ефективність. З'ясовано, що дані ультразвукового дослідження органів черевної порожнини є одним з вагомих критеріїв визначення ступеня тяжкості ІМ та виявлення абдомінальних ускладнень на всіх етапах хвороби. Обгрунтовано можливість їх використання як критеріїв ефективності лікування та раннього прогнозування наслідків.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення клініко-лабораторних характеристик перебігу та наслідків інфекційного мононуклеозу (ІМ) покращано якість діагностики гострих і хронічних форм Епштейна-Барр вірусу (ЕБВ) у дорослих. Установлено частоту інфікування ЕБВ дорослого населення Полтавщини, здійснено уточнення форм інфекційного процесу й оцінено стан здоров'я цих осіб. Визначено епідеміологічні характеристики ІМ. З'ясовано особливості його перебігу в дорослих молодого віку. Проаналізовано віддалені наслідки та визначено частоту хронізації ЕБВ-інфекції. Визначено загально-клінічні, біохімічні й імунологічні показники, а також охарактеризовано клінічні форми хронічної ЕБВ-інфекції у дорослих та у порівняльному аспекті розглянуто їх характеристики, які узагальнено алгоритмами дискримінантних рівнянь.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Встановлено особливості клінічного перебігу хронічного катарального синуситу із ВЕБ-інфекцією, основними з яких є тривалий анамнез захворювання, більш часті рецидиви та пролонгований перебіг загострень, відсутність стійкої ремісії, збільшені задньошийні лімфатичні вузли, моноцитоз і лімфоцитоз у загальному аналізі крові. За допомогою реакції імуноферментного аналізу та полімеразної ланзюгової реакції виявлено високий рівень інфікованості хворих на хронічний катаральний синусит ВЕБ-інфекцією. Визначено відхилення в параметрах місцевого імунітету у хворих на хронічний катаральний синусит, а саме: зниження вмісту slgA та відносного вмісту числа лімфоцитів у ротоглотковому секреті під час одночасного підвищення рівня прозапальних цитокінів і моноцитів. Показано зниження кількісних і функціональних показників T-клітинної ланки імунітету, природної цитотоксичности клітин і підвищення концентрації gamma-інтерферону. Проведено тестування in vitro клітинних факторів антивірусного захисту під час дії на клітини різних груп імуномодуляторів і відібрано найбільш ефективні з них - дібазол і гропринозин. Надано порівняльну клініко-імунологічну характеристику хворих на хронічний катаральних синусит із ВЕБ-інфекцією після лікування гропринозином і дібазолом, а також розроблено діагностичний алгоритм для ефективності лікування.

  Скачати повний текст