Розкрито нові аспекти взаємодії дендритних клітин (ДК) та пухлини, досліджено вплив її локалізації на дозрівання та функціональні властивості ДК. Вперше на моделі лімфоми EL-4 виявлено, що залежно від характеру росту пухлини, зумовленого різними шляхами введення пухлинних клітин, ДК, виділених з селезінки (СДК), кістково-мозкових клітин-попередників (КМДК), мають різний імунофенотип та функціональну активність. Встановлено, що КМДК, які контактували з пухлинними антигенами, введені тваринам з лімфомою EL-4, відновлюють дозрівання КМДК реципієнтів та пригнічують в них розвиток лімфоми. Зазначено, що дана стимуляція імунної відповіді, зумовлена активованими КМДК, залежить від способу їх введення і більш виражена за внутрішньовенозного введення.

  Скачати повний текст

Вивчено біохімічні умови реалізації апоптозу та клітинної проліферації за рівнем енергозабезпечення, вмісту маркерних цитокінів IL-10, sCD30 та часу релаксації протонів водню у процесі пухлинної трансформації лімфоцитів у разі лімфопроліферативних захворювань (ЛПЗ). Для проведення дослідження були відібрані зразки сироватки та плазми від 74-х хворих на лімфоми. Проведено визначення у лімфоцитах рівня апоптозу за ДНК-фрагментацією з морфологічною детекцією з застосуванням Хехст 33342 за умов флуоресцентної мікроскопії, вивчено проліферативні процеси за активністю мітохондріальної дегідрогенази за результатами МТТ-тестування, проаналізовано енергетичний обмін за рівнем аденілових нуклеотидів, у сироватці крові проведено оцінювання показників загальної лактатдегідрогенази, рівнів IL-10 і sCD30, показників релаксометрії з використанням ядерно-магнітного резонансу. Хворі на ходжкінські лімфоми та неходжкінські лімфоми (НХЛ) були поділені на 3 групи відповідно до стадії прогресування. За результатами проведеного дослідження встановлено, що проліферативна активність лімфоцитів, залучених до патогенезу лімфом, значно зростає у разі прогресування цих хвороб, а кількість клітин, що гинуть шляхом апоптозу, зменшується. У трансформованих клітинах створюються несприятливі енергетичні умови для завершення апоптотичної загибелі. Протягом прогресування відбувалось зниження кількості аденозинтрифосфату (АТФ), аденозиндифосфату (АДФ) та збільшення аденозинмонофосфату (АМФ). Кількість загальної лактатдегідрогенази значно перевищувала верхню межу норми тільки у хворих на НХЛ на останніх стадіях. Збільшення пулу проліферуючих клітин відбувається на тлі експресії IL-10 та sCD30 та залежить від стадії та нозології лімфом.

  Скачати повний текст

Досліджено питання використання великопільного опромінювання високою одноразовою дозою 6 Гр у комплексному лікуванні хворих з поширеними формами злоякісних лімфом. Наведено дані порівняльної характеристики різних режимів опромінювання хворих з ІІА, ІІБ, ІІІА, ІІІБ, ІVА та ІVБ стадіями злоякісних лімфом. Доведено високу ефективність методики великопільного опромінювання високою одноразовою дозою 6 Гр з подальшою гемосорбцією на першому етапі комплексного лікування даного контингенту хворих, що визначалось більш тривалим безрицидивним перебігом та високим показником загальної 10- та 15-річної виживаності.

  Скачати повний текст

Встановлено, що розвиток Т-клітинної лімфоми шкіри (ТКЛШ) супроводжується характерними, залежно від стадії, імунологічними змінами: зниженням експресії антигенів загальних Т-клітин, супресорів, зростанням експресії гесперних клітин, зниженням проліферативної та фагоцитарної активності лейкоцитів периферичної крові. Застосування плазмофотоферезу (ПФФ) призвело до зниження експресії CD4, CD5, CD16, CD22 та зростання експресії CD7, CD8 та HLA-Dr антигенів, а також відмічено зростання проліферативної активності лімфоцитів периферичної крові у відповідь на мітогени фітогемаглютиніну та туберкулін. У хворих після ПФФ виявлено зростання фагоцитарної активності нейтрофільних лейкоцитів і зниження вмісту циркулюючих імунних комплексів. Зазначено, що ПФФ призводив до нормалізації біохімічних показників сироватки крові, які характеризують білковий, електролітний, азотний, ліпідний склад крові та функцію печінки у хворих на Т-клітинні лімфоми шкіри. Визначено, що нормалізація досліджуваних параметрів корелювала зі стадією та тяжкістю захворювання. Найбільш інформативним біохімічним показником протікання злоякісного процесу є рівень сироваткової лактатдегідрогенази.

  Скачати повний текст

Вивчено експресію, аутофосфорилювання та внутрішньоклітинну локалізацію серин/треонін протеїнкінази D2 (PKD2) в нормальних і злоякісно трансформованих B-лімфоцитах людини. Показано, що на рівні мРНК та на рівні білка B-лімфоцити людини експресують PKD2, а не PKD1. Досліджено рівні експресії та аутофосфорилювання PKD2 в різних субпопуляціях нормальних B-лімфоцитів. Виявлено антиген-залежну активацію PKD2 в нормальних та злоякісно трансформованих B-клітинах. Показано, що у разі ВКР-індукованої активації B-клітин відбувається внутрішньоклітинна релокалізація PKD2 з цитоплазми в ядра. На біопсійному матеріалі показано, що для злоякісно трансформованих клітин у разі лімфоми з малих лімфоцитів, лімфоми з клітин мантійної зони та лімфоми Беркітта спорадничого типу характерним є помірний рівень експресії PRD2 і низький рівень її аутофосфорилювання. У разі класичної лімфоми Ходжкіна високий рівень експресії та аутофосфорилювання PKD2 виявлено в цитоплазмі та ядрі переважно у клітинах Ходжкіна та Березовського - Штенберга. Дифузійні крупноклітинні B-клітинні лімфоми (ДКВЛ) були гетерогенними за внутрішньою локалізацією, рівнем експресії та аутофосфорилюванням PKD2. Виділено три групи ДКВЛ, злоякісні клітини яких мали різний рівень диференціювання та відрізнялись за внутрішньоклітинною локалізацією, рівнем експресії та аутофосфорилюванням PKD2 і експресією протеїнкінази C (PKC) beta-II, яка є прогностичним маркером для дослідженої форми лімфом.

  Скачати повний текст

Уперше визначено, що CD150 рецептор й адапторний білок SH2D1A, який регулює CD150-опосередковані сигнальні шляхи, ко-експресовані злоякісними клітинами дифузійної крупноклітинної лімфоми з фенотипом активованих B-лімфоцитів (АВК - ДКВЛ) та лімфоми Ходжкіна, за яких злоякісні клітини мають фенотип активованих B-клітин. З використанням моделі клітинної лінії DT40 B-лімфоцитів курчат визначено, що CD150 рецептор активує анти-апоптичні Akt та ERK1/2 сигнальні шляхи, а також з'ясовано механізми регуляції CD150-опосередкованих ERK1/2 та Akt сигнальних шляхів. Активацію Akt сигнального шляху показано у клітинах ліній, які проходять з лімфоми Ходжкіна, та у клітинах лімфобластоїдних клітинних ліній, в яких рецептор CD150 асоційований з адапторним білком SH2D1A. Базуючись на моделі клітинних ліній, які проходять з лімфоми Ходжкіна, показано взаємозв'язок між CD150 рецептором та MAPK сигнальними каскадами (ERK1/2, JNK1/2, p38MAPK), які відіграють важливу роль у регуляції проліферації та виживання B-клітин.

  Скачати повний текст

Досліджено клінічні, морфологічні та імунологічні особливості лімфогранулематозу (ЛГМ) IIIB - IV стадій. Вперше запропоновано комплекс достовірних прогностичних чинників, до якого, крім загальновизначених, віднесено рівень лімфопенії, кількість сироваткової лужної фосфатази, сироваткового альбуміну, наявність антитіл до вірусу Епштейна-Барр. Встановлено залежність прогностичного індексу від кількості достовірно несприятливих прогностичних чинників. Вперше сформовано прогностичні групи хворих на ЛГМ IIIB - IV стадій на підставі запропонованого прогностичного індексу. Встановлено, що тяжкість перебігу ЛГМ IIIB - IV стадій залежить від рівня ініціальної лімфопенії, а також тієї, що виникла внаслідок лікування. Виявлено негативний вплив попереднього інфікування вірусом Епштейна-Барра хворих на ЛГМ IIIB - IV стадій на перебіг захворювання та результати лікування. Встановлено позитивний вплив комбінованої терапії, що має проводитись з урахуванням комплексу прогностичних факторів та значення прогностичного індексу, на підвищення ефективності лікування та 5-річного специфічного виживання хворих на ЛГМ IIIB - IV стадій.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено механізми індукції апоптозу під впливом чотирьох основних алкалоїдів чистотілу (Chelidontium majus L.) хелідоніну, сангвінарину хелеритрину та коптизину. Установлено, що хелідонін, сангвінарин, хелетринин та коптизин індукують апоптоз, який реалізується на мітохондріальному рівні, про що свідчать вивільнення цитохрому c з мітохондрій, активація каспази-9 та каспази-3. Індукція апоптозу лімфоїдних клітин під впливом цих алкалоїдів може реалізуватись також з залученням каспази-8, яка бере участь у здійсненні рецептор-опосередкованого шляху апоптозу. У механізмах індукції апоптозу сангвінарином, хелеритрином і коптизином залучені їх пошкоджувальний вплив на мітохондрії та інтеркаляцію у структуру ДНК лімфомних клітин. Сангвінарин і хелетринин є сильними інтеркаляторами в структуру ДНК лімфомних клітин, спричинюють одно- та двониткові розриви в ланцюнах ДНК, знижують трансмембранний потенціал мітохондрій, а також вміст АТР на ранніх етапах своєї дії. Хелідонін не інтеркалює у структуру ДНК лімфомних клітин, зупиняє клітинний цикл у G2/M фазі й активує проапоптичну дію білка Bad.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено вивченню активності опсонокомплементарної та фагоцитарної систем у хворих на ХЛЛ в динаміці пухлинного процесу, на тлі інфекційних та аутоімунних ускладнень, а також після впливу цитостатичних препаратів. Встановлено, що зміни активності опсонокомплементарної і фагоцитарної систем залежать від періоду і стадії ХЛЛ. Розроблено методи прогнозування, діагностики та диференціальної діагностики ускладнень ХЛЛ, які дозволяють проводити імунологічний контроль за перебігом лейкозного процесу з метою призначення адекватної терапії.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вперше одержано дані про вікові особливості цитоморфологічних і цитогенетичних показників клітинних елементів лімфатичних вузлів у нормі. Доведено, що кожному віковому періду властива певна формула лімфограми (ФЛ) та конкретні характеристики рівня активності ядерцевого апарату лімфоїдних клітин. Встановлено залежні від віку цитоморфологічні та цитогенетичні параметри лімфоїдних клітин вузлів за хронічних гіперпластичних лімфаденітів (ХГЛ) та дрібноклітинних лімфосарком (ДЛ). Досліджено активність ядерцевого апарату лімфоїдних клітин лімфатичних вузлів (ЛВ) у нормі та за ЛПП шляхом кількісного аналізу вмісту визначених підтипів ядерець нуклеолонемного типу. З урахуванням основних принципів доказової медицини обгрунтовано цитоморфологічні та цитогенетичні параметри для використання під час цитологічної діагностики ЛПП різного генезу. Вперше на підставі комплексу цитоморфологічних і цитогенетичних критеріїв з урахуванням віку хворого розроблено алгоритм диференційної діагностики ХГЛ та ДЛ.

  Скачати повний текст