Розроблено новий спосіб введення хіміопрепаратів під час лікування неоперабельного раку легенів, який дозволяє поліпшити безпосередні та віддалені результати лікування у порівнянні з традиційною внутрішньовенною поліхіміотерапією. Група з ендолімфатичним введенням хіміопрепаратів була представлена 126-ма первинно неоперабельними пацієнтами, яким проведена ендолімфатична поліхіміотерапія. Контрольна група складалася з 115-ти первинно неоперабельних пацієнтів, яким проведена внутрішньовенна поліхіміотерапія. Після трьох курсів ендолімфатичної поліхіміотерапії тільки в 14,4 % пацієнтів залишилися ознаки обтураційного пневмоніту. Після внутрішньовенної хіміотерапії таких хворих було 34,7 %. Середня тривалість життя в дослідній групі - 14 місяців, а в групі контролю - 9,9 місяців. У групі ендолімфатичної поліхіміотерапії її токсичність склала 0 - 1 ступінь, що значно краще, ніж у контрольній групі. Таким чином, ендолімфатичне введення хіміопрепаратів є ефективнішим за внутрішньовенне.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності лікування хворих на розповсюджені форми раку шлунка, підшлункової залози, легені шляхом включення в схеми терапії нового вітчизняного платиновмісного препарату на ДНК носії - поліплатиллену (ППЛ). За результатами експериментальних досліджень in vitro на шести лініях культур клітин тварин та людини встановлено високу антипроліфератвну дію низькотоксичного препарату ППЛ, яка реалізується шляхом блокування проліферації клітин у G1-S фазах клітинного циклу. Доведено його значну протипухлинну активність і низьку токсичність у процесі досліджень in vitro на двох моделях солідних пухлин. На підставі результатів клінічного дослідження показано високу протипухлинну активність, низьку загальну токсичність ППЛ у порівнянні з цисплатиною та іншими протипухлинними препаратами. Розроблено дози та режими застосування ППЛ. Виявлено позитивний вплив ППЛ на ефективність лікування 266-ти хворих на поширені форми раку легені, зокрема, збільшення середньої виживаності на 4,2 міс, медіани виживаності - на 3,5 міс, однорічної виживаності на 21 % у порівнянні з хворими, пролікованими з використанням відмих хіміопрепратів. У пацієнтів на поширені форми раку шлунка застосування ППЛ вірогідно збільшує середню виживаність на 7,7 міс, однорічну виживаність - на 18,5 %, дворічну - на 15 %. Частота зникнення асциту на 55 % більша у хворих на рак шлунка, прлікованих з застосуванням ППЛ. У разі лікування ППЛ хворих на поширені форми раку підшлункової залози виявлено вірогідне збільшення середньої виживаності на 2,9 міс, медіани виживаності - на 1,5 міс і значне зменшення больового синдрому у порівнянні з групою контролю. Показники виживаності хворих з IV ступенем раку легені, шлунка, підшлункової залози дозволяють змінити стереотипи ставлення до цих хворих як до перспективних щодо подовження тривалості життя та покращання його якості.

  Скачати повний текст