Вивчено анатомо-функціональні особливості реконструйованих сечовивідних шляхів у хворих, яким виконано радикальну цистектомію з безперервним відведенням сечі (ілеонеоцистопластикою). Проведено аналіз комплексного обстеження хворих у різні післяопераційні строки. Проаналізовано ускладнення післяопераційного періоду та розроблено заходи їх профілактики. Розглянуто процес відновлення акту сечовипускання та доведено функціональну спроможність сформованого за методом Double U ілеального сечового міхура, який сприяє відновленню або покращанню роботи нирок і верхніх сечовивідник каналів. Зазначено, що метод передбачає відновлення цілісності сечового тракту та природного акту сечовипускання, що створює благоприємні фізичні, психологічні та соціальні умови життя хворих. Розроблено схему диспансерного спостереження за хворими, яким виконано радикальну цистектомію з ілеонеоцистопластикою, запропоновано критерії оцінки їх віддалених результатів.

  Скачати повний текст

Здійснено вивчення біохімічної регуляції апоптозу у процесі онтогенезу на рівні сигнальних шляхів регуляції клітинних процесів - нейроендокринного, сфінгомієлинового, гліцерофосфоліпідного, а також оксиду азоту. Установлено, що ДНК-фрагментація та клітинна проліферація у пухлинних тканинах у хворих на рак нирок (РН) вірогідно відрізнялися між стадіями пухлинного процесу: від T1 до T4. ДНК-фрагментація найбільш виражена у хворих з початковими стадіями пухлинного процесу та знижувалася за прогресування пухлини. Активність клітинної проліферації зі стадією пухлинного процесу зростала. За цього виявлене вірогідне підвищення вмісту рівня сфінгозину у нирковій тканині залежно від стадії РН, а також підвищення рівня стабільних метаболітів оксиду азоту на всіх стадіях РН, тобто ці сигнальні шляхи були задіяні у регуляції апоптозу за умов онкогенезу нирок. Доведено, що ендогенні простаноїди відіграють роль тканинного фактора позаклітинного оточення пухлинних клітин, що створює сигнальний шлях дезадаптації у процесі проліферації та апоптозу у пухлинних клітках, сприяючи їх росту і прогресуванню. Установлено, що рівень досліджених класів простаноїдів за пухлинного ураження з метастазуванням удвічі вище, ніж у випадку РН без метастазування. У хворих на РН розвивається гіперренінемічний гіпоальдостеронізм, що вказує на патогенетичну роль ренін-альдостеронової системи у розвитку та прогресуванні онкопроцесу. Ріст клітинної проліферації та зниження швидкості апоптозу у пухлинній тканині супроводжується зниженням енкефалинеричної активності за зміни стадії РН. Концентрація АКТГ, АДГ і пролактину у плазмі крові у хворих на РН підвищена.

  Скачати повний текст

Виявлено особливості показників стандартних методів обстеження, що використовують для діагностики раку та гіперплазії простати, які полягають в оцінці анатомо-функціональних параметрів везико-уретрального сегмента та поточного статусу хворого. Установлено кількісні значення специфічних і неспецифічних для кожної патології ознак і ступінь їх інформативності, притаманних раннім стадіям захворювань. За цими ознаками здійснюється оцінювання параметрів везико-уретрального сегмента та стану хворого. Обраховано індивідуальні прогностичні індекси, за якими визначається належність кожного хворого до певної прогностичної групи та здійснюється вибір методу лікування. Розроблено концепцію та методологію диференційної діагностики раку та гіперплазії передміхурової залози, прогнозування ранніх і віддалених результатів хірургічного лікування хворих на рак передміхурової залози (РПЗ). Сформульовано концепцію корекції показників стану хворого на РПЗ, що забезпечує індивідуалізований підхід до вибору раціональної тактики терапевтичних заходів і методики хірургічного втручання та одержання максимально позитивних найближчих і віддалених результатів. Обгрунтовано та розроблено принцип створення нової технології індивідуалізованого вибору лікувальних модальностей хворих на рак простати, суть якого полягає в оцінці у балах специфічних і неспецифічних критеріїв та виділення груп ризику сприятливих наслідків лікування та створення на цій підставі комп'ютерних систем і баз даних. Виявлено особливості найближчих і віддалених результатів різних модифікацій радикальної простатектомії стосовно травматичності хірургічного втручання та рівня позитивного хірургічного краю, крововтрати та рецидивів, медіани виживання. Розроблено методику комплексного діагностичного обстеження хворих, суть якої полягає у визначенні інформативності та діагностичних коефіцієнтів ознак показників. Науково обгрунтовано технологію радикальної простатектомії, яка передбачає визначення змін гемостазу дорзального венозного комплексу, виділення зовнішнього сфінктеру уретри й апексу простати, накладання швів на сечівник та формування везико-уретрального сегмента.

  Скачати повний текст

Досліджено питання прогнозування клінічного перебігу та вибору лікувальної тактики у разі раку статевого члена на підставі аналізу факторів прогнозу. Вивчено тривалість анамнезу, розмір пухлини, форму росту, ступінь анаплазії пухлини, наявність метастазів у регіональних лімфатичних вузлах. Розроблено та впроваджено у практику оригінальну шкалу оцінювання факторів прогнозу раку статевого члена, які визначаються на підставі комплексного клініко-морфологічного обстеження. Доведено доцільність урахування даних факторів під час вибору індивідуальної тактики лікування раку статевого члена (органозберігальна або аргановіносна операція, об'єм і час виконання лімфаденектомії). На ранніх стадіях захворювання показано ефективність застосування тактики збереження органа, яка не впливає на радикальність лікування та не погіршує прогноз. Виявлено, що у хворих з високим ризиком метастазування в регіональні лімфатичні вузли одночасно з радикальним видаленням первинного вогнища необхідно виконувати двобічну пахвинно-стегнову лімфаденектомію. Встановлено, що найбільш ефективним методом лікування раку статевого члена є комбіноване та комплексне лікування, яке включає хірургічне втручання, хіміотерапію та/або променеву терапію. Розроблено й апробовано алгоритми лікування хворих з різними стадіями раку статевого члена.

  Скачати повний текст

Вперше визначено особливості змін про- та протизапальних цитокінів у разі розвитку дизурії на фоні запального процесу нижніх сечових шляхів в післяопераційному періоді у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози (ДГПЗ), які полягають в швидкому зниженні активності про- та протизапальних цитокінів у хворих з застосуванням запропонованого лікування. Виявлено, що зростання показників рівня ІЛ-6 та ІЛ-8 в ранньому післяопераційному періоді має прямий кореляційний зв'язок з виникненням гнійно-запальних ускладнень. Вперше доведено можливість використання шкали симптомів гіперактивного сечового міхура для визначення рівня розвитку дизурії в післяопераційному періоді у хворих на ДГПЗ, що підтверджено цистометрією наповнення.

  Скачати повний текст

Встановлено кореляційний зв'язок між ступенем ризику несприятливих результатів хірургічного лікування хворих на рак сечового міхура та клінічними проявами захворювання, функціональним станом нирки, глибиною інвазії пухлини та радикальністю лікувальної методики. Обгрунтовано диференційований підхід щодо медичної реабілітації хворих на рак сечового міхура, на підставі якого виділено три групи ризику щодо перебігу захворювання за показниками клініко-лабораторних, топографічних і морфологічних даних. Створено евристичну модель ефективності діагностично-лікувальних заходів післяопераційної медичної реабілітації хворих на рак сечового міхура, що дозволяє об'єктивно оцінювати зміни визначених критеріїв їх результатів. Досліджено особливості захворюваності та поширеності раку сечового міхура серед населення України. Встановлено зростання даних показників серед обох статей з перевагою жіночої, різну інтенсивність збільшення їх рівнів за регіонами й областями з випередженням темпу приросту поширеності, а також збереження виявленого характеру змін за даними прогнозу.

  Скачати повний текст

Уперше застосовано методику катетеризації внутрішніх клубових артерій для довготривалої ад'ювантної внутрішньоартеріальної суперселективної поліхіміотерапії. Клінічно досліджено протипухлинну активність та токсичність цисплатину, доксорубіцину та 5-фторурацилу за умов їх внутрішньоартеріального суперселективного введення. Обгрунтовано найбільш ефективну схему комбінованого методу лікування хворих на папілярний уротеліальний рак сечового міхура - видалення пухлини та внутрішньоартеріальну суперселективну поліхіміотерапію (ВАСПХТ). Проведено аналіз традиційного лікування зазначених хворих у порівнянні з новим методом - ад'ювантною ВАСПХТ залежно від гістологічного типу пухлини, віку хворих, рівня протеїну гену p53 та функціонального стану верхніх сечових шляхів. Доведено можливість застосування органозберігаючих трансуретральних резекцій пухлин сечового міхура з ад'ювантною ВАСПХТ у хворих похилого віку та з важкими захворюваннями. Установлено, що проведення ад'ювантної ВАСПХТ сприяє підвищенню безрецидивного та канцерспецифічного виживання хворих на рак сечового міхура з прогностично несприятливим фактором - позитивною імунореактивністю протеїну гену p53.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Обгрунтовано можливість покращення якості діагностики інфекційних уражень передміхурової залози у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози (ДГПЗ) шляхом виявлення збудників захворювань, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), у генітальних екскретах та інтраопераційно видаленій тканині передміхурової залози. Досліджено вплив цих мікроорганізмів на перебіг захворювання та виникнення ранніх післяопераційних ускладнень простатектомії. Проаналізовано результати обстеження 101-го пацієнта з ДГПЗ віком від 50-ти до 86-ти років. За допомогою полімеразної ланцюгової реакції зіскрібків із сечівника, секрету передміхурової залози та її інтраопераційно видаленої тканини у 53,5 % хворих виявлено ДНК збудників ЗПСШ. У 92,6 % пацієнтів зафіксовано розбіжність результатів дослідження генітальних секретів і тканини передміхурової залози на збудники ЗПСШ. Встановлено, що хронічний запальний процес у передміхуровій залозі та сечівнику у хворих на ДГПЗ без ознак сечової інфекції більшою мірою обумовлений збудниками уреаплазмозу та трихомоніазу та вірогідно підсилює виразність симптомів нижніх сечовивідних шляхів. Уперше доведено, що інфікованість збудниками ЗПСШ і хронічний запальний процес у передміхуровій залозі та/або січівнику у хворих на ДГПЗ вірогідно підвищують частоту розвитку ранніх післяопераційних ускладнень протатектомії. Науково обгрунтовано необхідність періопераційної ідентифікації цієї групи збудників з метою адекватного планування консервативного лікування та профілактики ускладнень хірургічних втручань у даної категорії пацієнтів.

  Скачати повний текст

Уперше сформовано та клінічно обгрунтовано положення, що характеризує метаболічний синдром (МС) як стан, який обумовлює хронічну ішемію, хронічне запалення. Наведено результати ретроспективного аналізу 429-ти історій хвороб чоловіків із доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ), а також клінічне обстеження 163-х пацієнтів і динамічне спостереження протягом року за 65-ти хворими на ДГПЗ. Виявлено, що ДГПЗ у хворих із МС має морфологічні особливості: більш виражені ознаки атеросклерозу, хронічного неспецифічного запалення, дистрофічні зміни строми. Проведено динамічне спостереження, яке довело прискорені темпи прогресування пізнього гіпогонадизму, збільшення ДГПЗ, погіршення уродинаміки й якості життя у хворих із МС.

  Скачати повний текст

Доведено, що внутрішньоклітинний АТФ посилює об'ємрегульований хлорний струм у клітинах раку простати внаслідок алостеричного зв'язування з канальними структурами чи допоміжними білками. Нейроендокринна диференція клітин LNCaP також веде до посилення струму, прискорення реакції струму на гіпоосмотичне набрякання та більш ефективного здійснення клітинами процесу регуляторного відновлення об'єму.

  Скачати повний текст

На підставі ультразвукового моніторингу інфекційного запального процесу визначено доплерографічні маркери запальної тканинної деструкції та гнійного розплавлення ниркової паренхіми від помірного збіднення до відсутності судинного малюнку. Виявлено періфокальне посилення кровотоку під час формування піогенної капсули. Доведено, що гострий фокальний бактеріальний нефрит, гострий мультифокальний бактеріальний нефрит і абсцес нирки є послідовними етапами розвитку єдиного інфекційно-запального процесу. Визначено доплерографічні маркери неопластичного судиноутворення, а саме: дефект дифузійного судинного малюнку паренхіми нирки у вигляді "озер" і "калюжок", "обривання" та розсування судин інтактної ниркової паренхіми, наявність множинних дезорганізованих сигналів кровотоку всередині об'ємного утворення, низький індекс резистентності судин утворення. Установлено, що прогресування інфекційного запального процесу супроводжується зменшенням хвилинного об'єму ниркового кровотоку та підвищенням індексу резистентності ниркової артерії, а онкогенез нирки - збільшенням хвилинного об'єму ниркового кровотоку та зниженням цього індексу.

  Скачати повний текст

Встановлено, що зниження порогового рівня загального простатичного специфічного антигену (ПСА) дозволяє досягти високих показників чутливості у ранній діагностиці раку передміхурової залози, що має особливе значення у лікуванні пацієнтів молодого віку. Виявлено пряму кореляційну залежність між рівнями простатичного специфічного антигену та наявністю екстракапсулярного поширення пухлини та метастазів. Обгрунтовано необхідність застосування променевих методів дослідження залежно від концентрації ПСА. Розроблено тактику динамічного спостереження за хворими з урахуванням рівня ПСА. На підставі дослідження динаміки рівнів ПСА в процесі моніторингу хворих доведено, що швидке збільшення його концентрації свідчить про агресивний характер пухлини.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено морфологічні та імуногістохімічні особливості нирковоклітинного раку (НКР) і перитуморальної тканини нирки у хворих, які мешкають на забруднених радіонуклідами регіонів України (ЗРРУ) та в Києві у порівнянні з хворими з "чистих" регонів України та Валенсії (Іспанія). Встановлено, що екологічний патоморфоз НКР, на який страждають мешканці ЗРРУ та Києва, характеризується морфологічними та імуногістохімічними ознакам, які свідчать про зростання злоякісності фенотипу НКР. Запропоновано вважати зазначених пацієнтів хворими з підвищеним ризиком щодо розвитку генералізованого НКР. Показано, що особливостями морфогенезу НКР у хворих із ЗРРУ та Києва є зростання частоти осередків передраку в перитуморальній тканині нирки з високою експресією в них PCNA та онкопротеїнів K-ras і c-erbB-2. На підставі виявленої гетерогенності характеру експресії IFNR-I в пухлинних клітинах НКР визнано доцільними подальші дослідження імуногістохімічної експресії цього маркера у первинній пухлині хворих на НКР з аналізом віддалених ефектів інтерферонотерапії, результати яких доповнюють існуючі клінічні критерії відбору хворих імуноморфологічними та сприяють підвищенню ефективності інтерферонотерапії генералізованого НКР.

  Скачати повний текст

Проведено фармакологічне вивчення нового рослинного препарату простатофіт. Встановлено простатопротекторну активність простатофіту та його перевагу над простаполом за здатністю пригнічувати запальний процес у передміхуровій залозі. Доведено простатопротекторну дію простатофіту та встановлено перевагу простатофіту над простаполом за вираженістю простатопротекторної дії. Встановлено антиексудативний ефект простатофіту на різних моделях запалення: карагеніновому набряку, УФ-еритемі, кріопошкодженні простати та сечового міхура. Доведено, що простатофіт виявляє анальгетичну (38 %), спазмолітичну (33 %) й антиоксидантну (26,4 %) активності, антиандрогенну та помірну протимікробну дію.

  Скачати повний текст

Досліджено важливу й актуальну проблему онкоурології - підвищення ефективності лікування запущеного раку сечового міхура.

  Скачати повний текст

Оцінено роль стандартної методики, що передбачає ректальне пальцеве дослідження передміхурової залози (ПЗ), визначення простатичного специфічного антигену (ПСА) та його фракцій, трансректальне ультразвукове дослідження ПЗ (ТРУЗД), прицільну мультифокальну біопсію ПЗ у порівнянні з використанням кольорового дуплексного сканування (КДС).

  Скачати повний текст

Обгрунтовано доцільність розробки більш ефективного методу профілактики рецидиву пухлин сечового міхура вакциною БЦЖ. Удосконалено метод профілактики рецидиву поверхневих епітеліальних пухлин сечового міхура вакциною БЦЖ. Підтверджено позитивний вплив удосконаленого способу введення даної вакцини на ключові імунологічні, гістологічні та гістохімічні показники протипухлинної резистентності у хворих на рак сечового міхура на стадіях T1-2aN0M0G1-3. Доведено відсутність негативного впливу удосконаленого способу введення зазначеної вакцини БЦЖ на органи сечової та статевої систем, а також на організм у цілому.

  Скачати повний текст

Зроблено оцінку ефективності ультрасонографії, рентгенівської комп'ютерної та магніторезонансної томографій у діагностиці ангіоміоліпоми (АМЛ) нирки, різних типів хірургічного втручання у разі даної патології залежно від її клінічних стадій. Викладено результати дослідження 132 хворих з різними об'ємними новоутвореннями нирок, з них 92 - АМЛ нирок, 40 - нирково-клітинним раком та іншою патологією. На основі простеженого матеріалу запропоновано власну клініко-діагностичну класифікацію АМЛ нирки на підставі розмірів, локалізації, мультифокальності та білатеральності пухлини. Більшість пацієнтів з АМЛ нирки перебували у групі динамічного спостереження (63 %), що об'єднало хворих з одно- та двобічними пухлинами, які не демонстрували симптомів та не перевищували у розмірах 5 см. Головним лікувальним підходом до АМЛ нирки визначено динамічне спостереження та органоощадну хірургію. Радикальне хірургічне лікування необхідно використовувати, якщо консервативна тактика недоцільна, пухлина заміщає більш ніж 2/3 нирки та за екстреним показанням. На підставі проведеної роботи вперше у вітчизняній практиці проведено інтегральну оцінку діагностичних спроможностей комплексу неінвазивних методів променевої діагностики. Виявлено, що фактично всі жировмісні пухлини мають доброякісний характер, тривалий період росту та не мають метастатичного потенціалу, що виправдовує тривале динамічне спостереження та органоощадну хірургічну тактику.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий метод лікування метастатичного раку передміхурової залози (РПЗ) - селективну кріодеструкцію передньої долі гіпофізу та вивчено його клінічну ефективність на підставі дослідження кінцевих результатів лікування хворих на пізніх стадіях метастатичного РПЗ за допомогою розробленого методу. Розглянуто гормональний статус хворих на РПЗ та оцінено його зміни в процесі лікування хворих у разі використання методу селективної кріодеструкції передньої долі гіпофізу в порівнянні з іншими методами гормонотерапії. Визначено ефективність запропонованого методу в лікуванні больового синдрому, обумовленого кістковими метастазами раку простати.

  Скачати повний текст