Вивчено вікові особливості будови серпа великого мозку людини з використанням морфометричних, краніометричних, гістологічних, ін'єкційних методик дослідження з проведенням анатомо-експериментальних операцій на синусах твердої мозкової оболонки, які оточують серп великого мозку. Встановлено, що розміри та форма серпа великого мозку залежать від віку, статі та форми черепа людини. Виділено крайні форми будови серпа великого мозку: серповидно-вузька - у доліхоцефалів, серповидно-широка - у брахіцефалів. Значна перевага поздовжніх розмірів характерна для доліхоцефалів, поперечних - для брахіцефалів. Анатомо-експериментально розроблено методи розшарування серпа великого мозку з метою використання аутотрансплантатів для пластики навколишніх синусів твердої мозкової оболонки: верхнього сагітального синуса та прямого синуса. Зазначено, що оперативні втручання на серпі великого мозку та синусах необхідно виконувати з урахуванням індивідуальної мінливості розмірів відростка та його навколишніх синусів.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення лікування 345-ти хворих з хронічними невропатичними больовими синдомами, резистентними до стандартних методів лікування, запропоновано концепцію поліфакторного механізму формування болю. За данами клінічних і експериментальних досліджень визначено наявність контактного механізму як причини розвитку нейроваскулярного конфлікту, що є основною чи складовою ланкою виникнення різних форм больових синдромів, зокрема, невралгії трійчастого нерва та комплексного регіонарного больового синдрому. Обгрунтовано необхідність доповнення нейрохірургічного лікування больових синдромів медикаментозною терапією з метою запобігання розвитку у хворого незворотних змін особистості з формуванням стійкої больової поведінки. Запропоновано діагностично-лікувальний алгоритм усунення больових синдромів. Розроблено та впроваджено до практики нові методи лікування, зокрема, нові типи оперативних втручань. За допомогою розроблених вітчизняних нейростимуляційних та інфузійних систем, що імплантуються на тривалий термін в організм хворого. Досягнуто значне покращання результатів лікування й одержано позитивний ефект у 94,9 % пацієнтів.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження індивідуальної анатомічної мінливості, вікових і статевих особливостей диплоїчних вен склепіння черепа людини та їх взаємозв'язку з товщиною кісток у прикладному аспекті. Виявлено крайні форми та діапазон індивідуальної анатомічної мінливості диплоїчних вен склепіння черепа людини. Вони представлені сітьовидно-анастомозуючою і магістральною малоанастомозуючою формами, а також проміжними варіантами лівого та правого діапазонів. Встановлено, що кількість, положення, морфометричні параметри і характер анастомозування між басейнами диплоїчних вен корелюють з формою черепа, віком і статтю людини. Доведено, що диплоїчні вени та притоки 1-го порядку проходять у тонких дільницях кісток склепіння черепа та формують одноплощинну внутрішньокісткову судинну мережу. З'ясовано, що притоки 2 - 3 порядків формують двох- і/або трьохплощинну судинну мережу та проходять у товстих та тонких дільницях кісток склепіння черепа. Встановлено, що каркас склепіння черепа утворюється дільницями кісток із більшою товщиною, що мають вигляд арок, зорієнтованих у сигнальній та фронтальній площинах. Зазначено, що конфігурація та поширеність елементів каркаса склепіння черепа зумовлені формою черепа, віком та статю людини. Визначено сумарну площу поперечного перетину внутрішньокісткових венозних колекторів, кількісні показники калібру диплоїчних вен та їх приток. Проаналізовано ці показники відповідно до форми черепа, віку та статі людини.

  Скачати повний текст

Вивчено індивідуальну анатомічну мінливість вузлів і гілок симпатичного стовбура з урахуванням скелетотопії, соматотипу, віку, статі, структурної організації гілок. За результатами проведених морфологічних досліджень (сомато-, морфометричних, макромікроскопічних, гістологічних, математичних) установлено, що для будови симпатичного стовбура характерна виражена анатомічна мінливість залежно від розмірів, форми вузлів і гілок, їх кількості, скелетотопії та соматотипу. Виділено форми вузлів, установлено їх розміри, скелетотопію, описано "латеральну гілку" від краніальних вузлів грудної частини. Відзначено, що мієлоархітектоніка "латеральної гілки" характеризується віковими кількісними та якісними змінами. У плодів віком 36-ти тижнів виявлено мієлінові волокна тонкого діаметра. У новонароджених збільшується загальна кількість цих волокон та з'являються середні за розміром волокна. В осіб зрілого віку у нервах за кількістю переважають безмієлінові волокна, у спектрі налічується тонких волокон 82,6 %, середніх - 14,3 %, товстих - 3,1 %.

  Скачати повний текст

Досліджено індивідуальну анатомічну мінливість форми, розмірів та розташування поперечних синусів твердої мозкової облонки відповідно до віку, статі та форми черепа. Вперше встановлено краніотопографічні особливості та орієнтири поперечних синусів у трьох відділах: початковому (медіальному), середньому та кінцевому (латеральному). Наведено гістотопографічну характеристику даного венозного колектора. Запропоновано та розраховано коефіцієнт кривизни поперечних синусів, а також проаналізовано його залежність від форми черепа. Анатомо-експериментально обгрунтовано раціональний хірургічний доступ до поперечного синуса з урахуванням його проекційної зони, а також накладання синусних швів. Проведено розробку етапів синусної пластики за допомогою різноманітних трансплантантів із розщепленої твердої мозкової оболонки.

  Скачати повний текст

Захищається робота, утримуюча дослідження блідої кулі головного мозку людини в системі стереотаксичних координат з урахуванням впливу прижиттєво визначених факторів: вік, стать, довжина міжспайкової лінії мозку, анатомічна дисиметрія, форма черепа. Встановлено: координатні значення центральної частини блідої кулі виявляються стабільними, що дозволяє їх рекомендувати для практичного використання у стереотаксичній нейрохірургії при оперативних втручаннях на вивчаємій структурі, на морфометричні параметри блідої кулі виявляє достовірний вплив довжина міжспайкової лінії, вік, анатомічна дисиметрія; форма черепа і стать певного впливу на досліджуємі параметри блідої кулі не чинить. Здійснено упроваджування результатів дослідження у практичну діяльність.

  Скачати повний текст

З використанням анатомічних, морфометричних, ін'єкційних, гістологічних та математичних методів дослідження встановлено, що венозній системі голови людини притаманний широкий діапазон індивідуальної анатомічної мінливості, зокрема, кількості, діаметру та довжини венозних стовбурів і припливів; форми, рясності венозних сплетінь, наявності та діаметру емісарних вен; форми, розмірів та розташування вен губчатки; характеру будови позачерепного венозного русла. Виявлено, що венозна система голови побудована за ярусним принципом, причому яруси щільно пов'язані між собою, кожний з венозних ярусів має певний принцип будови, яким відрізняється від інших. З віком у організмі людини відбувається перебудова венозних ярусів та зменшення зв'язків між ними, у пренатальному періоді венозна система голови має ряд відмінностей від дорослих, поступово здійснюється централізація та магістралізація шляхів венозного відтоку. Венозні утворення мозкової частини черепа мають певну локалізацію відносно основних топографічних меридіанів, при цьому венозна система голови характеризується асиметрією. Особливості морфології венозних утворень головного мозку тісно позв'язані з будовою внутрішнього рельєфу кісток черепа. Установлено, що будова, топографія та розміри пазух твердої оболонки головного мозку і багатьох елементів кісткового рельєфу знаходяться у прямій залежності від форми черепа.

  Скачати повний текст

Вивчено морфологічні особливості пазух і вен твердої оболонки головного мозку (ТОГМ) у собак різної маси, віку та статі. Виявлено шляхи та типи венозної крові на підставі вірогідних даних. У порівняльному аспекті вивчено морфо- та стереотопометричну характеристику пазушно-венозних утворень ТОГМ і визначено їх відмінності між людиною та собакою. Установлено онтогенетичні особливості топографії вен і пазух ТОГМ у різних ланках і басейнах судинного русла склепіння основи черепа. Венозну сітку ТОГМ собаки розглянуто як експериментальну модель для обгрунтування хірургічних доступів до вивчених венозних утворень.

  Скачати повний текст