Уперше досліджено локалізацію та поширення внутрішньомозкової гематоми та внутрішньошлуночкового крововиливу залежно від локалізації артеріальних аневризм (АА), зокрема, від напрямку її дна. Проаналізовано основні чинники, які зумовлюють захворювання (мас-ефект гематоми, вазоспазм, ступінь поширення крові у шлуночках мозку) та методи їх корекції. Вивчено прогностичну роль факторів, що впливають на результати лікування хворих з розривом АА переднього півкільця артеріального кола мозку. Запропоновано формулу, яка дозволяє з високою точністю (89 %) передбачити результати лікування. Вперше вивчено ефективність фібринолізу у хворих з масивним субарахноїдальним крововиливом і гемотампонадою шлуночків у разі розривів АА переднього півкільця артеріального кола головного мозку, відзначено високу ефективність його використання в комплексному лікуванні розривів АА.

  Скачати повний текст

З урахуванням клінічного матеріалу визначено клініко-параклінічні особливості атеросклеротичних уражень екстракраніальних сегментів сонних артерій з метою здійснення вибору тактики лікування. На підставі даних клініко-неврологічного, допплерографічного, ангіографічного досліджень проведено комплексну оцінку мозкового кровообігу, виявлено діагностичні критерії для визначення резерву коллатерального кровообігу. Уперше з використанням сучасних неінвазивних методів проведено зіставлення результатів клініко-ультразвукових і морфологічних методів дослідження у хворих з атеросклеротичними ураженнями сонних артерій. Виявлено роль морфологічних особливостей атеросклеротичних бляшок у розвитку клінічних проявів судинно-мозкової недостатності. Установлено, що клінічні прояви ішемії мозку у хворих з атеросклеротичним стенозом сонних артерій не мають визначеної залежності від збільшення ступеня та поширеності стенозу, а корелюють з ехоморфоструктурою атеросклеротичної бляшки. Визначено хірургічну тактику контролювання стану хворих зі стенозами сонних артерій та вивчено віддалені результати хірургічного лікування залежно від ехоморфоструктури атеросклеротичної бляшки та клінічних проявів захворювання. Науково обгрунтовано та впроваджено до клінічної практики діагностичний неінвазивний алгоритм обстеження пацієнтів груп ризику для раннього виявлення патології екстракраніальних відділів прецеребральних артерій, що дозволяє підвищити ефективність лікування та профілатиктичних закладів.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив трансплантації ембріональної нервової тканини (ТЕНТ) на відновлення структурно-морфологічних ушкоджень нейронів за умов гострого порушення мозкового кровообігу за типом ішемії. Розроблено та впроваджено нову модель гострої гемісферної ішемії мозку у щурів, що істотно відрізняється від існуючих. Перевагами даної моделі є простота виконання та відсутність побічних ефектів моделювання. Виявлено динаміку відновлення дистрофічних ушкоджень внаслідок гострої ішемії клітинних елементів мозку, що свідчить про більш швидкий та повний регрес патологічних змін нейроцитів у разі застосування ембріональної нервової тканини як засобу лікування. Зазначено, що ТЕНТ хоча і стримує, але не перешкоджає розвитку гліозу в осередку ішемічного ушкодження головного мозку. На електронно-мікроскопічному рівні зафіксовано позитивний вплив застосування ембріональної нервової тканини на нормалізацію структурно-морфологічних ушкоджень клітинних органел (мітохондрій, ядерного хроматину), що вказує на поліпшення енергопродукуючої та білоксинтезуючої функцій нейроцитів. Встановлено: незважаючи на повне відновлення довжини синаптичної щілини, кількість синаптичних везикул значно менше норми. Це може пояснити недостатнє функціонування мозкової тканини у постішемічному періоді.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено проблемі лікування артеріовенозних мальформацій (АВМ) лобної долі мозку ендоваскулярним методом. З метою підвищення ефективності та радикальності виключення АВМ розроблено нову рідку емболізуючу композицію "Емболін". проведено ендоваскулярну емболізацію у 75 хворих з АВМ лобної долі. Аналіз всіх постемболізаційних ангіограм показав повне виключення АВМ у 32 хворих, субтотальне - у 39, часткове - у 4. Вдосконалення методики ендоваскулярних операцій з використанням "Емболіну" дозволило збільшити радикальність виключення АВМ на 30%, зменшити кількість повторних втручань - на 50%. Ендоваскулярне виключення АВМ лобної долі головного мозку можна вважати альтернативою хірургічному втручанню у випадках глибоко розташованих, широко розповсюджених, а також при АВМ, локалізованих у функційно важливих зонах.

  Скачати повний текст

Визначено особливості основних симптомокомплексів аденом гіпофіза у хворих похилого віку. З'ясовано основні структурні та топографо-анатомічні особливості цих пухлин. Уточнено оптимальний комплекс нейрохірургічних обстежень для формування хірургічного діагнозу. Вироблено рекомендації з периопераційного ведення хворих. Доведено і патофізіологічно обгрунтовано ефективність і доцільність застосування транссфеноїдальних втручань для видалення аденом гіпофіза у хворих похилого віку як при первинно діагностованих новоутвореннях, так і при операціях з приводу продовженого росту пухлин.

  Скачати повний текст

Робота присвячена вивченню клінічного перебігу множинних абсцесів головного мозку, інформативності інструментальних методів обстеження, різним методам хірургічного лікування, аналізу смертності хворих з патологією, що вивчається. Найбільш частою причиною виникнення абсцесів можуть бути гнійні ураження ЛОР-органів, захворювання легень та черепно-мозкові травми. В клінічній картині на перший план виступають симптоми гіпертензії, порушення психічної діяльності і запальний симптомокомплекс різного ступеня вираженості. Найбільш ефективним в лікуванні множинних абсцесів головного мозку є хірургічний метод, який включає в себе комбінацію хірургічних втручань - пункції, дренування та тотального видалення абсцесів.

  Скачати повний текст

Вивчено ангіоструктуру церебральних мальформацій та мозкової гемодинаміки у випадку великих і гігантських супратенторіальних артеріовенозних мальформацій та створено робочу класифікацію цієї патології залежно від форми клінічного перебігу, розроблено алгоритм дослідження, що містить сучасні методи - комп'ютерну та магніторезонансну ангіографію, селективну дігітальну субтракційну ангіографію. Для хірургічного лікування застосовано різні ендоваскулярні методи. Проаналізовано одержані результати оперативного лікування залежно від їх локалізаційних і ангіоструктурних особливостей, доопераційних неврологічних розладів, ступеня радикальності проведених ендоваскулярних втручань. Показано, що у процесі хірургічного втручання поетапне вимкнення артеріовенозних мальформацій (АВМ) через усі джерела кровопостачання дозволяє поступово адаптувати судинну систему головного мозку до нових умов кровообігу, які виникають після зменшення об'єму мальформації та забезпечують адекватний період шунтуючого кровообігу мозку на фізіологічний (перфузійний). За цих умов не знайдено значних розбіжностей ефективності застосування твердотілих або рідких емболізуючих матеріалів. Зроблено висновок, що проведення тест-оклюзії або суперселективної проби Вада обов'язкове для підбору емболізуючих речовин. Відзначено, що застосування сучасних методів діагностики, технології суперселективних ендоваскулярних втручань дозволяє підвищити радикальність втручання, зменшити летальність та одержати позитивні результати лікування у 94,5 % хворих.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості перебігу неускладненого субарахноїдального крововиливу аневризматичного генезу у хворих похилого віку. Обгрунтовано впровадження до практики методів нейрохірурхічного лікування з урахуванням атеросклеротичних уражень магістральних судин голови та шиї, їх деформації, наявності іншої соматичної патології й особливостей клінічного перебігу захворювання, а також морфологічних особливостей. Доведено, що у хворих похилого віку артеріальний судинний спазм, який розвивається внаслідок розриву артеріальної аневризми, виникає рідше, а якщо він розвивається, то за більш важкої форми. Проаналізовано частоту виникнення та вираженість основних клінічних симптомів у хворих різних вікових груп і встановлено, що клінічний перебіг неускладненого субарахноїдального крововиливу у хворих похилого віку аневризматичного генезу має свої особливості, які полягають у меншій на 19,7 % частоті та вираженості головного болю, ніж у молодих пацієнтів, меншою на 7,2 % частотою виникнення судомного синдрому, на 19 % - виникнення артеріального судинного спазму під час надходження до стаціонару, на 8,8 % - ішемічних ускладнень і значно більшою частотою наявності соматичної патології. Доведено, що у хворих похилого віку вибір методу оперативного втручання грунтується на особливостях атеросклеротичного ураження артерій і наявності їх деформацій. На підставі аналізу частоти інтра- та післяопераційних ускладнень, загальних результатів інтракраніальних операцій з метою позбавлення кровотоку від артеріальних аневризм показано, що у хворих похилого віку їх доцільно виконувати на 13 - 14-у добу після субарахноїдального крововиливу.

  Скачати повний текст

Висвітлено проблему хірургічного лікування патологічної звивистості брахіоцефальних артерій у хворих на хронічну ішемію головного мозку. Проаналізовано результати розробленого комплексного обстеження 123-х хворих з патологічною звивистістю. З метою діагностики та подальшого лікування хворих на хронічну ішемію головного мозку застосовано розроблений алгоритм обстеження хворого. Остаточним методом діагностики патологічної звивистості є субстракційна дігітальна ангіографія. Операцією вибору у разі патологічної звивистості внутрішньої сонної артерії є резекція надлишку артерії з реімплантацією її в загальну сонну артерію. У випадку патологічної звивистості хребетної артерії виконується резекція звивистості з реімплантацією у підключичну артерію. Розроблено програму діагностики та лікування патологічної звивистості брахіоцефальних артерій, яка дозволяє одержати позитивні результати в 91 % хворих, віддалені - у 86,4 %.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему вдосконалення діагностування та хірургічного лікування аденоми гіпофіза з інсультоподібним перебігом на підставі результатів хірургічного лікування 92-х таких хворих, які знаходились на лікуванні в ДУ "Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова АМН України" з 1996 р. до 2006 р. і були оперовані. Проаналізовано 99 історій хвороб, з яких 45 - жінок, 47 - чоловіків. Їх середній вік становив 43,7 років. Запропоновано термін "аденома гіпофіза з інсультоподібним перебігом". Обгрунтовано критерії виділення окремої клінічної групи таких випадків аденом гіпофіза. Виявлено, що проблеми неадекватної діагностики цієї патології в Україні призводять до несвоєчасного хірургічного лікування та незадовільності його результатів. Розглянуто відмінності перебігу захворювання, неврологічної симптоматики, ендокринних проявів, інструментальної, лабораторної та диференціальної діагностики аденом гіпофіза з інсультоподібним перебігом. Вивчено особливості оперативних втручань, інтраопераційних змін, гістоструктури таких аденом. Показано важливість оцінювання та корекції гіпопітуітаризму. Обгрунтовано неохідність оперативних втручань у ранні строки від початку захворювння танссфеноїдальним доступом. З використанням результатів дослідження визначено шляхи покращання діагностування та хірургічного лікування аденом гіпофіза в Україні.

  Скачати повний текст

Вивчено структуру та основні етіопатогенетичні чинники гіпертензивних внутрішньошлуночкових крововиливів (ВШК) в осіб молодого та середнього віку. На підставі результатів співставлення клінічних та інструментальних даних визначено особливості клінічного перебігу ВШК, обумовлених артеріальною гіпертензією в осіб зазначеного віку та уточнено принципи діагностичної тактики. Вивчено інформативність сучасних методів діагностики та розроблено діагностичні критерії та алгоритми обстеження даних хворих в динаміці перебігу захворювання. Визначено типові клінічні симптомокомплекси, проаналізовано їх залежність від локалізації та масивності крововиливу в шлуночки мозку. Розроблено принципи лікувальної тактики та визначено прогностичні критерії залежно від клінічного перебігу гіпертензивних ВШК в осіб молодого та середнього віку.

  Скачати повний текст

Досліджено питання хірургічного лікування хронічних субдуральних гематом. Запропоновано нові методи малоінвазивних оперативних втручань, базуючись на використанні сучасної ендоскопічної асистуючої техніки. Обгрунтовано теоретично та підтверджено практично високу ефективність розроблених біпортального та мультипортального методів з використанням ендоскопічної асистуючої техніки. Встановлено, що застосування ендоскопічної асистуючої техніки у разі видалення субдуральних гематом, сприяє повному видаленню згустків, у тому числі фіксованих до капсули, зміні багатокамерних гематом на однокамерні з руйнацією інтракапсулярних спайок, виконанню перфорацій капсули гематоми. Завдяки використанню розроблених методів спостерігається більш сприятливий післяопераційний перебіг (частіше та швидше відзначається перехід хворих з фаз декомпенсації у фази клінічної субкомпенсації та компенсації), ніж за умов класичних радикальних методів і видаленні гематом через фрезові отвори.

  Скачати повний текст

Досліджено новий напрямок у малоінвазивних методах оперативних втручань, що базується на застосуванні ендоскопічної асистуючої техніки з використанням сучасного ендоскопічного устаткування. Встановлено, що застосування ендоскопічної асистуючої техніки дозволяє зменшити показники летальності, знизити частоту рецидивів гематом і покращити якість лікування хворих. Запропоновано методи традиційної кістково-пластичної, обмеженої, мінімальної трепанації та біпортальний доступ з використанням ендоскопічної асистуючої техніки, ефективність яких обгрунтовано теоретично та підтверджено практично.

  Скачати повний текст

Експериментально обгрунтовано та практично впроваджено нову методику анестезіологічного забезпечення каротидної ендартеректомії з використанням тіопенталу натрію сумісно з інтраопераційною інфузією перфторану у хворих з дисциркуляторною енцефалопатією атеросклеротичного генезу, які перенесли гострі порушення мозкового кровообігу на підставі одержаних даних щодо неврологічного статусу, стану метаболізму мозку, реалізації адаптаційних механімів та когнітивних функцій центральної нервової системи (ЦНС). Експериментально доведено, що найбільш сприятливий перебіг ішемії відбувається у разі використання перфторану за тіопенталового та пропофолового наркозу. Встановлено, що оптимальною методикою захисту головного мозку від ішемії є сумісне використання тіопенталу натрію та перфторану. Показано позитивний вплив застосування запропонованої методики у клініці, що сприяє поліпшенню якості лікування хворих, зменшенню частоти периопераційних неврологічних ускладнень та більш якісному відновленню когнітивних функцій ЦНС. Доведено, що використання пропофолу для анестезіологічного забезпечення каротидної ендартеректомії має бути обмеженим та обережним.

  Скачати повний текст

Визначено особливості клінічного перебігу гострих ішемічних інсультів, спричинених оклюзивно-стенотичними ураженнями сонних артерій. З використанням результатів клініко-інструментальних обстежень розроблено нові та удосконалено існуючі діагностичні критерії ішемічних інсультів, спричинених оклюзивно-стенотичними ураженнями сонних артерій. На підставі визначення характеру гемодинамічних змін в екстра- та інтракраніальних відділах сонних артерій обгрунтовано показання та протипоказання щодо хірургічної корекції артерій. Виявлено найбільшу ефективність оперативного лікування хворих у ранній (гострий) період виникнення ішемічних інсультів, зумовлених оклюзивно-стенотичними ураженнями сонних артерій. Відзначено, що оперативне лікування посилює ефективність медикаментозної терапії та запобігає розвитку повторних гострих порушень мозкового кровоплину. Виявлено, що застосування лише медикаментозної терапії ішемічних порушень мозкового кровообігу за оклюзивно-стенотичних уражень екстракраніальних відділів внутрішньої сонної артерії недостатньо ефективне. Встановлено, що своєчасно проведене хірургічне лікування ішемічних інсультів (до виникнення незворотних ішемічних змін у мозковій тканині) дозволяє найбільш адекватно відновити мозковий кровоплин і неврологічні порушення та є чинником надійної профілактики рецидивів гострої та прогресування хронічної недостатності мозкового кровоплину.

  Скачати повний текст

У результаті проведеного дослідження здійснено оцінку адекватності імунофармакологічного тесту з антихолінестеразними препаратами в діагностиці міастенії. Надано оцінку адекватності променевих методів діагностики в визначенні патологічних змін вилочкової залози (ВЗ) в разі генералізованої міастенії (ГМ) на доопераційному етапі. Вивчено порушення клітинного та гуморального імунітету в хворих на ГМ з різними морфологічними змінами в ВЗ. Розроблено алгоритм діагностичного пошуку в даних хворих. Запропоновано та обгрунтовано тактику проведення оперативного лікування з різною патологією ВЗ. Проаналізовано виникнення та лікування ранніх післяопераційних ускладнень у пацієнтів із ГМ. Удосконалено проведення диференціальної діагностики міастенічного та холінергічного кризів у ранньому післяопераційному періоді на підставі імунофармакологічного тесту з антихолінестеразними препаратами. Проведено патоморфологічне дослідження ВЗ на стереоморфометричному, гістологічному та ультраструктурному рівнях. Підтверджено гетерогенність патологічних змін у тімусі хворих, що незалежить від тривалості клінічного протікання захворювання та проведеної терапії. Виявлено залежність ранніх і віддалених результатів оперативного лікування від патоморфологічних змін ВЗ.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розроблено лікувально-реабілітаційні програми для хворих, оперованих на екстракраніальних відділах брахіоцефальних порушень з урахуванням змін клініко-параклінічних показників. Запропоновано систему етапної реабілітації цих категорій хворих. Вивчено структуру чинників, що сприяють формуванню оклюзійно-стенозуючих уражень екстракраніальних відділів брахіоцефальних артерій шляхом дослідження морфологічних змін стінок видалених сегментів артерій. Розроблено комплекси довгострокової етапної медикаментозної реабілітації на підставі оцінки тяжкості стану хворих з урахуванням ступеня цереброваскулярної недостатності, характеру перебігу основного захворювання, супутньої патології, післяопераційних невроологічних ускладнень і даних морфологічних досліджень. Науково обгрунтовано доцільність їх призначення.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему діагностування та хірургічного лікування хворих на торсійну дистонію (ТД) і змішані форми гіперкінезів (ЗФГ). Наведено дані спостереження та лікування 108-ми таких хворих, проведених протягом 1991 - 2006 рр. Стереотоксичні втручання виконано 55-ти (50,93 %) чоловікам і 53-ьом (49,07 %) жінкам. З локальною формою ТД проліковано 42 (56,76 %), з генералізованою - 32 (43,24 %) пацієнтів. Проведено 149 стереотоксичних операцій і 34 втручання на периферичних нервах і м'язах. У 63-х (58,33 %) хворих нейрохірургічне лікування завершилося проведенням однієї операції, 45 (41,67 %) хворих потребували повторного оперативного втручання. Всього було виконано 149 стереотаксичних втручань, з них: 123 (82,55 %) - деструктивних (кріодеструкцію) і 22 (14,76 %) - недеструктивних (електропалідостимуляцію). На підставі аналізу результатів лікування хворих з екстрапірамідними розладами у найближчому післяопераційному періоді покращання виявлено у 78,71 % (ТД - 85,13 %, ЗФГ - 64,71 %) випадків, у віддаленому періоді (до одного року) - у 74,53 % (ТД - 80,56 %, ЗФГ - 61,76 %). Зменшення частки позитивних результатів через два роки до 56,95 % (ТД - 62,74 %, ЗФГ - 42,86 %) свідчить про прогресування захворювання та необхідність виконання повторних оперативних втручань. Використання методу довгострокової електропалідостимуляції у хворих з екстапірамідними розладами дозволило збільшити частку позитивних результатів лікування до 88,89 % (ТД - 90 %, ЗФГ - 87,5 %). Це свідчить про високу ефективність методу стереотаксичної електростимуляції підкіркових структур і хорошу переносимість її хворими. Інтраопераційний комп'ютернотомографічний і електросубкортикографічний моніторинг дозволив уникнути можливість ускладнень.

  Скачати повний текст

Уперше установлено критерії відбору хворих з апалітичним синдромом (АС) для здійснення лікування з використанням ембріональних нервових клітин (ЕНК). Запропоновано оптимальні терміни й обгрунтовано доцільність проведення зазначених операцій. За допомогою клініко-інструментальних методів вивчено особливості регенераторно-пластичних процесів головного мозку у хворих з АС та його наслідками після трансплантації ЕНК у різні відділи центральної нервової системи. Установлено, що домінувальними у клінічній картині у таких хворих є симптомокомплекси органічної деменції та псевдобульбарно-паралітичний, або їх поєднання. Виявлено, що стать досліджених хворих вірогідно не впливає на клінічний перебіг і результати відновного лікування за методом нейротрансплантації. З'ясовано, що кількість ферментів ембріональної нервової тканини, які трансплантуються у мозок пацієнтів з АС або його наслідками, сприяє вірогідно різному впливу на результат лікування хворих, за цього двократне збільшення кількості трансплантованого матеріалу в 1,5 рази підвищує результативність відновного лікування. Доведено, що поєднання інтрапаренхімальної й інтратекальної нейротрансплантації є більш ефективною стратегією відновного лікування пацієнтів з АС та його наслідками.

  Скачати повний текст