Відображено виникнення реактивного сіалозоаденіту малих слинних залоз (РСМСЗ) порожнини рота у випадку гнійних запальних процесів, травматичних ушкоджень навколишніх м'яких тканин або відновлення жувальної ефективності частковими знімними протезами верхньої щелепи. Доведено, що наявна патологія залоз характеризується зниженням їх функцій, морфологічними змінами та підвищенням процесів перекисного окиснення ліпідів у тканинах залоз, зменшенням рівня секреторного імуноглобуліну А та лізоциму у секреті, що призводить до порушення місцевого захисту порожнини рота, а у віддалені терміни - до розвитку патології твердих тканин зубів і парадонта у пацієнтів. Розроблено додатковий лікувально-профілактичний комплекс, що складається із різного сполучення препаратів і методик залежно від патогенезу та клінічного прояву основного захворювання. Встановлено, що його дія спрямована на корекцію РСМСЗ, прискорення процесів гоєння уражених м'яких тканин порожнини рота. Доведено, що у даному випадку відбувається запобігання порушенню гомеостазу ротової порожнини, що у віддалені терміни є попередженням розвитку патології твердих тканин зубів і пародонта, сприяє адаптації пацієнтів до знімних пластинкових протезів верхньої щелепи.

  Скачати повний текст

З метою підвищення ефективності ортопедичного лікування та прискорення адаптації до знімних зубних протезів хворих з гіпосальвацією розроблено й апробовано новий гель, що коригує слиновиділення. Виявлено, що протезування пацієнтів з гіпосальвацією повними знімними протезами сприяє розвитку ксеростомії та подовжує період адаптації до протеза. Розроблено рецептуру гелю для порожнини рота "Мальцит", призначений для корекції слиновиділення, основою якого є натрій карбоксиметілцелюлоза. До складу гелю як біологічно активні компоненти включено мальтозу кристалічну, цітрат натрію й екстракт подорожника. Доведено, що застосування коригувального гелю "Мальцит" для лікування протезоносіїв з гіпосальвацією сприяє посиленню функціональної активності слинних залоз, знижує запальні явища у порожнині рота, зменшує дратівливий вплив протеза на слизову оболонку протезного ложа, прискорює звикання та процеси адаптації до знімних зубних протезів з акриловим базисом.

  Скачати повний текст

Вперше в експерименті на тваринах визначено патогенетичні особливості розвитку посттравматичного сіалоаденіту. Встановлено, що в патогенезі посттравматичного сіалоаденіту провідну роль відіграє порушення в системі внутрішньоклітинних протеаз. Розроблено експериментальні моделі травматичного сіалоаденіту підщелепної та привушної залози. Обгрунтовано та розроблено схему патогенетичної медикаментозної терапії хворих на посттравматичний сіалоаденіт. Вдосконалено конструкції знімних пластинкових зубних протезів на верхню та нижню щелепи для ортопедичного лікування хворих на посттравматичний сіалоаденіт. Показано, що застосування комплексного медикаментозного й ортопедичного лікування у хворих на посттравматичний сіалоаденіт дозволяє підвищити рівень салівації, зменшити швидкість міграції лейкоцитів, нормалізувати концентрацію білка, відновити ферментативну активність слини та зменшити атрофію кісткової тканини альвеолярного відростка.

  Скачати повний текст

Вивчено показники кількості та якості аеробної та анаеробної мікрофлори протоків великих слинних залоз у хворих на різні форми сіалоаденітів у порівнянні зі здоровими пацієнтами. Установлено взаємозв'язок кількісно-якісних показників мікробної мікрофлори у зазначених хворих з рівнем імунорезистентності на тлі персистування тропної до залозистої тканини вірусів мумпус та цитомегалії. Уперше досліджено взаємозв'язок зміни показників лізоциму слини з характером перебігу запального процесу у слинних залозах, ступенем розповсюдженості патологічного процесу - ізольованого сіалоаденіту чи поєднаного з синдромом Шегрена. Проаналізовано можливу активацію факторів запрограмованої загибелі клітини у хворих на різні форми хронічних сіалоаденітів з урахуванням особливостей мікробного фактора на тлі вірусної персистенції. Удосконалено лікувальний комплекс для хворих на хронічні запальні захворювання слинних залоз, який передбачає застосування медичного озону як киснево-озонової суміші та препарату "Лісобакт".

  Скачати повний текст

Вивчено психологічні та нейрорегуляторні порушення у хворих на хронічні сіалоаденіти (ХС) на фоні персистенції вірусів мумпус і цитомегалії. Проаналізовано патогенетичні ланки розвитку хронічного сіалоденіту на рівнях центрального та периферичного відділів іннерваційного залозистого апарату, що впливає на кількісні та якісті показники роботи слинних залоз. На підставі результатів імунологічних, вірусологічних і сіалосонографічних досліджень діагностовано ступінь системності захворювання та структурні зміни у цих залозах. Запропоновано методи обстеження та психологічного тестування, що передбачають використання певних апаратів з метою діагностики хронічного сіалоаденіту. Розроблено схему комплексного лікування хворих на ХС з урахуванням їх психологічного стану та рівня ураження нервового апарату слинних залоз.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено мікробіоценоз слинних залоз у хворих на хронічні сіалоаденіти та в осіб без патології слинних залоз. Встановлено, що у випадку наявності запальних процесів мікробний склад збільшується до 15-ти видів. Показано, що дисбіотичні зміни мікрофлори слинних залоз характеризуються високими показниками адгезивної, антиінтерферонової, антикомплементарної та антилізоцимної активності. Виявлено, що під впливом озону у дозі 7 мг/л мікроорганізми втрачали свої персистуючі та адгезивні властивості. З'ясовано, що найбільшу чутливість вилучені бактерії проявлють до препаратів фторхінолового ряду, а використання "Лісобакту" сприяє ерадикації Streptococcus pyogenes, Corynebacterium spp. і Candida spp. На підставі результатів дослідження імунного статусу хворих встановлено збільшення B-лімфоцитів, дефіцит фагоцитарного ланцюга імунітету та T-лімфоцитів, а також напруженість позаклітинних білків (лізоциму та лактоферину).

  Скачати повний текст

Вперше визначено вплив персистуючих вірусів мумпус і цитомегалії, як етіологічних чинників первинно-хронічних запальних захворювань слинних залоз (ЗЗСЗ). Встановлено залежність клініко-імунологічних змін у хворих на хронічні ЗЗСЗ від вірусного критерію та визначено ступінь його впливу на імунопатогенез даних захворювань. Запропоновано робочу схему розподілу хворих з ЗЗСЗ, яка грунтується на клініко-імунологічних і сіалосонографічних даних, враховує головні ланки патогенезу, спрощена за структурою, адаптована до міжнародної термінології та передбачає розподіл на хронічні сіалоаденіти за поширенням захворювання ізольовано або у поєднанні з ураженням інших органів і систем, із переважним характером структурних ектазійних чи склерозуючих змін; наявністю сіалолітіазу у слинних залозах. Визначено особливості характеру, частоти перенесенної та супутньої патології у пацієнтів із різними хронічними ЗЗСЗ. Вперше застосовано та доведено доцільність використання малоінвазивних досліджень одномоментно усіх слинних залоз, незалежно від клінічних проявів захворювання в одній з них. На основі природних складових розроблено рецептуру препарату "Ліковір" для лікування персистуючої вірусної інфекції у залозистих тканинах, теоретично та експериментально об'єктивізована його фармакодинаміка, як адаптогена імуномодулювальної дії. Запропоновано комплекс лікувально-профілактичних заходів для пацієнтів з хронічними ЗЗСЗ, заснований на етіотропних, патогенетичних та симптоматичних принципах дії.

  Скачати повний текст