Встановлено, що перебіг хронічного риніту у разі патології піднебінних мигдаликів або за їх відсутності має свої відмінності - страждає функція миготливого епітелію слизової оболонки порожнини носа та знижуються показники імунітету, зокрема, секреторного імуноглобуліну А. Розроблено модель катарального риніту, на якій апробовано місцеве застосування препарату з антиоксидантною, протизапальною дією - кверцетину. З використанням клінічних, патофізіологічних та морфогістохімічних методів доведено високу ефективність кверцетину у разі його локального інтраназального застосування. Запропоновано технологію терапії у випадку хронічного катарального риніту з одночасною санацією хронічного тонзиліту шляхом обробки кверцетином піднебінних мигдаликів і слизової оболонки порожнини носа. Виявлено більшу ефективність її застосування у порівнянні монотерапією виключно катарального риніту.

  Скачати повний текст

За результатами обстеження 121-го хворого на вазомоторний риніт (ВР) за тривалого застосування назальних деконгестантів (НД) виявлено, що факторами ризику медикаментозної залежності до судинозвужувальних препаратів є початкові порушення функціонального стану вегетативної нервової системи (ВНС) у вигляді ваготонії, різко позитивної вегетативної реактивності, недостатності вегетативного забезпечення діяльності та еферентної симпатичної недостатності. Внаслідок зазначених порушень діяльності ВНС та депресії тонус у судин слизової оболонки носу, яка розвивається за рахунок постійної дії НД, розвивається медикаментозна залежність. Постійне застосування НД викликає динамічні зміни в діяльності ВНС, обумовлені стимулювальним впливом судинозвужувальних препаратів на симпатичний її відділ. Установлено, що тривале застосування НД призводить до ряду змін структурно-функціонального стану слизової оболонки з порушенням основних її захисних механізмів. Виявлено, що застосування підслизової вазотомії нижніх носових раковин у хворих на ВР за умов тривалого застосування НД не виключає можливості рецидиву захворювання у віддалений період (20 % спостережень) в першу чергу за рахунок збереженості факторів ризику медикаментозної залежності. Відзначено, що неефективність лікувальних заходів і вірогідність рецидиву захворювання та медикаментозної залежності від назальних деконгестантів за умов застосування лікування, заснованого на урахуванні вегетативних порушень (30,7 - 36,2 % випадків протягом 12 місяців спостережень), прямо пропорційні зростанню термінів попереднього користування судинозвужувальними препаратами, що пов'язано з необоротною втратою чутливості адренореактивних структур у разі застосування НД понад 1 рік.

  Скачати повний текст

Вивчено поширеність в Україні алергічного риніту, спричиненого епідермальними алергенами серед населення, а також його частоту серед різних груп мешканців нашої країни. Проведено порівняльний аналіз умов виникнення алергічного риніту залежно від статі, віку, спадковості стосовно алергічних захворювань, часу контакту або стажу роботи з епідермальним алергеном в осіб загальної популяції та осіб найбільш скомпроментованої категорії - професійно контактуючих з причинним алергеном. За клінічний умов вивчено інформативність шкірних скарифікаційних проб і прик-теста за допомогою оригінальних компакт-ланцетів з вітчизняними епідермальними алергенами за алергічного риніту. Доведено високу інформативність методу імунотермістометрії за умов діагностики гіперчутливості до епідермальних алергенів у пацієнтів з алергічним ринітом. Обгрунтовано проведення ретельного підбору таких пацієнтів для специфічної імунотерапії епідермальними алергенами, особливо з урахуванням ступеня тяжкості перебігу риніту та професійної орієнтації хворого. Вивчено ефективність і безпечність класичного парентерального методу проведення специфічної імунотерапії вітчизняними епідермальними алергенами за алергічного риніту у хворих з середньою тяжкістю перебігу хвороби. Вивчено клінічну ефективність проведення специфічної імунотерапії алергічного риніту епідермальними алергенами за результатами шкірних проб.

  Скачати повний текст