Розроблено клініко-лабораторні критерії виявлення імунодефіцитного стану у осіб з видаленими мигдаликами залежно від давності тонзилектомії. На підставі проведених досліджень уперше описано клініко-лабораторний симптомокомплекс після тонзилектомії, доведено необхідність проведення імунореабілітації в найближчий період після тонзилектомії. Розроблено ефективну схему імунореабілітації, яка складається з двох етапів. На першому з них після тонзилектомії хворі отримують детоксикаційну та імуностимулювальну терапію, метою якої є відновлення кількісних та функціональних характеристик системного імунітету. На другому етапі використовують місцеві вакцинуючі препарати типу бактеріальних лізатів, наприклад, IRS-19 для активації місцевого імунітету хворих після тонзилектомії. Апробація методу виявила його високу ефективність за даними клінічного стану верхніх дихальних шляхів, захворюваності протягом 6-ти місяців та імунологічного обстеження хворих.

  Скачати повний текст

Розроблено методику ультразвукового дослідження стану піднебінних мигдаликів (ПМ) у хворих на хронічний тонзиліт. Вперше одержано можливість неівазивного встановлення близькості великих кровоносних судин до капсули ПМ за допомогою ультразвукового дослідження білямигдаликового простору. Встановлено можливість контролю параметрів кріовпливу на ПМ у реальному масштабі часу. Запропоновано неівазивну методику керованого кріовпливу на ПМ під час лікування хворих на хронічний декомпенсований тонзиліт (ХДТ) з наявністю протипоказань до тонзилектомії. Наведено методику відбору хворих на ХДТ з наявністю протипоказань до тонзилектомії на етапі попереднього обстеження на підставі математичної моделі прогнозування потенційної ефективності лікування за допомогою метода керованого кріовпливу з використанням багатовимірних статистичних методів класифікації. Розроблено методику прогнозування ефективності лікування індивідуально для кожного хворого на ХДТ за результатами застосування до них керованого кріовпливу з використанням математичної моделі оцінки ефективності лікування на даному етапі.

  Скачати повний текст

Наведено результати комплексного обстеження та лікувння 194-х хворих на хронічний тонзиліт (ХТ), ускладнений однобічним паратонзилітом (ПТ) у стадії абсцедування. Зазначено, що пацієнти були розподілені на дві групи - основну та групу порівняння. Показано, що в основній групі, на тлі проведення протизапальної терапії, після розкриття паратонзилярних абсцесів (ПА) порожнина їх промивалася 2 % водяною суспензією силарда-П і хворим призначався рибомуніл за схемою, група порівняння одержувала загальноприйняте лікування. Встановлено, що у гострому періоді захворбвання, незалежно від локалізації процесу, у паратонзилярній клітковині клінічний перебіг ПТ характеризувався загальнотоксичним синдромом і місцевими запальними змінами у зіві, піднебінних мигдаликах і регіонарних лімфатичних вузлах. Виявлено, що в етіології виникнення ПТ ведуча роль належала Str. pyogenes, Staph. aureus та їх асоціації. Доведено, що у патогенезі розвитку ПТ вирішальне значення мало порушення системи місцевого імунітету піднебінних мигдаликів. Досліджено, що у разі ХТ у них виникали морфологічно та функціонально локальна імунна недостатність, а на цьому тлі створювалися патогенетичні умови для розвитку ПТ. На підставі дослідження місцевого імунітету показано, що у хворих на ХТ, ускладнений ПТ у стадії абсцедування, зберігався достатній функціональний резерв. Встановлено, що морфологічні дослідження екстирпованих піднебінних мигдалеків у хворих на ПТ свідчили, що альтернативні процеси у них, у більшості випадків, носили зворотний характер. Доведено, що даний комплексний метод лікування хворих на ХТ, ускладнений ПТ із використанням силарда-П і рибомунілу з обліком етіологічних факторв, основних ланок патогенезу, результатів імунологічних і морфологічних досліджень, впливав на клінічний плин захворювання: скорочував терміни тривалості синдрому загальноінфекційного токсикозу, перебування хворих у стаціонарі, забезпечував більш швидке досягнення клінічної ремісії ПТ, позитивну динаміку показників клітинного та гуморального імунітету. Показано, що в основній групі протягом року рецидиви ангін зустрчалися у 1,8 а ПТ у 2,5 рази рідше, ніж у групі порівняння. Зазначено, що стабілізація імунних показників в основній групі зберігалася протягом 6 місяців у 81 (91,1 %) пацієнтів, протягом року - у 76 (85,4 %), у той час як у групі порівняння через 6 місяців після виписки зі стаціонару лише 16,4 % осіб мали близькі до норми показники імунітету, а під кінець року - 18,6 % обстежених.

  Скачати повний текст