Запропоновано та науково обгрунтовано термін "рецидивний мегауретер", встановлено причини його виникнення. Визначено критерії рецидиву захворювання у хворих після хірургічного лікування мегауретера, оптимізовано показання та протипоказання до хірургічної корекції рецидивної обструкції сечоводу. Досліджено анатомо-функціональні особливості клінічного перебігу рецидивної обструкції сечоводу, залежно від анатомо-функціональних змін у верхніх сечових шляхах та паренхімі нирки. Запропоновано оригінальну методику створення міхурово-кишкового анастомозу під час виконання кишкової пластики сечовода. Проведений аналіз ефективності оперативних методик, які застосовуються у хворих на мегауретер, довів, що виконання уретероцисто або ілеоцисто анастомозів потребує створення механізмів антирефлюксного захисту. Встановлено, що причинами рецидивної обструкції сечоводу є стриктура анастомозу, атонія сечоводу, міхурово-сечовідний рефлюкс та інфравезикальна обструкція. Запропоновано та науково-обгрунтовано термін "рецидивний мегауретер".

  Скачати повний текст

Одержано нові дані щодо прямо пропорційної залежності між ступенем порушення уродинаміки верхніх сечових шляхів і клінічною варіантною уретероцеле подвоєних сечоводів у дорослих пацієнтів. Встановлено, що ступінь вираженості обструкції характеризується чотирма видами порушень уродинаміки, які є критеріями обгрунтування диференційованого підходу щодо тактики лікування. Виявлено, що основою порушення уродинаміки верхніх сечових шляхів є невідповідність між м'язовими та сполучнотканинними компонентами стінки сечоводу у вигляді переважання останньої на тлі пригнічення м'язової. Визначено критерії вибору диференційованого підходу щодо методу лікування на базі оцінки ступеня порушення уродинаміки та функціонального стану нирок. Науково обгрунтовано послідовність лікувально-діагностичних заходів, що грунтуються на комплексній оцінці стану уродинаміки, функції нирок і клінічної варіанти обструкції сечоводу. Вперше проведено ретроспективну (катемнез 25 років) комплексну порівняльну оцінку віддалених результатів різних видів лікування уретероцеле подвоєних сечоводів у дорослих пацієнтів та виявлено їх залежність від особливостей клінічного пребігу та уродинамічних порушень.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню причин появи та особливостей перебігу функціональних порушень уродинаміки (ФПУ) та хронічної сечової інфекції (ХСІ) в різних вікових категоріях хворих, розробці нових та удосконаленню існуючих методів їх діагностики та лікування. Враховуючи сучасні тенденції розвитку урології розроблено власний метод неінвазивної діагностики ФПУ. Доведено, що на протязі життя відбуваються зміни у причинно-слідчих взаємовідношеннях між ФПУ та ХСІ, але у більшості випадків ХСІ є вторинною. Зафіксовані та проаналізовані причини різнонаправлених змін активності детрузора та сфінктера сечового міхура на протязі життя. Шляхом використання сучасних уродинамічних методів показано негативний вплив ХСІ на уродинаміку. Запропонована нова класифікація ФПУ. Доведено, що при необструктивному пієлонефриті корекція ФПУ дозволяє досягти терапевтичного ефекту без антибактеріальної терапії.

  Скачати повний текст

Досліджено ефективність застосування черезшкірної пункційної нефростомії для ліквідації обструкції верхніх сечових шляхів. Вперше під час виконання перкутанної нефростомії для профілактики та лікування гострого інфекційного запалення сечових шшляхів застосовано нефростомічний дренаж з антибактеріальними сумішами, що дозволило уникнути інфекційних ускладнень. Доведено доцільність використання черезшкірного пункційного втручання (ЧПВ) під УЗ-наведенням як альтернативи оперативному під час лікування обструктивних уропатій. Створено новий алгоритм лікування хворих з обструкцією сечових шляхів та розроблено заходи профілактики інфекційних ускладень під час виконання перкутанної нефростомії.

  Скачати повний текст