Вивчено хронологічну послідовність становлення топографії дванадцятипалої кишки в нижньому поверсі черевної порожнини в плодовому періоді онтогенезу та її топографо-анатомічних особливостей у новонароджених. Доведено, що завдяки застосуванню сучасних методів морфологічного дослідження вивчено індивідуальну анатомічну мінливість та хронологічну послідовність просторово-часових перетворень частин дванадцятипалої кишки в нижньому поверсі черевної порожнини в плодовому та ранньому постнатальному періодах онтогенезу людини. Розроблено ультрасонографічні параметри дванадцятипалої кишки плодів та новонароджених дітей. Одержано результати досліджень топографо-анатомічних взаємовідношень частин дванадцятипалої кишки в нижньому поверсі черевної порожнини, що виявилися теоретичною базою для розробки двох хірургічних методів корекції порушення дуоденальної прохідності.

  Скачати повний текст

Визначено особливості розвитку компонентів сигморектального сегмента у плодовому та ранньому неонатальному періодах онтогенезу, залежність топографоанатомічних взаємозв'язків між компонентами сигморектального сегмента як передумови виникнення природжених вад. Розглянуто типові анатомічні ознаки сигморектального сегмента в перинатальному періоді, варіантів його проекції стосовно серединної площини, гістоструктурної організації та хронологічної послідовності його топографоанатомічних взаємовідношень із суміжними органами та структурами живота у динаміці перинатального періоду. Типовими макроскопічними ознаками сигморектального сегмента в перинатальному періоді є наявність звуження кишкової трубки в місці переходу сигмоподібної ободової кишки у пряму; відсутність випинів і жирових привісків у межах сигморектального сегмента; зміна стрічок сигмоподібної ободової кишки на суцільний поздовжній м'язовий шар прямої кишки; переважання діаметрів очеревинного відділу прямої кишки та дистального відділу сигмоподібної ободової кишки над діаметром сигморектального переходу; наявність поперечної півкільцевої складки слизової оболонки. У динаміці перинатального періоду відбувається зміна кута між поздовжніми осями дистального відділу сигмоподібної ободової кишки та очеревинного відділу прямої кишки від тупого до гострого.

  Скачати повний текст

Комплексно вивчено внутрішньо-печінкову топографію венозних структур та їх взаємовідношення в пренатальному періоді онтогенезу та у новонароджених. Завдяки застосуванню адекватних і найбільш інформативних методів морфологічних досліджень простежено динаміку ембріотопографії венозних структур печінки протягом раннього онтогенезу людини з урахуванням сегментарної будови органа. Визначено особливості будови й варіанти топографії всіх венозних структур печінки у плодів та новонароджених. Отримані результати можуть бути морфологічною основою для вдосконалення існуючих і розробки нових методів антенатальної профілактики, хірургічної корекції, а також сприятимуть уточненню діагностики природжених вад і набутих після народження захворювань печінки у дітей раннього віку.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив 1,2-пропандіолу (1,2-ПД), гліцерону (Гл) та диметилсульфоксиду (ДМСО) на фазові переходи та склування плаценти кріопротекторами, а також впливу режимів еквілібрації з кріопротекторами та заморожування - відтавання на структурний стан еритроцитів кордової крові (КК). З використанням методу диференційної сканувальної калориметрії (ДСК) установлено, що за присутності 1,2-ПД, Гл і ДМСО за однакових концентрацій склуються різні кінетичні одиниці, за цього стабільність аморфного стану найбільш висока за присутності 1,2-ПД, висока щільність клітин сприяє утворенню склоподібних фаз за умов охолодження, призводить до процесу кристалізації з аморфної фази під час нагрівання та пригнічує процес кристалізації евтектичних складів. Виявлено, що зростання концентрації Гл та 1,2-ПД зумовлює набрякання еритроцитів, а ДМСО - кренування. З застосування методу електронного парамагнітного резонансу показано порушення бар'єрних функцій мембран еритроцитів кордової крові за присутності 30 % ДМСО та 40 % Гл і 1,2-ПД. Вивчено динаміку насичення плаценти кріопротекторами та показано, що процес насичення тканини кріопротекторами має двофазний характер.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено вивченню ультраструктурних механізмів первинного і вторинного ангіогенезу жовчного міхура людини в пренатальному періоді онтогенезу. Методами світлової та електронної мікроскопії встановлено, що судини гемомікроциркуляторного русла жовчного міхура людини в пренатальному періоді онтогенезу утворюються за рахунок первинного та вторинного ангіогенезу. Первинний ангіогенез проходить в мезенхімі зачатка жовчного міхура людини тільки в ембріональному періоді. Протягом пренатального періоду онтогенезу людини виділені такі етапи розвитку ендотелію судин гемомікроциркуляторного русла жовчного міхура: мезенхімні "берегові" клітини - ендотеліоцити протокапілярів (примордіальні ендотеліоцити) - ендотелій соматичного типу кровоносних капілярів, артеріол та венул. Вторинний ангіогенез проходить в стінці жовчного міхура плодів людини на протязі 3-9 місяців і полягає в утворенні з "бруньок росту" передіснуючих мікросудин вторинних (знову народжених) кровоносних капілярів, розвитку м'язової оболонки артеріол, що формуються, розвитку посткапілярних і збиральних венул. Капілярно-тканинні співвідношення в жовчному міхурі ембріонів і плодів людини опосередковані певною формою організації мікросудинних сіток, регламентуючих шлях тканинної гемомікроциркуляції. В свою чергу, організація і функціональна геометрія гемомікроциркуляторного русла жовчного міхура, топологічні зв'язки і гістотопографічні взаємовідносини його ланок визначаються особливостями структурних механізмів ангіогенезу.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню морфофункціональних особливостей гемомікроциркуляторного русла ембріонів і плодів людини. Встановлено наявність в міокарді людини двох типів первинних кровоносних мікросудин, які суттєво розрізняються за будовою стінки. Виявлена гетерохронність утворення первинних кровоносних мікросудин в різних відділах передсердь людини. Визначені для міокарда людини строки заміщення первинного кровоносного мікрорусла вторинним гемомікроциркуляторним руслом. Описані ультраструктурні особливості кровоносних мікросудин в різні строки пренатального онтогенезу. Виявлено та описано внутрішньоендотеліальний та міжендотеліальний способи утворення бруньок росту кровоносних мікросудин в міокарді ембріонів та плодів людини.

  Скачати повний текст

Вивчено структурні механізми первинного та вторинного ангіогенезу в пристінковій пластинці серозного перикарда людини в пренатальному періоді онтогенезу. Установлено, що первинний ангіогенез, тобто утворення первинних мікросудин типу протокапілярів, відбувається внаслідок каналізації каналів і щілин у зонах агрегації клітин мезенхіми веретеноподібної форми. Установлено, що первинні мікросудини анастомозують між собою та утворюють протокапілярне русло, в якому внаслідок процесів ланкової диференціації мають місце привідні, обмінні та відвідні мікросудини. Визначено, що вторинне органоспецифічне гемомікроциркуляторне русло утворюється поступово як результат процесів ланкової диференціації клітинних і неклітинних компонентів стінки привідних, обмінних і відвідних мікросудин відповідно до артеріолярної, капілярної та венулярної ланки гемомікроциркуляторного русла, а також внаслідок новоутворення мікросудин шляхом вторинного ангіогенезу з бруньок росту ендотеліоцитів матричних мікросудин, що призводить до утворення малодиференційованих судинних сіток з подальшою ланковою диференціацією до відповідних ланок даного русла.

  Скачати повний текст

В дисертації висвітлюються структурні механізми розвитку первинних і вторинних кровоносних мікросудин стінки сечового міхура людини в пренатальному періоді онтогенезу. Методами світлової та електронної мікроскопії встановлено, що судини гемомікроциркуляторного русла сечового міхура утворюються за рахунок первинного та вторинного ангіогенезу. Первинний ангіогенез відбувається тільки в плодному періоді і полягає в розвитку первинних мікросудин типу протокапілярів із клітин мезенхіми та утворенні замкнутого первинного протокапілярного русла. Розвиток вторинного органоспецифічного гемомікроциркуляторного русла сечового міхура зумовлений диференціацією на його основні ланки первинного протокапілярного русла та новоутворених мікросудин. Органоспецифічними рисами розвитку мікросудин сечового міхура є порівняно рання поява базальної мембрани кровоносних капілярів та наявність в адвентиційній оболонці артеріол та збиральних венул великої кількості повздовжньоорієнтованих колагенових волокон.

  Скачати повний текст

Вивчено етапи розвитку гемомікроциркуляторного русла сечоводу людини в пренатальному періоді онтогенезу на світлооптичному та ультраструктурному рівні. Уперше описано закономірності первинного та вторинного ангіогенезу сечовода в пренатальному онтогенезі, установлено особливості внутрішньо-ендотеліального та міжендотеліального способу утворення "бруньок росту" кровоносних капілярів. Виявлено терміни формування та встановлено особливості світлооптичної та ультраструктурної організації первинних кровоносних мікросудин сечовода ембріонів людини в зв'язку з визначенням морфоархітектоніки оболонок.

  Скачати повний текст

Одержано нові дані про фактори ризику затримки гестаційної перебудови преплацентарного кровоплину. Визначено діагностично-прогностичну цінність доплерометрії під час дослідження гемодинаміки у період формування функціональної підсистеми материнський організм - плацентарне ложе матки. Одержано нові дані про морфофункціональний стан спіральних артерій у разі наявності високорезистентного кровоплину в басейні маткової артерії, а також про перинатальні наслідки застосування лікарських засобів, що впливають на реокоагуляційні властивості крові у випадку первинного порушення кровоплину у маткових і спіральних артеріях. Вперше виявлено стимулюючий вплив активатора метаболізму судинних клітин актовегіну на процеси гестаційної трансформації судин плацентарного ложа матки. Доведено, що застосування антигіпокасанту актовегіну забезпечує зниження показників судинного опору в маткових і спіральних артеріях за первинного порушення преплацентарного кровоплину. Розроблено нову концепцію профілактики перинатальної патології шляхом активації гестаційної перебудови гемодинаміки у функціональній підсистемі мати - плацентарне ложе матки.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено динаміку формоутворення чоловічих статевих органів протягом внутрішньоутробного періоду розвитку людини. Встановлено особливості топографо-анатомічних взаємовідношень чоловічих статевих органів із суміжними органами та структурами від моменту їх утворення до народження. Визначено й охарактеризовано періоди інтенсивного та уповільненого росту чоловічих статевих органів, досліджено їх індивідуальну та вікову анатомічну мінливість протягом пренатального періоду онтогенезу людини. Визначено критичні періоди розвитку та морфологічні передумови можливого виникнення природжених вад чоловічих статевих органів. З'ясовано, що темпи опускання яєчок у калитку не завжди співпадають з відповідною стадією розвитку плода. Доведено, що одним з основних факторів каудального переміщення яєчка є його повідець. Виявлено, що джерелом формування пристінкової пластинки піхвової оболонки яєчка є піхвовий відросток очеревини, а її нутрощевої пластинки - нутрощева очеревина.

  Скачати повний текст

Досліджено закономірності розвитку та особливості будови передсердно-шлуночкових клапанів серця в пре- та постнатальному онтогенезі. За допомогою використання комплексу морфологічних методик, що включає імуногістохімічні методи, вивчено 96 препаратів передсердно-шлуночкових клапанів серця. Вперше показано зміни формоутворення передсердно-шлуночкових клапанів серця. Виявлено утворення ендокардіальних подушок передсердно-шлуночкового каналу, епітеліально-мезенхімних перетворень, делямінації стінки передсердно-шлуночкового каналу та утворення делямінаційної пластинки. З використанням імуногістохімічних методик (маркера CD 34) уточнено дані про розташування кровоносних судин у стулках передсердно-шлуночкових клапанів. Вперше встановлено вікову динаміку структур передсердно-шлуночкових клапанів серця в онтогенезі, а також визначено закономірності даних змін.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему перебудови судинного русла очного яблука на різних етапах пренатального морфогенезу та за умов ішемії. Вивчено питання визначення можливостей корекції перетворень ангіоархітектоніки ішемізованого ока шляхом застосування внутрішньовенного опромінення крові низькоінтенсивним гелій-неоновим червоним лазером. Розроблено новий напрямок в анатомії, який грунтується на концепції інтегративної антропології, аналіз нормальних і патологічних процесів в їх структурно-функціональній єдності. Встановлено, що перебудова гемомікроциркуляторного русла очного яблука людини та кроля в процесі розвитку та за умов ішемії тісно пов'язана зі структурною організацією оболонок і прозорістю заломлюючих середовищ очного яблука. Розроблено методику застосування внутрішньовенного опромінення крові низькоінтенсивним гелій-неоновим червоним лазером у разі ішемічних станів ока.

  Скачати повний текст

Встановлено діапазон індивідуальної анатомічної мінливості прямої пазухи, краніотопографічних особливостей з навколишніми відділами, розроблено раціональні доступи до неї. Експериментально обгрунтовано і розроблено серповидну пластику прямої пазухи, а також двоклаптевий спосіб. Сконструйовано гемостатичний інструмент для склепіння черепа, що дає змогу виконувати пошарову зупинку кровотечі з тканин і кісток склепіння черепа під час хірургічних доступів до головного мозку.

  Скачати повний текст

З використанням сучасних методів морфологічного дослідження вивчено просторово-часові структурні перетворення спільної жовчної протоки в хронологічній послідовності протягом періоду пренатального онтогенезу та у новонароджених. Уточнено терміни та джерела закладки, динаміку формоутворення та становлення ембріонтопографії спільної жовчної протоки. Визначено терміни прискорення та уповільнення її росту. Одержано нові дані щодо пренатального формування м'язових замикачів спільної жовчної протоки та печінково-підшлункової ампули. Доповнено уявлення про особливості кровопостачання спільної жовчної протоки у плодів і новонароджених. На підставі дослідження будови артеріального русла розроблено новий спосіб моделювання структури спільної жовчної протоки.

  Скачати повний текст

Досліджено органні особливості міжтканинних взаємовідносин в позазародкових (хоріон) та дефінітивних (шлунок, тонкий кишечник, серце та корпоральні судини) органах в першому триместрі пренатального онтогенезу людини. З використанням сучасних морфологічних, гістохімічних, електронномікроскопічних та морфометричних досліджень проведено порівняльний аналіз гістогенетичних перебудов структур гемоплацентарного бар'єру. Визначено істотні відмінності у ході гістогенетичного становлення тих та інших органів. Обгрунтовано виразливі міжтканинні взаємовідносини між утвореннями гемоплацентарного бар'єру і материнськими тканинами, а в зародкових органах - епітеліально-мезенхімальні взаємовідносини і взаємодії між їх похідними. Визначено рельєфні конструктивні характеристики гістогенетичних процесів відповідно до послідовності виникнення гетерогенних закладок структурних компонентів і асинхронності ступеня їх диференціровки.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості морфогенезу та становлення будови яєчників у пренатальному періоді онтогенезу людини. З використанням адекватних морфологічних методів досліджено 154 зародків, передплоди та плоди людини. Вивчено розвиток і становлення типографо-анатомічних взаємовідношень яєчників упродовж всього пренатального періоду онтогенезу людини. Установлено виражену варіантність зовнішньої будови та положення яєчників у передплодів і плодів, визначено періоди їх прискореного та сповільненого росту. З'ясовано швидкість росту яєчників у плодовому періоді. Доведено відсутність морфофункціональної взаємозалежності формування яєчників і кісток таза. Передплодовий період вирізняється процесом відмежування статевих залоз від мезонефросів, що призводить до формування воріт і брижі гонад, а також динамічністю топографо-анатомічних взаємовідношень статевих залоз з суміжними органами та структурами, тісним корелятивним зв'язком з розвитокм шлунково-кишкового тракту, печінки, підшлункової залози, наднирникових залоз і метанефросів. У 4 - 6-місячних плодів яєчники розміщуються у черевній порожнині, як правило, вертикально. У 7 - 9-місячних плодів виявлено переважно косе, зрідка - горизонтальне положення яєчників. У 10-місячних плодів установлено переважання горизонтального положення яєчників. Упродовж плодового періоду визначено певні топографо-анатомічні взаємовідношення обох яєчників з петлями тонкої кишки, сигмоподібною ободовою кишкою, сечоводами, загальними клубовими судинами.

  Скачати повний текст

Вперше застосовано порівняльний комплексний підхід до проблеми гістогенезу підшлункової залози (ПЗ) у разі типової й атипової імплантації з використанням методів гістологічних, гісто-, імуно- та лектиногістохімічних досліджень, біометрії з статистичним аналізом, що дозволило достовірно порівняти особливості ембріонального гістогенезу (ЕГ) ПЗ в нормі та у разі атипової імплантації. Вперше наведено порівняльну характеристику їх послідовних гетерохронних гістогенетичних перебудов на ранніх термінах пренатального розвитку. Вперше проаналізовано взаємодію між мезенхімою й епітелієм у нормі та у разі вищезгаданої патології. Вперше на значному ембріологічному матеріалі показано ефект послідовного перерозподілу глікополімерів-рецепторів лектину в клітині, на їх поверхні та на позаклітинних тканинних структурах у процесі органоспецифічного диференціювання закладок ПЗ під час трубної вагітності. Вперше визначено послідовність біосинтезу й активність комплексу полісахаридної природи та їх роль у диференціюванні та структурних компонентів ПЗ в нормі та у разі атипової імплантації. Вперше наведено характеристику процесів апоптозу та проліферації клітин ПЗ на ранніх термінах пренатального розвитку. Вперше виявлено терміни появи та локалізації колагенових волокон I, II, III та IV типів у волокнистій стромі залози.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням росту, формоутворення, структурної перебудови та зміни водно-електролітного складу довгих трубчастих кісток скелета адаптованих та неадаптованих тварин за умов позаклітинного зневоднення різного ступеня важкості та потенції їх репарації. Встановлено, що позаклітинне зневоднення спричинює деструкцію епіфізарної хрящової пластинки, рарефікацію та демінералізацію кісткової тканини, яка, в першу чергу, проявляється в губчастій речовині. Адаптивні перетворення у кістковій тканині виявлено під час зростання масової частки остеотропних мікроелементів на фоні збереження структурної організації вологості та загальної мінеральної насиченості трубчастих кісток скелета. Попередня адаптація сприяє збільшенню резистентності кісткової тканини до впливу зневоднення, а також підвищує її відновлювальні можливості, ознакою чого є більш повна репарація кісток скелета адаптованих тварин порівняно з неадаптованими.

  Скачати повний текст