На підставі даних клініко-лабораторних, бактеріологічних та інструментальних досліджень вагітних з багатоводдям розвинуто теоретичні основи щодо етіології та клінічного перебігу цієї патології. Уперше досліджено окисно-антиоксидантний гомеостаз у цих вагітних та установлено підвищення інтенсивності перекисного окиснення ліпідів мембран на фоні зниження активності антиоксидантного захисту організму. Здійснено комплексне вивчення вмісту мікроелементів (заліза, міді, цинку, марганцю, кобальту) у крові вагітних, пуповинній крові, плаценті, плодових оболонках і амніотичній рідині у разі багатоводдя. Здійснено дослідження стосовно вмісту глюкози, загального білка, білірубіну, сечовини та креатиніну у навколоплідних водах (НПВ) у разі доношеної вагітності, ускладненої багатоводдям. Доведено, що первинні порушення гемодинаміки у системі мати - плацента - плід у вагітних з багатоводдям локалізуються у матково-плацентарній ланці. Підтверджено, що у вагітних з багатоводдям на гістологічному та ультраструктурному рівнях мають місце підвищена складчастість плацентарного епітелію, дистрофічні та деструктивні зміни епітеліальних клітин плодових оболонок, плаценти. Визначено наявність великої кількості вторинних атрофованих ворсин у шарі трофобласту. Запропоновано та науково обгрунтовано використання у комплексній терапії багатоводдя препаратів "Реосорбілакт" і "Нью В-Н-С". Виявлено фактори прогнозування ризику розвитку багатоводдя під час вагітності.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості перебігу вагітності, пологів та післяпологового періоду. Оцінено стан фетоплацентарного комплексу, організму плода, новонародженого від матері із багатоводдям. Проведено ретроспективний аналіз медичної документації, виявлено найбільш вагомі фактори, що супроводжують багатоводдя. Визначено клініко-лабораторні особливості клінічного перебігу вагітності на його фоні. Вивчено взаємозв'язок між дисбалансом вмісту мікро-, макроелементів і рівнем специфічних імуноглобулінів до вірусу цитомегалії та хламідій у жінок із даною патологією. Вперше багатоводдя розглянуто з точки зору дисмікроелементозу та доведено, що за умов його присутності у крові матері, дитини, тканинах посліду відбувається залежність між рівнем есенціальних елементів і специфічних імуноглобулінів до цитомегаловірусу, хламідій. Обгрунтовано доцільність визначення груп ризику розвитку багатоводдя та призначення курсів терапії вагітним.

  Скачати повний текст

Розкрито механізми, які формують амніотичну рідину та продукцію сечі плодом протягом вагітності. Показано, що одним із головних факторів, який призводить до зниження об'єму амніотичної рідини є гіпоксія плода, а також наявність взаємозв'язків між збільшенням осмолярності плазми крові матері та плода та кількістю навколоплідних вод. Наведено результати ретроспективного аналізу 13 977 пологів, що пройшли за період 1996 - 2000 рр. На підставі вивчення архівних даних встановлено, що у 769-ти вагітних мало місце зниження об'єму навколоплідних вод, що складає 5,5 %. За допомогою клініко-лабораторних, інструментальних, гістоморфологічних і статистичних методів дослідження зроблено комплексну оцінку хронічної гіпоксії плода у випадку маловоддя у 79-ти породіль. Науково обгрунтовано застосування комплексного лікування хронічної гіпоксії плода у випадку маловоддя у вагітних, що включає гідратацію матері, токолітичну та симптоматичну терапії. Розроблено показання, оптимальні схеми комплексного лікування гіпоксії плода у разі маловоддя у вагітних.

  Скачати повний текст

Встановлено, що у разі багатоводдя вагітних інфікування плоду відбувається аеробно-анаеробною мікрофлорою, переважно висхідним шляхом з урогенітального тракту з максимальною колонізацією в навколоплідних водах і амніоні. Максимальну чутливість мікрофлора виявляє до цефалоспоринів II - III покоління, серед яких особливе місце займає цефуроксим. Визначено, що гістологічним еквівалентом бактеріального багатоводдя є нейтрофільна інфільтрація амніону, профілерація епітеліоцитів, посилення метаболічних процесів в амніоцитах і, як наслідок, посилення продукції та порушення резорбції навколоплідних вод, що призводить до багатоводдя. Застосування цефуроксиму в комбінації з препаратом системної ензімотерапії дозволяє більш ефективно, ніж традиційна терапія, елімінувати збудника з фетоплацентарного комплексу й амніон-цитотрофобласт-децидуальної тканини, зменшити об'єм навколоплідних вод; покращити гормональну функцію плаценти, ліквідувати явища внутрішньоутробної гіпоксії плоду.

  Скачати повний текст