На підставі одержаних даних про порушення системної гемодинаміки, кисневого режиму, церебрального кровообігу та розподілу рідини в організмі розвинуто уявлення про основні механізми патогенезу енцефалопатії та поліорганної недостатності за тяжкої прееклампсії - еклампсії. Удосконалено технологію анестологічного забезпечення й інтенсивної терапії. Установлено органопротективну роль аналгезії пологів у запобіганні критичним розладам гемодинаміки та кисневого режиму у роділей з тяжкою прееклампсією. Уперше доведено роль регіонарної анастезії за вагінального й оперативного розродження у зменшенні ризику виникнення пологової та післяпологової еклампсії. Уточнено особливості впливу на церебральну гемодинаміку ніфедипіну, клофеліну та лабуталолу за гіпертензивних кризів у передопераційному періоді у роділей з тяжкою прееклампсією. Обгрунтовано застосування кетамін-клофелінового та кетамін-фентанілового наркозу у разі кесаревого розтину для профілактики інтубаційного й операційного стресу у роділей з тяжкою прееклампсією. Доведено, що спінальна анестезія кесаревого розтину локальними анестетиками не запобігає розладам гемодинаміки під час найбільш травматичних етапів операції внаслідок недостатнього антиноцицептивного захисту. Показано доцільність використання опіоїдів як ад'ювантів локального анестетика для підвищення антиноцицептивних властивостей спінальної анестезії у роділей з тяжкою прееклампсією. Визначено цільовий рівень середнього артеріальнго тиску для забезпечення ауторегуляції мозкового кровообігу у разі еклампсії. Доведено церебропротективну роль екстракопорального керування водним балансом і визначено доцільність застосування ультрафільтрації для зменшення материнської летальності у разі післяпологової еклампсії. Уточнено роль порушень розподілу рідини в організмі у розладах кисневого балансу та розвитку поліорганної недостатності. З'ясовано характер змін розподілу рідини залежно від швидкості вилучення надлишкової рідини за допомогою ультрафільтрації. Обгрунтовано її застосування у комплексі інтенсивної терапії з метою профілактики критичного погіршення стану породілей з поліоорганною недостатністю за їх міжлікарняного транспортування.

  Скачати повний текст

Вперше у вагітних з прееклампсією різного ступеня тяжкості за допомогою методу вивчення кліренсу вільної води (КВВ) діагностовано преренальну або ренальну форму порушення функції нирок. Вперше науково обгрунтовано комплекс інфузійно-трансфузійної терапії із застосуванням препаратів групи гідроксиетилкрохмалю (ГЕК) у пацієнток з прееклампсією різного ступеня тяжкості. Визначено роль ступеня метаболічних і гіпоксичних порушень у діагностиці ступеня тяжкості прееклампсії. Удосконалено методику діагностики ступеня тяжкості прееклампсії на підставі комплексного дослідження центральної гемодинаміки, ступеня метаболічних і гіпоксичних порушень, КВВ, колоїдно-онкотичного тиску плазми крові. Розроблено алгоритм вибору оптимального виду анестезії у вагітних з прееклампсією різного ступеня тяжкості на підставі виявленого типу центральної гемодинаміки, ступеня метаболічних і гіпоксичних порушень, форми порушення функції нирок. На підставі проведених досліджень КВВ, проби Реберга - Тареєва у пацієнток з прееклампсією різного ступеня тяжкості обгрунтовано доцільність застосування у комплексі інфузійно-трансфузійної терапії розчинів ГЕК у післяопераційному періоді. Розроблено додаткові критерії оцінювання ступеня тяжкості прееклампсії, на базі яких створено алгоритм вибору комплексної інтенсивної терапії та вибору оптимального методу анестезії, що дозволило підвищити ефективність інтенсивної терапії й анестезії у пацієнток з переекламсією різного ступеня тяжкості.

  Скачати повний текст

Досліджено патогенетичні механізми розвитку прееклампсії, обгрунтовано та впроваджено до практики новий підхід щодо діагностики та лікування прееклампсії з урахуванням змін вегетативного тонусу вагітних. Науково обгрунтовано і розроблено методику аміназинового тесту. Визначено стадії розвитку прееклампсії (компенсована, декомпенсована). Вперше встановлено зміни об'єму внутрішньосудинної рідини (плазми) у разі застосування розчинів для інфузій з метою попередження наростання набряків та дефіциту ОЦК. Визначено, що у випадку тяжкої прееклампсії розвиток гіпоосмотичних станів відображає прогресування набрякового синдрому і супроводжується зменшенням концентрацій антидіуретичного гормону в плазмі. Встановлено концентрації антидіуретичного гормону за різних ступенів тяжкості прееклампсії, що необхідно враховувати під час лікування. Впровадження розробленої методики дозволило уникнути розвитку тяжких форм прееклампсії і поліпшити підготовку жінок до розродження.

  Скачати повний текст

Уперше на підставі даних комплексного обстеження вагітних з прееклапсією середнього та тяжкого ступенів установлено взаємозв'язок між клінічним перебігом вагітності та білковосинтезувальною функцією печінки, дисбалансу між активністю антиоксидантної системи захисту та реакціями перекисного окиснення ліпідів, станом гемомікроциркуляторного русла та морфометричними властивостями еритроцитів, що дозволяє розширити існуючі дані про патогенез прееклапсії. Уперше визначено зміни спектра фракцій сироваткового білка диск-електрофореграми у поліакриламідному гелі (у тому числі гострофазних білків) відповідно до тяжкості прееклампсії, що характеризує ступінь порушення функціонального стану печінки та ендотоксикозу. Вивчено морфофункціональний стан гемомікроциркуляторного русла та морфометричні характеристики еритроцитів залежно від тяжкості прееклампсії та вплив порушень конформаційної здатності еритроцитів на загальні зміни мікроциркуляції. З'ясовано значну активацію за прееклапсії мембрандеструктивних процесів у результаті дисбалансу оксидантно-антиоксидантної рівноваги у бік переважання вільнорадикальних реакцій. Базуючись на встановлених ланках патогенезу, запропоновано та доведено доцільність доповнення стандартної схеми лікування прееклапсії середнього та тяжкого ступенів сеансами синглетно-кисневої терапії та інфузіями оксигенованого перфторану з метою зниження акушерських і перинатальних ускладнень.

  Скачати повний текст

Досліджено патогенез прееклампсії у вагітних жінок, визначено взаємозв'язок між біохімічними, імунологічними порушеннями та типом гемодинаміки. Доведено, що ендогенна інтоксикація внаслідок зростання процесів перекисного окислення ліпідів, зниження активності антиоксидантного захисту, що відбуваються на фоні дисбалансу клітинного, гуморального імунітету, змін цитокінового профілю та рівнів ендотеліну і оксиду азоту призводить до гіпоксичних ушкоджень, компенсаторної функціональної поліорганної та полісистемної недостатності. Розглянуто методи контролю за клінічним перебігом прееклампсії вагітних жінок. Обгрунтовано питання диференційного застосування глутаргіну, реосорбілакту та рефортану. Розроблено лікувально патогенетичний комплекс корекції виявлених порушень, на основі якого знижено частоту акушерських та перинатальних ускладнень у даної категорії вагітних жінок.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості перебігу прееклампсії (ПЕ) вагітних залежно від неспецифічної резистентності їх організму, впливу початкового стану вагітних на вираженість стресової реакції після кесаревого розтину (КР) й особливостей перебігу відновних процесів у післяопераційному періоді, механізмів дії низькоінтенсивного лазерного випромінювання (НІЛВ) для його диференційованого призначення у комплексній реабілітації у породіль з ПЕ. Виділено особливості перебігу ПЕ за вагітності та після КР за умов гіпо- та гіперергічної реактивності організму за показниками вагосимпатичного балансу та вмісту стрес-індукувальних і стрес-лімітувальних гормонів. In vitro виявлено спрямованість дії НІЛВ на кров з метою визначення показань для призначення даного методу породіллям з ПЕ. Відзначено, що адаптогенна та біостимулювальна дія НІЛВ зумовлює необхідність його використання на фоні зниженої реактивності організму породіль з ПЕ. Зауважено, що використання диференційованого підходу до призначення НІЛВ підвищує ефективність реабілітаційних заходів у породіль з ПЕ після КР. За цього нормалізація індексів рівноваги слугує критерієм ефективності реабілітації.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми удосконалення діагностики та підвищення ефективності лікування прееклампсії на тлі автоімунних порушень, зниження частоти її тяжких форм, перинатальної захворюваності та смертності у вагітних з патологічним рівнем антифосфоліпідних антитіл (АФА) на базі розробки нових патогенетично обгрунтованих підходів до комплексної терапії з застосуванням плазмаферезу. Сполучення позитивності щодо АФА і/чи ВА відзначено у 25,0 % випадків, за цього спостерігалась тяжка або довгострокова триваюча прееклампсія, рівні АФА прогресивно зростали відповідно ступеня тяжкості прееклампсії. Зауважено, що патологічний вплив АФА на ендотелій судин у жінок з прееклампсією у сполученні з автоімунними розладами проявлявся гіперкоагуляцією у всіх ланках системи гемостазу, яка прогресивно зростала з перебігом вагітності та відповідно до ступеня тяжкості прееклампсії. Як особливості перебігу вагітності у жінок з патологічним рівнем АФА і позитивною реакцією на ВА виявлено: загрозу переривання вагітності, первинну фетоплацентарну недостатність, синдром затримки внутрішньоутробного розвитку.

  Скачати повний текст

На основі рестроспективного патологоанатомічного аналізу та результатів дослідження морфології печінкової тканини жінок, причиною смерті яких є тяжка прееклампсія та еклампсія, встановлено типові для даної патології ушкодження печінкової паренхіми та розкрито деякі механізми ураження печінки за гастозу. Вперше для вагітних запропоновано метод доплерометрії кроовобігу у судинах печінки для оцінки ступеня її ураження за прееклампсії. Здійснено наукове обгрунтування можливості застосування рослинного поліфлавоноїдного препарату "Піфламін" як гепатопротектора у вагітних з прееклампсією. Доведено переваги розробленого методу лікування прееклампсії у порівнянні з традиційними терапевтичними підходами.

  Скачати повний текст

Показано, що у більшості вагітних з гіпертонічною хворобою має місце дефіцит магнію. Відзначено, що вміст магнію у крові залежить від тяжкості проявів захворювання. Для жінок з помірною гіпертензією характерно його виражене зниження у сироватці крові та еритроцитах. Установлено взаємозв'язок між вмістом калію та рівнем магніємії, за значної гіпомагніємії калій у крові вірогідно нижчий. Виявлено, що нестача магнію в організмі підсилює порушення кровообігу у вагітних хворих на артеріальну гіпертензію. Це є додатковим фактором патогенезу прееклампсії, зокрема тяжких її форм, а також невиношування. Зауважено, що значна гіпомагніємія передує прояву клінічних ознак прееклампсії. Представлено дані про вплив дефіциту магнію на розвиток прееклампсії, порушень стану плода та новонародженого, психоемоційний стан жінок з гіпертонічною хворобою. З'ясовано, що рівень магнію у сироватці, еритроцитах та мембранах еритроцитів є зниженим за поєднаної прееклампсії. Рівень магнію є низьким у мітохондріях ворсинчастого хоріона, змінюється розподіл елемента всередині клітини. Запропоновано новий метод профілактики прееклампсії та перинатальної патології у вагітних з гіпертонічною хворобою, спрямований на ліквідацію дефіциту магнію та корекцію антиоксидантної системи захисту.

  Скачати повний текст