Розглянуто питання підвищення ефективності заходів профілактики та лікування хронічних хвороб гастродуоденальної зони у дітей молодшого шкільного віку з урахуванням взаємозв'язків між індивідуально-психологічними особливостями та основними ланками патогенезу хвороби. Одержано нові дані, які розширюють уявлення про патогенетичні особливості формування хвороб гастродуоденальної зони у дітей. Встановлено, що перебіг хронічного гастриту та хронічного гастродуоденіту (ХГД) у дітей характеризується високим нейротизмом, наявністю алекситимії, високою тривожністю, перешкодно-домінантним типом реакції на фрустраційні ситуації інтропунітивної спрямованості, стриманими агресивними та автоагресивними реакціями та субдепресією. Створено систему прогнозування ризику формування хронічних гастродуоденальних захворювань (ХГДЗ) у практично здорових дітей шкільного віку та розроблено профілактичну програму на базі використання психотерапевтичної корекції та застосування (за показаннями) ноотропних препаратів. Доведено високу ефективність використання психотерапевтичних технологій у комплексному лікуванні (з застосуванням схем ерадикації) хронічного Hp-асоційованого гастродуоденіту у дітей.

  Скачати повний текст

Досліджено ендоскопічні, морфологічні та клінічні особливості перебігу хронічних захворювань верхніх відділів травної системи, асоційованих з H.pylori у дітей. За допомогою скринінг-анкетування вивчено вікову поширеність гастроентерологічних скарг у школярів. Проаналізовано умови проживання, харчування та навчання дітей. Здійснено порівняльне дослідження ефективності основних інвазивних і неінвазивних методів діагностики H. pylori у дітей за допомогою ендоскопії, мазків-відбитків, уреазного тесту, морфологічного та бактеріологічного дослідження, імуноферментного та хроматографічного аналізу та "Stool-тесту". За допомогою методики якісної діагностики антигенів Helicobacter pylori у випорожненнях дитини "H. pylori Stool antigens test" визначено порівняльну ефективність різних методів ерадикаційної терапії (потрійної та квадротерапії) на основі препаратів бісмуту та інгібіторів протонної помпи. Досліджено сприймання і частоту побічних явищ під час застосування ерадикаційної терапії. Удосконалено принципи діагностики та лікування дітей з хронічними захворюваннями гастродуоденальної зони, асоційованими з Helicobacter pylori.

  Скачати повний текст

Вивчено перебіг хронічного гастриту (ХГ) та хронічного гастродуоденіту (ХГД) за неповної та повної клінічної ремісії у взаємозв'язку з клініко-ендоскопічною формою захворювання, інфікуванням Helicobacter pylori (HP). З'ясовано залежність деструктивних варіантів патології від віку. Наведено оцінку морфофункціонального стану шлунка в дітей у період неповної клінічної ремісії, який характеризується порушенням кислотопродукції, кислотонейтралізувальної функції шлунка, збереженням запальної інфільтрації та дистрофічно-альтернативних змін епітелію та власної пластини слизової оболонки шлунка (СОШ), ступінь та інтенсивність яких залежить від клініко-ендоскопічної форми захворювання. Доведено, що клініко-морфологічні форми ХГ та ХГД у дітей є фазами єдиного процесу, морфогенез яких характеризується поступовим збільшенням дистрофічних і некробіотичних змін, прогресуючим склерозом та гіпотрофією епітелію. На підставі результатів клініко-фізіологічних досліджень одноразової дії слабосульфідної маломінералізованої води на функціональний стан шлунка розроблено методику її питного застосування. Удосконалено систему вторинної профілактики загострень ХГ та ХГД у дітей шляхом питного використання слабосульфідної маломінералізованої води у реабілітаційному курсі, ефективність якого доведено позитивною динамікою клінічних проявів хвороби, покращанням кислотопродукції та кислотонейтралізації, зменшенням запальних і дистрофічних змін у СОШ та дванадцятипалої кишки, зниженням рівня антитіл до HP. Обгрунтовано доцільність питного використання даної води під час лікування дітей, хворих на ХГ і ХГД за запропонованою методикою.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання удосконалення та оптимізації профілактики та реабілітації хронічного гастродуоденіту (ХГД) у дітей на основі вивчення клініко-параклінічних особливостей перебігу та факторів ризику виникнення захворювання в різних клімато-географічних регіонах, шляхом розробки методу прогнозування вірогідності формування ХГД та Hp-інфікованості, розробки удосконаленої схеми первинної профілактики ХГД у дітей групи ризику його розвитку та розробки диференційованих методів етапного комплексного лікування та реабілітації. Встановлено особливості клінічного перебігу ХГД у дітей м.Києва, що відрізняється від перебігу хвороби у дітей, які мешкають у м. Бішкеці. Виявлено, що діти-кияни мають більш тяжкий перебіг захворювання. Визначено основні фактори ризику формування ХГД та досліджено їх характерні відмінності у дітей, які мешкають у м. Києві та Бішкеці. Розроблено диференційовані математичні моделі прогнозування можливості виникнення ХГД та Hp-інфікування у дітей Києва та Бішкеку. Удосконалено схему первинної профілактики ХГД у дітей групи ризику його розвитку. Висвітлено методику етапного комплексного лікування та реабілітації ХГД із включенням пробіотиків на стаціонарному етапі лікування та застосуванням біогенних стимуляторів і продуктів лікувального харчування на поліклінічному етапі реабілітації, диференційовано до дітей м. Києва та Бішкеку. Доведено ефективність запропонованого комплексного методу етапного лікування та реабілітації дітей.

  Скачати повний текст

У процесі клінічних досліджень доведено участь неспецифічної протеїназно-інгібіторної системи (НПІС) у патогенезі пошкодження слизової оболонки у хворих із хронічною патологією гастродуоденальної зони. Наведено нормативи місцевого неспецифічного протеїназно-інгібіторного потенціалу (НПІП) у дітей контрольної групи. Встановлено, що показники даного потенціалу у дітей із функціональним порущенням шлунку практично не відрізняються від показників контрольної групи. Вивчено вплив періоду захворювання, ступеня тяжкості запального процесу, що протікає у слизовій оболонці гастродуоденальної зони, на показники неспецифічного протеїназно-інгібіторного шлункового секрету. Визначено, що у періоді загострення підсилюється активність неспецифічних протеїназ, максимальні зміни виявлено у хворих із ерозивним і гіпертрофічним гастритом, мінімальні - у випадку поверхневого гастриту. Досліджено, що включення у схему лікування ендоназального електрофорезу даларгіну ефективно коригує дисбаланс у місцевій НПІС у хворих з ерозивним гастритом. Доведено пряму залежність ступеня засіву слизової оболонки Helicobacter pylori з показниками активності НПІП. Виявлено компенсований стан місцевої НПІС у разі переходу від тощакової до стимульованої фази шлункової секреції у хворих із поверхневими формами ураження.

  Скачати повний текст

Доведено, що поєднана патологія гастродуоденальної та гепатобіліарної систем (ППГГС) супроводжується порушенням мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ). Досліджено, що зростання відсотка поширених та тяжких форм ураження слизової оболонки шлунка у дітей визначається наростанням остеопенічного синдрому. Встановлено частоту синдрому (56,6 %) в дітей з ППГГС. Виявлено залежність МЩКТ від ступеня ураження жовчовивідних шляхів та слизової оболонки шлунку. Доведено, що в патогенезі розвитку остеопорозу важливу роль відіграє тривалість грудного вигодовування, якість харчування в наступні роки життя та характер протирецидивного лікування захворювань травної системи. На підставі взаємозв'язку між дефіцитом кісткової тканини, величиною кісткової маси, отриманих за допомогою денситометрії розроблено математичну комп'ютерну програму прогнозування ступеня дефіциту та контролю за ефективністю корекції остеопенічного синдрому.

  Скачати повний текст

Науково обгрунтовано нові шляхи щодо патогенетичної терапії хронічних гастродуоденітів (ХГ) у дітей шляхом визначення найбільш вагомих, статистично значимих факторів ризику, що сприяють формуванню захворювання, патогенетичної ролі хелікобактерно-кандидо-герпетичних асоціацій, стану імунної та ендокринної систем і колонізаційної резистентності травного шляху. Розроблено експериментальні моделі асоційованих хелікобактерно-кандидозних і хелікобактерно-герпетичних форм ХГ у нестатевозрілих лінійних білих щурів обох статей. Експериментально та клінічно доведено патогенетичну роль асоціацій Helicobacter pylori, грибів роду Candida та вірусів простого герпесу І типу в формуванні, рецидивуванні та прогресуванні ХГ. Установлено, що приєднання хелікобактерної, кандидозної та герпетичної інфекцій мають обтяжуючий вплив на перебіг захворювання, сприяють формуванню вторинного постіфекційного імунодефіциту, ендокринних порушень і генералізованих мікроекологічних змін травного шляху та обумовлюють прогресування ХГ за рахунок синергізму збудників. Уперше на експериментальній моделі ацетатно-хелікобактерного ХГ у нестатевозрілих білих щурах та в клініці показано переваги включення в ерадикаційний протихелікобактерний комплекс препаратів групи напівсинтетичних пеніцілінів з клавулановою кислотою. Обгрунтовано доцільність включення в нього антифунгальних і протигерпетичних засобів у процесі лікування ХГ на фоні асоційованого хелікобактерно-кандидо-герпетичного інфікування. Виділено статистично значимі комбінації факторів ризику розвитку ХГ в дітей з даною інфекцією, установлено їх інформаційну цінність, а також розроблено математичні моделі прогнозу вірогідності виникнення захворювання для формування груп ризику. Уперше на підставі клініко-експериментального дослідження запропоновано програму етапного диференційованого лікування та реабілітації. Доведено клінічну, репаративну, ерадикаційну та протирецидивну ефективність етапного комплексного застосування елімінаційних препаратів та імуномодуляторів бактеріального походження для лікування та реабілітації дітей з ХГ.

  Скачати повний текст

Виявлено, що частота інфікованості Hp унаслідок хронічної гастродуоденальної патології (ХГДП) у дітей складає 82,1%; високий ступінь інфікованості частіше відзначається на фоні деструктивних змін слизової оболонки шлунка (СОШ) та дванадцятипалої кишки (ДПК), зростає пропорційно тривалості гастроентерологічного анамнезу, віку дитини. Діагностику Hp-інфекції проводили за допомогою уреазного тесту, бактеріологічного дослідження та реакції аглютинації (РА). У педіатричній практиці можна обмежитися використанням одного з методів, вибір якого зумовлено ступенем інвазивності та спроможністю лікувального закладу. ХГДП у 100% випадків супроводжувалася дисбіотичними порушеннями товстої кишки, які характеризувалися дефіцитом анаеробних мікроорганізмів. У випадках ХГДП, асоційованої з Hp, у 62,3% дітей діагностовано дисбактеріоз товстої кишки, який протікав у субкомпенсованій формі та супроводжувався вираженими клінічними проявами. Ступінь тяжкості дисбіотичних порушень залежав від наявності гелікобактерної інфекції, характеру ендоскопічних змін слизової оболонки гастродуоденальної зони ХГДП, асоційованої з Hp, у 80,4% випадків супроводжувався запаленням слизової оболонки товстої кишки. Частота та виразність дисбіотичних порушень товстої кишки під час ХГДП, асоційованої з Hp, у дітей визначала необхідність поєднаної терапії гелікобактеріозу та дисбактеріозу. Комплексна терапія гелікобактеріозу з використанням антибактеріальних препаратів і пробіотичної терапії не тільки не призводила до санації СОШ від Hp, але і благотворно впливала на характер біоценозу товстої кишки, що доведено результатами спостережень в динаміці. Рецидив ХГДП і гелікобактерної інфекції супроводжувався погіршенням показників біоценозу кишечника, на що необхідно звернути увагу під час проведення ерадикаційної терапії.

  Скачати повний текст

Наведено результати клініко-лабораторних та інструментальних досліджень, проведених у 158-ми пацієнтів з хронічним гастродуоденітом (ХГД). Розглянуто особливості клінічних проявів та клініко-ендоскопічні варіанти хвороби з урахуванням рівня пепсиногену-1, кислотоутвірної функції шлунка, фукози шлункового соку та показників лектинової гістохімії. Доведено діагностичну цінність визначення фукози шлункового соку, встановлено високу чутливість і специфіку зазначеного методу. Доведено перевагу послідовної ерадикаційної терапії у разі ХГД, асоційованого з Hp, у дітей зі зниженою гастропротекцією. Створено бальні прогностичні таблиці виникнення ранніх рецидивів у дітей з ХГД, неасоційованим з Hp, та ефективності ерадикальної терапії ХГД, асоційованого з Hp, на основі предикторів з урахуванням їх інформативності.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання підвищення ефективності лікування хронічного гастродуоденіту (ХГД) з урахуванням особливостей стану регіонарного кровоплину (РК) слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Визначено, що суттєву роль у підтриманні резистентності слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки відіграє стан РК, який у період загострення ХГД у дітей знижується й обумовлений впливом наростання ендогенної інтоксикації, порушенням рівноваги між процесами перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантної системи, хелікобактеріозом. Доведено відставання нормалізації показників РК від строків клінічного одужання дітей з ХГД. Встановлено, що поєднане застосування ренорму та сунамолу-С у комплексній терапії ХГД у дітей сприяє прискоренню клінічного одужання, зниженню ендогенної інтоксикації, зменшенню інтенсивності перекисного окиснення ліпідів і активізації антиоксидантної системи захисту, а також прискорює нормалізацію РК слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Запропоновано схему протирецидивної терапії з включенням до комплексного лікування ХГД ренорму та сунамолу-С.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне обстеження клінічного перебігу, функціонального стану шлунка, мікробіоценозу кишківника і показників специфічної та неспецифічної резистентності організму у 180 хворих на хронічний гастродуоденіт віком від 6 до 15 років. Вивчено вплив електромагнітного випромінювання надвисокої частоти низької інтенсивності на клінічну симптоматику і основні досліджувані показники. Доведено, що використання мікрохвильової терапії в лікуванні хронічного гастродуоденіту у дітей сприятливо впливає на клінічний перебіг захворювання, кислотоутворюючу функцію шлунка, дисбіотичні порушення в кишківнику, покращує функціональні можливості і енергетичний потенціал лейкоцитів периферичної крові, підвищує показники неспецифічного захисту, гуморального і клітинного імунітету. Надвисокочастотне випромінювання шляхом дії на біоактивні точки в комплексі з традиційними методами має найбільш позитивний ефект.

  Скачати повний текст

Досліджено питання удосконалення діагностики та лікування деструктивних захворювань органів гастродуоденальної зони в дітей. Виявлено, що основними чинниками їх формування є спадкоємна обтяженість, тривалий гастроентерологічний анамнез, інфекційний, психо-емоційний чинники, кислотно-пептична агресія, особливо виражені в дітей з виразковою хворобою. Показано провідну роль у виникненні деструктивних захворювань порушень захисного слизового бар'єру (гемодинамічні порушення, зниження секреторної активності та вироблення незрілого мукоїда CO шлунка). Розроблено принципи диференційованої терапії за різних типів гастродуоденальних деструкцій у дітей з урахуванням етіологічних чинників, морфологічних і функціональних особливостей захворювання. Показано, що включення до диференційного лікувального комплексу препаратів цитопротективної дії (смекти) сприяє більш швидкій репарації деструкції та подовжує період ремісії захворювання.

  Скачати повний текст

Уперше проаналізовано та систематизовано санітарно-епідеміологічні дані забруднення фтором території Полтавської області у взаємозв'язку з показниками наявності в дітей патології шлунково-кишкового тракту та виявлено, що захворюваність дітей на хронічний гастрит (ХГ), гастродуоденіт (ХГД) та виразкову хворобу дванадцятипалої кишки вище в регіонах, де вміст фтору у питній воді перевищує гранично допустиму концентрацію (1,5 мг/л). Вперше у вітчизняній медицині встановлено, що збільшення надходження фтору з питною водою є одним з факторів, що сприяє росту хронічної гастродуоденальної патології серед дитячого населення. Одержано нові дані, які розширюють уявлення про вплив хронічної фтористої інтоксикації на дитячий організм, а саме - про патогенетичний механізм пошкоджуючої дії фтору на слизову оболонку шлунку (СОШ). Вперше показано, що підвищене споживання фтору зумовлює атрофічні зміни СОШ дітей, свідченням чого є поступове зниження кислотоутворення. Вперше виявлено конституційні особливості кислотоутворення у шлунку дітей з ХГ та ХГД, які проживають у ендемічних за фтором регіонах. На основі визначених закономірностей розроблено патогенетично обгрунтований комплекс реабілітаційних заходів у разі ХГ та ХГД у дітей з ендемічних регіонів з застосуванням уперше в педіатричній практиці препарату антиоксидантної та цитопротективної дії "Альтан".

  Скачати повний текст

Наведено результати клініко-лабораторних досліджень особливостей перебігу хронічного пієлонефриту із супутньою патологією гастродуоденальної зони у дітей на фоні ендотоксикозу. Встановлено наявність синдрому ендогенної інтоксикації, порушення імунного захисту, про що свідчить зниження загальної кількості та функціональної активності T-лімфоцитів, зростання рівня нульових і B-клітин, порушення співвідношення імунорегуляторних T-клітин, зміни в імуноглобуліновому спектрі, підвищення активності процесів ліпопероксидації, що підтверджується достовірним зростанням концентрації малонового диальдегіду, дисбалансом у напрямку відповіді системи антиоксидантного захисту на активацію процесів перекисного окислення ліпідів, що проявлялося зниженням внутрішньоклітинної та зростанням позаклітинної активності ферментів. Удосконалено комплекс лікування дітей із поєднаним ураженням органів сечовиділення та травної системи шляхом застосування ентеросорбенту "Силлард П", що дозволило скоротити перебування пацієнтів у стаціонарі, покращити перебіг основних захворювань.

  Скачати повний текст

Вперше зафіксовано ступені порушень екзокринної функції підшлункової залози (ЕФПЗ) у дітей з хронічними гастродуоденітами залежно від етіології захворювання. Встановлено, що найбільше ЕФПЗ порушується у пацієнтів з хронічною гастродуоденальною патологією (ХГДП) алергічного генезу, найменше - у хворих з функціональною диспепсією (ФД). Досліджено вплив ступеня порушення ЕФПЗ на динаміку клініко-об'єктивних показників, тривалість захворювання та стабільність ремісії у даної категорії дітей. Виявлено відмінності морфологічних форм гастродуоденальної патології (ГДП), досліджено цитологічний склад біоптатів слизової облонки шлунка (СОШ) залежно від етіології патологічного процесу. Проаналізовано особливості періоду ремісії залежно від етіології захворювання, його морфологічних форм, характеру лікування, а також ступеня екзокринної недостатності підшлункової залози (ЕНПЗ). Обгрунтовано доцільність корекції комплексного лікування хронічної патології верхніх відділів травної системи з супутньою вторинною екзокринною недостатністю підшлункової залози (ВЕНПЗ) шляхом включення препарату системної ензимотерапії (СЕ). Тривалість курсу даної терапії рекомендовано встановлювати залежно від генезу основного захворювання та ступеня порушеня ЕФПЗ. Показано позитивний вплив препарату СЕ на перебіг хронічної патології верхніх відділів травної системи у дітей та усунення ЕНПЗ, яка є закономірною за даної патології.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням оптимізації лікування хронічного дуоденіту в дітей (ХГД), як патології органів травлення, що зустрічається найчастіше. Експериментально доведено зниження захисних можливостей слизової оболонки, порушення процесів енергозабезпечення тканини шлунка та еритроцитів периферичної крові на тлі змодельованих запально-деструктивних пошкоджень СОШ щурів. Відновленню порушених процесів сприяє комплексне лікувальне та профілактичне призначення препаратів маалокс, смекта та відвар солодкового кореня. У періоді загострення у хворих з деструктивними пошкодженнями визначено різний ступінь змін енергетичного гомеостазу. Доведено залежність даних процесів від клініко-морфологічної форми ХГД та стану кислотопродукції шлунка. Обгрунтовано доцільність та розроблено методику комплексного лікувального та профілактичного призначення препаратів маалокс, смекта та відвар солодкового кореня у пацієнтів з ХГД. Доведено, що комплексне застосування препаратів покращує клінічний перебіг захворювання, сприяє зменшенню проявів та зворотньому розвитку синдромів, призводить до більш вагомих, ніж за умов базової терапії, позитивних репаративних процесів на слизовій оболонці, відновленню енергетичного обміну та функціонального стану клітинних мембран. Спостереженням у катамнезі встановлено подовження терміну ремісії ХГД.

  Скачати повний текст

Доведено, що у дітей з хронічними гастродуоденітами (ХГД) у стадії ремісії, які прибувають на санаторно-курортне лікування, відмічаються порушення мікробіоценозу кишок різних ступенів важкості, а також пригнічення місцевого імунітету та дефіцит водорозчинних вітамінів. Встановлено, що застосування курсу бальнеотерапії з використанням мінеральних вод "Нафтуся" і "Марія" не приводить до нормалізації дисбіозу кишок, місцевого імунітету та балансу водорозчининх вітамінів. Науково обгрунтовано доцільність використання у комплексній санаторно-курортній реабілітації дітей з ХГД комбінованого застосування пре- та пробіотиків, полівітамінно-мінерального комплексу, що приводить до корекції вітамінного балансу, нормалізації мікрофлори товстих кишок та покращення показників місцевого імунітету. Запропоновано комплекс реабілітаційних заходів для дітей з ХГД з використанням бальнеотерапії та мінеральних вод, пробіотиків та полівітамінно-мінерального комплексу на курорті Трускавець, встановлено ефективність даного методу лікування ХГД.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання удосконалення лікування та діагностики хронічних захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки у дітей. Розроблено новий напрямок у патогенетичній терапії за результатами комплексного фазового дослідження функціональних моторних взаємозв'язків органів проксимального відділу шлунково-кишкового тракту під час гастродуоденальних захворювань у дітей та підлітків. Визначено фазові показники pH, моторики та внутрішньопорожнинного тиску шлунка і дванадцятипалої кишки, а також фазові зміни жовчного міхура і підшлункової залози у нормі та під час захворювань гастродуоденальної зони у дітей і підлітків. Запропоновано принципи диференційної корекції рухових порушень органів травлення під час захворювань шлунка і дванадцятипалої кишки у дітей та підлітків.

  Скачати повний текст

Проаналізовано взаємовплив психічної та соматичної сфер у дітей і підлітків з хронічними гастродуоденітами (ХГД). На підставі аналітичного співставлення клініко-параклінічних особливостей хронічного перебігу в них зазначеної хвороби з'ясовано, що у патогенезі захворювання одну з найважливіших ролей відіграють розлади психоемоційної сфери. Визначено вплив негативних емоцій на стан пізнавальної діяльності, вищої нервової системи, гемодинаміки, а також на співвідношення кислотоутворення та кислотонейтралізації у хворих з хронічним запаленням слизової оболонки шлунку та дванадцятипалої кишки. Установлено, що стосовно поверхневої форми ХГД характерним є хронічний стрес за компенсованої та/або субкомпенсованої стадії. Ерозивні форми ХГД перебігають на тлі хронічного декомпенсованого стресу. З'ясовано найбільш вагомі фактори ризику виникнення психоемоційних розладів у дітей з ХГД впродовж життя та розвитку. Досліджено показники серцевої та регіональної гемодинаміки (печінкової та нижньої порожньої вен) у дітей за різних форм ХГД. Виявлено за підвищеного рівня тривожності гіперкінетичний тип загальної гемодинаміки та зниження кровотоку у портальних судинах й посилення тиску у нижній порожній вені. Розроблено програму психореабілітаційної немедикаментозної корекції за використання рослинного психовегетомодулятора "Танакан". Доведено ефективність корекції психоемоційних, вегетативних і гемодинамічних змін у підлітків, що страждають на ХГД.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст