Досліджено питання підвищення якості діагностичних і ефективності лікувально-профілактичних заходів за гострих респіраторних захворювань (ГРЗ) на фоні цитомегаловірусної інфекції (ЦМВІ) в дітей раннього віку, які часто та тривало хворіють. Установлено взаємозв'язок між латентним і активним перебігом ЦМВІ в дітей раннього віку (з 1-го місяця до 5-ти років) і частими та тривалими ГРЗ, з порушеннями клінічного стану й імунологічними змінами, зокрема, клітинної ланки імунітету, неспецифічної резистентності. Патогенетично обгрунтовано доцільність клініко-імунологічної діагностики ЦМВІ в дітей, які часто та тривало хворіють на ГРЗ, а також застосування диференційованого підходу залежно від перебігу ЦМВІ, стосовно призначення імунопрофілактичної терапії.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності виходжування та лікування новонароджених з внутрішньошлуночковими крововиливами (ВШК). Визначено фактори ризику виникнення та розроблено методи прогнозування розвитку крововиливів, досліджено функціональний стан згортувальної, антикоагулянтної та фібринолітичної систем у даної групи дітей. Одержано нові дані про стан судинно-тромбоциторної, коагуляційної, фібринолітичної та антизгортувальної ланок системи гемостазу у дітей з ВШК та їх взаємозв'язок у динаміці раннього неонатального періоду. Встановлено роль порушення окремих ланок системи згортання крові в розвитку крововиливів. Доведено комплексний взаємозв'язок перебігу вагітності, пологів, вживання медикаментів перед пологами з окремими складовими гемостазу у новонародженого. Виявлено найбільш суттєві перинатальні фактори розвитку ВШК у новонароджених, з урахуванням яких створено алгоритм прогнозування ризику виникнення даної патології.

  Скачати повний текст

Розглянуто актуальні питання сучасної неонатології - ранньої діагностики та лікування герпесвірусної інфекції (герпесу 2-го типу) у новонароджених. Для ранньої постнатальної діагностики внутрішньоутробного інфікування вірусом герпесу звичайного 2-го типу новонароджених використано визначення специфічних антитіл Ig G та Ig M, полімеразної ланцюгової реакції й обстеження плаценти за допомогою імуногістохімічного методу. Обгрунтовано, що у разі виявлення специфічних імуноглобулінів G та M антитіл у крові новонародженого в діагностично значимих титрах, наявності рівня експресії антигену вірусу у 2-3 бали у плаценті, позитивної полімеразної ланцюгової реакції, наявності еховключень і поренцефалічних псевдокіст у перивентрикулярних ділянках за нейросонографії діагноз внутрішньоутробного інфікування вірусом герпесу звичайного 2-го типу у ранньому неонатальному періоді слід вважати верифікованим. Виявлено зміни імунологічного статусу новонароджених, що обумовили включення у комплекс лікування дітей з підтвердженим внутрішньоутробним інфікуванням специфічного імуноглобуліну людини проти вірусу герпесу звичайного 2-го типу. Доведено високу ефективність специфічного лікування (зокрема, виявлено покращання клінічного стану новонароджених, регресію та ліквідацію синдромів дизадаптації, зменшення рівня специфічних Ig G та Ig M антитіл, позитивну динаміку показників клітинного імунітету) та рекомендовано його впровадження у практику.

  Скачати повний текст