Досліджено питання підвищення ефективності хірургічного лікування вроджених катаракт шляхом інтраопераційної профілактики розвитку вторинної катаракти з використанням диференційованого підходу до задньої капсули кришталика у разі факоаспірації з ендокапсулярною імплантацією гнучких ІОЛ Acrysof у дітей. Незалежно від методу втручання на задній капсулі кришталика частота розвитку вторинної катаракти в цілому становить 21,3 % через рік після втручання та швидко прогресує через 2 роки і становить 43,5 %. Вторинна катаракта у дітей старшого віку (7 - 15 років) розвивається рідше (23,4 %), у дітей молодшої вікової групи - наявна у 2,4 рази частіше (56,4 %), що доводить про різну вікову проліферативну активність епітеліальних клітин кришталика. Установлено відносну ефективність інтраопераційних методів профілактики вторинної катаракти шляхом втручань на задній капсулі кришталика під час проведення первинного видалення вродженої катаракти з імплантацією гнучких ІОЛ. Установлено, що розтин задньої капсули з використанням методу заднього капсулорексису не впливає на частоту вторинних катаракт (55,4 %) у порівнянні зі збереженням задньої капсули інтактною (48,9 %), поєднання останнього з передньою вітректомією суттєво зменшує частоту вторинної катаракти до 28 %, водночас провокує розвиток інших післяопераційних ускладнень (помутніння склоподібного тіла, внутрішньокапсульної децентрації ІОЛ). Установлено, що у зоні видаленої задньої капсули на псевдофакічних очах дітей формується "хибна вторинна катаракта", спричинена наявністю патологічно змінених епітеліальних клітин кришталика та сполучнотканинних структур скловидного тіла.

  Скачати повний текст

Уперше встановлено, що найбільш важким ускладненням, що чинником хронічного запального процесу та причиною різкого зниження зору за умов посттравматичної псевдофакії в дітей, є дислокація ІОЛ за типом синдрому захоплення зіниці. Визначено фактори ризику утворення захоплення зіниці: зрощені парацентральні рубці рогівки, локальна або тотальна неспроможність зіничного краю райдужки, виконання великих операційних розтинів, синхіотомія та імплантація жорстких ІОЛ в циліарну борозну. Доведено можливість усунення дослідженого синдрому втручанням, яке розділяє поверхні оптичної частини ІОЛ та райдужки й розкриває замкнуте коло патологічного запального процесу, що призводить в свою чергу до послаблення запальних явищ і попереджує рецидив захоплення зіниці.

  Скачати повний текст

Наведено новий метод лікування дітей із співдружньою альтернувальною косоокістю, ускладненою функціональною скотомою пригнічення та розроблено прилад для його здійснення. Встановлено, що дана методика вперше дозволяє здійснити відновлення моно- та бінокулярних сенсорних і сенсомоторних зв'язків у пацієнтів з монолатеральною та альтернувальною косоокістю. Наведено результати клінічних досліджень 131-го пацієнта, а також результати лікування 55-ти дітей із даною косоокістю, ускладненою функціональною скотомою пригнічення. Доведено, що у дітей, з функціональною скотомою пригнічення з набутою та природженою співдружньою косоокістю віком від 3-х до 13-ти, бінокулярна система має обмежену пластичність до відновлення сенсорно-моторних механізмів бінокулярного зору. Зазначено, що ліквідацію скотоми пригнічення вдалося досягнути у 61,8 %, нормальної кореспонденції сітківки у - 38,2 % пацієнтів, відновлення нормальних сенсорно-моторних зв'язків досягнуто лише у 21,8%, що свідчить про наявність серйозних порушень у системі, яка забезпечує сенсорно-моторну координацію очей даних пацієнтів. Здійснено модифікацію відомої класифікації стану бінокулярного зору, із урахуванням характеру кореспонденції сітківок.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему досягнення високої гостроти зору для різної відстані та відновлення бінокулярного зору у разі монокулярних травматичних катаракт у дітей. Запропоновано новий спосіб ендокапсулярної імплантації гнучких інтраокулярних лінз (ІОЛ) у випадку проникаючих поранень, який забезпечує стабільну ендокапсулярну фіксацію ІОЛ у разі пошкодження передньої капсули кришталика. Розроблено нову хірургічну технологію усунення іридодіалізу, що дозволяє здійснити втручання без додаткової травматизації. На підставі аналізу росту псевдофакічного та парного здорового ока у 96-ти дітей та віддалені терміни спостережень установлено, що перенесене хірургічне втручання не уповільнює темпів росту псевдофакічних очей. Розроблено новий спосіб вибору оптичної сили ІОЛ за посттравматичної монокулярної катаракти, який базується на принципі формування слабої міопії псевдофакічного ока до 2,5 дпр. Передопераційна міопічна рефракція створила кращі умови для зорової реабілітації у порівнянні з іншими видами післяопераційної рефракції, що сприяло відновленню монокулярної гостроти зору псевдофакічного ока вдалину (0,3 - 1,0) у 95,1 %, для близької відстані (0,4 - 1,0) у 57,4 % і стійкого бінокулярного зору у 72,0 % дітей.

  Скачати повний текст

За результатами експериментів на 230 білих щурах і 145 кроликах вивчено загальні закономірності та особливості перебігу післятравматичного запального процесу у випадку поранення структур заднього сегмента ока. Встановлено, що передумовою післятравматичного інтраокулярного фіброгенезу та порушень електроретинографічних характеристик функції зорового аналізатора є збільшення протеолізу низько- та високомолекулярних білкових структур ока, пригнічення ензиматичного лізису фібрину і колагеназної активності.

  Скачати повний текст

Розроблено диференційований підхід щодо хірургічних втручань під час видалення різних видів вроджених катаракт на підставі обліку закономірностей частоти і строків формування вторинної катаракти у дитячому віці. Запропоновано нові оригінальні способи хірургії рідкісних ускладнень різних видів вродженої патології кришталика (вродженого заднього лентиконусу, сублюксації кришталика у випадку синдрому Марфана). Досліджено особливості морфологічної будови "депозитів" за "атипових" вроджених катаркт. Вперше встановлено, що на частоту і строки формування вторинних катаракт впливає форма вродженої катаракти і вік оперованих дітей. Доведено високу ефективність розроблених хірургічних методик та оптимальної тактики лікування.

  Скачати повний текст