Розглянуто питання субопераційної та післяопераційної профілактики пієлонефриту у дітей з гідронефрозом. Наведено характеристику показників у до- та післяопераційному періодах у дітей з гідронефрозом, зокрема, функціонального стану нирок, коагуляційного гемостазу, протеолітичної активності, фібринолітичної активності (ФА) крові та сечі. Вивчено роль розладів тканинної ФА мисково-сечовідного сегмента у розвитку пієлонефриту у разі гідронефрозу у дітей. Доведено ефективність застосування озонованого фізіологічного розчину для корекції ФА ниркової тканини, плазми крові, урокіназної активності сечі, екскреторної, іоно- та кислоторегулювальної функції нирок. Визначено позитивний вплив інтраопераційного використання авторської триканальної дренажної системи для проведення в післяопераційному періоді лаважу ниркової миски та верхніх сечових шляхів озонованим фізіологічним розчином (3 - 5 мг/л) для профілактики пієлонефриту у випадку гідронефрозу у дітей.

  Скачати повний текст

Уточнено роль клітинних механізмів у хронізації та прогресуванні захворювання, які проявляються у вигляді перебудови та зниження рівня загальних фосфоліпідів у сироватці крові та мембранах еритроцитів, а також підвищенні спонтанного гемолізу еритроцитів, що дозволяє оптимізувати критерії оцінки прогресування гломерулонефриту. Вперше показано взаємозв'язок деструкції цитомембран з хронізацією гломерулонефриту у дітей. Встановлено інформативність показників фосфоліпідної дезорганізації мембран у комплексній оцінці хронізації гломерулонефриту у дітей.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне вивчення особливостей вегетативного гомеостазу в дітей віком 12 - 15 років, хворих на пієлонефрит. У 131-ї дитини з цією хворобою та 35-ти дітей контрольної групи визначено вихідний вегетативний тонус шляхом анкетування за О.М.Вейном, досліджено варіабельність серцевого ритму, зокрема, під час проведення кліноортостатичної проби, вивчено добову екскрецію з сечею ванілілмигдальної кислоти. Досліджено роль вегетативних розладів як факторів ризику розвитку гострого та хронічного пієлонефриту, погіршення функціонального стану нирок. Оцінено значення нейрогенних розладів сечовипускання у формуванні вегетативного гомеостазу у разі пієлонефриту та взаємозв'язок симпатичної активності зі станом функції нирок. Висвітлено вплив ренопротекторної терапії інгібітором фозиноприлом - ферментом, який перетворює ангіотензин, на вегетативні показники у дітей з хронічним пієлонефритом.

  Скачати повний текст

Встановлено типи порушень обміну уратів у дітей, хворих на гломерулонефрит (119 обстежених). Визначено роль розладів уратного гомеостазу - одного з істотних неімунних факторів розвитку та прогесування даної хвороби. Встановлено значення спадковості, типу конституції, преморбідного фону й особливості клінічної симптоматології гломерулонефриту в дітей з супутніми розладами пуринового обміну, а також типи розладів обміну сечової кислоти, корелятивний зв'язок показників активності ферментів з показниками вмісту сечової кислоти в сироватці крові. Доведено доцільність використання уринодепресивного препарату "Алопуринол " під час терапії дітей, які страждають на гломерулонефрит і супутні розлади пуринового розладу.

  Скачати повний текст

На підставі сукупності результатів аналізу скринінг-текстів на кальціфілаксію та антикристалоутворюючу здатність сечі до оксалатів кальцію, а також показниками щавелевої кислоти у сечі та добовій екскреції оксалатів з сечею, встановлено тип порушень оксалатного обміну у дітей з гломерулонефритом - оксалатно-кальцієву гіпероксалурію. Частоту реєстрації даної гіпероксалурії визначено залежно від клініко-лабораторних проявів та особливостей перебігу гломерулонефриту у дітей. Виявлено специфічний характер кристалографічних змін сечі з різними клініко-лабораторними варіантами та характером перебігу гломерулонефриту, перебігаючого із супутніми оксалатно-кальцієвими порушеннями. Зазначено, що з числа дітей, хворих на гломерулонефрит визначено групу ризику по оксалатній дезадаптції. Встановлено негативний вплив оксалатно-кальцієвих порушень як одного з важливих неімунних факторів підтримки та прогресування гломерулонефриту. З метою усунення оксалатно-кальцієвої гіперсалурії у дітей з гломерулонефритом розроблено та апробовано засіб лікування, пов'язаний із застосуванням препарату "Ксидіфон".

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Встановлено частоту остеопенічного синдрому (51,7 %) у дітей, хворих на хронічний пієлонефрит у функціонально-компенсованій стадії захворювання. Визначено зв'язок виникнення зниження мінеральної щільності кісткової тканини із особливостями перебігу хронічного пієлонефриту (формою захворювання, віком, в якому виник запальний процес, наявністю порушень парціальних ниркових функцій). Вивчено взаємозв'язок показників мінерального обміну та метаболізму органічної основи кісток (рівні кальцію й фосфору крові та сечі, лужної фосфатази й оксипроліну в сироватці крові), які відображають глибину ураження кісткової тканини. Вперше створено діагностичний алгоритм, за допомогою якого можна у конкретного хворого з хронічним пієлонефритом прогнозувати ризик виникнення зниження мінеральної щільності кісток і своєчасно проводити корекцію виявлених порушень.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення ефективності діагностичних та лікувально-профілактичних заходів за гострого голомерулонефриту з нефритичним синдромом (ГГННС) у дітей на основі вивчення клінічних та морфологічних особливостей захворювання та чинників, що впливають на характер його перебігу. Встановлено частоту функціональних та структурних змін у тубулярному апараті, показано їх патогенетичну роль за ГГННС. За даними черзшкірної біопсії нирки встановлено морфлогічні типи гломерулонефриту (мезангіопроліферативний, ендокапілярний проліферативний, мезангіокапілярний), продемонстровано патоморфоз ГГННС. З урахуванням клініко-морфологічних зіставлень репрезентовано клінічні еквіваленти морфологічних змін ниркових структур. Уточнено патогенез розвитку тубуло-інтерстиційного компоненту. Визначено параметри прогнозування перебігу ГГННС у дитячому віці, створено математичну модель хронізації захворювання. На підставі комплексної оцінки клінічних, функціональних та морфологічних характеристик ГГННС обгрунтовано та розроблено нову терапевтичну тактику, що передбачає обмеження терміну використання антибіотиків, застосування антагоністів кальцію, дифернційоване призначення низькомолекулярних гепаринів, санацію вогнищ хронічної інфекцій, а також вилучення лікарських препаратів у період зворотного розвитку захворювання. Показано ефективність розроблених лікувально-профілактичних заходів.

  Скачати повний текст

На підставі проведених досліджень визначено основні особливості порушень ниркового кровотоку та функції нирок за всіх форм захворювання. Визначено, що, всупереч досягненню позитивного ефекту лікування, порушення функції нирок залишаються в 60 % хворих на гострий та у 67,7 % - на хронічний гломерулонефрит. Проведено оцінку радіонуклідних ознак хронізації та прогресування патологічного процесу. На підставі результатів проведених досліджень розроблено алгоритм комплексної радіонуклідної діагностики за різних форм гломерулонефриту в дітей, який визначає порядок застосування методик комплексного обстеження та дає змогу об'єктивно оцінити ефективність лікування.

  Скачати повний текст

Встановлено, що в дітей, які проживають у районах із високим рівнем забруднення довкілля, спостерігається збільшення захворюваності та поширеності хвороб сечовивідної системи, ніж у дітей, що мешкають у районах з низьким рівнем забруднення довкілля. У всіх дітей, хворих на нефропатію, виявлено зміни фосфоліпідного складу крові та сечі. Особливо порушення структурно-функціональної організації клітинних мембран виявлено у хворих, які проживають у районах з високим рівнем забруднення довкілля. Доведено, що розвиток і прогресування нефропатій у дітей супроводжується порушеннями макро- та мікроелементного складу крові та волосся. Розроблено алгоритм діагностичного пошуку з використанням анамнестичних, клінічних і лабораторних критеріїв для визначення кола дітей, хворих на еконефропатію.

  Скачати повний текст

Уперше в дітей з хронічними гломерулонефритом, пієлонефритом і тубулоінтерстиціальним нефритом виявлено взаємозв'язок змін тубулоінтерстиціальної тканини, активності та стадії захворювань з концентраційною та фільтраційною функціями. Установлено провідну роль змін тубулоінтерстиціальної тканини у прогресуванні хронічного гломерилонефриту та патогенетичне значення несприятливих (клінічного і/або морфологічного) типів захворювання стосовно тубулоінтерстиціального ушкодження. У дітей з хронічним пієлонефритом і хронічним тубулоінтерстиціальним нефритом визначено несприятливі фактори (часте рецидивування, персистенція сечового синдрому, і зокрема протеїнурії 0,5 - 1 г/доб), що сприяють прогресуванню тубулоінтерстиціальних змін. Обгрунтовано доцільність визначення рівнів прозапальних і протективного цитокінів, просклеротичного фактора росту, сумарних метаболітів оксиду азоту в сироватці крові та сечі дітей з хронічними захворюваннями нирок з метою з'ясування ступеня тубулоінтерстиціального ушкодження без проведення біопсії нирок. Визначено критерії діагностики ступеня тубулоінтерстиціальних змін у хворих на хронічний гломерулонфрит.

  Скачати повний текст

Наведено результати клініко-лабораторних досліджень особливостей перебігу хронічного пієлонефриту із супутньою патологією гастродуоденальної зони у дітей на фоні ендотоксикозу. Встановлено наявність синдрому ендогенної інтоксикації, порушення імунного захисту, про що свідчить зниження загальної кількості та функціональної активності T-лімфоцитів, зростання рівня нульових і B-клітин, порушення співвідношення імунорегуляторних T-клітин, зміни в імуноглобуліновому спектрі, підвищення активності процесів ліпопероксидації, що підтверджується достовірним зростанням концентрації малонового диальдегіду, дисбалансом у напрямку відповіді системи антиоксидантного захисту на активацію процесів перекисного окислення ліпідів, що проявлялося зниженням внутрішньоклітинної та зростанням позаклітинної активності ферментів. Удосконалено комплекс лікування дітей із поєднаним ураженням органів сечовиділення та травної системи шляхом застосування ентеросорбенту "Силлард П", що дозволило скоротити перебування пацієнтів у стаціонарі, покращити перебіг основних захворювань.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано шляхи удосконалення методів лікування та реабілітації дітей з пієлонефритом. Досліджено фактори ризику, динаміку клінічних проявів, мікробіологічний статус, ренальну гемодинаміку, стан канальцевого апарата та функціональний стан нирок у віковому аспекті за різних форм пієлонефриту у дітей. Охарактеризовано фактори ризику, особливості клінічного перебігу пієлонефриту залежно від віку (у пацієнтів до 6-ти, у 6 - 12, старше 12-ти років). Охарактеризовано стан ниркової гемодинаміки в активній фазі захворювання та після лікування. За результатами багатоцільової реносцинтиграфії виявлено погіршення функціональних параметрів обох нирок. На підставі результатів сучасних статистичних аналізів доведено переваги різних режимів тривалості антибактеріальної терапії щодо якості клініко-лабораторної ремісії та частоти рецидивів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано показники функціонального стану нирок і рівнів ферментів (гамма-глютамілтрансферази, лужної фосфатази, сукцинатдегідрогенази, кислої фосфатази, холінестерази, оксипроліну) у дітей з хронічним захворюванням нирок (ХЗН), в основі якого були хронічний пієлонефрит (ХП) з салурією у порівнянні з дисметаболічною нефропатією (ДМН). Виявлено наявність функціональних змін нирок у дітей з ХЗН на фоні салурії за умов відсутності зниження швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ). Доведено більш вагомі функціональні порушення у дітей з ДМН у порівнянні з пацієнтами, хворими на ХП. Встановлено підвищення активності тубулоспецифічних ферментів мембранного походження (гамма-глютамілтрансферази, лужної фосфатази) в сечі дітей з ДМН і ХП. Виявлено наявність гломерулярного ушкодження за рівнем холінестерази в сечі дітей з ДМН і ХП ще до зниження ШДК. Доведено високу активність оксипроліну в сечі дітей з ХЗН, що свідчить про активацію сполучної тканини не тільки як фонового стану організму, але й як маркера інтенсивності фіброзотвірної спроможності.

  Скачати повний текст

Доведено необхідність оцінки диспропорції росту та дозрівання уретеро-везікального сегменту та сечового міхура у разі міхурово-сечовідного рефлюксу (МСР). З використанням сучасних методів дослідження розроблено та науково обгрунтовано показання до ендоскопічного лікування МСР в дітей з урахуванням активності пієлонефриту, виразності диспластичних змін у нирках та ступеня рефлюкс-нефропатії, порушень уродинаміки та анатомо-фізіологічних особливостей уретеро-везікального сегменту. Запропоновано та впроваджено до практики способи ендоскопічного лікування МСР у дітей. Розроблено критерії оцінки ефективності антирефлюксного захисту сечоводу під час та після ендоскопічних операцій у випадку МСР. На підставі ультразвукових, інструментальних методів, а також біохімічних показників крові та сечі вперше вивчено динаміку регресу пієлонефриту та ушкодження ниркових структур та уретеро-везікального сегменту після ендоскопічної корекції міхурово-сечовидного рефлюкса в дітей.

  Скачати повний текст

Доведено, що наявність нейрогенної гіперрефлектроної дисфункції сечового міхура у хворих на міхурово-сечовідний рефлюкс (МСР) збільшує у 1,5 рази частоту виникнення пієлонефрита, ускладнює його клінічний перебіг і прискорює глибокі анатомо-функціональні зміни нирки у порівнняні з хворими з МСР без порушення функції сечового міхура. Наведено патогенетичне обгрунтування даних ускладнень, зокрема, встановлено наявність постійно інтермітуючої інтралюмінарної ниркової гіпертензії у фазі наповнення ("спокою") сечового міхура. Розроблено новий метод субуретеральної імплантації біологічно нейтральних субстанцій. Вперше визначено у часі динаміку, послідовність і ступінь відновлення функціонального стану нирок і сечових шляхів після ендовезікального лікування МСР у дітей з нейрогенними дисфункціями сечового міхура залежно від використання різних пластичних матеріалів. Розроблено абсолютні та відносні показання щодо ендовезікального лікування МСР. Запропоновано методику кількісної бальної оцінки результатів ендоскопічного лікування МСР у дітей з нейрогенними дисфункціями сечового міхура, що застосовано у процесі розробки нового напрямку комплексного лікування та для визначення кінцевих результатів лікування. Обгрунтовано патогенетичний напрямок лікуваня МСР у дітей з нейрогенними дисфункціями сечового міхура на підставі формування ендоскопічного механізму за умов тривалого використання фармакологічних і фізіотерапевтичних чинників, спрямованих на нормалізацію резервуарної функції сечового міхура.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

На підставі результатів ретроспективного та проспективного досліджень вивчено питання доклінічного діагностування нефропатій у дітей. Розроблено схеми їх первинної профілактики. З метою обстеження дітей проведено клініко-анамнестичне та лабораторне дослідження з використанням біохімічних (визначення продуктів пероксидації в сечі) та біофізичних (визначення субфракційного складу сечі за допомогою методу лазерної кореляційної спектроскопії) методів. На підставі факторного аналізу клініко-анамнестичних показників і методів математичного моделювання визначено диференційні фактори ризику розвитку нефропатій мікробно-запального та дисметаболічного генезу. Розроблено прогностичну таблицю з урахуванням зазначених вагомих факторів ризику та визначено критерії включення дітей до групи ризику розвитку нефропатій за бальною оцінкою. Сформовано базу референтних величин спектрів лазерної кореляції (ЛК) стосовно здорових дітей. Визначено патогенетичні механізми ранньої фази розвитку нефропатій. У дітей групи ризику розвитку нефропаті визначено диференційні відмінності в ЛК-спектрах сечі відповідно до напрямку патологічного процесу у разі мікробно-запальних і дисметаболічних процесів. Констатовано активацію процесів пероксидації зі збільшенням вмісту дієнових кон'югатів і малонового діальдегіду. З урахуванням виявлених змін розроблено й обгрунтовано схему первинної фітометаболічної корекції, яка передбачає етапне призначення фітосуміші "Нефрофіт" і фітокомплексу "Спіруліна" за профілактичної дози. Ефективність запропонованої схеми фітометаболічної корекції доведено за результатами безпосередніх і віддалених спостережень.

  Скачати повний текст

Визначено клініко-морфологічні особливості синдрому гострої ниркової недостатності та вплив факторів ризику на його розвиток. Вивчено клінічний перебіг гострої ниркової недостатності, виниклої внаслідок різноманітних причин, у новонароджених різного гестаційного віку. Описано морфологічні зміни в нирках обстежених немовлят різного гестаційного віку, зумовлені гострою нирковою недостатністю. Досліджено фактори ризику антенатального та постнатального періоду стосовно розвитку гострої ниркової недостатності, що дозволяє визначити ймовірність її виникнення, провести вчасну профілактику та лікування ранніх проявів.

  Скачати повний текст

Уперше встановлено частоту HLA-антигенів, -фенотипів, -гаплотипів, гаметну асоціацію серед здорових представників популяції українців, що проживають у Західному регіоні України. Проаналізовано генетичну дистанцію між жителями Львівщини та представниками популяцій інших регіонів України, а також деякими групами населення Європи. На підставі аналізу HLA-системи вивчено та встановлено генетично зумовлену схильність до дисметаболічної нефропатії (ДМН), хронічного необструктивного пієлонефриту (ХНПН), вад розвитку органів сечовидільної системи серед жителів Карпатської геногеографічної зони. Визначено зв'язки клінічного перебігу пієлонефриту й типу вродженої аномалії нирок з конкретним фено- і гаплотипом, які є характерними саме для дітей Львівщини. Обгрунтовано протекторну роль окремих HLA-детермінант у розвитку ДМН, ХНПН, вроджених вад розвитку нирок у дітей (ВВРН). З'ясовано імуногенетичні критерії формування "груп ризику" розвитку ДМН, ХНПН, ВВРН у дітей Львівщини.

  Скачати повний текст