Запропоновано новий підхід до загальнолінгвістичного, порівняльно-історичного та типологічного вивчення субстрату в контексті лінгвістичної контактології з опорою на позамовні свідчення суміжних із лінгвістикою дисциплін. Розроблено методичний алгоритм дослідження та надано схему хронологічної стратифікації та генеалогічної ідентифікації гіпотетично субстратної лексики. Введено в науковий обіг термінологічне сполучення "реліктивна контактема" на позначення лексеми субстратного походження. Встановлено, що слов'янські, романські та германські лексеми невідомого походження успадковані з гетерогенних доіндоєвропейських субстратних мов, які входили до складу доіндоевропейського мовного союзу. Визначено типи авторських етимологічних гіпотез із неіндоєвропейським компонентом та обгрунтовано правомірність перенесення принципів міжродинного порівняльно-історичного дослідження мов в аспекті віддаленої спорідненості на вивчення субстратної лексики.

  Скачати повний текст

Розкито співвідношення, що склалося внаслідок впливу специфічної вторинної номінації, стосовно особових займенників між значенням нейтральності (неформальності) й увічливості (формальності) засобів звертання. Доведено відносну роль генеалогічного фактора у формуванні зіставлюваних алокутивних систем і своєрідність їх еволюції в індоєвропейських мовах. Виявлено значне різноманіття структур звертання та корпусу його засобів у різних мовах, а також чергування етапів, позначених зростанням або зменшенням кількості форм звертання.

  Скачати повний текст

Проаналізовано особливості семантичного розвитку індоєвропейської лексики, утвореної від споріднених праформ на позначення непрямого руху з кореневим архетипом (S)KER(T)-, представлено фонетичну та морфологічну характеристики сегментів індоєвропейського кореневого архетипу (S)KER(T)-, семантичну класифікацію його рефлексів. Широкий значеннєвий спектр континуантів досліджуваного архетипу пояснюється активністю семи кривизни, смисловою полівалентністю дій звивання, згинання, обертання у матеріальній і духовній культурі індоєвропейців. На матеріалі рефлексів індоєвропейського кореневого архетипу (S)KER(T)- встановлено потенціал семантичного зближення значень "гнути" та "різати", визначено типи семантичних мотивацій, що реалізуються за допомогою механізмів метафоризації, метонімізації, табуїзації.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено структуру пізньолатинського речення, в якій відображено зміни, зумовлені поступовим переходом від синтетичної до аналітичної конструкції. Наведено погляди римських риторів та граматиків щодо послідовності елементів речення, які дозволяють зрозуміти той факт, що порядок слів у класичній латині був відносно вільним, не мав граматичного значення і належав до сфери стилістики. Вивчення структурних змін у пізньолатинському реченні здійснено на базі вербоцентричної концепції, тобто порядок послідовності елементів визначається їх положенням щодо дієслова-присудка. Досліджено позицію дієслова-присудка у головному та підрядному реченні, а також її зміни у порівнянні з положенням у реченні класичної латинської мови. Розглянуто положення щодо дієслова-присудка підмета, прямого та непрямого додатків, обставин й обставинних конструкцій різного типу у головному та підрядному реченні. Розглянуто розвиток конструкції - іменник і його означення: прикметник, займенник, числівник, дієприкметник, атрибутивний генетив. Визначено чинники, що зумовили зміни у структурі речення, зокрема, закономірний внутрішній розвиток мови, вплив класичної конструкції й екстралігвістичних факторів.

  Скачати повний текст