Розкрито мету, завдання, методи, тенденції та форми теологічних підходів щодо розуміння загально-фундаментальних і суспільствознавчих проблем співвідношення релігії та науки. Розглянуто тлумачення сучасних досягнень і соціально-гуманітарних наслідків науково-технічного прогресу (НТП) у християнській теології. Доведено персоналістично-плюралістичний характер сучасних богословських інтерпретацій досягнень НТП у ситуації посмодерної епохи, що виявляється у все більшому проникненні в теологію різноманітних форм наукового знання (філософії, соціології, психології, історії, культурології, теоретичної фізики тощо), значному розширенні поля її інтерпретаційної сфери, спрямованості переважно до етичної та соціально значимої проблематики глобалістичного світу. Окрему увагу приділено аналізу модерністичної тенденції в католицькій, протестантській та провославній теології, на підставі чого установлено відповідну ступінь модернізації для кожного з основних напрямків християнства. Здійснено спробу прогнозування перспектив розвитку християнських конфесій у науково-технічному секуляризованому світі ХХІ ст.

  Скачати повний текст

Досліджено характер трансформації ставлення християнства до науки, показано його зміни у процесі розвитку людської цивілізації. Виявлено, що у період середньовіччя склалось специфічне бачення світу, якому були властиві символізм, умоспоглядання та герменевтика, а становлення західного мислення детермінувалось християнським світобаченням. Встановлено, що новоєвропейський період характеризується ньютоново-картезіанським розмежуванням матерії та свідомості, що наклало відбиток на співвідношення релігійного та наукового бачення світу, які були чітко відокремлені й позначені як несумісні внаслідок різних способів пізнання. З'ясовано, що у XX ст. у науковому світобаченні відбулися зміни, які виявлили недосконалість класичної науки, що призвело до формування нової наукової парадигми та розробки теорій, сутність яких схожа з деякими християнськими релігійно-філософськими системами. На підставі порівняння основних віроповчальних концепцій і методів пізнання виявлено існування різних конфесійних шляхів пошуків істини, які постійно змінювались і відзначались різними проявами у ставленні до науки. Показано, що світоглядні засади, догматизовані християнськими конфесіями, передбачають ірраціональне осмислення змісту релігійних текстів, а метафізичне тлумачення "відкриває" шлях до їх людського осмислення, що призводить до трансформації взаємодії світоглядних засад християнських конфесій з наукою у різні історичні періоди. Встановлено, що криза науки у сучасній культурі спричинена тотальною релятивізацією наукового знання, яка обумовлена такими принципами, як децентрованість і онтологічна невизначеність. Встановлено, що модернізація християнства полягає в його адаптації до досягнень науки, що призводить до зростання кризи як у християнстві, так і в науці, сутнісних перекручувань змісту багатьох канонічних текстів і до порушення окремих віровчень.

  Скачати повний текст