Досліджено проблему біблійної герменевтики як особливої сфери гуманітарного знання та інтерпретації біблійних текстів як основного джерела інтертекстуальності, літературного діалогізму, алегоризації, архетипного мислення, символізму, метамовної семіотики світової культури. Висвітлено основні етапи розвитку герменевтики від давньоюдейської та ранньохристиянскої екзегези, патристики та схоластики до сучасних інтерпретативних теорій феноменологічної герменевтики, біблійного екзистенціалізму й архетипної критики. Досліджено теоретичні концепти минулих епох у взаємозв'язку з загальним розвитком філологічної думки, висвітлено літературознавчі аспекти інтерпретації тексту і явищ буття, формування методологічної системи науки про літературу, становлення її термінологічного апарату. Виявлено загальні закономірності розвитку ідей процесу осягнення та інтерпретації у світовій гуманітаристиці. З використанням дослідженої методології здійснено аналіз основних парадигм Біблії (історичної, культурологічної, жанрової, авторської), її художньо-образної структури за текстуальним, екстратекстуальним та метатекстуальним рівнями інтерпретації. Проаналізовано детермінанти біблійної семіотики у її архетипному, символічному, алегоричному та типологічному виявах. Грунтуючись на зазначених наукових концептах, розглянуто проблеми сакральності, анагогічності, есхатологічності біблійних текстів як Святого Письма.

  Скачати повний текст

Досліджено семантико-стилістичну характеристику лексики перекладів книг Святого Письма, виконаних П.Кулішем та І.Пулюєм, у контексті формування та розвитку української літературної мови у другій половині XIX - на початку XX ст., у взаємозв'язку з нормотвірними настановами перекладачів та їх орієнтацією на дві форми історичного існування української мови - народнорозмовну та писемно-книжкову, а також у зіставленні з нормами сучасної української літературної мови. На матеріалі текстів українського перекладу вниг Святого Письма (П'яти-книжжя Мойсея, Книги Приповісток Соломонових, Книги пророка Ісаії, Книги пророка Єремії, Книги "Плач Єремії" - у перекладі П.Куліша, І.Огієнка, Псалтиря - у перекладі І.Пулюя та І.Огієнка; Євангелія від Матвія - у перекладі П.Морачевського, П.Куліша, І.Огієнка) проведено відбір і систематизацію лексичних одиниць, аналіз їх семантичної структури, стильових функцій і лексикографічний опис. На базі історико-культурних і філологічних джерел здійснено узагальнювальний огляд історії перекладів книг Святого Письма українською мовою.

  Скачати повний текст

Проведено лінгвокультурологічне дослідження мовних одиниць в англомовних версіях Біблії в діахронії. Визначено екстралінгвальні та лінгвальні чинники впливу на зміни лексико-фразеологічного складу текстів англомовних версій Біблії. Описано механізм лінгвістичних змін мовних одиниць у виокремлених тематичних групах. Проаналізовано особливості мовних модифікацій та орфографічні й граматичні зміни в текстах англомовних версій Біблії за досліджуваний період.

  Скачати повний текст

На матеріалі україномовних перекладів Святого Письма (Нового Завіту) І. Огієнка та І. Хоменка з урахуванням основних напрямів розвитку словникового складу (синонімічних і антонімічних лексем, біблійних фразем) та стилістичних можливостей української літературної мови XX ст. проведено комплексний аналіз і визначено зв'язок Біблії з правописною системою української мови. Проаналізовано специфіку конфесійного стилю. Виокремлено синонімічні й антонімічні пари іменників і дієслів, які переважно функціонують в одній строфі чи в одному реченні, як центральні лексеми вираження біблійної думки, що увиразнюють та естетизують зміст Святого Письма. Проаналізовано найвідоміші біблійні фразеологічні одиниці. Досліджено тропіку україномовних текстів Біблії XX ст. та визначено стилістичну й естетичну функції кожного тропа у співвідносних контекстах Святого Письма І. Огієнка та І. Хоменка.

  Скачати повний текст

Досліджено природу і функції християнської наративної традиції як феномену універсуму християнської культури. Визначено лінгвістичне релігієзнавство як нову галузь релігієзнавчого знання з певним предметним полем та понятійно-категоріальним апаратом. Подано християнську наративну традицію як ієрархізовану систему текстів, виділено її ядерні структури - корпус незмінних сакральних канонічних текстів (Святе Письмо та Священний Переказ) та периферійні (маргінальні) структури (християнська література і фольклор). Доведено зниження рівня сакралізації християнських текстів від центру до периферії наративної системи та центроскерований рух релігійних смислів з периферії до центру системи, що супроводжує сакралізацію та канонізацію текстів і забезпечує відкритість християнської наративної системи, її здатність адаптуватися до "викликів часу".

  Скачати повний текст