Досліджено історію розвитку логіки в Україні у другій половині XIX - на початку XX ст. Виявлено особливості наукового доробку українських логіків даного періоду. Запропоновано визначення логіки як науки і форм мислення (поняття, судження, умовивіду) у концепціях українських науковців. На підставі проведеного аналізу запропоновано дві підстави для класифікації історії логіки відповідно до територіального розташування (Київської, Харківської, Одеської, західноукраїнської шкіл) та до напрямів, які підтримували логіки: традиційний (Ф.Зеленогорський, М.Лангес, П.Лейкфельд, Т.Мандибур, С.Остроумов, І.Продан, Г.Челпанов, П.Юркевич), психологічний (М.Грот, І.Копач), математичний (С.Балей, Є.Буніцький, Г.Веревський, Ф.Козловський, І.Слепинський, С.Шатуновський), метафізичний (С.Гогоцький, Г.Костельник, П.Ліницький, Й.Міхневич, О.Новицький. Значну увагу приділено новим напрямам, а саме: математичному та психологічному.

  Скачати повний текст