Проведено лінгвопрагматичний аналіз вираження емотивності у творчості Г.Г. Маркеса. Зауважено, що дискусії з приводу можливого відображення емоційного у мові мають певні історичні витоки. Визначення різноманітних функцій емотивності текстів художніх творів дозволяє з'ясувати існування факторів, які впливають на збільшення щільності їх емотивної тканини. Такими факторами є прагматичний, спричинений необхідністю подолання емоційного бар'єру адресата у разі сприйняття його емоційного змісту тексту, зміни емоційного стану або відношення до події, що зумовлює актуалізацію психологічної закономірності до появи нових емоцій, яким необхідне мовне втілення; лінгвістичний фактор, взаємопов'язаний з синсемантизмом мовних знаків - жодне з засобів вираження внутрішнього хвилювання не є самодостатнім для адекватного відображення емоційного стану автора необхідно дублювати мовні засоби різних рівнів, тому у тексті можна спостерігати випадки скупчення емотивів; текстовий фактор, зумовлений накладанням емотивів фонового та тонального рівнів тексту. Розкрито суть поняття "емотивний фон", "емотивне забарвлення", "емотивна тональність тексту художнього твору". Виявлено характерну авторську особливість вживання поряд з прямим визначенням емоцій їх образного уявлення, що призводить до збільшення обсягу емоційної інформації у творі.

  Скачати повний текст