Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено синтез нових амфіфільних гребінчастих кополімерів полімераналогічними перетвореннями бінарних альтернатних кополімерів малеїнового ангідриду з регульованим співвідношенням гідро- і ліпофільних фрагментів. Кінетичними дослідженнями ацилування гребінчастим альтернатним поліангідридом 1-додецен-ко-малеїнового ангідриду первинного спирту етанолу за присутності триетиламіну встановлено, що реакція ускладнюється унаслідок обмеженої доступності ангідридних ланок через особливості самовпорядкування макромолекулярних агрегатів у розчинах. Колоїдно-хімічними та рентгеноструктурними дослідженнями доведено, що макромолекули амфіфільних гребінчастих кополімерів з боковими поліметиленовими та поліоксиетиленовими ланцюгами у розчинах здатні до мікрофазової сегрегації, зміни конформації й утворення самоорганізованих міцелярних структур залежно від природи розчинника, концентрації та температури. Міцелярні структури амфіфільних гребінчастих кополімерів у бензольних розчинах використано як нанореактори синтезу стабільних дисперсних систем нанорозмірного срібла у 27 - 30 нм з вузьким розподілом за розмірами.

  Скачати повний текст

Вивчено питання розробки методів синтезу олігомерних азо- та поліазоініціаторів. Встановлено закономірності процесів формування блок-сополімерів заданої будови фотоініційованою радикальною полімеризацією з використанням одержаних олігомерних азоініціаторів, досліджено властивості синтезованих сполук. Розроблено методи синтезу азоацилгідразонів кетонів. Показано, що вони є ефективними фотоініціаторами радикальної полімеризації у синтезі олігомерів. Вперше синтезовано олігомерні азо- та поліазоініціатори радикальної полімеризації на основі азо-біс-ізобутирогідразону циклогексанону та бутадієн-ізопренового каучуку або олігопропіленгліколів. Методом фотоініційованої радикальної полімеризації з використанням олігомерних азо- та поліазоініціаторів синтезовано три- та поліблочні сополімери з різною довжиною блоку стиролу. Доведено, що синтезовані методом фотоініційованої радикальної полімеризації блок-сополімери є двофазними системами. Показано, що за умов двостадійного синтезу блок-сополімерів співіснують дві хаотично взаємопроникні мікрофази, які складаються зі стирольних і дієнових блоків, а під час одностадійного синтезу блок-сополімерів утворюється добре упорядкована, тривимірна гратка ізольованих доменів стиролу всередині дієнової неперервної матриці. Показано, що методом фотоініційованої радикальної полімеризації з використанням поліазоініціаторів можна спростити процес синтезу блок-сополімерів до одностадійного.

  Скачати повний текст

Уперше установлено, що поетапне внесення карбаміду разом з аеросилом марки А-175 як регулятором pH у нестабілізовану реакційноздатну смолу у процесі синтезу карбамідоформальдегідних смол (КФС) безперервним способом зменшує вміст залишкового формальдегіду в КФС завдяки забезпеченню процесу доконденсації смоли з утворенням метиленових похідних КФС. Досліджено модифікації КФС, їх синтез одноатомними насиченими спиртами у невеликій кількості (4 %) з метою одержання недорогих, стабільних за умов довгострокового зберігання (5 місяців) КФС. Установлено вплив модифікаторів на характеристики одержаних КФС на їх стабільність. Визначено, що найефективнішими модифікаторами є етиловий і бутиловий спирти.

  Скачати повний текст

Досліджено вініл-<$Ebeta>-дикетонати перехідних металів як ініціаторів, комономерів та інгібіторів радикальної полімеризації. Використання вініл-<$Ebeta>-дикетонатів як ініціаторів радикальної полімеризації дозволяє одержувати полімери з розгалуженою структурою. Вивчено вплив природи металу та ліганду у вініл-<$Ebeta>-дикетонатах. Запропоновано ефективну низькотемпературну ініціюючу систему АПД (Co) - ПД для проведення радикальної полімеризації метилметакрилату (ММА), яка значно перевищує за ефективністю бензоїлпероксид. Показано, що незалежно від природи металу та ліганду вініл-<$Ebeta>-дикетонати здійснюють ініцюючу та інгібуючу дії. Змінюючи умови проведення полімеризації (концентрацію, температуру, використання донорних розчинів), можна керувати співвідношенням процесів ініціювання та інгібування. Досліджено ряд зразків щодо стійкості до термоокиснювальної деструкції. Полімери, одержані за умов ініціювання вініл-<$Ebeta>-дикетонатами, мають більшу стабільність, ніж полімери, одержані за умов застосування перекисного ініціатора.

  Скачати повний текст

Встановлено закономірності перебігу термоініційованої полімеризації метилметакрилату (ММА) залежно від хімічної будови, йонного характеру поліметинових барвників, природи розчинника, концентрації, температури. Виявлено, що поліметинові барвники залежно від хімічної будови можуть ініціювати й інгібувати термополімеризацію ММА за радикальним механізмом навіть за відсутності стандартного ініціатора. Показано, що для утворення вільного радикалу необхідно, щоб вища заповнена молекулярна орбіталь (ВЗМО) барвника мала нижчу енергію, ніж аналогічна орбіталь ММА. Встановлено, що енергія ВЗМО катіонних поліметинів зростає у випадках подовження поліметинового ланцюга, відхилення електронодонорності термінальних груп від середньої та підсилення електронної асиметрії. Це зумовлює послаблення ініціювальної здатності катіонних барвників за таких змін їх хімічної будови. Зазначено, що в аніонних і внутрішньоіонних мероціанінових з позитивною і негативною сольватохромією барвників енергія ВЗМО значно вища, ніж у катіонних барвників, і перевищує енергію ВЗМО ММА, тому вони не ініціюють радикальну полімеризацію ММА. Доведено, що внутрішньоіонні скварилієві та бородипірометенові барвники є слабкими ініціаторами полімеризації ММА у відсутності та присутності ініціатора, незважаючи на те, що мають вищі енергії ВЗМО ніж ММА. Обгрунтовано припущення, що в даному випадку можуть утворюватись бірадикали за рахунок переносу електрона від акцепторної до донорної частини молекули.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено закономірності протікання фотоініційованих процесів у поліолефінах різної молекулярної та надмолекулярної структури (поліпропілену, полібутен-1, кополімері етилена-пропілена, надвисокомолекулярних поліетиленових волокнах) та композиційних матеріалів на основі їх сумішей. Показано, що метод фотохімічного зшивання має деякі переваги перед традиційними методами зшивання у відношенні до поліолефінів з розгалуженою будовою і, особливо, до їх сумішей. Встановлено, що методом фотомодифікації вдається сформувати досить щільну сітку хімічних зв'язків у полімерній матриці. Показано можливість регулювання фізико-механічних показників полімерних матеріалів шляхом утворення такої сітки. Перш за все, фотоініційоване зшивання дозволяє значно знизити холодотекучість високоорієнтованих полімерних матеріалів та покращити їх термостабільність і адгезію до зв'язуючих. Шляхом фотоініційованого зшивання вдалося підвищити взаємодію на межі розділу фаз у сумішах поліолефіни (ПО), що запобігає коалесценції дисперсних часток компонентів при тривалій експлуатації композитів при підвищеній температурі (70 С). Завдяки цьому вдається суттєво підвищити температурний інтервал застосування матеріалів. Застосовано оригінальний метод гетерогенної модифікації сумішей ПО, суть якого полягала у селективному зшиванні шару компатибілізатора і граничних з ним компонентів. У результаті локалізації процесу переважно у шарі компатибілізатору деформаційна здатність композицій не блокується суцільною сіткою, і після витримування при підвищеній температурі протягом 7 місяців зшиті компатибілізовані композити виявляють деформаційну здатність вищу, шіж немодифіковані.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості процесів сіткоутворення та формування структури поліціанурату за умов присутності мінерального шаруватого наповнювача монтморилоніту і/або гнучколанцюгового реакційноздатного модифікатора політетраметиленгліколю. Проаналізовано вплив наповнювача на властивості нанокомпозитів на основі гомо- та гібридних поліціануратних сіток. Вперше застосовано комбіновану модифікацію поліціануратів за допомогою органічного реакційноздатного полімеру та неорганічного алюмосилікатного наповнювача, вивчено особливості перебігу реакції поліциклотримеризації диціанового естеру за умов присутності модифікатора та наповнювача. Вперше встановлено, що модифіковані поліціанати характеризуються наногетерогенністю за умов модифікації олігомером і монтморилонітом. Вперше зафіксовано формування гібридної структури з подвійною наногетерогенністю. Встановлено, що даний ефект відбувається за рахунок нанофазового розподілу в гібридній поліціанурат-поліетерній сітці, а також за присутності наповнювача. Доведено, що застосування подвійної модифікації поліціануратів дозволяє одержати матеріали, що характеризуються високими значеннями механічного модуля.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Висвітлено вплив фізичних взаємодій між компонентами на процеси структуроутворення у композитах на основі поліуретанів різної хімічної будови й ацетобутирату целюлози, а також вплив на їх структуру та властивості постійних електричного та магнітного полів. За результатами досліджень питомої теплоємності, надмолекулярної структури та діелектричних властивостей композитів показано високу модифікувальну здатність ацетобутирату целюлози щодо структури та властивостей поліуретанів. Уперше досліджено вплив постійного електричного поля на процеси структуроутворення у композитах аморфного поліуретану й ацетобутирату. Установлено, що внаслідок поляризації відбуваються зміни у надмолекулярній структурі композитів, що відображається на їх діелектричних і термоелектричних властивостях. Уперше досліджено вплив постійного магнітного поля на формування структури поліуретанів на основі простої або складноефірної складової. Показано, що поле не сприяє формуванню далекого впорядкування в аморфному полімері.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено точний спектр решіткової моделі Кондо для металоорганічних феромагнетиків у перехідному інтервалі модельних параметрів, для якого неможна використовувати підхід, що базується на теорії збурень. Досліджено спектр низькоенергетичних станів моделі Хаббарда з нескінченним відштовхуванням на анізотропних решітках різної топології. Знайдено інтервали електронних параметрів моделі, для яких спін основного стану має максимальне значення. У випадку трикутної решітки у вигляді смуги та квазіодновимірної ромбічної решітки одержано розділення зарядових і спінових змінних, а також визначено точну аналітичну залежність між розміром решітки, за якого починається руйнування феромагнітного упорядкування, та параметрами гамільтоніана. Для квазідвовимірних решіток показано існування концентраційних переходів зі зміною повного спіну від максимального значення до мінімального.

  Скачати повний текст

Створено діагностичні полімерні тест-системи на основі композицій полімер - біополімер. Розроблено умови синтезу полістирольних мікросфер з застосуванням методу емульсійної беземульгаторної полімеризації для одержання монодисперсних, агломераційно стійких у фізіологічних розчинах полімерних дисперсій з заданим комплексом властивостей. Наведено методику модифікації поверхні полістирольної дисперсії за методом зародкової полімеризації з використанням суміші водо- й олієрозчинних ініціаторів і структурно-механічних стабілізаторів, без додаткового зародження нових частинок дисперсної фази у ході модифікації. З застосуванням методу рентгеноелектронної спектроскопії установлено склад і структуру міжфазного шару полістирольних дисперсій з контрольованою природою поверхні. Вивчено вплив способу іммобілізації біолігандів на стійкість полімерної дисперсії. Одержано високочутливі полімерні біотест-системи для діагностування інфекційних захворювань.

  Скачати повний текст

Синтезовано та досліджено блочну структуру та поведінку у розчинах триблок-кополімерів (ТБК) поліакриламіду-b-поліетиленоксиду-b-поліакриламіду (ПАА - b - ПЕО - b - ПАА) на основі хімічно комплементарних ПАА і ПЕО з різною довжиною центрального та бічних блоків. Формування ІнтраПК у макромолекулах ТБК перешкоджає кристалізації блоків ПЕО та забезпечує існування однорідної фрактально-організованої аморфної структури у широкому діапазоні зміни ММ обох блоків. Установлено здатність макромолекул ТБК до міцелоутворення у водних розчинах за рахунок утворення інтрамолекулярних водневих зв'язків і гідрофобних взаємодій. Показано, що у разі зростання довжини центрального та бічних блоків критична концентрація міцелоутворення ТБК зменшується, а вільна енергія міцелоутворення збільшується.

  Скачати повний текст

Досліджено структурно-морфологічні особливості та теплові переходи в сегментованих поліуретанах (ПУ) з карбоксильними та Li-, Na-, K-карбоксильними групами у складі гнучкого поліефірного (полі(тетраметиленгліколь)) сегмента та різною довжиною жорсткого сегмента, а також діелектричну релаксацію та йонну провідність в даних системах. Проведено систематичне дослідження ряду відповідних модельних ПУ з застосуванням методик широко- та малокутового розсіювання рентгенівських променів, диференціальної скануючої калориметрії, широкополюсної діелектричної релаксаційної спектроскопії. Показано, що нейтралізація карбоксильних груп призводить до пригнічення процесів кристалізації поліетерних блоків. Визначено, що в даних ПУ йономерах, поряд з наявністю типової для сегментованих ПУ мікрофазово розшарованої структури, відбувається формування агрегатів йонних груп, яке супроводжується збільшенням ступеня сегрегації блоків різної природи та зниженням йонної провідності майже на порядок; йонна та протонна провідність досліджуваних ПУ зростає за умов зменшення довжини жорстколанцюгових сегментів. Часи релаксації провідності є суттєво більшими за часи релаксації сегментальної рухливості поліефірних ланцюгів. Встановлено, що даний ефект збільшується у разі переходу від кислотної до йонної форми ПУ.

  Скачати повний текст

Уперше одержано нові мономери - продукти взаємодії фурфурилгліцидного етеру (ЕФУ) з насиченими та ненасиченими моно- та дикарбоновими кислотами. Досліджено особливості каталізу цих реакцій за присутності комплексних онієвих каталізаторів. Уперше встановлено, що похідні ЕФУ з насиченими та ненасиченими монокарбоновими кислотами здатні до фотополімеризації за їх ультрафіолетового опромінювання. Уперше на підставі кінетичних і фізико-хімічних методів аналізу вивчено кінетику та встановлено механізм полімеризації ЕФУ і його похідних, який відбувається за радикальної полімеризації з утворенням проміжних сполук - пероксидів. Визначено кінетичний маршрут перебігу реакції полімеризації ЕФУ з встановленням окремих стадій повільного та швидкого процесів.

  Скачати повний текст

Методами інфрачервоної спектроскопії, диференціального термічного аналізу та ротаційної віскозиметрії проведено комплексне дослідження кінетичних закономірностей процесу формування сітчастого епоксиамінного полімеру за наявності високодисперсних наповнювачів - аеросилів з різною природою поверхні. Встановлено взаємозв'язок між кінетикою вичерпання функціональних груп і ступенем структурованості системи. Доведено, що незалежно від природи поверхні, введення наповнювача спричиняє ефект прискорення процесу вичерпання епоксидних груп на початкових стадіях взаємодії епоксидного олігомеру з діаміном. Вплив природи поверхні аеросилу на реакцію епоксид - амін проявляється на глибоких стадіях, що у випадку А-175 призводить до значного сповільнення реакції та зниження граничного ступеня конверсії епоксидних і амінних груп. Відзначено, що можна виділити суто кінетичний аспект, пов'язаний з впливом наповнювача на механізм, швидкість і граничну глибину вичерпання функціональних груп і структурно-кінетичний, пов'язаний з впливом наповнювача на співвідношення швидкостей процесів хімічного та фізичного структурування, яке визначає структурну організацію просторово зшитого полімеру та властивості полімерної матриці. Одержано кінетичну модель реакції епоксид - амін у наповнених системах, яка враховує особливості формування просторово зшитої структури полімерної матриці та ефекти фізичного структурування. Розраховано основні кінетичні параметри процесу формування наповнених епоксиполімерних матриць залежно від вмісту та природи поверхні наповнювача, які можна використовувати для оптимізації температурно-часових і конверсійних параметрів процесу з метою його інтенсифікації.

  Скачати повний текст

Досліджено кінетичні закономірності стаціонарної фотоініційованої кополімеризації моно- та ди(мет)акрилатів до глибоких конверсій методом лазерної інтерферометрії залежно від природи, функціонального навантаження комономерів, складу композицій, концентрації фотоініціатора й інтенсивності УФ-опромінення. Вивчено кінетичні закономірності загибелі метакрилатних та акрилатних макрорадикалів та їх росту в одержаних полімерних матрицях різної природи у широкому температурному діапазоні методом ЕПР-спектроскопії. Встановлено кореляційний зв'язок між кінетичними закономірностями кополімеризації та природою мономерів. На базі концепції мікрогетерогенності розроблено кінетичні моделі лінійної та тривимірної кополімеризації (мет)актрилатів до глибоких конверсій із урахуванням особливостей проходження процесів у різних реакційних зонах, а також кінетичну модель кополімеризації для випадку лінійного обривання ланцюга. Показано, що одержаний експериментальний матеріал і запропоновані кінетичні моделі лінійної та тривимірної кополімеризації моно- та ди(мет)акрилатів розширюють і доповнюють уявлення про процес фотоініційованої кополімеризації та дозволяють кількісно за відомими кінетичними параметрами розрахувати динаміку процесу до глибоких конверсій, що забезпечує можливість створення нових технологій синтезу полімерних матеріалів з прогнозованими властивостями.

  Скачати повний текст