Визначено роль основного фактора патогенності стафілококів - білка А та його різних форм у формуванні імунної відповіді. Досліджено механізми імуномоделюючої дії, а також вплив на функціональну активність окремих популяцій імунокомпетентних клітин і системи неспецифічної резистентності. Розглянуто вплив факторів, що змінюють продукцію та активність білка А та впливають на його антигенність. Досліджено вплив на клітини імунної системи очищеного, кон'югованого, сорбованого, модифікованого, клітинно-зв'язаного білка А. Встановлено основні закономірності впливу даних антигенних субстанцій стафілококів на розвиток гуморальної та клітинної ланок імунної відповіді, неспецифічних факторів природної резистентності організму, виявлено протекторні властивості.

  Скачати повний текст

Спостережено здатність молекулярного комплексу (МК) дріжджова РНК - тилорон до імуномодуляції, яку даний комплекс виявляє за умов in vivo та in vitro. Вивчено основні характеристики імуномодуляторної активності МК за основних імунологічних тестів. Охарактеризовано вплив МК на розвиток гуморальної імунної відповіді та T-залежний антиген - еритроцити барана та T-незалежний антиген - ліпополісахарид (ЛПС) E. coli. Зафіксовано імуносупресивну дію МК на клітинну імунну відповідь у реакції гіперчутливості сповільненого типу (РГСТ). Показано зниження інтенсивності ГСТ під впливом різних доз МК. Установлено, що різні дози МК пригнічують функціональну активність лімфоцитів у реакції бласттрансформації на різні мітогени (ФГА-, КонA- та ЛПС). Досліджено імуностимулювальні й імуносупресивні механізми впливу МЕ на фагоцитарну активність, процент фагоцитозу та число), клітинний метаболізм (НСТ-тест) клітин фагоцитів у системі in vitro у здорових донорів. Виявлено, що МК підвищує функціональну активність клітин моноцитарно-макрофагальної ланки у здорових осіб. За результатами дослідження впливу МК на функціонування системи неспецифічної резистентності встановлено, що МК за низьких концентрацій пригнічує цитотоксичну активність природних кілерних клітин периферичної крові, а за високих - підсилює удвічі. Установлено, що МК впливає на рівень експресії рецепторів на лімфоцитах (Лф) периферичної крові: на T - Лф (CD3+), B - Лф (CD22+), а також на їх окремих субпопуляціях CD4+ (T-хелперах) і CD8+ (T-цитотоксичних / ефекторних Лф).

  Скачати повний текст

Досліджено особливості будови шкіри щурів, її лімфоїдної тканини протягом першого місяця постнатального життя в нормі та після внутрішньоплідного введення антигенів на 18-у добу антенатального розвитку. Шкіра як покривний та лімфоїдний орган набуває дефінітивних рис на тридцяту добу після народження. Тоншає епідерміс, товщина дерми збільшується, формуються первинні та вторинні волосяні фолікули першої генерації, сальні залози. Потові залози проходять зворотній розвиток. У синтезі та накопиченні вуглеводовмісних біополімерів виявлено послідовні зміни: пепсинолабільних і діастазорезистентних сполук на сіаловмісні глікопротеїди, несульфатованих глікозаміногліканів на сульфатовані; низькосульфатованих на високосульфатовані. Збільшуються адгезивні якості епідерміцитів. Процес становлення лімфоїдної тканини шкіри має хвилеподібний характер зі зміною числа лімфоцитів та їх топографії. З'ясовано, що внутрішньоплідне введення антигенів призводить до прискореного становлення шкіри як дефінітивного органа, змінює строки формування похідних епідермісу, супроводжується збільшенням кількості лімфоцитів у шкірі.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин (ГСК) кісткового мозку та фетальної печінки на показники імунної системи опромінених і неопромінених молодих (3-міс.) та старих (20 міс.) мишей ліній CBA/Ca та FVB. Доведено, що у неопромінених реципієнтів ГСК зменшується співвідношення стромальних клітин-попередників до гемопоетичних у кістковому мозку та зростають показники бласттрансформації епленоцитів під дією Т- і В-клітинних мітогенів. Встановлено, що трансплантовані ГСК фетальної печінки здатні мігрувати в осередок ішемічного пошкодження гіпокампа. Зроблено висновок, що трансплантація ГСК викликає зміни імунологічних показників у мишей, ступінь яких у більшій мірі визначається віком реципієнта, ніж походженням клітин.

  Скачати повний текст

Показано, що на якість імунізації оральною полімієлітною вакциною несприятливо впливає наявність неполімієлітних ентеровірусів у кишечнику щеплених. Визначено, що вакцинні штами поліовірусів мають нижчі інтерферуючі властивості у порівнянні з епідемічно актуальними штамами вірусів Коксакі В-5 та ЕСНО-30. Встановлено, що стан поствакцинального імунітету залежить від стану мікробіоценозу кишечнику. Розглянуто можливість корекції поствакцинальної імунної відповіді за допомогою продукту "Лактовіт білковий" та імуномодуляторів метилурацилу та дибазолу. Визначено властивість нейрамінів S.aureus та A.laidlawii впливати на інфекційний титр поліовірусів. Встановлено, що нейрамінін, одержаний з S.aureus, стимулює більш тривалий синтез антитіл у високих титрах до поліовірусів типів 1 та 3, але такої залежності щодо поліовірусу типу 2 не виявлено.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості змін імунологічної реактивності організму та стану клітинних мембран лімфоцитів у разі застосування лімфоцитарних кейлонів, отриманих з різних популяцій лімфоцитів і кейлонів, що мають фазову клітинну специфічність. Розроблено новий напрямок - визначення стану лімфоцитарної кейлонної системи у нормі та за різних захворювань організму для інтегральної диференціації ступеня ушкодження різних ланок імунної системи та її потенційних можливостей, що необхідно для діагностики, імунокорекції та профілактики. Висвітлено новий метод визначення ступеня тяжкості гострої променевої хвороби та стану імунної системи у разі інших захворювань. Встановлено, що лімфоцитарні кейлони мають фазову та вузьку клітинну специфічність.Обгрунтовано можливість використання кейлонів як природних антиоксидантів. Запропоновано використовувати лімфоцитарні кейлони як діагностичні препарати для оцінки порушень імунної системи.

  Скачати повний текст

З'ясовано роль генетичного поліморфізму лейкоцитарних антигенів, мутабельності геному, вірусної персистенції та змін неспецифічної резистентності, гуморального та клітинного імунітету, деяких ендокринних і біохімічних показників у порушенні компенсаторно-адаптивних процесів та виявлено певну популяційну частоту зустрічальності різних імунофізіологічних варіантів за пригнічення нейротрансмітерних реакцій. Установлено, що міастенія може бути наслідком вірусної персистенції, що викликає істотні зміни неспецифічних факторів резистентності, формування імунодефіцитних станів у Т-клітинній ланці імунітету, негативну активацію синтезу прозапальних і протизапальних цитокінів, молекул адгезії ІСАМ-1, ІСАМ-3, підвищений вміст циркулюючих імунних комплексів, імуноглобуліну Е, пептидів середньої молекулярної маси, органоспецифічних антитіл до ДНК. Розроблено концепцію формування різних варіантів імунореактивності за пригнічення нервово-м'язової передачі.

  Скачати повний текст