Скачати повний текст

Вперше встановлено видовий склад комплексу ентомофагів рослиноїдних горіхотворок, що розвиваються на трав'янистій та чагарниковій рослинності півдня України, який налічує 75 видів з 7-ми родин. Шість ентомофагів видів описано як нові для науки, 5 видів вперше виявлено у фауні України, для 4-х видів встановлено нові дані щодо трофічних зв'язків, для 3-х видів ентомофагів горіхотворки вперше відзначено як хазяї. Вперше розроблено визначник ентомофагів рослиноїдних горіхотворок, що розвиваються на трав'янистій та чагарниковій рослинності півдня України. Вперше досліджено особливості екології ентомофагів: вивчені їх трофічні зв'язки та широта трофічної спеціалізації, а також фенологія й особливості розвитку. Виявлено роль ентомофагів у регуляції чисельності горіхотворок. Вперше складено анотований список видів ентомофагів рослиноїдних горіхотворок на трав'янистій та чагарниковій рослинності півдня України.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням фауни, морфології та біології хальцидоїдних їздців-ентедонін (Hymenoptera: Eulophidae, Entedoninae) України. В результаті проведених досліджень для даного регіону зазначено 98 видів з 17 родів, серед яких 11 родів та 64 види вперше наведено для фауни України; описано 8 нових для науки видів ентедонін (з них 2 - з України), назви 11 видів та 1 рід зведено до синонімів, відновлено статус 1 роду. Визначено характерні риси підродини, описано 3 габітуальні типи серед ентедонін, обговорено діагностичне значення окремих ознак, класифіковано хетом ентедонін. Розглянуто та проаналізовано форми паразито-хазяїнних зв'язків Entedoninae, досліджено біологію певних видів, запропоновано дві нові форми трофічної спеціалізації. Висловнено припущення, що розширення паразито-хазяїнних зв'язків ентедонін відбувалося завдяки послідовному чергуванню різних форм їх трофічної спеціалізації. Вперше ревізовано систему маловивченого роду IEntedonD: внесено зміни та доповнення до його діагнозу, запропоновано поділ роду на два підроди (один з яких описано вперше), запропоновано поділ номінативного підроду на 8 груп видів (дві з яких виділено вперше), уточнено діагнози цих груп та їх склад. Простежено певні закономірності поширення ентедонін за рослинними угрупуваннями в Україні. Обговорено можливості практичного використання ентедонін; зокрема, в фауні України виявлено 59 видів ентедонін, що мають безпосереднє та опосередковане господарське значення, з них 22 види вказано вперше для даного регіону.

  Скачати повний текст

Досліджено фауністику, систематику, морфологію, біологію, екологію та поширення енциртид (Hymenoptera, Chalcidoidea) на території Українських Карпат. На підставі проведених досліджень у даному регіоні зареєстровано 133 види з 66-ти родів енциртид, з них вперше для Українських Карпат визначено 104 види, для України - 58. Виявлено шість нових видів для науки. Детально вивчено особливості будови енциртид. Огляд загальної морфології імаго вперше проведено з урахуванням нових оригінальних палеонтологічних даних. Описано два нових роди енциртид з пізньоеоценового рівненського бурштину. На підставі порівняльного аналізу морфологічних структур сучасних та викопних родів доведено, що у пізньому еоцені родина Encyrtidae відокремлена від інших хальцидоїдів та досягла морфологічної спеціалізації, яка відповідає високому рівню спеціалізації сучасних енциртид. Зроблено зоогеографічний аналіз енциртид Українських Карпат, визначено особливості їх розподілу у зв'язку з висотною зональністю та виділено дев'ять зоогеографічних комплексів.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження мурашок Палеарктики. На підставі різнобічного підходу до вивчення групи вирішена низка питань таксономії, філогенії та еволюції формікоїдів. Простежена еволюція всіх палеарктичних родів мурашок і вказані шляхи історичного формування мірмекофауни Палеарктики.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вперше досліджено ієрархічну структуру багатовидових асоціацій мурашок Головної гряди Гірського Криму. Розроблено й апробовано нову методику обліку видового складу й ієрархічних взаємовідносин видів мурашок. Встановлено обернену залежність між щільністю гнізд підлеглих видів мурашок і рівнем прояву територіальності виду-домінанта. Виявлено чинники, що зумовлюють підвищення ієрархічного рангу певного виду з субдомінанта до домінантного виду. Класифіковано багатовидові асоціації мурашок Гірського Криму на основі кількості видів та ознак територіальності домінантів.

  Скачати повний текст

Вивчено трофічні зв'язки імаго риючих ос з квітковими рослинами за методом комплексного дослідження морфологічних, екологічних і поведінкових особливостей ос. Проаналізовано спектри живлення 250-ти видів риючих ос Західної Палеарктики. Установлено трофічні зв'язки з 234-ма видами квіткових рослин. Представники п'яти родин рослин - Apiaceae, Euphorbiaceae, Asteraceae, Lamiaceae та Fabaceae виявились обов'язковою складовою спектра живлення 88 % риючих ос. За результатами польових спостережень доведено наявність у 27-ми видів сферид з 15-ти родів квіткової константності, взаємопов'заної і етолого-морфологічними особливостями ос (розмірами тіла, будовою лабіомаксилярного комплексу, антагоністичними стосунками), а також з еколого-морфологічними особливостями кормових рослин (флористичним різноманіттям, проективним покритям, морфологією квіток, нектароносністю). З'ясовано наявність пилкових зерен квіткових рослин у травному тракті ос, що свідчить про можливість споживання ними цього харчового об'єкту. За результатами спостережень показано, що динаміка відвідування риючими осами кормових рослин за умов Півдня України має один чіткий денний пік, який припадає на 10 год 30 хв - 11 год 30 хв. Проведено порівняльний аналіз хоботків 98-ми видів ос з 36-ти родів за 14-ма знаками та показано значну варіабельність їх будови. Зазначено, що представники родів у межах триби та підродин можуть мати подібну, а також відмінну будову лабіомаксилярного комплексу. Представники різних триб, а іноді підродин можуть мати подібну будову даного комплексу. Показано залежність спектрів рослинного живлення ос від довжини хоботка.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено функціональну морфологію претарзуса у представників різних родин ряду перетинчастокрилих, розглянуто еволюцію цього органа у межах ряду. Визначено особливості використання комахами прикріпних органів на субстрах з різною геометрією. На прикладі представників чотирьох рядів комах (Orthoptera, Heteroptera, Coleoptera, Hymenoptera) досліджено способи постановки лапок під час ходіння на площині та стеблах різних діаметрів. З'ясовано, що прикріпні структури претарзуса (зокрема, ароліум) переважно використовуються для закріплення на пласких субстратах і субстратах із великим діаметром кривини поверхні (товсті стебла). Виявлено, що незалежно від способу постановки лапки на плаский субстрат, усі досліджені комахи для закріплення на тонких стрижнях переважно використовують прикріпні структури проксимальних тарзомерів і гомілок. Досліджено морфологію претарзусів у представників 207-ми видів, які належать до 59-ти родин ряду перетинчастокрилих. Одержано дані щодо наявності, форми та механічних властивостей склеритів, розташування на них щетинок і сенсил, розкрито особливості організації ділянок еластичної кутикули. У представників окремих родин виявлено манубріуми, планти та дорзальні пластини, що, як і аркус, мають пружинні властивості. Вперше описано претарзуси, у складі яких виявлено латеральні пластини - склерати, які функціонально компенсують недостатню для розгортання ароліума довжину гілок аркуса. Виділено дев'ять функціональних типів претарзусів перетинчастокрилих, особливості біомеханіки яких обумовлені відмінностями форми та механічних властивостей склеритів. Визначено основні напрямки еволюції претарзуса у межах ряду перетинчастокрилих.

  Скачати повний текст