За допомогою гібридологічного аналізу вперше ідентифіковано два олігогени Sml 1 і Sml 2, з комплементарним характером взаємодії, домінантні алелі яких обумовлюють дрібнозернистість, завдяки епістатичній їх дії на гіпостатичні гени великозернистості. Ідентифіковано також олігогени Gld 1 і Gld 2, що обумовлюють видовжену форму зернівки. Вперше виявлено навність і високий ступінь генетичного зчеплення між окремими з ідентифікованих і відомими раніше генами забарвлення, а також з деяким генами расоспецифічної стійкості до сажки. На прикладі створення нового сорту проса Новокиївське 01, який відзначається поєднанням високої врожайності (48 т / га), низькоплівчастості (12 - 14 %), високого виходу крупи (80 - 83 %), високої стійкості одночасно до 11-ти з 12-ти відомих основних патотипів сажки, а також до меланозу, показано високу ефективність генетичного рекомбіногенезу зчеплених ознак у селекції проса. На основі виявлених особливостей мінливості відмітних морфологічних альтернативних і кількісних ознак вегетативних і генеративних органів рослин проса, у т. ч. за стійкістю 100 колекційних зразків до 6-ти найпоширеніших патотипів сажки, визначено найбільш надійні відмітні ознаки у різних фазах онтогенезу рослин з метою експертизи сортів на відмітність, однорідність і стабільність, а також сорти-еталони специфічного поєднання різних ознак та удосконалення методики експертизи сортів проса на патентоспроможність, яка прийнята Державною комісією по випробуванні та охороні сортів рослин України для практичного використання.

  Скачати повний текст

Проведено досліди з гібридами, одержаними в 20-ти діалельних і 12-ти парних комбінаціях схрещувань сортозразків проса з різною фотоперіодичною реакцією. Установлено закономірності фенотипічного прояву характеру даної реакції в гібридів проса за різних фотоперіодичних умов, а також умови за яких найповніше проявляються ці закономірності.

  Скачати повний текст

Проведено ідентифікацію збудників 12-ти патотипів сажки за допомогою генотипів-диференціаторів рослин проса та забезпечено підтримку колекції наявного расового складу в патотиповій чистоті та життєздатності. Проведено моніторинг расоспецифічної стійкості 63-х сортозразків проса на фоні штучного зараження 12-ма патотипами сажки, який показав, що генотипи виявляють різний рівень імунності, а патотипи сажки відрізняються за вірулентністю й агресивністю, кореляція між цими показниками відсутня. Досліджено особливості успадкування расоспецифічної стійкості проса до сажки та встановлено, що стійкість до кожного патотипа сажки контролюється дією та взаємодією специфічних для кожного з них одного або пари генів і успадковується моногенно або дигенно з комплементарним або дуплікатним характером взаємодії генів. Виділено 15 генетичних джерел різних типів групової расоспецифічної стійкості проса до сажки в комплексі з іншими господарсько-цінними ознаками та створено два високопродуктивні з високими технологічними якостями зерна, які є імунними до ураження дев'ятьма патотипами сажки сорти проса Новокиївське 01 та Омріяне, а також проведено оцінювання їх господарської придатності.

  Скачати повний текст