Досліджено показники резистентності M. tuberculosis до протитуберкульозних препаратів на Одещині, а також можливості методу полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР) для визначення та відстеження резистентних штамів збудника туберкульозу. Показано, що в 2006 р. серед протитуберкульозних препаратів I і II рядів медикаментозна резистентність була найменшою дя піразинаміду та пефлоксацину, а найбільшою - для рифампіцину й офлоксацину. Метод мультиплексної алель-специфічної ПЛР виявив найбільшу специфічність у разі визначення мутацій в гені rpoB і найбільшу чутливість під час визначення мутації в гені katG, що зумовлювали резистентність до рифампіцину й ізоніазиду. Присутність мутацій у генах katG і rpoB частіше спостерігалась у хворих після перебування в місцях позбавлення волі або під час повторного лікування. Встановлено, що за наявності цих мутацій лікування туберкульозу є менш ефективним. За результатами визначення шести локусів високий рівень мутацій у генах katG і rpoB відзначався серед кластерів і груп M. tuberculosis. На підставі даних дослідження підтверджено важливість моніторингу медикаментозної резистентності збудника туберкульозу, показано значущість ПЛР-методу для визначення й ідентифікації резистентних штамів M. tuberculosis.

  Скачати повний текст

Проведено порівняльний аналіз впливу протитуберкульозних препаратів (канаміцину, рифампіцину, рифабутину, офлоксацину, ізоніазиду) на імунну систему експериментальних тварин (морських свинок, щурів) і людей з інфільтративною формою туберкульозу. Проведено імунологічні тести: визначення рівнів люмінолзалежної хемілюмінесценції, B- і T-лімфоцитів, CD-маркерів. Показано, що у експериментальних тварин найменший пригнічувальний влив на імунітет здійснюють рифабутин і офлоксацин. На підставі даних, одержаних завдяки здійсненим клінічним дослідженням на людях, хворих на інфільтративну форму туберкульозу підтверджено результати, одержані у дослідах на тваринах. Проведено експериментальні дослідження на морських свинках, яким було введено комбінації зазначених препаратів, і показано, що імунотропна активність наявна у разі застосування ізоніазиду з офлоксацином та рифабутином. Зроблено висновок, що використання даних препаратів під час лікування хворих на туберкульоз легенів сприяє збереженю імунних властивостей організму людей і тварин.

  Скачати повний текст

Запропоновано способи одержання та здійснено синтез ацил-, алкіліден- та гаридинілметиленгідразидів 1-R-4-гідрокси-2-оксо-1,2-дигідрохінолін-3-карбонових кислот, а також 1-К-4-гідрокси-2-оксо-1,2-дигідрохінолін-3-карбальдегідів, їх тіосемікарбазонів і З-ариламінометиленхінолін-2,4-(1Н,ЗН)-діонів. Встановлено, що будова доведена елементним аналізом, спектрами ЯМР, мас-спектрометрією, та рентгеноструктурним аналізом. Вивчено антимікобактеріальні властивості синтезованих речовин, що виявляє важливі закономірності взаємозв'язку "структура - біологічна дія" та рекомендує для піридин-4-ілметиленгідразид 1-гептил-4-гідрокси-2-оксо-1,2-дагідрохінслін-3-карбонової кислоти як перспективний антимікобактеріальний засіб.

  Скачати повний текст

З метою пошуку нових потенційних протитуберкулозних засобів у ряду заміщених бензиліденгідразинів хінолін-3-карбонових кислот розроблено препаративні методи та синтезовано нові похідні бензиліденгідразиди 1-R-4-гідрокси-2-оксо-1,2-дигідрохінолін-3-карбонових кислот та їх заміщених у бензиліденовій і хіноліновій частині молекули аналогів. Структуру синтезованих сполук підтверджено на підставі даних проведеного елементного аналізу, ядерно-магнітного резонасного та хроматос-спектрів, у певних випадках - рентгеноструктурного аналізу та зустрічного синтезу. Вивчено протитуберкульозні властивості одержаних речовин, що дозволило виявити в їх структурі фрагменти, які впливають на антиміко-бактеріальні властивості. Для проведення досліджень рекомендовано застосовувати 3-хлорбензиліденгідразид 1-етил-4-гідрокси-2-оксо-1,2-дигідрохінолін-3-карбонової кислоти, який проявив високу протитуберкульозну активність на чутливих до лікарських препратів штамах, а також на монорезистентних культурах. Сполука має низьку цитотоксичність, здатна затримувати ріст мікобактерій у макрофагах, а також здійснює бактерицидний вплив на туберкульозну паличку.

  Скачати повний текст

Вивчено реакцію алкілування 1H-2-оксо-3-карбетокси-4-гідроксихіноліну етилйодидом за присутності поташу. Встановлено, що основним продуктом даної реакції незалежно від використаного розчинника є 4-етоксипохідне. Зроблено спробу здійснити N-алкілування 1H-2-оксо-3-карбетокси-4-гідроксихіноліну після блокування 4-гідроксигрупи. Показано низьку ефективність 4-O-ацетильної захисної групи. Доведено, що алкілування 1H-2-оксо-3-карбетокси-4-хлорхіноліну алкілгалогенідами нормальної будови з наступною трансформацією 1-алкіл-4-хлорхінолінів у 4-гідроксипохідні може рекомендуватися як препаративний метод одержання складних ефірів 1-алкіл-2-оксо-4-гідроксихінолін-3-карбонових кислот. Вивчено декілька варіантів одержання та здійснено синтез фторзаміщених анілідів і бензиламідів 1-R-2-оксо-4-гідроксихінолін-3-карбонових кислот. Структуру одержаних сполук підтверджено даними елементного аналізу та спектрів ПМР, а в окремих випадках - зустрічним синтезом і ренгеноструктурним аналізом. Проведено мікробіологічний скринінг даних речовин.

  Скачати повний текст

Досліджено аспект одержання нових біологічно активних речовин протитуберкульозної дії в ряду амідованих похідних 4-гідрокси-2-оксо-1,2,5,6,7,8-гексагідрохінолін-3-карбонових кислот. Розроблено простий метод синтезу вихідних складних ефірів зазначених кислот, який дозволяє одержувати цільові сполуки з замісниками у піридиновій та цикрогексановій частині молекули. З використанням методу дериватографії вивчено термічну поведінку одного з таких продуктів, що дозволило за умов амідування уникати термічного розкладання складноефірного угрупування й утворення небажаних 3H-хінолінів. Синтезовано велику групу анілідів і гетариламідів 4-гідрокси-2-оксо-1,2,5,6,7,8-гекса-гідрохінолін-3-карбонових кислот. Для підтвердження будови синтезованих речовин використано елементний аналіз, спектроскопію ядерно-магнітного резонансу (зокрема, методики гомоядерного ефекту Оверхаузера, двовимірної спектроскопії, гетероядерних багатоквантової та багатозв'язкової кореляцій), мас-спектрометрію, потенціометричне титрування, а також рентгеноструктурний аналіз. Вивчено протитуберкульозну активність всіх синтезованих амідованих похідних 4-гідрокси-2-оксо-1,2,5,6,7,8-гексагідрохінолін-3-карбонових кислот, що дозволило виявити певні закономірності взаємозв'язку структура - антимікобактеріальна дія та рекомендувати для подальшого дослідження за умов in vivo 3-фторанілід 1-ізо-бутил-4-гідрокси-2-оксо-1,2,5,6,7,8-гексагідрохінолін-3-карбонової кислоти як перспективний протитуберкульозний засіб.

  Скачати повний текст