Скачати повний текст

Розроблено рекомендації щодо вдосконалення діагностування первинної правошлуночкової серцевої недостатності, верифікованої за даними вивчення сироваткового рівня NT-proBNP у хворих з різними варіантами гемодинамічного перевантаження правого шлуночка (ПШ) на підставі оцінювання та порівняння особливостей клінічних проявів, змін на ЕКГ, толерантності до фізичного навантаження, ремоделювання та функції шлуночків серця, а також активності симпато-адреналової системи. Серед хворих з хронічним гемодинамічним перевантаженням ПШ частота первинної правошлуночкової серцевої недостатності за даними сироваткового вмісту NT-proBNP становить 78,7 % і у разі хронічного перевантаження опором є більшою, ніж у разі перевантаження об'ємом. Виявлено, що підвищений сироватковий рівень NT-proBNP у хворих з гемодинамічним перевантаженням ПШ асоціюється з порушенням функціонального стану, що відповідає III - IV функціональному класу за NYHA, клінічними ознаками стійкого венозного застою у великому колі кровообігу, ознаками гіпертрофії ПШ з систолічним перевантаженням на ЕКГ і зменшенням дистанції шестихвилинної ходьби. Для первинної правошлуночкової серцевої недостатності характерним є порушення вегетативного тонусу з переважанням впливу симпатичної ланки вегетативної нервової системи за даними варіабельності серцевого ритму та підвищення рівня норадреналіну. Найбільш інформативними критеріями діагностування первинної правошлуночкової серцевої недостатності у хворих з гемодинамічним перевантаженням ПШ є кінцеводіастолічний розмір ПШ понад 30 мм у парастернальному доступі і товщина його вільної стінки - понад 8 мм за даними ЕхоКГ.

  Скачати повний текст

Висвітлено роль вегетативної та гуморальної регуляції у розвитку, прогресуванні та терапії хронічної серцевої недостатності. Описано, як через хронічну серцеву недостатність знижується варіабельність серцевого ритму, що відповідає підвищенню симпатичних і зменшенню парасимпатичних впливів, наростає активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, порушується барорецепторна функція, змінюються кореляційні взаємовідносини між вегетативними, гемодинамічними та гуморальними показниками. Встановлено залежність змін від функціонального класу, етіології серцевої недостатності та типу дисфункції лівого шлуночка і під впливом терапії.

  Скачати повний текст

З метою створення алгоритмічної моделі індивідуального прогнозування виживання хворих з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) проведено аналіз інформативності клініко-гемодинамічних показників, отриманих неінвазійним шляхом. Факторами низького трирічного виживання були: кінцево-систолічний об'єм лівого шлуночка - понад 170 мл; фракція викиду лівого шлуночка - 0,35 і менше; кінцево-діастолічний розмір лівого шлуночка - понад 7,5 см; наявність тромбів в порожнинах серця; систолічний артеріальний тиск 100 мм рт. ст. і менше; III-IV функціональний клас пацієнтів Нью-Йоркської Асоціації серця (NYHA); ознаки гіпертрофії лівого передсердя на ЕКГ. Показники трирічного виживання та ризику смерті у хворих з дилатаційною кардіоміопатією та ішемічною хворобою серця вірогідно не розрізнялися. Розроблено спосіб індивідуального прогнозування виживання хворих протягом трьох років, що відрізняється тим, що дозволяє використовувати як кількісні, так і якісні показники, допускає можливість пропуску деяких даних, має високу точність.

  Скачати повний текст

Обстежено 166 хворих на стабільну стенокардію напруги без ознак серцевої недостатності (СН) і з ознаками CH I - II функціонального класу згідно з класифікацією NYHA. У 105 з них методами інструментальної діагностики визначено початкові стадії серцевої недостатності (ПССН). Обстеження проводилось до початку лікування, через 3 тижні та за 6 місяців від його початку. Встановлено, що осіб із ПССН відрізняє більша кількість і тривалість епізодів ішемії, більша частка епізодів асимптомної ішемії. У них виявлено зниження толерантності до об'ємного та фізичного навантажень. Відзначено, що використання комбінацій ізосорбіду дінітрату з ренітеком і козааром дозволяє досягти кращих результатів, ніж монотерапія ізосорбіду дінітратом, зважаючи на антистенокардитичний та антиішемічного ефекти, показники гемодинаміки, зростання толерантності до об'ємного та фізичного навантаження. У процесі довготривалого лікування з застосуванням комбінаційної терапії спостережено тенденцію до зростання позитивних ефектів на відміну від монотерапії, ефективність якої з плином часу зменшувалась.

  Скачати повний текст

Встановлено особливості структурно-функціональної перебудови міокарда лівих відділів серця, визначено роль рівнів N-скінченного промозкового натрійуретичного пептиду, С-реактивного білку (СРБ) у плазмі крові у хворих на хронічну серцеву недостатність (ХСН) з постійною формою фібриляції передсердь (ФП) ішемічного генезу. Проведено комплексну оцінку структурно-функціональної перебудови лівого шлуночка (ЛШ) та лівого передсердя серця у хворих на ХСН з синусовим ритмом і постійною формою ФП залежно від частоти шлуночкових скорочень, фракції викиду ЛШ і функціонального класу CH за NYHA. Встановлено підвищений рівень СРБ за постійної форми ФП, виявлено його зростання у разі збільшення функціонального класу ХСН. Показано, що N-скінченний промозковий натрійуретичний пептид (N-проМНП) є лабораторним маркером СН, який відображає прогресування тиску наповнення лівого шлуночка, його дилатацію та зниження серцевого викиду. Доведено можливість використання рівня N-проМНП у плазмі крові, як додаткового критерію діагностики порушення діастолічної функції ЛШ.

  Скачати повний текст

Вивчено патогенетичні механізми прогресування хронічної серцевої недостатності (ХСН) на виділення маркерів сприятливого та несприятливого прогнозу. Доведено, що незалежно від тяжкості ХСН виникає принципово подібна структурна перебудова гомеостазу організму, яка полягає в домінуванні порушень регуляції судинного тонусу та змінах в окислювально-антиоксидантній системі. З'ясовано, що роль запальних механізмів займає проміжне місце, а порушення функції печінки та ліпідного обміну займають у цій ієрархії останнє місце. Показано, що порушення гомеостазу організму хворих на ХСН знаходяться під сильним впливом як первинних, так і вторинних механізмів патогенезу ХСН. Знання про домінування цих механізмів дає можливість проводити профілактику як розвитку (блокуючи первинні механізми патогенезу), так і тяжкості ХСН (блокуючи вторинні механізми).

  Скачати повний текст

Обстежено 203 хворих, у 162 (79,8 %) хворих діагностовано хронічну серцеву недостатність I - III функціонального класу. Показано, що з прогресуванням серцевої недостатності відбувається збільшення частоти та поглиблення дисфункції ендотелію, збільшення товщини інтимо-медіального прошарку артерій. Встановлено, що ендотеліальна дисфункція асоціюється з індексом маси міокарда лівого шлуночка (ММЛШ), розміром міокардіального стресу, зміною відношення кінцевий діастолічний об'єм/ММЛШ, з показниками систолічної та діастолічної функції лівого шлуночка та пов'язана з порушенням процесів ліпопероксидації. У хворих з вираженою ендотеліальною дисфункцією відмічено активацію симпатичного відділу ВНС. Показано переваги впливу поєднаного прийому еналаприлу та карведілолу на досліджувані показники.

  Скачати повний текст

Установлено, що позитивний вплив інгібітору АПФ лізиноприлу на функцію ендотелію посилюється практично пропорційно збільшенню дози препарату. Виявлено, що вплив на систолічну функцію ЛШ також залежить від дози препарату, але суттєвих розбіжностей в ефектах середніх доз та доз, наближених до цільових, немає. З'ясовано, що на масу міокарда ЛШ найбільший вплив здійснюють цільові дози, а малі та середні дози однаково впливають на цей показник. Виявлено, що антиоксидантна активність карведилолу та його вплив стосовно ендотелійзалежних вазодилаторів у разі підвищення дози не посилюється.

  Скачати повний текст

Досліджено характерні ознаки дисфункції ендотелію та активації запальних механізмів у хворих на серцеву недостатність за ішемічної хвороби серця (ІХС), починаючи з ранніх етапів розвитку даної патології. Виявлено, що дисбаланс у системі ендотеліальних регуляторних механізмів за III - IV функціонального класу серцевої недостатності (ФК СН) проявляється активацією вазопресорних систем у вигляді значного підвищення в крові ендотеліну-1 та циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) у разі помірного зростання утворення простацикліну та суттєвого зниження оксиду азоту, індикатором утворення якого є циклічний гуанозинмонофосфат (цГМФ). Доведено специфіку дії інгібітора ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), еналаприлу та блокатора рецепторів ангіотензину-II і лозартану на функцію ендотелію за СН і встановлено наявність нормалізуючого ефекту дії у хворих з вираженою дисфункцією ендотелію за III - IV ФК СН.

  Скачати повний текст

Експериментально визначено фармакодинамічні властивості корвітину як стимулятора синтезу оксиду азоту, ендотелійзалежної вазодилятації ізольованих сегментів грудної аорти та коректора ритмічної активності папілярних м'язів серця дорослих щурів. Досліджено вплив комплексної терапії у поєднанні з корвітином на перебіг, гемодинамічні показники та прояви ендотеліальної дисфункції, стан пероксидації ліпідів і системи ендогенного антиоксидантного захисту, активність місцевого запального процесу, прояви депресії та якість життя у хворих на гострий інфаркт міокарда, поєднаного з артеріальною гіпертензією (АГ) і хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Патогенетично обгрунтовано та клінічно доведено доцільність застосування корвітину у поєднанні з базовою терапією для лікування таких пацієнтів. Доведено здатність корвітину стимулювати синтез оксиду азоту, викликати ендотелій залежне розслаблення судин, зафіксовано його антиаритмічну дію. Встановлено, що даний препарат сприяє покращанню гемодинамічних характеристик пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, поєднаного з АГ та ХСН, а також нівелюванню проявів ендотеліальної дисфунції, зменшенню перекисного окиснення ліпідів і відновленню системи ендогенного антиоксидантного захисту, а також позитивно впливає на перебіг місцевого запального процесу. Доведено, що комбінована терапія з включенням у схему лікування корвітину сприяє достовірному зменшенню проявів депресії та покращанню якості життя пацієнтів. Розроблено диференційовані показання до комбінованої терапії з включенням корвітину для лікування хворих на гострий інфаркт міокарда у поєднанні з АГ і ХСН.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено вплив активатора калієвих каналів - нікорандилу, що призначався додокво до стандартної терапії хронічної серцевої недостатності, на клінічний перебіг захворювання, параметри центральної гемодинаміки, толерантність до фізичного навантаження та показники нейрогуморальної функції ендотелію. Обстежено 112 хворих. Встановлено, що включення до схеми терапії нікорандилу вітчизняного виробництва призвело до підвищення ефективності лікування, поліпшився клінічний перебіг хвороби. Висвітлено позитивні зміни параметрів центральної гемодинаміки та толерантності до фізичного навантаження. Доведено, що ефективність дії препарату частково пов'язана з його позитивним впливом на концентрацію деяких вазоактивних агентів у сироватці крові, зокрема ендотеліну-1 та циклічного гуанозинмонофосфату. Відзначено, що нікорандил є ефективнішим у пацієнтів похилого віку з тяжкою серцевою недостатністю ішемічної етіології.

  Скачати повний текст

За результатами проведеного дослідження встановлено, що в усіх хворих із застійною серцевою недостатністю (ЗСН) III - IV ФК має місце порушення діастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ), яке поєднується з його систолічними розладами або ізольовано призводить до появи симптомів СН. Установлено залежність концентрації передсердного натрійуретичного пептиду (ПНУП) та активності ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) від етіології СН: за умов дилатаційної кардіоміопатії (ДКМП) рівень ПНУП вірогідно нижчий, а активність АПФ - вища, ніж у разі ішемічної хвороби серця (ІХС) у поєднанні з артеріальною гіпертензією (АГ). Вивчено поліморфізм гена АПФ у хворих на СН різної етіології та доведено, що за умов ДКПМ значно частіше зустрічається DD-генотип. Виявлено переважання "гіпертрофічного" варіанта діастолічної дисфункції за умов DD-генотипу, а "рестриктивного" - у разі II-генотипу. Встановлено залежність динаміки активності АПФ у сироватці крові та рівня ПНУП у плазмі крові у процесі лікування від генотипу гена АПФ. Виявлено вірогідно позитивну динаміку параметрів діастолічного наповнення ЛШ у хворих за умов застосування небівололу. Оцінено вплив метопрололу та небівололу на гуморальний профіль у разі ЗСН: рівень ПНУП підвищується у хворих, які одержують метопролол і зменшується в пацієнтів, які приймають невіболол. Доведено, що включення ірбесартану до комплексу терапії сприяє покращанню не тільки клінічного статусу, показників центральної гемодинаміки, внутрішньосерцевої кінетики, але й параметрів, які характеризують діастолічну функцію ЛШ. За умов комбінованого застосування АПФ та ірбесартану відзначено підвищення рівня ПНУП після закінчення 3-місячного курсу лікування.

  Скачати повний текст

Розкрито проблеми оптимізації діагностики та лікування гострого коронарного синдрому (ГКС) без підйому сегмента ST з супутньою серцевою недостатністю (СН) II А стадії. Досліджено вплив препаратів клопідогрелю та івабрадину на клінічний перебіг захворювання, динаміку електрокардіотопограми, варіабельність серцевого ритму, показники системи згортання крові, рівні ендотеліну-1 та NT-pro BNP сироватки крові, а також доведено кореляційні взаємозв'язки між даними показниками. Встановлено, що використання клопідогрелю та івабрадину на тлі базової терапії забезпечує зменшення частоти серцевих скорочень, нормалізацію показників згортання крові, корекцію дисбалансу вегетативної нервової системи, і що дуже важливо, коригування ендотеліальної дисфункції та зменшення продукції натрійуретичних пептидів, що сприяє покращанню перебігу ГКС без підйому сегмента ST з СН II А стадії.

  Скачати повний текст

Оцінено загальну ефективність патогенетичної терапії хворих на хронічну серцеву недостатність ішемічного генезу з використанням екстракту родіоли рідкого (ЕРР) та синглетно-кисневої терапії (СКТ). Встановлено антиоксидантні, виражені мембраностабілізуючі, помірні антиішемічні, антиаритмічні та незначний діуретичний ефекти ЕРР. Визначено, що препарат усуває порушення вегетативного гомеостазу та загальнометаболічні впливи на організм пацієнтів із ХСН. Доведено, що СКТ є більш доцільною у пацієнтів із ХСН літнього віку із значним поліморбідним фоном, підсилює дію лікарських препаратів ХСН I порядку. Обгрунтовано застосування ЕРР і СКТ під час комплексного лікування хворих із ХСН як важливих ад'ювантних засобів.

  Скачати повний текст

Вивчено клінічні, патогенетичні та терапевтичні аспекти функціонування нирок у хворих на хронічну серцеву недостатність (ХСН). Встановлено, що у разі важкої форми ХСН може формуватися ренінзалежна діяльність нирок. Відмічено, що призначення даним хворим еналаприлу погіршує екскреторну діяльність нирок, тоді як прийом лазартану не знижує виведення електролітів і води. Доведено, що у хворих на ХСН без розвитку ренінзалежного функціонування нирок прийом еналаприлу та лазартану зумовлює помірне збільшення діурезу та салурезу. З'ясовано,що метопролол здатен поліпшити екскреторну функцію нирок та знизити підвищений сольовий апетит у хворих на ХСН.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

На підставі досліджень варіабельності (ВСР) та турбулентності серцевого ритму (ТСР), добового профілю артеріального тиску (АТ) розроблено алгоритм діагностики автономної кардіопатії внаслідок хронічної серцевої недостатності (ХСН). Виявлено особливості ремоделювання серця за ХСН, наведено порівняльну характеристику діагностичного потенціалу різних засобів оцінки структурно-функціонального стану міокарду лівого шлуночка (ЛШ). Досліджено взаємозв'язок інструментальних показників з плазмовим рівнем біомаркерів ХСН. Доведено предикативну здатність клініко-функціональних показників (ВСР, ТСР, кардіо-торакальний індекс, сегментарна систолічна функція ЛШ, вік) відносно комбінованої скінченної точки дослідження (смерть, інфаркт міокарду, декомпенсація ХСН). Показано ефективність терапії статинами у пацієнтів з ХСН і дисліпідемією, а також вплив ліпідзнижувального лікування на перебіг ХСН (циркадка динаміка серцевого ритму й АТ, сегментарна систолічна функція ЛШ).

  Скачати повний текст

Визначено спектр показників варіабельності серцевого ритму (ВСР), асоційованих з виживаністю хворих з хронічною серцевою недостатністю впродовж трьох років. Установлено критерії несприятливого прогнозу зазначених хворих за показниками ВСР. Уперше виявлено, що у хворих з ХСН спостерігається спотворення природної циркадної ВСР, вираженість якого знаходиться у прямій залежності з клінічною тяжкістю ХСН та виживаністю пацієнтів. З'ясовано характер змін ВСР під впливом тривалого лікування бета-блокатором карведилолом у хворих з клінічно маніфестованою систолічною дисфункцією лівого шлуночка, визначено ВСР-предиктори задовільної клініко-гемодинамічної відповіді на призначення даного препарату.

  Скачати повний текст