Вивчено патогенетичні механізми розвитку хронічної серцевої недостатності (ХСН) в хворих з різними формами ішемічної хвороби серця. Встановлено, що ексцентрична гіпертрофія міокарда (ГМ) лівого шлуночка (ЛШ) у разі стабільної стенокардії на фоні артеріальної гіпертензії (АГ) часто супроводжується псевдонормалізацією діастолічного наповнення, що вказує на гірший прогноз. У всіх хворих на постінфарктний кардіосклероз (ПІК) на фоні ГМЛШ зареєстровано діастолічну дисфункцію: найменша величина співвідношення E/A спостерігається за умов верхівкової гіпертрофії; найменший час ізоволюмічної релаксації та найбільший час уповільнення Є відначаються у разі переважної гіпертрофії ЗСЛШ. З'ясовано, що псевдонормалізація діастолічного наповнення ЛШ переважає серед хворих на ХСН на фоні ГМЛШ. У пацієнтів з ПІК без ХСН вірогідне збільшення кінцевого діастолічного об'єму спостерігається лише у разі незначної гіпертрофії ЛШ, а зниження фракції викиду - у разі вираженої гіпертрофії ЛШ. Визначено, що систолічна дисфункція серед хворих на ПІК переважає за відсутності ГМЛШ та наявності ХСН, дисфункція папілярних м'язів найчастіше відбувається за умов асинергії нижньої та задньобічної стінок ЛШ. Розширення мітрального кінця в більшості випадків відзначається за умов акінезії чи дискінезії базальних сегментів ЛШ і найчастіше є причиною мітральної регургітації у хворих на ішемічну кардіоміопатію та ХАЛШ. Доведено, що існує взаємозв'язок між локалізацією аневризми, індексом сегментарної скоротливості та глобальною систолічною та діастолічною функціями ЛШ. Визначено, що асиметричне стоншення сегментів стінок ЛШ, наявність демаркаційної лінії, потовщення проксимальних відділів стовбура лівої коронарної артерії - найінформативніші показники ішемічної кардіоміопатії.

  Скачати повний текст