Зроблено кількісне оцінювання діагностичної та прогностичної значущості маркерів міокардіального некрозу, зокрема, тропоніну 1 і МВ-фракції креатинфосфокінази, у хворих на гострий інфаркт міокарда (ГІМ) у динаміці - від початку захворювання до 7-ми діб. З'ясовано, що у хворих з Q-позитивним ГІМ за 3 год потому від початку захворювання у лазерно корельованому (ЛК) спектрі сироватки крові відбувається зростання часткового вмісту світлорозсіюючих частинок з гідродинамічним радіусом до 70-ти нм, а хворих на Q-негативний ГІМ - більша частина ЛК-спектра представлена світлорозсіюючими частинками з гідродинамічним радіусом від 70-ти до 150-ти нм і понад наведений рівень означених параметрів. З'ясовано, що у пацієнтів з ГІМ розвиток гострої серцевої недостатності асоційований з безперечним переважанням у субфракційному складі сироватки крові світлорозсіюючих частинок з гідродинамічним радіусом до 70 нм, зокрема частинок з радіусом до 10 нм. Виявлено, що зміни сироваткового гомеостазу у пацієнтів з ГІМ, які одержували тромболітичну терапію, характеризуються зростанням часткового вмісту світлорозсіюючих частинок з гідродинамічним радіусом від 71-го до 150-ти нм.

  Скачати повний текст

Досліджено електрокардіографічні показники негомогенності реполяризації (ПНР) у хворих з різними варіантами клінічного перебігу початкового періоду гострого інфаркту міокарда. Встановлено зв'язок електрокардіографічних ПНР зі станом, яка зумовила інфаркт коронарної артерії в ранньому періоді інфаркту міокарда і остаточною масою некротизованого неінвазивного міокарда. Визначено взаємозв'язок електрокардіографічних ПНР з показниками кардіогемодинаміки, зі ступенем негомогенності процесів деполяризації шлуночків, варіабельністю серцевого ритму в гострому періоді інфаркту міокарда. На підставі даних інвазивного електрофізіологічного дослідження наведено оцінку діагностичної значущості ПНР відносно електричної нестабільності міокарда.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена питанням діагностики, оцінки тяжкості, прогнозу і можливості корекції лікування хворих на інфаркт міокарда. Проводиться аналіз зміни деяких білкових систем організму та їх зв'язку з клінічним перебігом і прогнозом інфаркту міокарда, на підставі чого розроблений ряд критеріїв оцінки вираженості деструтивних і репаративних процесів, що дозволило виділити диференційовані підходи до їх корекції із застосуванням препаратів-інгібіторів протеїназ та антиоксидантів. Показана обгрунтованість застосування на практиці клінічних критеріїв тяжкості інфаркта міокарда.

  Скачати повний текст

Розроблено методи прогнозування розвиту серцевої недостатності у хворих на гострий інфаркт міокарда (ГІМ). Оптимізовано підходи до її лікування. Показано, що на виразність післяінфарктної дисфукції впливають певні фактори, а саме: раннє ремодулювання, тип порушення насосної функції, визначення життєздатного міокарда у зоні рубця, дисбаланс вегетативних впливів на серце, підвищення плазмових рівнів ендотеліну-1 і натрійуретичних пептидів. Запропоновано науко обгрунтовані схеми диференційованої терапії, яка передбачає застосування нейрогуморальних модуляторів. Запропоновано об'єктивні критерії оцінки ефективності лікування.

  Скачати повний текст

Розглядаються психологічні характеристики хворих, які перенесли стан клінічної смерті. За допомогою батареї з 6 психодіагностичних методик було досліджено три експериментальні групи (хворі, які перенесли інфаркт міокарду з зупинкою кровообігу; хворі, які перенесли гострий інфаркт міокарду, не ускладнений зупинкою кровообігу; практично здорові досліджувані). Загальна кількість досліджуваних склала 90 осіб. На підставі проведеного дослідження проаналізовано особистісні особливості хворих, які перенесли інфаркт міокарду з зупинкою кровообігу, зроблено рекомендації щодо постреабілітаційних заходів та заходів з вторинної профілактики хвороби для цієї категорії індивидів.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано шляхи удосконалення методики діагностики порушення перфузії міокарда після первинних коронарних втручань у хворих на гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST. Проаналізовано результати обстеження 154-х хворих з даною патологією. У 40,9 % з цих пацієнтів після первинного коронарного втручання зафіксовано порушення перфузії міокарда у зоні інфаркту, яке асоціюється з уповільненням епікардіального кровотоку, збільшенням частоти дистальної мікроемболізації, погіршенням поздовжньої функції міокарда лівого шлуночка та гіршими клінічними наслідками захворювання. Доведено, що оптимальна перфузія міокарда після первинних коронарних втручань сприяє збільшенню фракції викиду лівого шлуночка та зменшенню кінцево-діастолічного та кінцево-систолічного індексів лівого шлуночка, починаючи з 7 - 10-ї доби захворювання. Виявлено, що наявність ангіографічних ознак дистальної мікроемболізації після первинних коронарних втручань асоціюється з гіршими ангіографічними результатами втручань. Доведено, що спонтанна реканалізація інфаркт-залежної артерії є предиктором досягнення реперфузії міокарда. Зроблено висновок, що максимальне залишкове відхилення сегмента ST в одному відведенні через 30 хв після первинних коронарних втручань є неінвазивним маркером реперфузії міокарда у хворих на гострий інфракт міокрада з елевацією сегмента ST.

  Скачати повний текст