Проведено фармакологічне вивчення субстанції та таблеток піфламіну, одержаних з трави гороху посівного. Встановлено, що піфламін у дозі 150 мг/кг має широкий спектр фармакологічної активності: антиоксиданту, мембрано- та судиностабілізувальну, протизапальну, за якими він перевищує препарат порівняння - рослинний гепатопротектор "Силібор". На моделях токсичних гепатитів з гострим, субхронічним і хронічним перебігом за допомогою біохімічних і гістологічних досліджень доведено терапевтичну ефективність піфламіну у дозі 150 мг/кг. Виявлено переваги піфламіну перед силібором за показниками інгібування вільнорадикальних процесів, активності антиоксидантної системи, нормалізації синтетичних і репаративних процесів у печінці. Досліджено, що гепатозахисна дія піфламіну забезпечується комплексом біологічно активних речовин трави гороху посівного, реалізується через антиоксидантний механізм, стабілізацію клітинних мембран, послаблення проявів цитолізу гепатоцитів і виявляється у відновленні функціонального стану печінки та нормалізації процесів обміну. Встановлено, що піфламін є "відносно нешкідливим", не чинить ульцерогенної дії, посилює перистальтику кишечнику, не впливає на секрецію та кислотність шлункового соку. Піфламін рекомендовано як гепатопротекторний засіб для патогенетичного лікування уражень печінки токсичної етіології.

  Скачати повний текст

Узагальнено дані комплексного клініко-лабораторного й інструментального обстеження 164-х хворих на хронічний алкогольний гепатит (ХАГ), сполучений з хронічним некалькульозним холециститом (ХНХ) віком від 20-ти до 60-ти років. Установлено патогенетичну роль метаболічних й імунологічних порушень у загостренні захворювання. Патогенетично обгрунтовано доцільність використання комбінації глутаргіну й ербісолу, а також реамберину у комплексній терапії хворих на (ХАГ), сполучений з ХНХ. За цього відзначено зменшення термінів покращення загального стану пацієнтів, відновлення імунологічних і біохімічних показників, досягнено стійкої повноцінної ремісії захворювання.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Наявність гепатопротекторної дії амізону було доведено за умов 3-х моделей експериментальних токсичних гепатитів (гострого тетрахлорметанового, хронічного алкогольно-тетрахлорметанового та хронічного медикаментозного ізоніазид-ріфампіцинового) за допомогою фармакологічних, біохімічних та гістоморфологічних методів. Встановлено гепатопротекторну активність амізону, яка обумовлена пригніченням вільнорадикальних процесів, підтриманням активності антиоксидантних систем організму, зниженням активності ферментів цитолізу, холестазу, нормалізацією обміну речовин, відновленням жовчогінної та детоксикуючої функцій печінки, морфологічної картини периферичної крові, відновленням архітектоніки печінкової тканини. Терапевтична дія амізону за умов токсичних гепатитів подібна або перевершує ефект препаратів порівняння - силібору, токоферолу ацетату, тіотриазоліну. Встановлено, що вплив амізону за парентерального та ентерального введення порівнянний. Найвиразніший лікувальний ефект амізону відмічений за умов хронічного алкогольно-тетрахлорметанового гепатиту.

  Скачати повний текст