Проаналізовано патогенетичні особливості ураження печінки у разі хронічного вірусного гепатиту В (ХВГВ), що характеризуються розвитком у хворих вторинної імунної недостатності, погіршенням стану мікроциркуляції, особливо виражених у випадку холестазу. Показано взаємозв'язок між клінічними проявами, ступенем порушення імунного статусу, мікроциркуляції у хворих на ХВГВ і віком пацієнтів, тривалістю захворювання. Встановлено виражену імуномодулюючу дію системної ензимотерапії, її позитивний вплив на мікроциркуляцію та розв'язання холестатичного синдрому у хворих на ХВГВ у реплікативній фазі. Доведено вплив системної ензимотерапії на елімінацію вірусу гепатиту В у хворих на ХВГВ. Визначено предиктори ефективності системної ензимотерапії у хворих на ХВГВ.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проведено комплексне патогістологічне й імуногістохімічне дослідження біоптатів печінки хворих на хронічний вірусний гепатит B і C (ХВГВ і ХВГВ) у зіставленні з клініко-біохімічними показниками з метою удосконалення найбільш значущих мікроскопічних критеріїв прогресії хронічного вірусного гепатиту B та C у трепанобіоптататах печінки хворих. Виявлено, що разом з відомими патогістологічними вірус-обумовленими пошкодженнями гепатоцитів ("пісочними" та вакуолізованими ядрами, жировою дистрофією гепатоцитів у разі ХВГС і наявності "матово-склоподібних" гепатоцитів за ХВГВ, внутрішньоклітинних холестеазів, "балонного" цитолізису й апоптозу гепатоцитів - тілець Каунсілмена), мікроскопічними ознаками прогресії ХВГВ та ХВГС є наростання імуноклітинної деструкції печінки, а також прогресія її фіброзу. Встановлено, що найбільш важливими ознаками імуноклітинної прогресії хронічного вірусного гепатиту, що визначаються у трепанобіоптатах печінки, є: наявність "балонного" цитолізису гепатоцитів, значної кількості тілець Каунсілмена та вогнищ імуноклітинного кілінгу гепатоцитів, збільшення кількості та протяжності імуноклітинних "ступінчастих некрозів" і кількості CD8+ Т-лімфоцитів і CD68+ макрофагів у вогнищах імуноклітинного кілінгу гепатоцитів і у крайових зонах імуноклітинних "ступінчастих некрозів", збільшення в часточках печінки числа активованих CD68+ клітин Купфера з ознаками фагоцитозу, розширення площі лімфоцитарної інфільтрації портальних трактів. Обгрунтовано необхідність врахування у процесі прогнозування вірогідності розвитку значного фіброзу печінки у хворих на ХВГВ та ХВГС зростання числа активованих A-SMA позитивних клітин Іто в перисинусоїдальних просторах печінки, а також колагенізації стінок внутрішньочасточкових венозних синусоїдів, наявності A-SMA позитивних фібробластів в імуноклітинних "ступінчастих некрозах" і у портальних трактах, проникнення тонких фіброзних септ з портальних трактів у часточки печінки, зростання числа портальних трактів з фіброзом різного ступеня, фіброзу зон "ступінчастих некрозів", значного фіброзу центролобулярних вен. Доведено, що найбільш достовірні діагностичні та прогностичні результати патоморфолоічного дослідження трепанобіоптатів печінки хворих на хронічні вірусні гепатити забезпечують гістологічні, гістохімічні й імуногістохімічні методики. Зокрема, з'ясовано, що для уточнення ступеня активності хронічного гепатиту істотні додаткові дані дає імуногістохімічне виявлення HBsAg у гепатоцитах, визначення CD-8+Т-лімфоцитів і CD-68+ клітин Купфера. Встановлено, що для прогнозування вірогідності розвитку важкого фіброзу печінки, крім трибарвної методики Масона та ван-Гизон, необхідно імуногістохімічно визначити A-SMA позитивні клітини Іто та фібробласти, а також колаген 4-го типу.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Удосконалено та оптимізовано діагностику хронічних вірусних гепатитів на основі вивчення їх поширеності, клінічних і морфологічних особливостей перебігу, зіставлення клінічних, біохімічних і морфологічних проявів, ролі прозапальних цитокінів, показників оксидативного, нітрозативного стресу та медіаторів апоптозу в патогенезі захворювання та як предикаторів ефективності терапії. Виявлено високу інфікованість вірусами B і C різних верств населення, їх домінуючу роль у формуванні хронічних захворювань печінки, що передбачає необхідність лікування даних хворих у спеціалізованих інфекційних стаціонарах. Встановлено, що хворі на хронічний гепатит C переважають в етіологічній структурі вірусних гепатитів, переважною більшістю хворих є особи молодого віку, що парентерально вживали наркотичні речовини. На основі комплексного морфофункціонального дослідження печінки уточнено механізм прогресуючого запального процесу внаслідок вірусного гепатиту B. Удосконалено морфологічні критерії діагностики гепатитів B і C на різних етапах запального процесу. Детально вивчено морфогенез хронічного гепатиту з поєднаною HBV / HCV інфекцією у зіставленні з клінічними, лабораторними та вірусологічними маркерами інфекції. У одних і тих самих хворих досліджено взаємозв'язки та співвідношення між окремими ланками патогенезу вірусного ураження печінки, що включають продукцію запальних цитокінів, активних форм кисню та азоту, ініціацію процесів апоптозу. Встановлено чіткий кореляційний зв'язок між ступенем запально-некротичних і фібротичних змін у печінці та вищезазначеними процесами. На основі зіставлення біохімічних, вірусологічних і морфологічних даних визначено діагностичну цінніть цитокінів, показників оксидативного, нітрозативного стресу та апоптозу, як критеріїв важкості запально-некротичних і фібротичних змін у печінці хворих на вірусні гепатити. Показано, що саме вірусна реплікація причетна до активації синтезу прозапальних цитокінів, накопичення заліза, активації процесів оксидативного та нітрозативного стресу, апоптозу. З'ясовано, що традиційні лабораторні ознаки цитолізу, холестази, фіброзу неповно репрезентують істинну картину ураження печінки, в той час як вміст медіаторів запалення та апоптозу тісно корелює з виразністю некротично-запальних і фібротичних змін у печінці. Доведено, що рівень запальних цитокінів, нітротирозину, карбонільних груп білків, сфінгозину, 1,2-диацилгліцерину та лізофосфатидилхоліну в хворих на хронічні гепатити з нормальною активністю трансаміназ і низькою реплікативною активністю вірусів адекватно відображає морфологічну картину вірусного ураження печінки.

  Скачати повний текст